03 червня 2024 року 640/12009/22
Київський окружний адміністративний суд у складі судді Балаклицького А.І., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції у м. Києві про скасування наказів та поновлення на посаді,
ОСОБА_1 (далі також - ОСОБА_1 , позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Національної поліції у м.Києві (далі також - ГУНП у м. Києві, відповідач), в якому, з урахуванням уточненої позовної заяви, просить суд:
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 24.06.2022 №500 в частині застосування до заступника командира взводу №2 автотранспортної роти ППОП №1 у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0036420) дисциплінарного стягнення у виді звільнення з посади;
- скасувати наказ Головного управління Національної поліції у м. Києві від 22.07.2022 №1162 о/с "Про особовий склад" в частині призначення капітана поліції ОСОБА_1 (0036420) інспектором штабу полку поліції особливого призначення №1 з посадовим окладом 2500 гривень, зі збереженням надбавки за специфічні умови проходження служби в поліції у розмірі 40 відсотків посадового окладу з урахуванням окладу за спеціальним званням та надбавки за стаж служби в поліції, звільнивши його з посади заступника командира взводу №2 автотранспортної роти цього ж полку;
- поновити капітана поліції ОСОБА_1 ( НОМЕР_1 ) на посаді заступника командира взводу №2 автотранспортної роти ППОП №1 у м. Києві.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 01.09.2022 відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» адміністративну справу передано до Київського окружного адміністративного суду за належністю.
Ухвалою від 26.05.2023 відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.
Адміністративний позов обґрунтовано безпідставністю застосування до позивача дисциплінарної відповідальності з огляду на відсутність обставин вчинення позивачем дисциплінарного проступку.
Заперечуючи проти заявлених позовних вимог відповідач, у наданому суду відзиві наголошує, що у межах спірних правовідносин він діяв відповідно до вимог чинного законодавства, посилаючись на обставини, викладені у наданому суду відзиві.
Такі доводи заперечені позивачем у наданій суду відповіді на відзив.
Відповідачем надані заперечення на таку відповідь позивача.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
Як вбачається з матеріалів справи, у доповідній записці начальника управління головної інспекції Головного управління Національної поліції у м. Києві підполковника поліції Мащенка Сергія зазначено, що 20.05.2022 працівниками УГІ ГУНП у м. Києві під час перевірки виявлені недоліки дотримання дисципліни і законності, транспортної дисципліни особовим складом полку поліції особливого призначення № 1 ГУНП у м. Києві.
З метою перевірки наведеної інформації та встановлення усіх обставин справи, відповідно до статей 14,15 Дисциплінарного статуту Національної поліції України наказом ГУ НП у м. Києві від 26.05.2022 № 60 «Про призначення та проведення службового розслідування» за наведеним фактом призначено службове розслідування, затверджено склад дисциплінарної комісії, якій доручено провести службове розслідування в установленому порядку.
У ході проведення службового розслідування встановлено, що у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" неналежне виконання посадових (функціональних) обов'язків командира автотранспортної роти ППОП № 1 ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_2 призвело до можливості керування автомобілем "Mitsubishi L-200", номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), капітаном поліції ОСОБА_1 , який незакріплений належним чином за вказаним автомобілем. Крім того, ОСОБА_2 не проконтролював своєчасне внесення водіями достовірних відомостей до облікових журналів та дорожніх листів. Вказане свідчить про відсутність належного контролю за службовою дисципліною підлеглих, що у свою чергу є порушенням останнім вимог п. 7 ч. 1 ст. 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
У зв'язку з викладеним, за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог пунктів 9, 12 та 13 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію", дисциплінарною комісією рекомендовано до заступника командира взводу № 2 автотранспортної роти ППОП № 1 ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 (0036420) застосувати дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади.
У подальшому, наказом ГУ НП у м. Києві від 24.06.2022 № 500 «Про застосування дисциплінарних стягнень до окремих поліцейських полку поліції особливого призначення № 1 ГУНП у м. Києві» (копія додається) на позивача накладено дисциплінарне стягнення у виді звільнення з посади за вчинення дисциплінарного проступку, який виразився у порушенні вимог п.п. 9, 12 та 13 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757, пункту 1 частини 1 статті 18 Закону України "Про Національну поліцію".
Наказом ГУ НП у м. Києві від 22.07.2022 №1162 о/с «Про особовий склад», відповідно до пункту 3 (як виконання накладеного дисциплінарного стягнення - звільнення з посади) частини 1 статті 65 Закону України «Про Національну поліцію» капітана поліції ОСОБА_1 призначено інспектором штабу полку поліції особливого призначення № 1 (посадовий оклад 2500), звільнивши його з посади заступника командира взводу № 2 автотранспортної роти полку поліції особливого призначення № 1 (посадовий оклад 2500).
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог виходячи з наступного.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України «Про Національну поліцію» та Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції України», яким затверджений Дисциплінарний статут Національної поліції України.
Згідно з пунктами 1, 2 частини 1 статті 18 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейський, з-поміж іншого, зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.
Окрім того, в силу положень частини 1 статті 64 Закону України «Про Національну поліцію» особа, яка вступає на службу в поліцію, складає Присягу на вірність Українському народові.
Аналіз тексту Присяги поліцейського є підставою для висновку, що в основу поведінки працівника поліції закладені етичні, правові та службово-дисциплінарні норми поведінки. Працівник поліції покладає на себе не тільки певні службові зобов'язання, але й моральну відповідальність за їх невиконання.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 19 Закону України «Про Національну поліцію України» у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності, а також застосування до поліцейських заохочень визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
Відповідно до частин 1-3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України службова дисципліна - дотримання поліцейським Конституції і законів України, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів Національної поліції України, нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, Присяги поліцейського, наказів керівників.
Службова дисципліна ґрунтується на створенні необхідних організаційних та соціально-економічних умов для чесного, неупередженого і гідного виконання обов'язків поліцейського, повазі до честі і гідності поліцейського, вихованні сумлінного ставлення до виконання обов'язків поліцейського шляхом зваженого застосування методів переконання, заохочення та примусу.
З огляду на приписи пункту 2 частини 3 статті 1 Дисциплінарного статуту Національної поліції України, службова дисципліна, крім основних обов'язків поліцейського, визначених статтею 18 Закону України «Про Національну поліцію України», зобов'язує поліцейського, зокрема, знати закони, інші нормативно- правові акти, що визначають повноваження поліції, а також свої посадові (функціональні) обов'язки.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 2 Дисциплінарного статуту Національної поліції України за своїм службовим становищем поліцейські можуть бути керівниками або підлеглими стосовно інших поліцейських. Керівник - це службова особа поліції, наділена правами та обов'язками з організації службової діяльності підлеглих їй поліцейських та інших працівників поліції і контролю за їхньою службовою діяльністю.
Пунктом 7 частини 1 статті 3 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що керівник несе відповідальність за дотримання підлеглими службової дисципліни. З метою забезпечення дотримання службової дисципліни керівник зобов'язаний контролювати дотримання підлеглими службової дисципліни, аналізувати її стан та об'єктивно доповідати про це безпосередньому керівникові, проводити профілактичну роботу із зміцнення службової дисципліни та запобігання вчиненню підлеглими правопорушень
Аналіз наведених положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України є підставою для висновку про те, що службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності та бездоганному і неухильному додержанні порядку і правил, що такими нормативними актами передбачені.
Законодавство встановлює підвищені вимоги до поліцейського, що пов'язано з особливим статусом Національної поліції, а також спрямованістю діяльності поліції на забезпечення охорони прав і свобод людини, підтримання публічної безпеки і порядку. У свою чергу, недотримання поліцейським вищезазначених вимог є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення.
Правову позицію аналогічного змісту викладено у постанові Верховного Суду від 07.02.2020 по справі № 260/1118/18.
Статтею 11 Дисциплінарного статуту Національної поліції України визначено, що за порушення службової дисципліни поліцейські незалежно від займаної посади та спеціального звання несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
Згідно зі статтею 12 Дисциплінарного статуту Національної поліції дисциплінарним проступком визнається протиправна винна дія чи бездіяльність поліцейського, що полягає в порушенні ним службової дисципліни, невиконанні чи неналежному виконанні обов'язків поліцейського або виходить за їх межі, порушенні обмежень та заборон, визначених законодавством для поліцейських, а також у вчиненні дій, що підривають авторитет поліції.
За змістом частини 1-3 статті 13 Дисциплінарного статуту Національної поліції України дисциплінарне стягнення є засобом підтримання службової дисципліни, що застосовується за вчинення дисциплінарного проступку з метою виховання поліцейського, який його вчинив, для безумовного дотримання службової дисципліни, а також з метою запобігання вчиненню нових дисциплінарних проступків.
До поліцейських можуть застосовуватися такі види дисциплінарних стягнень: зауваження; догана; сувора догана; попередження про неповну службову відповідність; пониження у спеціальному званні на один ступінь; звільнення з посади; звільнення із служби в поліції.
Отже, про відсутність належного контролю за службовою дисципліною підлеглих, є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, в тому числі звільнення з посади.
За змістом статті 14 Дисциплінарного статуту Національної поліції України метою своєчасного, повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин вчинення поліцейським дисциплінарного проступку, встановлення причин і умов його вчинення, вини, ступеня тяжкості дисциплінарного проступку, розміру заподіяної шкоди та для підготовки пропозицій щодо усунення причин вчинення дисциплінарних проступків проводиться службове розслідування.
Підставою для призначення службового розслідування є заяви, скарги та повідомлення громадян, посадових осіб, інших поліцейських, засобів масової інформації (далі - повідомлення), рапорти про вчинення порушення, що має ознаки дисциплінарного проступку, або безпосереднє виявлення ознак такого проступку посадовою особою поліції, за наявності достатніх даних, що вказують на ознаки дисциплінарного проступку.
Відповідно до пункту 1 Порядку проведення службових розслідувань у Національній поліції України, затвердженого наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.11.2018 №893 «Про реалізацію окремих положень Дисциплінарного статуту Національної поліції України» (далі - Порядок № 893), службове розслідування призначається за письмовим наказом керівника, якому надані повноваження із застосування до поліцейського дисциплінарного стягнення.
Як вбачається з матеріалів справи, у ході проведення відповідного службового розслідування дисциплінарною встановлено таке.
Перевіряючими виявлено заступника командира взводу № 2 автотранспортної роти ППОП № 1 ГУНП у м. Києві капітана поліції ОСОБА_1 , який керував службовим автомобілем Mitsubishi L-200, номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), без дорожнього листа та усно повідомив перевіряючим, що він має супроводжувати два службових автомобіля до центру забезпечення № 2 ГУНП у м. Києві, для списання, що є порушенням вимог п. 12, п. 13 розділу III Порядку використання і зберігання транспортних засобів Національної поліції України, затвердженого наказом МВС України від 07.09.2017 № 757 (далі - Порядок), відповідно до якого усі водії службових транспортних засобів перед виїздом отримують у відповідальної за автотранспортну діяльність особи дорожній лист, проходять медичний огляд та інструктаж, засвідчують їх проходження власним підписом у дорожньому листі та відповідних облікових журналах, подають закріплений транспортний засіб на огляд технічного стану відповідальною за автотранспортну діяльність особою, яка підтверджує його справність підписом у відповідному розділі дорожнього листа. Також, слід вказати, що капітан поліції ОСОБА_1 керував автомобілем "Mitsubishi L-200", номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), будучи незакріпленим за вказаним транспортним засобом відповідним чином.
Опитаний у ході проведення службового розслідування капітан поліції ОСОБА_1 пояснив, що дійсно 20.05.2022 він керував службовим автомобілем "Mitsubishi L-200", номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), на території полку без дорожнього листа так як формував колону, виїжджати за територію полку не мав, а шляховий лист знаходився у матеріально відповідальної особи.
З'ясуванням умов експлуатації службового автомобіля «Mitsubishi L-200», номерний знак НОМЕР_2 встановлено, що на момент перевірки показники пробігу на спідометрі складали 121888 км., однак у дорожньому листі від 02.05.2022 № 3231, до вказаного транспортного засобу, зазначені показники складають 122400 км., різниця 512 км.
Виявлені недоліки є порушенням вимог п. 12 розділу III Порядку, відповідно до якого усі водії службових транспортних засобів повинні правильно вести дорожні листи, облікові журнали та іншу передбачену цим Порядком дорожню документацію, своєчасно вносити до них достовірні дані за наявності всіх необхідних підписів і відповідних штампів. Виїзд транспортного засобу без заповненого дорожнього листа забороняється. Крім того, у порушення вимог п. 1 розділу VIII Порядку у шляхових листах були відсутні відмітки та штампи лікаря з метою визначення здатності водіїв до безпечного керування службовими транспортними засобами в органах поліції та не здійснювався медичний контроль за станом водіїв щозмінних перед рейсових та періодичних після
Відповідно до службової характеристики наданої відділом кадрового забезпечення, встановлено, що за період служби в ОВС та Національній поліції ОСОБА_1 зарекомендував себе посередньо. Дисциплінований, працелюбний, але не завжди проявляє ініціативу. З покладеними на нього обов'язками справляється задовільно. Не завжди має почуття особистої відповідальності за доручену ділянку роботи. Під час виконання службових обов'язків потребує контролю з боку керівного складу. Мало працює над підвищенням свого професійного рівня. Приймає участь в охороні публічного порядку в місті Києві. Не приділяє належного контролю по утриманню закріпленого за підлеглими автотранспорту.
Крім того, під час проведення службового розслідування встановлено, що 30.05.2022 працівниками УГІ ГУНП та ЦЗ № 2 у м. Києві повторно було здійснено перевірку дотримання службової та транспортної дисципліни під час якої з'ясовано, що недоліки виявлені 20.05.2022 на момент перевірки усунені не були.
Опитаний командир полку поліції особливого призначення № 1 ГУНП у м. Києві ОСОБА_3 пояснив, що з початку 2022 року командир автороти ОСОБА_2 , його заступник ОСОБА_4 та заступник командира взводу № 2 ОСОБА_1 самоусунулись від виконання своїх функціональних обов'язків, не проводять інструктажі з особовим складом перед заступанням на службу, належним чином не ведуть службову документацію. Низький контроль за діями підлеглих привів до виходу з ладу шести одиниць службового транспорту. На неодноразові зауваження з даного приводу не реагували та підбурювали особовий склад з метою дестабілізації службової дисципліни у колективі. Факт відсторонення від виконання функціональних обов'язків ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 заперечив.
Відповідно до довідки наданої відділом кадрового забезпечення ППОП № 1 у період проходження служби з початку 2022 року ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_1 від виконання функціональних обов'язків не відсторонювались.
Таким чином, на думку суду, у ході проведення службового розслідування обґрунтовано встановлено, що у порушення вимог п. 2 ч. 1 ст. 18 Закону України "Про Національну поліцію" неналежне виконання посадових (функціональних) обов'язків командира автотранспортної роти ППОП № 1 ГУНП у м. Києві майора поліції ОСОБА_2 призвело до можливості керування автомобілем "Mitsubishi L-200", номерний знак НОМЕР_2 (на синьому фоні), капітаном поліції ОСОБА_1 , який незакріплений належним чином за вказаним автомобілем. Крім того, ОСОБА_2 не проконтролював своєчасне внесення водіями достовірних відомостей до облікових журналів та дорожніх листів. Вказане свідчить про відсутність належного контролю за службовою дисципліною підлеглих, що у свою чергу є порушенням останнім вимог п. 7 ч. 1 ст. З Дисциплінарного статуту Національної поліції України.
Частинами 1 та 9 статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України передбачено, що повноваження щодо застосування дисциплінарних стягнень мають керівники в межах, визначених цим Статутом.
Аналогічного змісту повноваження керівника щодо прийняття наказу за результатами службового розслідування визначені також Порядком № 893.
Відповідно до статті 20 Дисциплінарного статуту Національної поліції України із урахуванням вимог пункту 11 частини першої статті 22 Закону України «Про Національну поліцію» вищевказаний наказ прийнято уповноваженою особою, що позивачем не заперечується.
При визначенні виду дисциплінарного стягнення відповідно до частини 8 статті 19 Дисциплінарного статуту Національної поліції України керівник враховує характер проступку, обставини, за яких він був вчинений, особу порушника, ступінь його вини, обставини, що пом'якшують або обтяжують відповідальність, попередню поведінку поліцейського, його ставлення до служби.
Застосування до позивача такого виду дисциплінарного стягнення як з посади узгоджується з приписами частини 3 статті 13 Дисциплінарного статуту.
Окремо суд звертає увагу на те, що ОСОБА_1 фактичного перевели на рівнозначну посаду у межах спірних правовідносин.
Беручи до уваги зазначене суд вважає, що відповідачем, за час розгляду справи, на виконання вимог частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) доведено правомірність прийнятих ним оскаржуваних рішень.
Суд зазначає, що у викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов'язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18 липня 2006 року у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.
У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (RuizTorija v. Spain) від 09 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
З огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд зазначає, що решта доводів та тверджень учасників справи, у контексті наведених правових вимог, не впливають на висновки суду за наслідком розгляду даної справи.
Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема:
1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;
2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження.
Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно положень статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
За наслідком здійснення аналізу оскаржуваних рішень на відповідність наведеним вище критеріям, суд, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень наведеного законодавства України, матеріалів справи, приходить до висновку про те, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, оскільки оскаржувані рішення відповідають наведеним у частині 2 статті 2 КАС України критеріям.
На підставі викладеного, керуючись статтями 2, 5-11, 19, 72-77, 90, 241-246, 250, 263 КАС України суд, -
У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_3 ) до Головного управління Національної поліції у м. Києві (01601, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 15; код ЄДРПОУ 40108583) про скасування наказів та поновлення на посаді - відмовити.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Балаклицький А. І.