03 червня 2024 року справа №320/40541/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Києві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулась до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - відповідач), у якому просить суд:
- визнати протиправним і скасувати рішення відповідача № 40дк-23 від 30.05.2023 «Про відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури ОСОБА_1 »;
- зобов'язати відповідача повторно розглянути питання та прийняти рішення про допуск позивачки до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури з проведення конкурсу від 04.04.2023 № 3дк-22.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила про протиправність рішення відповідача від № 40дк-23 від 30.05.2023 в частині відмови ОСОБА_1 в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури з підстав недодержання позивачем вимог частини третьої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» щодо подання всіх документів, передбачених частиною першою цієї статті Закону (неподання копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою), оскільки долученою копією витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою було підтверджено рівень володіння державною мовою та факт отримання позивачем державного сертифікату.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду 18.11.2023 (суддя Шевченко А.В.) відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання (у письмовому провадженні).
Відповідно до наказу голови суду від 13 лютого 2024 року № 1-ктр/гс «Про надання соціальної відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку ОСОБА_2 », частини 3 Засад використання автоматизованої системи документообігу Київського окружного адміністративного суду, затверджених рішенням зборів суддів Київського окружного адміністративного суду від 12 вересня 2019 року (з наступними змінами і доповненнями), Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого Рішенням Ради суддів України № 30 26 листопада 2010 року (з наступними змінами і доповненнями), з метою додержання процесуальних строків, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України, здійснено повторний автоматизований розподіл справи.
Відповідно до частини 9 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України невирішені судові справи за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду, що додається до матеріалів справи, передаються для повторного автоматизованого розподілу справ виключно у разі, коли суддя (якщо справа розглядається одноособово) або суддя-доповідач із складу колегії суддів (якщо справа розглядається колегіально) у визначених законом випадках не може продовжувати розгляд справи більше чотирнадцяти днів, що може перешкодити розгляду справи у строки, встановлені цим Кодексом.
Частиною 14 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з частиною 2 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, визначених цим Кодексом.
На підставі вказаного справа підлягає прийняттю до провадження, а її розгляд починається спочатку.
Відповідно до протоколу повторно автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу №320/40541/23 передано 01.03.2024 на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Парненко В.С.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 адміністративну справу №320/40541/23 прийнято до провадження судді Парненко В.С. та вирішено розглядати спочатку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.
Відповідно до частини 7 статті 18 КАС України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
У матеріалах справи наявний відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає їх безпідставними та такими, що задоволенню не підлягають, оскільки опрацюванням поданих позивачем документів встановлено, що вона в порушення вимог пункту 41 частини першої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» не подала до Комісії копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», натомість нею подано до Комісії копію витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою. Таким чином, відповідач вважає, що позивачем, при поданні документів для складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури, не було дотримано вимог частини третьої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» щодо подання всіх документів, передбачених частиною першою цієї статті Закону.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши усі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлені наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Рішенням кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів від 04.04.2023 №3дк-22 розпочато добір кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури та прийом документів від осіб, які виявили бажання стати прокурорами, для участі в доборі.
ОСОБА_1 , кандидат на посаду прокурора окружної прокуратури, 28.04.2023 року засобами поштового зв?язку надіслала документи для участі в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури.
30.05.2023 рішенням Комісії №40дк-23 ОСОБА_1 відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидата на посаду прокурора окружної прокуратури у зв?язку з тим, що ОСОБА_1 в порушення вимог пункту 4-1 частини першої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» до Комісії замість копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», подано витяг з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою.
З метою захисту свого порушеного права, позивач звернулась до суду з даним позовом.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Пунктом 14 частини першої статті 92 Конституції України зазначено, що виключно законами України визначаються організація і діяльність прокуратури.
Згідно частини другої статті 131-1 Конституції України організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.
Порядок зайняття посади прокурора врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 №1697-VII (далі Закон №1697-VII).
Відповідно до статті 28 Закону №1697-VII добір кандидатів на посаду прокурора здійснюється із числа осіб, які відповідають вимогам, установленим статтею 27 цього Закону.
Кожен, хто відповідає встановленим вимогам до кандидата на посаду прокурора, має право звернутися до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, із заявою про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора.
Статтею 29 Закону №1697-VII визначено порядок добору кандидатів та їх призначення на посаду прокурора окружної прокуратури.
Згідно пунктів 1-3 частини першої вказаної статті Закону №1697-VII добір кандидатів та їх призначення на посаду прокурора здійснюється в порядку, визначеному цим Законом, та включає, зокрема:
1) прийняття відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, рішення про проведення добору кандидатів на посаду прокурора, що розміщується на офіційному веб-сайті відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, та повинно містити виклад передбачених цим Законом вимог, яким має відповідати кандидат на посаду прокурора, а також перелік документів, що подаються до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, і кінцевий термін їх подання;
2) подання особами, які виявили бажання стати прокурором, до відповідного органу, що здійснює дисциплінарне провадження, відповідної заяви та документів, визначених цим Законом;
3) здійснення відповідним органом, що здійснює дисциплінарне провадження, на основі поданих кандидатами на посаду прокурора документів перевірки відповідності осіб вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора.
Частиною першою статті 30 Закону №1697-VII встановлено перелік документів, які кандидат повинен подати для участі в доборі, а саме:
1) письмову заяву про участь у доборі кандидатів на посаду прокурора;
2) копію паспорта громадянина України та копію документа, що засвідчує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків;
3) анкету кандидата на посаду прокурора, що містить інформацію про особу, та автобіографію;
4) копію диплома про вищу юридичну освіту (з додатками), а також копії документів про науковий ступінь, вчене звання (за наявності);
4-1) копію державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України "Про забезпечення функціонування української мови як державної";
5) копію трудової книжки (за наявності) або відомості про трудову діяльність з реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування;
6) медичну довідку про стан здоров'я за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
7) копію військового квитка (для військовослужбовців або військовозобов'язаних);
8) довідку про допуск до державної таємниці (у разі його наявності);
9) письмову згоду на збирання, зберігання та використання інформації про неї з метою оцінки готовності особи до роботи на посаді прокурора та проведення щодо неї спеціальної перевірки;
10) копію декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за минулий рік, що подана відповідно до Закону України "Про запобігання корупції";
11) заяву про відсутність заборгованості зі сплати аліментів на утримання дитини, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за шість місяців з дня пред'явлення виконавчого документа до примусового виконання;
12) декларацію доброчесності і родинних зв'язків.
У відповідності до частити третьої вказаної статті до участі в доборі кандидатів на посаду прокурора допускаються особи, які подали всі необхідні документи і відповідають вимогам, установленим до кандидата на посаду прокурора.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 28 квітня 2023 року засобами поштового зв?язку надіслала необхідні документи для участі в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури, однак за наслідками розгляду вказаних документів відповідачем прийнято рішення від № 40дк-23 від 30.05.2023, яким позивачу відмовлено в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури.
Підставою для прийняття вказаного рішення стало те, що в порушення вимог пункту 4-1 частини першої статті 30 Закону України «Про прокуратуру» позивачем не подано копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою, виданого відповідно до Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», з приводу чого слід зазначити наступне.
Вимоги до кандидатів на посаду прокурора визначено статтею 27 Закону №1697-VII, відповідно до частини першої якої прокурором окружної прокуратури (у тому числі прокурором - стажистом окружної прокуратури у визначених цим Законом випадках) за результатами добору може бути призначений громадянин України, який має вищу юридичну освіту та володіє державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Частиною першою статті 48 Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 №2704-VIII (далі Закон №2704-VIII) визначено, що рівень володіння державною мовою підтверджує:
1) державний сертифікат;
2) витяг з Реєстру, що підтверджує видачу особі державного сертифіката та містить відомості, передбачені цією статтею;
3) документ про повну загальну середню освіту у випадках, визначених частиною третьою статті 10 цього Закону.
Згідно частини третьої статті 10 Закону №1697-VIII рівень володіння державною мовою особами, визначеними пунктами 2, 5, 6, 8, 11, 12, 14-16 частини першої статті 9 цього Закону, засвідчується документом про повну загальну середню освіту за умови, що такий документ підтверджує вивчення особою української мови як навчального предмета (дисципліни), або державним сертифікатом про рівень володіння державною мовою, що видається Національною комісією зі стандартів державної мови відповідно до цього Закону.
Статтею 9 Закону №2704-VIII встановлено вичерпний перелік осіб, які зобов'язані володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків.
Відповідно до пункту 9 частини першої статті 9 Закону №2704-VIII володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків зобов'язані прокурори.
З аналізу викладеного вбачається, що вимоги частини третьої статті 10 Закону не поширюються на прокурорів. Водночас, офіційним документом, який підтверджує рівень володіння державною мовою для осіб, визначених пунктом 9 частини першої статті 9 Закону №2704-VIII (прокурори), може бути як державний сертифікат, так і витяг з Реєстру, що підтверджує видачу особі державного сертифіката.
Як вбачається з матеріалів справи, для участі у доборі на посаду прокурора окружної прокуратури ОСОБА_1 до документів, наданих Комісії, було долучено витяг з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння української мови за номером 00000078104 станом на 19.04.2023, що у розумінні положень статті 48 Закону №2704-VIII, є офіційним документом, який підтверджує рівень володіння державною мовою, вимоги щодо чого визначено Законом України «Про прокуратуру».
Таким чином, суд доходить висновку, що позивачем, під час подання відповідачу копії Витягу з Реєстру державних сертифікатів про рівень володіння державною мовою засвідчено володіння державною мовою відповідно до рівня, визначеного Національною комісією зі стандартів державної мови.
Таким чином відповідач, приймаючи рішення № 40дк-23 від 30.05.2023 про відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю копії державного сертифіката про рівень володіння державною мовою не врахував норми, зазначені в Законі України «Про забезпечення функціонування української мови як державної», внаслідок чого, відповідач застосував до позивача найбільш несприятливий підхід при опрацюванні поданих позивачем документів, а саме - відмова в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі.
У постанові від 13.02.2019, прийнятій Великою Палатою Верховного Суду у зразковій справі №822/524/18 з посиланням на положення статей 1,8,92 Конституції України, а також на статтю 9 Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права зроблено висновок про те, що у випадку існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов'язків особи в національному законодавстві, наявність у національному законодавстві правових прогалин щодо захисту прав людини та основних свобод, органи державної влади зобов'язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи.
Отже, суд зазначає, що принцип обґрунтованості рішення суб'єкта владних повноважень має на увазі, що рішенням повинне бути прийнято з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення.
ЄСПЛ у рішенні по справі Суомінен проти Фінляндії (Suominen v. Finland), №37801/97, п. 36, від 01.07.2003 вказує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень.
У рішенні від 10.02.2010 у справі Серявін та інші проти України ЄСПЛ зазначив, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони грунтуються, а в рішенні від 27.09.2010 по справі Гірвісаарі проти Фінляндії - що ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті.
Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (ч.1 ст.6 КАС України).
Верховенство права є найважливішим принципом правової держави. Змістом цього принципу є пріоритет (тобто верховенство) людини, її прав та свобод, які визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Цей принцип закріплено у ст. 3 Конституції України.
Окрім того, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Як зазначено в п.4.1 рішення Конституційного суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує захист гарантованих Конституцією та законами України прав і свобод людини і громадянина, прав і законних інтересів юридичних осіб, інтересів суспільства і держави.
ЄСПЛ у своїх рішеннях визначив окремі ознаки принципу верховенства права у розбудові національних систем правосуддя та здійсненні судочинства, яких мають дотримуватись держави - члени Ради Європи, що підписали Конвенцію.
Зазначені підходи застосовані у практиці Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, у постанові від 30.01.2019 у справі № 442/456/17 Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи відступ від позиції Верховного Суду України, вказала на те, що цей суд при ухваленні постанови від 25.05.2016 у справі №419/794/15-а віддав перевагу найменш сприятливому для позивача тлумаченню законодавства України, водночас положеннями ст.6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави; суд повинен застосовувати принцип верховенства права з урахуванням судової практики ЄСПЛ, а звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Верховний Суд у постанові від 03.07.2019 у справі №911/1521/18 наголосив на тому, що відповідно до вимог принципу правової визначеності, правозастосовчий орган у випадку неточності, недостатньої чіткості, суперечливості норм позитивного права має тлумачити норму на користь невладного суб'єкта (якщо однією зі сторін спору є представник держави або органу місцевого самоврядування), адже якщо держава нездатна забезпечити видання зрозумілих правил, то саме вона і повинна розплачуватися за свої прорахунки. Це так зване правило пріоритету норми за найбільш сприятливим для особи тлумаченням.
Аналогічний підхід стосовно найбільш сприятливого для суб'єкта приватного права тлумачення закону, який не відповідає критерію «якість закону», застосований Верховним Судом, зокрема, у постановах від 29.04.2020 у справі № 826/18792/16, від 17.06.2020 у справі № 826/17578/15, від 09.07.2020 у справі № 823/647/17.
Оскільки, при прийнятті оскаржуваного рішення, відповідачем не було врахованого всіх вимог чинного законодавства, суд доходить висновку про наявність підстав для його скасування.
При обранні способу відновлення порушеного права позивача, суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
Таким чином суд дійшов висновку про необхідність зобов'язання відповідача повторно розглянути питання та прийняти рішення про допуск позивачки до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури з проведення конкурсу від 04.04.2023 № 3дк-22.
Решта доводів учасників справи висновків суду по суті справи не змінюють.
Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Так у пункті 23 Рішення у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року, Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Відповідно до статті 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За приписами статті 74 КАС України суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із положеннями статті 75 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. При цьому, в силу положень ст. 76 КАС України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з статтею 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
За наведених обставин у сукупності, позовні вимоги підлягають задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 143 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Під час звернення до суду позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1073,60 грн.
Враховуючи задоволення позову, понесені позивачем судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в розмірі 1073,60 грн. підлягають стягненню на її користь за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів.
Керуючись статтями 241 - 246, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, cуд,
Адміністративний позов ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про визнання протиправним і скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, - задовольнити.
Визнати протиправним і скасувати рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів № 40дк-23 від 30.05.2023 «Про відмову в допуску до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури ОСОБА_1 ».
Зобов'язати Кваліфікаційно-дисциплінарну комісію прокурорів повторно розглянути питання та прийняти рішення про допуск ОСОБА_1 до складання кваліфікаційного іспиту в доборі кандидатів на посаду прокурора окружної прокуратури з проведення конкурсу від 04.04.2023 № 3дк-22.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1073,60 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (вул. Іллєнка Юрія, 81Б, м. Київ, 04050, код ЄДРПОУ 41356563).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Парненко В.С.