03 червня 2024 року справа № 580/2296/24
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кульчицького С.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
До Черкаського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - відповідач), в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не проведення виплати позивачу недодержаної суми пенсії її чоловіком ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 331 145,91 грн на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2568/23 від 24.04.2023 за період часу з 01.04.2019 до 31.07.2023;
- зобов'язати відповідача здійснити виплату позивачу недодержаної суми пенсії її чоловіком ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 331 145,91 грн на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2568/23 від 24.04.2023 за період часу з 01.04.2019 до 31.07.2023.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що на виконання рішення суду померлому чоловіку позивача була нарахована доплата до пенсії у сумі 331 145,91 грн, яка за життя виплачена не була. Тому позивач вважає, що на виконання ст. 61 Закону України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, має право на отримання цих сум, як член сім'ї, який постійно проживав з пенсіонером.
Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 11.03.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними матеріалами.
Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить суд у задоволенні позову відмовити. Вказує, що на виконання рішення суду у справі № 580/2568/23 померлому чоловіку позивача ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії та донараховані кошти у сумі 331 145,91 грн, які включено до Реєстру судових рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою. При цьому, заборгованість з пенсійних виплат за рішеннями суду значно перевищила видатки, які були встановлені Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету та бюджету Пенсійного Фонду України. Зазначено, що згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету можна здійснювати лише за наявності відповідного бюджетного призначення. Взяття зобов'язання без відповідних бюджетних асигнувань та здійснення видатків бюджету з перевищенням бюджетних призначень є порушенням бюджетного законодавства. Позивач стверджує, що недостатність коштів, передбачених бюджетом на погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішеннями суду, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного бюджету, є поважною причиною, що створила об'єктивні перешкоди для виконання зобов'язання в частині виплати коштів та не залежать від позивача.
Оцінивши доводи сторін, дослідивши письмові докази, суд встановив таке.
Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 580/2568/23, що набрало законної сили 25.05.2023, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області провести перерахунок пенсії ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1 ) з 01.04.2019 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_2 №ФР37039 від 28.12.2022, з урахуванням основних і додаткових видів грошового забезпечення, та виплатити різницю пенсії з урахуванням вже виплачених сум.
На виконання вказаного рішення суду ОСОБА_2 здійснено перерахунок пенсії та нараховано доплату в сумі 331 145,91 грн.
Згідні із свідоцтвом серії НОМЕР_2 від 04.09.2023 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
29.01.2024 позивач звернулась до відповідача із заявою про виплату їй недоотриманої пенсії ОСОБА_2 в сумі 331 145,91 грн, як дружина померлого, що проживала з ним на день смерті.
Відповідач листом від 26.02.2024 повідомив позивача, що оскільки рішення суду у справі № 580/2568/23 винесене на користь ОСОБА_2 , виплачувати позивачу недоотриману пенсію підстав немає.
Не погоджуючись з такою відмовою позивач звернулась до суду з цим позовом.
Надаючи оцінку встановленим обставинам, суд врахував, що відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У ч. 1 ст. 46 Конституції України закріплено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Спеціальним законом, який визначає умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема на військовій службі, є Закон України від 09 квітня 1992 року № 2262-XII “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб” (далі - Закон № 2262-XII).
Відповідно до статті 61 Закону № 2262-XII cуми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника.
При зверненні кількох членів сім'ї належна їм сума пенсії ділиться між ними порівну.
Зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Зміст статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» узгоджується з положеннями Цивільного кодексу України.
Так, згідно зі статтями 1218, 1219 Цивільного кодексу України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом.
Статтею 1227 Цивільного кодексу України, в свою чергу, визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв'язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім'ї.
Отже, Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» визначає спеціальний правовий режим грошових коштів у вигляді пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю. Такий підхід до врегулювання цих правовідносин має соціальне спрямування через закріплення спеціального порядку переходу права на отримання зазначених сум до певного кола осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника або є членами сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті.
Тобто, у разі переходу до вказаних осіб належних спадкодавцеві соціальних виплат, відповідні відносини не є спадковими, у зв'язку з чим не застосовуються норми спадкового права.
У цьому випадку право вимоги у зазначених осіб виникає не внаслідок спадкового правонаступництва, а через інший юридичний склад та у спеціально визначений законом порядок. Зокрема, відповідно до частини третьої статті 61 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» зазначені суми виплачуються, якщо звернення за ними надійшло не пізніше 6 місяців після смерті пенсіонера.
Суд встановив, що відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 від 15.05.1980 між позивачем та ОСОБА_2 укладено шлюб.
Згідно з даними паспорта позивача серії НОМЕР_4 , позивач зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідно до матеріалів справи ОСОБА_2 на час смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .
Отже, судом встановлено спільне проживання позивача та ОСОБА_2 станом на час його смерті.
За отриманням вищевказаних коштів позивач звернулась до відповідача із заявою 29.01.2024, тобто у межах встановленого ст. 61 Закону № 2262 шестимісячного строку з дня смерті її чоловіка.
Оскільки позивачем, як дружиною померлого чоловіка ОСОБА_2 , дотримано усі умови для отримання невиплаченої пенсії в сумі 331 145,91 грн, нарахованої на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 580/2568/23, суд дійшов висновку про протиправність відмови відповідача у виплаті позивачу такої пенсії.
Суд зазначає, що відповідач визнає факт невиплати перерахованої пенсії на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 24.04.2023 у справі № 580/2568/23 в сумі 331 145,91 грн.
При цьому, грошові кошти у вигляді заборгованості по пенсії не є власністю Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, не знаходяться на його рахунках.
Фактичне, у повному обсязі виконання судового рішення, можливо лише за наявності відповідного бюджетного призначення за рахунок Державного бюджету України та відповідно до Порядку № 1165. Водночас стягнення з суб'єкта владних повноважень (територіального органу Пенсійного фонду України) коштів, які знаходяться на його рахунках але призначені для іншої мети, можуть поставити під загрозу функціонування такого суб'єкта, виконання покладених на нього функцій та, відповідно, нанесення шкоди необмеженій кількості осіб.
Відповідно до ч. 2 ст. 72 Закону № 1058-IV кошти Пенсійного фонду не включаються до складу Державного бюджету України. Статтею 73 цього Закону визначений вичерпний перелік цілей, на які використовуються кошти Пенсійного фонду України, і встановлено заборону використання коштів Пенсійного фонду на цілі, не передбачені цим Законом.
У ч. 1 ст. 2 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI “Про гарантії держави щодо виконання судових рішень” (далі - Закон № 4901-VI) передбачено, що держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є: державний орган; державні підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності в зазначеного держоргану відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду (ч. 1 ст. 3 Закону № 4901-VI).
Відповідно до підпунктів 4, 5 пункту 4 Положення про Головні управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22 грудня 2014 року № 28-2, Головне управління Фонду відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, забезпечує своєчасне та в повному обсязі фінансування пенсій та виплату пенсій, щомісячного довічного утримання суддям у відставці, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством, здійснює з цією метою перерозподіл коштів між районами (містами); здійснює призначення (перерахунок) та виплату пенсій військовослужбовцям, особам рядового та начальницького складу та іншим особам (крім військовослужбовців строкової служби та членів їх сімей), які мають право на пенсію на підставі Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”.
Таким чином, виплати здійснює Головне управління Пенсійного фонду України винятково коштом Фонду та з інших джерел, визначених законодавством.
Згідно зі статтями 23, 116 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України. Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом. Взяття зобов'язань без відповідних бюджетних асигнувань або з перевищенням повноважень, встановлених цим Кодексом чи законом про Державний бюджет України є порушенням бюджетного законодавства.
Порядок ведення обліку рішень суду у реєстрі рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, був затверджений постанова правління Пенсійного фонду України 26 вересня 2018 року № 20-1, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 22 жовтня 2018 року за № 1189/32641.
Саме ним було передбачено функціонування реєстру рішень, виконання яких здійснюється за окремою бюджетною програмою, та внесення інформації до нього. 23.03.2021 постановою Правління ПФУ № 13-1 його визнано таким, що втратив чинність. Однак докази фактичного погашення заборгованості наповненого відповідачем Реєстру відсутні, як і відсутні докази наявності коштів для виплати перерахованої пенсії позивачу.
Суд врахував, що фактична невиплата нарахованих коштів зумовлена тим, що виділені бюджетні кошти на виконання судових рішень, боржником в яких є Пенсійний фонд України, спрямовуються на безумовне виконання таких рішень у порядку черговості прийняття.
Аналогічну позицію Верховний Суд висловив у постанові від 23 квітня 2020 року у справі № 560/523/19, що обов'язкова для врахування судом першої інстанції відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Верховний Суд у вказаному рішенні врахував, що переслідуючи мету забезпечення реалізації конституційного принципу обов'язковості судових рішень, адміністративні суди мають зважено підходити до вибору процесуальних засобів такого забезпечення, а саме:
- встановлювати дійсні причини виникнення затримки у виконанні судового рішення;
- аналізувати акти законодавства;
- враховувати здійснені відповідною посадовою особою дії, спрямовані на виконання судового рішення, та їх відповідність вимогам законодавства.
Це не повинно зумовлювати порушення основоположних засад адміністративного судочинства, зокрема, пропорційності, необхідності дотримання оптимального балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) тощо.
Судом враховано, що станом на час розгляду даної справи загальна сума заборгованості за рішеннями судів, що надійшли до відповідача, за 2020-2024 значно перевищила видатки, передбачені бюджетом Головного управління на її погашення.
На переконання суду, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача виплатити позивачу недоодержану пенсію померлого чоловіка в сумі 331 145,91 грн.
З урахуванням наведених обставин, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки наявних у матеріалах справи доказів в сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення в повному обсязі.
Згідно з ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, судові витрати зі сплати судового збору у сумі 1 211,20 гривень підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Керуючись статтями 2, 90, 139-143, 242-246, 250, 255 КАС України, суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо не проведення виплати ОСОБА_1 недодержаної суми пенсії її чоловіком ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 331 145,91 грн на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2568/23 від 24.04.2023 за період часу з 01.04.2019 до 31.07.2023.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) здійснити виплату ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) недодержаної суми пенсії її чоловіком ОСОБА_2 , що помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , в загальному розмірі 331 145,91 грн на виконання рішення Черкаського окружного адміністративного суду у справі № 580/2568/23 від 24.04.2023 за період часу з 01.04.2019 до 31.07.2023.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (вул. Смілянська 23, м. Черкаси, 18001, код ЄДРПОУ 21366538) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_5 ) витрати зі сплати судового збору в сумі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Копію рішення направити учасникам справи.
Повний текст рішення складено та підписано, з урахуванням перебування головуючого судді у щорічній основній відпустці у період з 13.05.2024 до 31.05.2024, у перший робочий день після виходу з відпустки - 03.06.2024.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного його тексту.
Суддя Сергій КУЛЬЧИЦЬКИЙ