про залишення позовної заяви без руху
03 червня 2024 року справа № 580/5419/24
м. Черкаси
Суддя Черкаського окружного адміністративного суду Руденко А. В., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
30.05.2024 до Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач), в якій просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати позивачу грошового забезпечення: з 01.02.2020 по 31.12.2020 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020; з 01.01.2021 по 31.12.2021 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021; з 01.01.2022 по 31.12.2022 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 рік; з 01.01.2023 по 02.11.2023 без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023 рік;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату (з урахуванням раніше виплачених сум) позивачу грошового забезпечення: з 01.02.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2021 по 31.12.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2023 по 02.11.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 перерахувати та виплатити позивачу недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених позивачу у період з 2020 по 2023 роки включно;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування та виплати грошового забезпечення з 01.02.2020 по день фактичної виплати.
Також просить встановити судовий контроль за виконанням рішення суду шляхом зобов'язання військової частини НОМЕР_1 подати у двотижневий строк з моменту набрання рішенням законної сили звіт про виконання рішення суду (ст. 382 КАС України), а також справу розглянути у спрощеному позовному провадженні (ст. 263 КАС України).
Відповідно до пунктів 3, 5, 6 ч. 1 ст. 171 Кодексу адміністративного судочинства України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними); немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 122 КАС України передбачає, що позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Частиною другою вказаної статті визначено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Відповідно до ч. 5 ст. 122 КАС України для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.
Вивчивши подані матеріали, суддя дійшов висновку, що подана позовна заява не відповідає вимогам ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
З адміністративного позову вбачається, що позивач просить, зокрема, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплату позивачу грошового забезпечення: з 01.02.2020 по 31.12.2020, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2021 по 31.12.2021, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2022 по 31.12.2022, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт; з 01.01.2023 по 02.11.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" станом на 01.01.2023, на відповідний тарифний коефіцієнт; зобов'язати відповідача перерахувати та виплатити позивачу недоплачену різницю одноразових грошових виплат (грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань) сплачених позивачу у період з 2020 по 2023 роки.
Суддя зауважує, що предметом розгляду у цій справі є, зокрема, виплата позивачу грошового забезпечення в неналежному, на його думку, розмірі у період проходження ним військової служби з 01.02.2020 по 02.11.2023.
Разом з тим, суддя вважає, що позивач про виплату йому грошового забезпечення в неналежному, на його думку, розмірі повинен був дізнатися на час отримання такого грошового забезпечення за відповідний місяць.
З матеріалів справи вбачається, що згідно з витягом з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 02.11.2023 № 302 позивач 02.11.2023 виключений зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення.
Таким чином, з позовними вимогами щодо виплати грошового забезпечення позивача з 01.02.2020 по 02.11.2023, грошової допомоги для оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2020-2023 роки позивач повинен був звернутися до суду в місячний строк після отримання спірної виплати у відповідному місяці до його звільнення з військової служби 02.11.2023.
При цьому, з витягу з наказу від 02.11.2023 № 302 вбачається, що грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань згідно наказу МО України від 07.06.2018 № 260 за 2023 рік позивач не отримував.
З відповідним позовом позивач звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду 30.05.2024, тобто з пропуском місячного строку звернення до суду з дня отримання відповідних виплат за кожен місяць.
Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб'єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства.
Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.
Поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об'єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов'язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.
Поняття "особа повинна" слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Пунктом 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на розгляд його справи судом.
У справі Європейського суду з прав людини Стаббігс та інші проти Великобританії визначено, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.
У Рішенні Міраґаль Есколано та інші проти Іспанії від 25 січня 2000 року Європейський суд зазначив про те, що строки позовної давності, яких заявники мають дотримуватися при поданні скарг, спрямовані на те, щоб забезпечити належне здійснення правосуддя і дотримання принципів правової певності. Сторонам у провадженні слід очікувати, що ці норми будуть застосовними.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає про те, що процесуальні строки (строки позовної давності) є обов'язковими для дотримання. Правила регулювання строків для подання скарги, безумовно, мають на меті забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці правила будуть застосовані (рішення Європейського суду у справі Перез де Рада Каванілес проти Іспанії від 28 жовтня 1998 року, заява № 28090/95, пункт 45). Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.
Згідно з частиною 1 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.
Таким чином, позивачу необхідно надати заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Крім того, згідно з частиною 3 статті 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Позивач доказів сплати судового збору не надав. У позовній заяві позивач зазначив, що звільнений від сплати судового збору як учасника бойових дій та додав до позовної заяви копію посвідчення учасника бойових дій.
Судовий збір - це грошова сума, що сплачується особою, яка звертається до суду. Розмір судового збору визначається законом і залежить від об'єктивних ознак позову (заяви), з яких правовідносин він виник і який предмет позову. Умови сплати судового збору однакові і рівні для всіх позивачів, а пільги щодо його сплати передбачені безпосередньо законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України “Про судовий збір” від 08.07.2011 №3674-VI (далі Закон №3674-VI).
Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору (частина 8 статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до пункту 13 частини 1 статті 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій або Героя України не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору, а в цій частині зроблена відсилка до іншого законодавства, яке визначає права учасників бойових дій.
Правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України №3551-XII від 22.10.1993 “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту”.
Перелік пільг, наданих учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону.
Вказані правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.10.2019 у справі №9901/311/19 та постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі №490/8128/17.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що заявлені позовні вимоги не стосуються прав, передбачених статтею 12 Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту” №3551-XII від 22.10.1993.
Отже, позивач має сплатити судовий збір на загальних підставах.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 частини 2 статті 4 Закону №3674-VI за подання до адміністративного суду позову немайнового характеру, який подано фізичною особою, сплачується судовий збір у розмірі 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-IX установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб на одну особу в розрахунку на місяць: з 1 січня - 3 028 грн.
Разом з тим, суддя врахував, що відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону №3674-VI від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.
Враховуючи зазначене, позивач звільнений від сплати судового збору за звернення до суду із позовними вимогами щодо стягнення заробітної плати (грошового забезпечення).
Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням встановлених строків нарахування суддя зазначає наступне.
Зазначена позовна вимога є вимогою немайнового характеру, тому за її подання позивачеві необхідно сплатити судовий збір в розмірі 1 211,20 (3028*0,4) грн.
Згідно з частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи зазначене вище, позовна заява підлягає залишенню без руху із наданням позивачу строку для усунення вказаних недоліків шляхом надання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду із відповідними доказами в обґрунтування поважності причин пропуску такого строку.
Керуючись ст. ст. 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя
1. Позовну заяву ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії залишити без руху.
2. Надати позивачу десять днів з дня, наступного за днем отримання ухвали про залишення позовної заяви без руху, для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду:
- заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів на підтвердження поважності причин його пропуску;
- доказів сплати судового збору у сумі 1 211 грн 20 коп.
3. Копію ухвали направити позивачеві.
Роз'яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог ухвали позовна заява підлягає поверненню.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.
Суддя Алла РУДЕНКО