03 червня 2024 рокусправа № 380/6644/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого-судді Кедик М.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови, -
встановив:
ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича, у якому просить:
- визнати незаконною та скасувати постанову про арешт коштів боржника від 06.03.2024 по виконавчому провадженню ВП № 72311037 приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича;
- визнати незаконними рішення, дії та бездіяльність приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо: прийняття постанови про арешт коштів боржника від 06.03.2024 по виконавчому провадженню ВП № 72311037, та ненаправленні ОСОБА_1 копії цієї постанови; а також про ненаправлення ОСОБА_1 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72311037, постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір витрат виконавчого провадження на підставі постанови № РАП 1158143389, виданої 31.03.2023 Управлінням безпеки департаменту міської діяльності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про стягнення штрафу в розмірі 600 грн.
Ухвалою судді від 01.04.2024 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, встановивши позивачу строк, протягом десяти днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків позовної заяви.
Ухвалою від 08.05.2024 суддя прийняла позовну заяву та відкрила спрощене провадження в адміністративній справі.
В обґрунтування позовних вимог зазначає, що 08.03.2023 у відділені комерційного банку позивач хотів отримати свої грошові кошти, які знаходяться на рахунку у банку. Однак, працівник відділення банку відмовив у видачі коштів, та повідомив, що не може видати належні позивачу кошти, оскільки на кошти на рахунку у банку накладено арешт виконавцем. Відповідно до постанови про арешт коштів боржника, приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича від 06.03.2024 у виконавчому провадженні ВП № 72311037 на підставі постанови № РАП 1158143389, виданої 31.03.2023 Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про стягнення штрафу в розмірі 600 грн, накладено арешт на грошові кошти/електронні гроші, що містяться на відкритих рахунках/електронних гаманцях, а також на кошти/електронні гроші на рахунках/електронних гаманцях, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/ основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1054,74 гривні.
Відповідач подав відзив на позовну заяву від 23.05.2024 (вх. № 39468), у якому зазначає, що 20.07.2023 приватним виконавцем винесена постанова про відкриття виконавчого провадження. Одночасно 20.07.2023 винесено постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди. Так як тривалий час боржник не виконував добровільно постанову, приватним виконавцем вживались дії щодо примусового виконання постанови. Приватним виконавцем виявлено рахунки та 06.03.2024 на кошти на рахунках накладено арешт. Так як банківські установи не повідомляли про залишок коштів на рахунку то приватний виконавець і не знав з якого рахунку стягнути кошти на виконання виконавчого провадження. У зв'язку з акумуляцією достатніх коштів на одному з рахунків то 21.05.2024 приватним виконавцем списано необхідну суму для повного виконання виконавчого провадження. 22.05.2024 у зв'язку з надходженням всіх коштів на рахунок приватного виконавця приватним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження та припинено чинність арешту. Просить відмовити у задоволенні позову.
Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та пояснення сторін, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Постановою про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1158143389 від 09.06.2022 провідного спеціаліста - інспектора з паркування сектору контролю майданчиків для платного паркування відділку інспекторів з паркування управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради Юзьківа Олега Миколайовича визнано винним ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 152-1 КУпАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 300,00 грн, які перераховуються до бюджету за визначеними реквізитами.
Згідно із вказаною постановою, відповідно до статті 291 КУпАП постанова набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу, а саме: 20 квітня 2022 року. Строк пред'явлення постанови до примусового виконання: 21 липня 2023 року.
Департамент міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради звернувся до відповідача з заявою від 10.07.2023 про прийняття до примусового виконання постанову по справі про адміністративне правопорушення серії РАП № 1158143389 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності і накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу в розмірі 600,00 грн.
На підставі вказаної заяви приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області 20.07.2023 ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження ВП № 72311037 з виконання постанови № РАП 1158143389, виданої 31.03.2023 Управлінням безпеки департаменту міської мобільності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради, про стягнення з ОСОБА_1 адміністративного штрафу у розмірі 600,00 грн.
Також відповідачем винесено постанови від 20.07.2023 про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження та про стягнення з боржника основної винагороди.
Постановою від 06.03.2024 приватний виконавець виніс постанову ВП № 72311037 про арешт коштів боржника, та наклав арешт у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1054,74 гривня (UAH).
Відповідно до платіжної інструкції від 21.05.2024 № 72311037 ОСОБА_1 сплатив 1054,74 грн, призначення платежу: стягнення за ВП № 72311037 з виконання виконавчого документу: постанова № РАП1158143389, виданий 31.03.2023, документ видав: Управління безпеки департаменту міської мобільності та вуличної платежу інфраструктури Львівської міської ради.
Приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області 22.05.2024 ОСОБА_2 винесена постанова № 72311037 про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 9 ч. 1 с. 39, ст. 40 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням рішення суду.
Не погоджуючись із діями відповідача у межах вказаного виконавчого провадження, позивач звернувсь із цим позовом до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що склались між сторонами, суд виходить з такого.
Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано, зокрема, Законом України від 02.06.2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження» (далі Закон № 1404-VIII) та КУпАП, оскільки у даній справі оскаржується постанова приватного виконавця про скасування процесуального документу, а саме постанови про арешт коштів боржника щодо виконання постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого частиною першою статті 152-1 КУпАП.
Відповідно до частиною першою статті 152-1 КУпАП порушення правил паркування транспортних засобів, у тому числі неоплата вартості послуг з користування майданчиком для платного паркування за кожну добу користування тягне за собою накладення штрафу в двадцятикратному розмірі від вартості однієї години послуги з користування тим майданчиком для платного паркування транспортних засобів, на якому знаходиться транспортний засіб у момент порушення.
Згідно з частиною другою статті 291 КУпАП постанова по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, у тому числі зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису), набирає законної сили після її вручення особі або отримання поштового повідомлення про вручення або про відмову в її отриманні, або повернення поштового відправлення з позначкою про невручення, або під час її виконання у випадках, передбачених частиною першою статті 300-1 цього Кодексу.
Відповідно до частини першої статті 299 КУпАП постанова про накладення адміністративного стягнення підлягає виконанню з моменту її винесення, якщо інше не встановлено цим Кодексом та іншими законами України.
Порядок виконання постанови про накладення адміністративного стягнення у вигляді штрафу за правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі, або про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксоване в режимі фотозйомки (відеозапису) визначений у статті 300-1 КУпАП.
Згідно з частиною другою цієї статті у разі несплати штрафу особами, зазначеними у частинах першій та другій статті 14-2 цього Кодексу, протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення за правопорушення у сферах безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів така постанова підлягає примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1, 300-2 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою та другою статті 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Таким чином, з аналізу наведених положень слідує висновок, що протягом 30 днів з дня набрання законної сили постановою про накладення адміністративного стягнення від 31.03.2023 серії РАП № 1158143389, а саме з 20.04.2024, позивач мав сплатити штраф у розмірі 300 грн за скоєне правопорушення (частина перша статті 152-1 КУпАП). У зв'язку із тим, що штраф не був сплачений у встановлений строк, вищевказана постанова була надіслана для примусового виконання відповідачеві.
Відповідно до статті 1 Закону № 1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 цього ж Закону примусовому виконанню підлягають рішення на підставі, зокрема: постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом.
Частиною першою статті 26 Закону № 1404-VIII передбачено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону, зокрема, за заявою стягувача про примусове виконання рішення.
За змістом цієї норми слідує, що початок примусового виконання рішення починається з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.
Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02.06.2021 у справі № 160/4481/20.
Згідно частини п'ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону № 1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Згідно з п. 7, 21 ч. 3 ст.18 Закону № 1404-VIII виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема, накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на єдиному рахунку, відкритому у порядку, визначеному статтею 35-1 Податкового кодексу України, коштів на рахунках платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на електронних рахунках платників акцизного податку, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, на електронні гроші, які зберігаються на електронних гаманцях в емітентах електронних грошей, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; отримувати від банків та інших фінансових установ, небанківських надавачів платіжних послуг, емітентів електронних грошей інформацію про наявність рахунків/електронних гаманців та/або стан рахунків/електронних гаманців боржника, рух коштів та операції за рахунками/електронними гаманцями боржника, а також інформацію про договори боржника про зберігання цінностей або надання боржнику в майновий найм (оренду) індивідуального банківського сейфа, що охороняється банком;
Згідно з ч. 1, ч. 2 ст. 56 Закону № 1404-VIII арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення.
Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.
За правилами ч. 3, ч. 4 ст. 56 Закону №1404-VIII арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.
Системний аналіз вказаних вище норм дає підстави для висновку, що для забезпечення реального виконання постанови по справі про адміністративне правопорушення виконавець може накладати арешт, зокрема, на відкриті банківські рахунки боржника.
Здійснюючи примусове виконання рішень, виконавець може накладати арешт на будь-які кошти на рахунках боржника в банківських установах, крім тих, накладення арешту на які заборонено законом.
При цьому саме банк, який виконує відповідну постанову виконавця про арешт коштів боржника, відповідно до частини третьої статті 52 Закону України «Про виконавче провадження» повинен визначити статус коштів і рахунка, на якому вони знаходяться, та в разі їх знаходження на рахунку, на кошти на якому заборонено накладення арешту, банк зобов'язаний повідомити виконавця про цільове призначення коштів на рахунку та повернути його постанову без виконання, що є підставою для зняття виконавцем арешту із цих коштів згідно із частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
Суд звертає також увагу, що в оскарженій постанові державний виконавець чітко зазначив: «накласти арешт на грошові кошти, що містяться на відкритих рахунках, а також кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику».
Отже, державний виконавець даною постановою визначив банківським установам, які виконують рішення, порядок виконання з врахуванням обмежень, а саме що не підлягають арешту кошти, що містяться на рахунках боржника, стягнення на які заборонені Законом України «Про виконавче провадження».
Відповідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Так приватний виконавець скеровував запити до банків.
Однак, банківські установи не повідомляли про залишок коштів на рахунку.
У зв'язку з виявленням рахунку приватним виконавцем 06.03.2024 на кошти на рахунках накладено арешт.
Як слідує з матеріалів справи та підтверджується платіжною інструкцією від 21.05.2024 № 72311037, грошові кошти в сумі 1054,74 грн, стягнуті державним виконавцем з рахунку № UA323003460000026204907671167, який належить позивачу.
За таких обставин суд не виявив ознак порушення прав чи інтересів позивача внаслідок винесення постанови про арешт у спосіб, обраний приватним виконавцем у даному випадку, оскільки накладення арешту на кошти боржника обумовлено метою забезпечення виконання
постанови по справі про адміністративне правопорушення.
При цьому, суд зазначає, відповідно до ч. 3 ст. 56 Закону України «Про виконавче провадження», що під час примусового виконання рішення виконавець накладає арешт на кошти (майно) боржника у виконавчому провадженні, у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця.
Як установлено судом, постановою від 06.03.2024 відповідач у межах виконавчого провадження № 72311037 наклав арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення з урахуванням виконавчого збору/основної винагороди приватного виконавця, витрат виконавчого провадження, штрафів, яка становить 1054,74,00 грн.
Відповідно, відповідач наклав арешт на кошти боржника у межах суми звернення стягнення, отже доводи позивача, не відповідають фактичним обставинам справи.
Зважаючи на встановлені під час розгляду справи фактичні обставини справи та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими урегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про правомірність оскарженої постанови приватного виконавця від 06.03.2024 ВП № 72311037 про арешт коштів боржника, та дій приватного виконавця при прийнятті такої постанови.
Щодо позовних вимог позивача про визнати незаконними дії та бездіяльність приватного виконавця щодо не направлення позивачу копії постанови про арешт коштів боржника від 06.03.2024 по виконавчому провадженню ВП № 72311037; а також про не направлення постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72311037, постанови про стягнення виконавчого збору, постанови про розмір витрат виконавчого провадження на підставі постанови № РАП 1158143389, виданої 31.03.2023 Управлінням безпеки департаменту міської діяльності та вуличної інфраструктури Львівської міської ради про стягнення штрафу в розмірі 600 грн.
Так, відповідно до ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур'єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувану, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев'ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувану та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення. Документи виконавчого провадження державним органам, органам місцевого самоврядування, банкам, іншим фінансовим установам, підприємствам, установам, організаціям, посадовим чи службовим особам можуть надсилатися у формі електронних документів. За умови авансування стягувачем у порядку, передбаченому цим Законом, витрат виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися його учасникам рекомендованими листами. У разі якщо у виконавчому документі зазначено адреси електронної пошти стягувана та/або боржника, документи виконавчого провадження надсилаються стягувану та/або боржнику також електронною поштою. На підставі письмової заяви учасника виконавчого провадження документи виконавчого провадження можуть надсилатися адресатам каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку. Документи виконавчого провадження, надіслані каналами факсимільного зв'язку, електронною поштою або з використанням інших засобів зв'язку, вважаються врученими, за наявності належного підтвердження їх одержання адресатами. Виконавець або уповноважена ним особа може особисто вручити документи виконавчого провадження сторонам, іншим учасникам виконавчого провадження, також адміністрації підприємства, установи, організації, фізичній особі - підприємцю під розписку.
Як убачається з постанови про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1158143389 місцеперебування ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 .
Копія постанови про відкриття виконавчого провадження ВП № 72311037, копія постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження, копія постанови про стягнення з боржника основної винагороди направлені на адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 , що підтверджується наявним у справі списком поштових відправлень рекомендованим листом.
Оскільки вказані постанови надіслані ОСОБА_1 іншу адресу, ніж яка вказана у постанові про накладення адміністративного стягнення серії РАП № 1158143389, то суд вважає, що відповідач не дотримався вимоги статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» в частині надсилання позивачу копій постанов.
Суд встановив, що у матеріалах виконавчого провадження відсутні належні докази надсилання позивачу постанови про арешт коштів боржника від 06.03.2024 № 72311037 засобами поштового зв'язку.
Доказів зворотного відповідачем до суду не надано.
На підставі викладеного позовні вимоги про визнання протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого щодо не надсилання позивачу копії постанови про арешт коштів боржника від 06.03.2024 ВП № 72311037, копії постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.03.2024 ВП № 72311037, копії постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2024 ВП № 72311037, підлягають задоволенню.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги є підставними та обґрунтованими частково, а тому позов підлягає частковому задоволенню.
Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі пункту 9 частини 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", судові витрати стягненню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 6, 14, 90, 139, 241-246, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича (вул. Грабовського. буд. 11, офіс 104, м. Львів, 79013, РНОКПП НОМЕР_2 ) про визнання протиправними рішення, дії та бездіяльності, визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльності приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Білецького Ігоря Мироновича щодо не надсилання ОСОБА_1 копії постанови про арешт коштів боржника від 06.03.2024 ВП № 72311037, копії постанови про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.03.2024 ВП № 72311037, копії постанови про стягнення з боржника основної винагороди від 06.03.2024 ВП № 72311037.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст судового рішення складений 03.06.2024.
Суддя Кедик М.В.