03 червня 2024 року справа № 580/2369/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування і невиплати позивачу з 02 липня 2022 року до 31 липня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язати відповідача нарахувати і виплатити позивачу додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 02 липня 2022 року до 31 липня 2022 року.
В обґрунтування позовних вимог, позивач стверджує, що відповідно до зазначеної вище постанови КМУ набув право на отримання додаткової винагороди, яку відповідач не включив до розрахунку заробітної плати.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 12.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати розгляд справи правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні).
18.03.2024 від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Стверджує, що у затвердженому Державною судовою адміністрацією України кошторисі Служби судової охорони та Територіального управління на 2022-2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної постановою КМУ № 168, не передбачені та не затверджені, у зв'язку з чим фінансовий ресурс Служби судової охорони і Територіального управління за фондом оплати праці не дозволяє здійснити таку виплату. Тому накази про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної вказаною постановою, не можуть бути видані до надходження відповідних бюджетних асигнувань. Тобто, маючи затверджений кошторис територіального управління на 2022-2023 роки щодо грошового забезпечення співробітників територіального управління, його начальник не має права видавати накази щодо витрачання затвердженого та не збільшеного у встановленому законодавством порядку кошторису без його відповідного збільшення центральним органом управління Служби судової охорони, який ці кошти мав отримати від Державної судової адміністрації України. Керівництвом Служби судової охорони та Територіального управління проводиться необхідна робота щодо отримання з резервного фонду державного бюджету асигнувань, необхідних для реалізації вказаної вище Постанови Уряду. Після надходження зазначених асигнувань видасть необхідні накази у встановленому порядку та в найкоротший термін нарахує і виплатить співробітникам Служби судової охорони додаткову винагороду.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
Із наявних у матеріалах справи доказів судом встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до наказу Територіального управління Служби судової охорони в Черкаській області від 12.03.2020 № 8 о/с прийнятий на службу до Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області на посаду контролера ІІ категорії другого відділення третього взводу охорони першого підрозділу охорони Територіального управління Служби судової охорони в Черкаській області, присвоєно в порядку переатесутвання спеціальне звання - сержант Служби судової охорони.
Довідкою відповідача від 04.03.2024 підтверджується, що позивач у період з 02.07.2022 до 31.07.2022 дійсно перебував на службі у відповідача та виконував покладені на Службу судової охорони завдання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
04.03.2024 позивач звернувся з рапортом до відповідача, в якому просив негайно нарахувати та виплатити йому додаткову винагороду за період з 02.07.2022 до 31.07.2022, передбачену вказаною вище Постановою Уряду України.
Листом від 05.03.2024 Вих.№ 54.06-141 відповідач повідомив, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників). У затвердженому Державною судовою адміністрацією кошторисі Служби судової охорони на 2022 - 2023 роки та відповідно затвердженому Службою судової охорони кошторисі Територіального управління на 2022-2023 роки видатки на виплату додаткової винагороди, визначеної Постановою КМУ № 168, не передбачались та не затверджувались, у зв'язку з чим наявний у фонді оплати праці фінансовий ресурс не дозволяє здійснити таку виплату. Накази про виплату співробітникам додаткової винагороди, визначеної вказаною вище постановою КМУ, не видавалися. Після надходження відповідних бюджетних асигнувань необхідні накази будуть видані у встановленому порядку. Виплата додаткової винагороди співробітникам Територіального управління відбудеться в найкоротший термін після надходження відповідних додаткових асигнувань.
З урахуванням викладеного позивач звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним обставинам, суд врахував ч. 2 ст. 19 Конституції України якою встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 24 Конституції України визначено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом.
Згідно з ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Служба судової охорони відповідно до положень статті 160 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII) здійснює підтримання громадського порядку в суді, припинення проявів неповаги до суду, а також охорону приміщень суду, органів та установ системи правосуддя, виконання функцій щодо державного забезпечення особистої безпеки суддів та членів їхніх сімей, працівників суду, забезпечення у суді безпеки учасників судового процесу.
Згідно з частинами 1-2 ст. 161 Закону № 1402-VIII вона є державним органом у системі правосуддя для забезпечення охорони та підтримання громадського порядку в судах, підзвітна Вищій раді правосуддя та підконтрольна ДСА України.
Відповідно до ч. 4 ст. 161 Закону № 1402-VIII Служба судової охорони складається з центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби. Граничну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує ДСА України. Рішення про утворення територіальних підрозділів Служби судової охорони приймається Головою Служби за погодженням з ДСА України. Структуру та штатну чисельність центрального органу управління та територіальних підрозділів Служби судової охорони затверджує Голова Служби за погодженням з ДСА України. Згідно із частиною п'ятою цієї статті Центральний орган управління Служби судової охорони є юридичною особою, має печатку із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням, самостійний баланс та рахунки в органах Державної казначейської служби України.
Її територіальні підрозділи відповідно до частин 6-7 ст. 161 Закону № 1402-VIII утворюються як юридичні особи, а фінансування Служби судової охорони здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету.
Грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони відповідно до частин 1-2 ст. 165 Закону № 1402-VIII складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер), премії та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплачується у розмірах, що встановлюються КМУ на рівні, не нижчому, ніж установлений для поліцейських, і повинно стимулювати до комплектування Служби судової охорони кваліфікованими співробітниками.
Схеми посадових окладів за посадами окремих категорій її співробітників, тарифних розрядів за основними типовими посадами, тарифних коефіцієнтів за спеціальними званнями, тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів, розміри надбавки за стаж служби врегульовані постановою КМУ від 03 квітня 2019 року № 289 «Про грошове забезпечення співробітників Служби судової охорони» (далі - постанова КМУ № 289). В її пункті 2 вказано, що порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони затверджується Державною судовою адміністрацією.
Для виконання статті 165 Закону № 1402-VIII та постанови КМУ № 289 ДСА України наказом від 26 серпня 2020 року затвердила Порядок виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони (далі - Порядок № 384), згідно з пунктом 1 розділу І якого вин визначає механізм виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони.
Пунктом 9 розділу І вказаного Порядку № 384 визначено, що підставою для виплати грошового забезпечення є наказ Служби або територіального управління Служби про призначення на посаду співробітника в Службі, територіальному управлінні Служби та встановлення розмірів посадового окладу, надбавок, доплат. Грошове забезпечення співробітникам виплачується за місцем проходження служби виключно в межах фондів оплати праці співробітників, затверджених у кошторисах Служби або територіального управління Служби на грошове забезпечення (пункт 10 розділу І Порядку № 384).
Згідно з п. 4 Порядку № 384 виплата додаткової винагороди здійснюється центральним органом управління та територіальними управліннями Служби судової охорони за місцем проходження служби співробітника, де він призначений на штатну посаду. Підставою для виплати додаткової винагороди співробітникам є наказ Служби або територіального управління Служби.
Відповідно до пункту 15 розділу І Порядку № 384 грошове забезпечення, що належить до виплати співробітнику і своєчасно не виплачене або виплачене в меншому ніж належало розмірі, виплачується за весь період, протягом якого, співробітник мав на нього право, але не більше ніж за три роки, що передували зверненню за одержанням грошового забезпечення.
Порядок виплати спірної надбавки у заявлених спірних правовідносинах регулювала постанова КМУ від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану» (далі - постанова КМУ № 168), ухвалена для виконання указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та № 69 «Про загальну мобілізацію».
У пункті 1 в редакції прийняття постанови КМУ № 168 встановлено на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30000 гривень щомісячно (крім військовослужбовців строкової служби), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Отже, загальний розмір надбавки встановлений у фіксованому розмірі. Залежність виплати від видатків бюджету на оплату праці в ній не передбачена, з огляду на що відповідні доводи відповідача не обґрунтовані.
Редакція окремих норм постанови КМУ № 168 протягом 2022 року змінювалася постановами КМУ № 217 від 07.03.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, № 350 від 22.03.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, № 754 від 01.07.2022 - застосовується з 1 червня 2022 року, № 793 від 07.07.2022 - застосовується з 24 лютого 2022 року, № 1146 від 08.10.2022 - застосовується з 1 вересня 2022 року та іншими.
Зокрема, постановою КМУ від 07 липня 2022 року № 793 (далі - постанова КМУ № 793):
- в абзаці першому слова і цифри «додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно» замінено словами і цифрами «додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно з розрахунку на місяць»;
- доповнено пункт після абзацу першого новим абзацом такого змісту: «Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення»;
- доповнено постанову пунктом 2-1 такого змісту: « 2-1. Установити, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів».
У п. 2 постанови КМУ № 793 вказано, що вона застосовується з 24 лютого 2022 року, тобто, зі зворотньою дією в часі.
Пунктом 3 статті 116 Конституції України передбачено, що до повноважень КМУ належить забезпечення проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування.
Рішеннями Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20-рп/2011 та від 25 січня 2012 року № 3-рп/2012 підтверджена конституційність повноважень КМУ щодо реалізації політики у сфері соціального захисту, в тому числі регулювання порядку та розмірів соціальних виплат і допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави.
Для належної правової оцінки суд відповідно до ч. 5 ст. 242, ч. 3 ст. 291 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) врахував висновки щодо застосування вказаних норм права Верховного Суду в зразковій справі № 260/3564/22 (рішення Касаційного адміністративного Суду у складі Верховного Суду (далі - КАС ВС), оскільки з'ясовані обставини свідчать про відповідність цієї справи типовим з огляду на такі ознаки:
а) позивачем є співробітник Служби судової охорони;
б) відповідачем є центральний орган управління (Центральний апарат) або територіальний підрозділ (територіальне управління) Служби судової охорони;
в) предметом спору є додаткова винагорода, передбачена постановою Кабінету Міністрів України №168;
г) спір виник внаслідок невиплати співробітнику Служби судової охорони додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України №168;
г) предметом позову є позовні вимоги (по-різному сформульовані, але однакові по суті) про визнання протиправними дій (бездіяльності) відповідача щодо ненарахування і невиплати додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України №168, та зобов'язання відповідача нарахувати і виплатити таку винагороду, починаючи з 24 лютого 2022 року (стягнення з відповідача суми додаткової винагороди за певний період).
У вказаному рішенні КАС ВС зауважив: «Висновки Верховного Суду у цій зразковій справі щодо застосування постанови Кабінету Міністрів України № 168 у посутньому зв'язку з положеннями статей 43 і 58 Конституції України, статей 161, 165 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», нормами Порядку № 384 і Порядку № 396 належить застосовувати в адміністративних справах про виплату на користь співробітників Служби судової охорони додаткової винагороди у правовідносинах, що виникли з 24 лютого 2022 року.
На інше застосування норм матеріального права, ніж у зразковій справі, може впливати подальша зміна законодавства, що регулює ці правовідносини, та інший предмет спору у подібних правовідносинах».
Законність згаданого рішення підтверджена постановою 21 вересня 2023 року Великої Палати Верховного Суду (далі - ВП ВС), що оприлюднена в Єдиному реєстрі судових рішень 10 жовтня 2023 року.
ВП ВС погодилася з висновками КАС ВС, що зміст внесених постановою КМУ № 793 змін до постанови КМУ № 168 в частині визначення розміру додаткової винагороди «до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць» замість « 30000 гривень щомісячно» не свідчить про те, що такі зміни вплинули на розмір додаткової винагороди, адже за загальним правилом заробітна плата (грошове забезпечення) виплачується щомісячно за фактично відпрацьований час, тому визначена урядом «пропорційність» із прив'язкою до місячного періоду фактично передбачає виплату додаткової винагороди в розмірі 30000 гривень на місяць за умови відпрацювання норми робочого часу відповідного місяця.
Обґрунтованість вказаного висновку ВП ВС мотивувала в п. 68 постанови наступним:
«- пунктом 11 розділу І Порядку № 384, згідно з яким грошове забезпечення не виплачується: 1) за час надання співробітникам відпусток відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати; 2) за час відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; 3) за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад встановлені чинним законодавством строки;
- пунктом 14 розділу І указаного Порядку, на підставі якого при виплаті співробітникам грошового забезпечення за неповний місяць розмір виплати за кожний календарний день визначається шляхом ділення сум щомісячних основних, додаткових видів грошового забезпечення та премії за повний місяць на кількість календарних днів у місяці, за який здійснюється виплата;
- пунктом 8 Порядку № 396, відповідно до якого додаткова винагорода не встановлюється співробітникам за період: обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або цілодобового домашнього арешту; перебування у відпустці відповідно до чинного законодавства України, за якими не передбачено збереження заробітної плати (грошового забезпечення), в тому числі у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а в дозволених законодавствах випадках - шести років; відсторонення від виконання службових обов'язків (посади); після закінчення терміну службового відрядження відповідно до наказів, якщо співробітник не повернувся до постійного місця несення служби; перебування в службових відрядженнях за кордоном; відсутності на службі без поважних причин одну добу і більше; перебування на лікуванні в закладах охорони здоров'я понад чотири місяці, крім випадків, коли законодавством передбачені більш тривалі строки перебування на лікуванні; навмисного спричинення собі тілесних ушкоджень чи іншої шкоди своєму здоров'ю - за місяць, у якому здійснено ушкодження чи іншу шкоду своєму здоров'ю, а у разі лікування - за весь час відсутності на службі у зв'язку з лікуванням (що підтверджується документами закладу охорони здоров'я, матеріалами службового розслідування, кримінального провадження); призупинення (припинення) виплати грошового забезпечення відповідно до законодавства; особам, які добровільно здалися в полон - з дня потрапляння в полон, що підтверджується матеріалами органу досудового розслідування.»
Відмова Територіального управління у виплаті додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ № 168, яка викладена в листі Територіального управління, порушує гарантоване статтею 1 Першого протоколу до Конвенції право мирно володіти своїм майном. У період чинності відповідного положення постанови КМУ № 168 органи державної влади не можуть свідомо відмовляти в такій виплаті, посилаючись на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов'язань (рішення ЄСПЛ від 08 листопада 2005 року у справі «Кечко проти України»). Схожа позиція згадується у висновках Конституційного Суду України в рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007.
Крім того ВП ВС вважає необґрунтованими посилання на те, що Порядок № 396 регулює умови виплати додаткової винагороди в період дії воєнного стану та має певні особливості, оскільки в ньому не врегульовані певні правові аспекти виплати винагороди в період воєнного стану, адже за імперативною нормою ч. 2 ст. 165 Закону № 1402-VIII розмір грошового забезпечення співробітників Служби судової охорони встановлюється КМУ.
Відповідно до ст. 7 КАС України суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені Конституцією та законами України. У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.
Верховний Суд періодично наголошує, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які не відповідають Конституції та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи. Згідно з правовою позицією Верховного Суду такі правові акти (як закони, так і підзаконні акти) не можуть застосовуватися навіть у випадках, коли вони є чинними (постанови від 12 березня 2019 року у справі № 913/204/18, від 10 березня 2020 року у справі № 160/1088/19).
Тому ВП ВС посилаючись на ч. 3 ст. 7 КАС України щодо загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами констатував, що при визначенні розміру додаткової винагороди необхідно застосовувати норми постанов КМУ, а не Порядку № 396, який прийнятий на виконання відповідних постанов, проте суперечить їм у відповідній частині. Системний аналіз пункту 2-1 постанови КМУ № 168 (у редакції постанови КМУ № 793) свідчить, що відсутність у ДСА України права встановлювати «розміри додаткових винагород». Крім того не є обґрунтованими й посилання про необхідність залучення до розгляду справи інших державних органів, які беруть участь у процесі формування і використання фінансових ресурсів для виплати грошового забезпечення співробітникам Служби судової охорони, а саме ДСА України, Міністерства фінансів України, КМУ. ВП ВС вважає обґрунтованим висновок, що Територіальне управління є належним відповідачем у такій справі, оскільки саме цей суб'єкт владних повноважень допустив протиправну бездіяльність у спірних правовідносинах щодо виплати позивачу додаткової винагороди. ДСА України не має відповідати за цим позовом, адже між позивачем і ДСА України безпосередньо не виникло жодних правовідносин, у яких би цей суб'єкт владних повноважень порушив права позивача.
Врахувавши зазначене, суд дійшов висновку, що за заявлений спірний період служби позивачу мала бути нарахована та виплачена вказана винагорода відповідно до постанови КМУ № 168. Встановлені обставини спору та надані докази підтверджують порушення заявленого. Причиною стала відсутність щомісячних наказів з цього приводу начальника відповідача. Відповідач - суб'єкт владних повноважень не довів обґрунтованості невиконання вказаного вище нормативного акту.
Конституційний Суд України у рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 17 березня 2004 року № 7-рп/2004, від 01 грудня 2004 року № 20-рп/2004, від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 зазначав про неможливість поставити гарантовані законом виплати, пільги тощо в залежність від видатків бюджету.
Отже, суб'єкт владних повноважень не може порушувати чинний нормативно-правовий акт в сфері оплати праці (служби) виключно з підстав відсутності бюджетних асигнувань.
Врахувавши вказані вище висновки ВП ВС та виконуючи завдання адміністративного суду, вказане в ст. 2 КАС Україні, суд дійшов висновку, що належним та ефективним способом відновлення порушеного права позивача є визнання протиправною бездіяльності відповідача, яка полягає у не нарахуванні і невиплаті позивачу з 02.07.2022 до 31.07.2022 (заявлений у позові період) додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, та зобов'язання відповідача її нарахувати і виплатити в розмірі 30 000 грн на місяць.
Отже, позовні вимоги обґрунтовані та підлягають задоволенню.
З огляду на відсутність доказів понесення позивачем судових витрат, відсутні підстави для його розподілу відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись статтями 2-20,72-79, 133-139, 241-245, 250 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовльнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Черкаській області щодо не нарахування і невиплати ОСОБА_1 з 02 липня 2022 року до 31 липня 2022 року додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану».
Зобов'язати Територіальне управління Служби судової охорони у Черкаській області (бульвар Шевченка 245, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 43324287) нарахувати і виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000 грн на місяць, починаючи з 02 липня 2022 року до 31 липня 2022 року.
Судові витрати розподілу не підлягають.
Копію рішення направити учасникам справи.
Повний текст рішення складено та підписано, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній основній відпустці у період з 13.05.2024 до 31.05.2024, у перший робочий день після виходу з відпустки - 03.06.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ