Справа № 560/4788/24
іменем України
03 червня 2024 рокум. Хмельницький
Хмельницький окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Михайлова О.О. розглянувши адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернулась в Хмельницький окружний адміністративний суд з позовною заявою до військової частини НОМЕР_1 , в якій просить:
1. Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо відмови у звільненні з військової служби ОСОБА_2 .
2. Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 звільнити ОСОБА_2 з військової служби на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 2 частини 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу», - у зв'язку з наявністю матері з інвалідністю ІІ групи.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що зверталася до командира військової частини НОМЕР_1 з рапортом, у якому просила звільнити з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" сина - ОСОБА_2 . Подання такого рапорту було зумовлене неможливістю ОСОБА_2 самостійно здійснити вказане звернення у зв'язку з постійним перебуванням в зоні бойових дій та бойових завдань на небезпечних напрямках фронту. У відповідь на вказану заяву надійшов лист командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2023 №4955 про неможливість звільнити військовослужбовця за наведеною підставою з посиланням на пункт 233 Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", оскільки ОСОБА_2 не звертався з рапортом про звільнення з військової служби. Позивачка вважає дії відповідача протиправними, а тому звернулась до суду з цим позовом.
Відзив на позовну заяву у встановлений судом строк відповідачем не надано, тому суд вирішує справу за наявними матеріалами з урахуванням ст. 126 КАС України, відповідно до вимог ч. 6 ст. 162 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 є особою з інвалідністю ІІ групи, причини інвалідності "загальне захворювання".
Позивачка зверталась з заявою до військової частини НОМЕР_1 про звільнення з військової служби її сина військовослужбовця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі абзацу четвертого підпункту "г" пункту 2 частини 4 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу».
Листом командира військової частини НОМЕР_1 від 02.10.2023 №4955 позивачку повідомлено про неможливість звільнити військовослужбовця за наведеною підставою з посиланням на пункт 233 Указу Президента України "Про Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", оскільки ОСОБА_2 не звертався з рапортом про звільнення з військової служби.
Позивачка, вважаючи такі дії відповідача протиправними, звернулась з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно частини першої статті 1 Закону України «Про військовий обов'язок та військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон №2232-ХІІ) захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
За нормами частини другої статті 2 Закону №2232-ХІІ проходження військової служби здійснюється: громадянами України - у добровільному порядку (за контрактом) або за призовом; іноземцями та особами без громадянства - у добровільному порядку (за контрактом) на посадах, що підлягають заміщенню військовослужбовцями рядового, сержантського і старшинського складу Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту та Національної гвардії України.
Згідно частини шостої статті 2 Закону №2232-ХІІ видами військової служби є, зокрема, військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період.
В свою чергу, підстави звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII.
Так, відповідно до підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону №2232-XII військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах, під час дії воєнного стану, через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв'язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю I чи II групи.
Відповідно до п. 233 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 №1153/2008, Військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 рапорту про звільнення та підтверджуючих документів підстав для звільнення з військової служби до військової частини НОМЕР_1 не подавав.
Таким чином, відповідачем правомірно відмовлено ОСОБА_1 у звільненні з військової служби на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" сина - ОСОБА_2 .
Отже, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору та не сплачував його, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 6, 72-77, 139, 244, 246, 250, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 , про визнання протиправними та зобов'язання вчинити дії - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач:ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 )
Відповідач:Військова частина НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 , код ЄДРПОУ - НОМЕР_2 )
Головуючий суддя О.О. Михайлов