03 червня 2024 р. справа № 400/2492/24
м. Миколаїв
Миколаївський окружний адміністративний суд, у складі судді Мороза А.О., в спрощеному позовному провадженні без повідомлення сторін, в письмовому провадженні, розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,
до відповідачівГоловного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018,
прозобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (далі - відповідач 1 або ГУ ПФУ в Івано-Франківській області) та Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (далі - відповідач 2 або ГУ ПФУ в Миколаївській області), в якому просить суд:
1) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди праці та служби: з 28.12.00 р. до 26.11.01 р., коли позивач проходив службу в органах податкової міліції безперервно протягом 10 місяців 28 днів, з 01.02.07 р. до 28.05.14 р., коли позивач працював директором ТОВ "Руден" безперервно протягом 7 років 3 місяців 27 днів, з 12.03.15 р. до 12.04.18 р., коли позивач працював директором ТОВ "Лендар" безперервно протягом 3 років 1 місяця; період праці з 1 жовтня 2002 р. до 28 лютого 2006 р., коли позивач працював за даними трудової книжки НОМЕР_1 директором товариства з обмеженою відповідальністю "Юридична фірма "Претор". Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 26 листопада 2001 р. з печаткою органа, який видав трудову книжку - Державної податкової адміністрації в Миколаївській області та підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок ОСОБА_2 та підписом власника книжки позивача, - коли позивач у період з 01.07.00 р. до 27.11.00 р. (3 місяця 26 днів) проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Миколаївській області. Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 26 листопада 2001 р. з печаткою органа який видав трудову книжку - Державної податкової адміністрації в Миколаївській області та підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок ОСОБА_2 та підписом власника книжки позивача, - коли позивач у період з 01.08.86 р. до 04.01.92 р. проходив службу в Збройних Силах СРСР безперервно протягом 5 років 5 місяців 3 днів, з яких за письмовим підтвердженням наданим відповідачу з боку позивача 7 березня 2023 р. разом із заявою на призначення пенсії - лист Головного управління ДФС у Миколаївській області № 13/6р від 14.09.23 р. про службу позивача з 01.06.90 р. до 04.01.92 р. (безперервно 1 рік 3 місяця 29 днів та з обрахуванням як пільгового 1 рік 11 місяців 28 днів) у військовій частині НОМЕР_3 , яка була розташована у Мурманській області СРСР та на вимогу законодавства України - постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" цей період служби позивача на офіцерській посаді секретаря по особовому складу обрахований як пільговий один місяць служби за півтора місяця та згідно грошового атестата № 358 від 28.07.23 р., який був наданий відповідачу 7 березня 2023 р. разом із заявою на призначення пенсії позивачу - на 1 серпня 2023 р. вислуга років позивача як військовослужбовця становила 13 років 7 місяців 25 днів;
2) зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву позивача від 7 березня 2024 року про призначення пенсії на пільгових умовах як учасника бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та прийняти вмотивоване рішення про призначення пенсії позивачу на пільгових умовах як учаснику бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку позивача як учасника бойових дій.
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідачем 1 протиправно не було враховано до страхового стажу періоди роботи 28.12.00 р. до 26.11.01 р., з 01.10.02 р. до 28.02.06 р., з 01.02.07 р. до 28.05.14 р., з 12.03.15 р. до 12.04.18 р., через відсутність інформації про нарахування заробітку та сплату страхових внесків, а також не враховано період навчання через відсутність інформації про період навчання. Такі дії відповідач вважає протиправними. Крім того, позивач зазначив, що вислуга років становить 13 років 7 місяців 25 днів, які не зараховані до страхового та пільгового стажу в тому числі із розрахунку місяць служби за півтора, що свідчить про порушення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області вимог норм законодавства.
Від відповідача 1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що ним було прийнято рішення № 143250019022 від 15.03.24 р., яким позивачу правомірно було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) через не досягнення позивачем 55 років та відсутність необхідного стажу 25 років. Під час розгляду заяви позивача не було зараховано до страхового стажу періоди роботи 28.12.00 р. до 26.11.01 р., з 01.02.07 р. до 28.05.14 р., з 12.03.15 р. до 12.04.18 р. через відсутність інформації про нарахування заробітку та сплату страхових внесків, а також не враховано період навчання згідно диплома через відсутність інформації про період навчання. Окремо відповідач 1 зазначив, що в період з 01.02.07 р. до 28.05.14 р. у ТОВ «Руден», з 12.03.15 р. до 12.04.18 р. у ТОВ «Лендар» позивач працював директором, тобто позивач як керівник підприємства був особою відповідальною за нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи. Щодо застосування норм постанови Кабінету Міністрів України № 393, то відповідач 1 зазначив, що позивач просить призначити йому пенсію на підставі п. 4 ст. 115 Закону № 1058, а не пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що в свою чергу свідчить про неможливість застосування норм постанови № 393.
Від відповідача 2 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначає, що за результатами розгляду наданих до заяви про призначення пенсії документів, до страхового стажу позивача не зараховано періоди з 28.12.00 р. до 26.11.01 р., з 01.02.07 р. до 28.05.14 та з 12.03.15 до 12.04.18 р., оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) відсутня інформація про нарахування заробітку та сплату страхових внесків. Також, до страхового стажу позивача не враховано період навчання згідно з дипломом НОМЕР_4 від 12.04.03 р., оскільки відсутня інформація про період навчання. Додаток до диплома або інші документи, що містять відомості про тривалість навчання, в матеріалах справи відсутній. Крім того, не підлягає зарахуванню весь період роботи позивача з 01.10.02 р. до 28.02.06 р. у ТОВ "Юридична фірма "Претор" через не сплату останнім страхових внесків. Так, згідно бази даних “Відомості з реєстру страхувальників” ТОВ “Юридичною фірмою “Претор” в розділі “сплачено” наявна сплата страхових внесків по типу позначки 1 (на загальних підставах) за період з 01.01.04 р. до 30.06.06 р., з 01.09.06 р. до 30.09.06 р., з 01.08.07 р. до 31.12.07 р., тому тільки цей період було зараховано до страхового стажу позивача. Таким чином, страховий стаж позивача становить 12 років 2 місяці 6 днів, що є недостатнім для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону № 1058.
Суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення стрін.
Ухвалою від 09.05.24 р. суд прийняв до розгляду заяву позивача про уточнення позовних вимог.
Від відповідача 1 надійшли заперечення на заяву про уточнення позовних вимог, в яких він наголошує, що страховий стаж позивача обчислений згідно норм чинного законодавства.
Справу розглянуто в порядку письмового провадження.
Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.
07.03.24 р. позивач звернувся з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до п. 4 ст. 115 Закону № 1058.
Згідно п. 4.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1 (далі - Порядок 22-1), після призначення пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший електронна пенсійна справа засобами програмного забезпечення передається до органу, що призначає пенсію, за місцем проживання (реєстрації)/фактичного місця проживання особи, для здійснення виплати пенсії.
Заява позивача відповідно до екстериторіальності розподілу єдиної черги завдань розглядалась ГУ ПФУ в Івано-Франківській області, яким прийнято рішення від 15.03.24 р. № 143250019022 про відмову в призначенні пенсії.
Підстава відмови: відсутність необхідного віку та страхового стажу. Зі змісту зазначеного рішення вбачається, що на час звернення за пенсією за віком, вік позивача: 54 роки, страховий стаж склав 12 років 2 місяці 6 днів, до страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 28.12.00 р. до 26.11.01 р., з 01.02.07 р. до 28.05.14 р. та з 12.03.15 р. до 12.04.18 р., оскільки в індивідуальних відомостях про застраховану особу (довідка форми ОК-5) відсутня інформація про нарахування заробітку та сплату страхових внесків. Також, до страхового стажу Позивача не враховано період навчання згідно диплома СК № 21426785 від 12.04.03 р., оскільки відсутня інформація про період навчання.
Також, листом відповідача 2 позивачу було повідомлено про не зарахування до його страхового стажу періоду роботи з 01.10.02 р. до 28.02.06 р. у ТОВ "Юридична фірма "Претор" через не сплату останнім страхових внесків.
Згідно приписів статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Статтею 8 Закону України № 1058-VI «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) передбачене право громадян на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.
Пунктом 4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов'язків військової служби (службових обов'язків), або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов'язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов'язків військової служби (службових обов'язків), захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов'язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов'язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім'ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п'ятого частини першої статті 101 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 101 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов'язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.
Відповідно до ч. 1 ст. 24 Закону № 1058 страховий стаж період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування (ч. 2 ст. 24 Закону № 1058).
Згідно з п. 1 ч. 22 Закону № 1058 відомості, що містяться в системі персоніфікованого обліку, використовуються виконавчими органами Пенсійного фонду поміж іншого для підтвердження участі застрахованої особи в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, обчислення страхових внесків, визначення права застрахованої особи або членів її сім'ї на отримання пенсійних виплат згідно з цим Законом, визначення розміру, перерахунку та індексації пенсійних виплат, передбачених цим Законом.
Відповідно до ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.91 р. № 1788-XII (далі - Закон № 1788),основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Пунктами 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України Про затвердження Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній № 637 від 12.08.93 р. (далі - Постанова № 637), передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
Відмовляючи позивачу у врахуванні спірного стажу, відповідач 1 виходив з того, що за періоди з 28.12.00 р. до 26.11.01 р., з 01.02.07 р. до 28.05.14 р., з 12.03.15 р. до 12.04.18 р. відсутня інформація про нарахування заробітку та сплату страхових внесків, а також не враховано період навчання згідно диплома через відсутність інформації про період навчання. Також відповідач 2 у листі не зарахував у повному обсязі період з 01.10.02 р. до 28.02.06 р. у ТОВ "Юридична фірма "Претор" через несплату страхових внесків, тобто зарахованими є т тільки періоди з 01.01.04 р. до 30.06.06 р., з 01.09.06 р. до 30.09.06 р., з 01.08.07 р. до 31.12.07 р.
Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи через несплату страхувальником страхових внесків, суд зазначає наступне.
Частиною 3 ст. 20 Закону № 1058 визначено, що у разі ухилення страхувальника чи його посадових осіб від надання територіальному органу Пенсійного фонду звітності чи інших документів про сплату страхових внесків страхові внески обчислюються територіальним органом Пенсійного фонду в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, за непрямим методом виходячи з оцінки валового доходу та витрат страхувальника, кількості осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, обсягу виробленої (реалізованої) продукції (послуг), суми сплачених ним податків, інших обов'язкових платежів, передбачених законодавством.
Відповідно до ч. 10 ст. 20 Закону № 1058, якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Невнесення страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування відбулось не з вини позивача.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що несплата роботодавцями за позивача страхових внесків не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу періодів роботи 28.12.00 р. до 26.11.01 р., з 01.02.07 р. до 28.05.14 р., з 12.03.15 р. до 12.04.18 р., а також з 01.10.02 р. до 01.01.04 р., а не як просить позивач з 01.10.02 р. до 28.02.06 р., так як в листі відповідача 2 зазначено про зарахування періодів з 01.01.04 р. до 30.06.06 р., з 01.09.06 р. до 30.09.06 р., з 01.08.07 р. до 31.12.07 р.
Зазначені періоди підлягають зарахуванню, оскільки відповідальність за несплату страхових внесків несе страхувальник, в якому працює/проходить службу застрахована особа.
Внаслідок невиконання страхувальниками обов'язку по сплаті внесків до Пенсійного фонду України позивач позбавлений соціальної захищеності та пенсійного стажу за спірний період на вказаному підприємстві, що є неприпустимим та таким, що суперечить основним конституційним засадам в сфері соціального захисту.
Аналогічна правова позиція зазначена у постанові Верховного Суду від 24.05.2018 року по справі № 490/12392/16-а.
Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Суд відхиляє посилання відповідача 1 на відсутність підстав для зарахування періодів роботи позивача з 01.02.07 р. до 28.05.14 р. у ТОВ «Руден», з 12.03.15 р. до 12.04.18 р. у ТОВ «Лендар» через те, що позивач працював директором, так як позивач як керівник підприємств був особою відповідальною за нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Так, Верховний Суд застосовуючи норми Закону № 1058, не розділяє право особи на призначення пенсії з зарахуванням чи незарахуванням певного періоду трудової діяльності до страхового стажу, що дає право на пенсію за віком, після запровадження персоніфікованого обліку залежно від того, яку посаду на підприємстві-страхувальнику займала така застрахована особа, оскільки пенсійний орган мав своєчасно здійснювати контроль за сплатою страхувальником страхових внесків з заробітної плати працівників та притягувати чи ініціювати питання притягнення до відповідальності такого страхувальника та його посадових осіб, відповідальних за несвоєчасну сплату чи несплату таких внесків, а не фактично компенсовувати свою бездіяльність на стадії призначення пенсії конкретній особі.
Такі висновки наведені у постанові Верховного Суду від 27 березня 2018 р. у справі № 208/6680/16-а, від 24 травня 2018 р. у справі № 490/12392/16-а, від 1 листопада 2018 р. у справі № 199/1852/15-а.
Щодо не врахування періоду навчання згідно диплома СК № 21426785 від 12.04.03 р., то суд погоджується з твердженням відповідачів, що з наданих позивачем документів неможливо встановити період його навчання, що, відповідно, унеможливлює зарахування невизначеного періоду до трудового стажу позивача. Відсутня інформація щодо навчання позивача і в трудовій книжці. Також суд звертає увагу, що в позовних вимогах відсутня вимога щодо зарахування періоду навчання.
Позивач просить суд вчинити дії щодо зарахування стажу та повторно розглянути його заяву, однак права позивача порушено рішенням відповідача 1, про скасування якого вимоги відсутні та діями відповідача 2 про визнання протиправними яких, вимоги також відсутні.
Для захисту прав позивача суд вважає за необхідне скасувати рішення від 15.03.24 р. № 143250019022 та визнати протиправними дії відповідача 2 щодо відмови у зарахуванні періоду роботи з 01.10.02 р. до 01.01.04 р. у ТОВ "Юридична фірма "Претор" та зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до стажу роботи позивача періоди роботи з 28.12.00 р. до 26.11.01 р. в органах податкової міліції, з 01.02.07 р до 28.05.14 р. у ТОВ "Руден", з 12.03.15 р. до 12.04.18 р. у ТОВ "Лендар", з 01.10.02 р. до 01.01.04 р. у ТОВ "Юридична фірма "Претор".
Щодо вимоги позивача про зобов'язання ГУ ПФУ в Миколаївській області зарахувати до страхового стажу позивача згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 26 листопада 2001 р. з печаткою органа, який видав трудову книжку - Державної податкової адміністрації в Миколаївській області та підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок ОСОБА_2 та підписом власника книжки позивача, - коли позивач у період з 01.07.00 р. до 27.11.00 р. (3 місяця 26 днів) проходив службу в органах внутрішніх справ УМВС України в Миколаївській області. Згідно записів у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 26 листопада 2001 р. з печаткою органа який видав трудову книжку - Державної податкової адміністрації в Миколаївській області та підписом особи, відповідальної за видачу трудових книжок ОСОБА_2 та підписом власника книжки позивача, - коли позивач у період з 01.08.86 р. до 04.01.92 р. проходив службу в Збройних Силах СРСР безперервно протягом 5 років 5 місяців 3 дні, з яких за письмовим підтвердженням наданим відповідачу з боку позивача 7 березня 2023 р. разом із заявою на призначення пенсії - лист Головного управління ДФС у Миколаївській області № 13/6р від 14.09.23 р. про службу позивача з 01.06.90 р. до 04.01.92 р. (безперервно 1 рік 3 місяця 29 днів та з обрахуванням як пільгового 1 рік 11 місяців 28 днів) у військовій частині НОМЕР_3 , яка була розташована у Мурманській області СРСР та на вимогу законодавства України - постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 р. "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України “Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб”, крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" цей період служби позивача на офіцерській посаді секретаря по особовому складу обрахований як пільговий один місяць служби за півтора місяця та згідно грошового атестата № 358 від 28.07.23 р., який був наданий відповідачу 7 березня 2023 р. разом із заявою на призначення пенсії позивачу - на 1 серпня 2023 р. вислуга років позивача як військовослужбовця становила 13 років 7 місяців 25 днів, то зазначена вимога є передчасною, оскільки ні рішенням від 15.03.24 р. № 143250019022, ні листом від 21.03.23 р. не було відмовлено позивачу у зарахуванні цих періодів у пільговому обчисленні. Зі змісту рішення відповідача 1 від 15.03.24 р. № 143250019022 та листа відповідача 2 вбачається, що підставою для відмови стало не досягнення позивачем 55 років на час звернення та недостатність страхового стажу, але при цьому зазначено про не зарахування спірних періодів роботи з 28.12.00 р. до 26.11.01 р., з 01.02.07 р. до 28.05.14 р., з 12.03.15 р. до 12.04.18 р., періоду навчання, а у листі періоду роботи з 01.10.02 р. до 01.01.04 р., при цьому жодного застереження про незарахування чи зарахування у пільговому обчисленні періодів служби позивача згідно грошового атестата.
Стосовно позовних вимог позивача про зобов'язання відповідача 2 прийняти вмотивоване рішення про призначення пенсії позивачу на пільгових умовах як учаснику бойових дій відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку позивача як учасника бойових дій, суд зазначає наступне.
Згідно приписів частини першої ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим ч. 3 ст.2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб'єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов'язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб'єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.
Втручання суду в повноваження суб'єкта публічної влади можливе лише тоді, якщо судом буде встановлено, що в адміністративній процедурі фізична (юридична) особа виконала всі приписи законодавства, а суб'єкт владних повноважень у відповідь необґрунтовано й незаконно не вчинив належну дію чи не ухвалив необхідне рішення.
Тобто, враховуючи вищевказані норми чинного законодавства, вищевказані позовні вимоги не можуть бути задоволені у спосіб, обраний позивачем, тому суд вважає, що з метою належного та ефективного захисту прав позивача, відповідача 2 необхідно зобов'язати повторно розглянути заяву позивача від 07.03.24 р. про призначення пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням висновків суду в цій справі.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Судові витрати у справі відсутні.
Керуючись ст. ст. 2, 19, 139, 241-246, 263 КАС України, суд, -
1. Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ 20551088), Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159), задовольнити частково.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, 76018, ЄДРПОУ 20551088) від 15.03.24 р. № 143250019022 про відмову у призначенні пенсії.
3. Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) щодо незарахування ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) періоду роботи з 01.10.02 р. до 01.01.04 р. у ТОВ "Юридична фірма "Претор".
4. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, код ЄДРПОУ 13844159) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) періоди роботи з 28.12.00 р. до 26.11.01 р. в органах податкової міліції, з 01.02.07 р. до 28.05.14 р. у ТОВ "Руден", з 12.03.15 р. до 12.04.18 р. у ТОВ "Лендар", з 01.10.02 р. до 01.01.04 р. у ТОВ "Юридична фірма "Претор".
5. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (вул. Морехідна, 1, м. Миколаїв, 54008, ЄДРПОУ 13844159) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 ) про призначення пенсії за віком від 07.03.24 з урахуванням наданої судом у цьому рішенні правової оцінки.
6. В решті позовних вимог відмовити.
7. Рішення суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи в порядку, визначеному ст. 255 КАС України. Апеляційна скарга може бути подана до П'ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Суддя А. О. Мороз