31 травня 2024 року м. Київ № 320/44833/23
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Головенка О.Д., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження) адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" з позовом до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23.08.2023 № 1784/ж10/31-00-07-05-01-24 та № 1785/ж10/31-00-07-05-01-24.
В обґрунтування позовних вимог зазначено про те, що оскаржувані податкові повідмолення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню, оскільки висновки фактичної перевірки є хибними та необ'єктивними, адже висновок контролюючого органу про відсутність в розрахункових документах цифрового значення марки акцизного податку ґрунтується виключно на інформації з інформаційної системи Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), проте, саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу підакцизного товару, а не інформація з інформаційної системи, яка сама по собі не є належним та достовірним доказом. Відтак, на переконання позивача, порушення, зазначені у акті фактичної перевірки щодо відсутності в розрахункових документах цифрового значення марки акцизного податку, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, а отже, такий акт фактичної перевірки не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Поряд з тим, зазначено, що акт фактичної перевірки також не містить доказів порушень позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону, за яке контролюючим органом до позивача застосовано штраф в розмірі 150% вартості проданих товарів, як порушення, яке вчинене вдруге. Ані Законом № 265/95-ВР від 06.07.1995, ані Положенням від 21.01.2016 № 13 недолік реквізиту розрахункового документа не прирівняний до відсутності розрахункового документа як такого. Також, відповідальність згідно п. 7 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» може наставати виключно у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД кількості, тому, вбачається можливість застосування до платника відповідальності виключно у разі проведення ним розрахункової операпії через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
При цьому, позивач вважає, що вказані норми не передбачають можливості застосування контролюючим органом відповідальності до платника податків внаслідок використання останнім при реалізації товару режиму програмування найменування такого підакцизного товару із зазначенням невірного коду його товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що мало місце в даному випадку. Водночас, позивачем було забезечено режим програмування найменування підакцизного товару із зазначенням коду його товарної підкатегорії, а тому, підстав для застосування до позивача відповідальності передбаченої п. 7 ст. 17 Закону, у відповідача не було. Одночасно, позивач наголошує на тому, що у відповідача були відсутні правові підстави для проведення фактичної перевірки позивача.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.12.2023 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами (в порядку письмового провадження).
До суду від Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків надійшов відзив на позовну заяву, в якому, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, представник відповідача вказав на прийнятті оскаржуваних податкових повідомлень-рішень на підставі встановлених висновків фактичної перевірки та у порядку та спосіб, що визначений ПК України, при цьому, за результатами даної перевірки було встановлено порушення позивачем вимог: п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 11.1 Закону України «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньчного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовується в електронних сигаретах та пального» № 481/96-ВР від 19.12.1995.
За результатом аналізу фіскальних чеків за період 2022-2023 років, що надійшли до Системи обліку даних РРО контролюючого органу встановлено, що через РРО фіскальний номер 3000759753 при здійсненні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на загальну суму фіскальних чеків 82987,70 грн. Також, позивачем не забезпечено проведення розрахункових документів через РРО при продажу підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а саме реалізовано 1 пляшку вина СаvaBBrut місткістю 0,7 л, за ціною 199,90 грн (фіскальний чек від 07.01.2022 № 1418248 о 22:35 без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД (має містити 10 знаків цифрового коду).
Згідно наданих до перевірки контрольних стрічок РРО, встановлено факти реалізації алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку при проведенні яких через РРО покупцям не створювались та не надавались розрахункові документи встановленої форми та змісту із зазначенням обов'язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на загальну суму 4995,25 грн. Також, відповідач акцентує увагу на тому, що позивачем не забезпечено створення у паперовій або електронній формі контрольних стрічок РРО та їх зберігання протягом встановленого законодавством терміну. Крім того, перевіркою встановлено факт відсутності у розрахунковому документі такого обов'язкового реквізиту, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої та, відповідно, в подальшому видача такого розрахункового документа невстановленої та не відповідною законодавству форми, а отже, застосована штрафна санкція за дане порушення є законною і контролюючий орган діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі наказу від 24.07.2023 № 1206-п, Головним управлінням ДПС у Рівненській області було проведено фактичну перевірку господарської одиниці (АЗС) ТОВ «ЄВРО СМАРТ ПАУЕР» за адресою здійснення господарської діяльності: Рівненська область, Дубенський р-н, с. Молодаво Друге, вул. Широка, буд. 36.
02.08.2023 Головним управлінням ДПС у Рівненській області складено акт фактичної перевірки у якому зазначено про наступні порушення: ст. 11.1 Закону № 481/95-ВР п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13.
21.08.2023 Головним управлінням ДПС у Рівненській області прийнято рішення № 006983090117 про застосування штрафних санкцій в сумі 10000 грн за порушення ст. 11-1 Закону № 481/95-ВР.
23.08.2023 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків прийнято податкове-повідомлення рішення № 1784/Ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 124287,75 грн.
Також, 23.08.2023 Центральним міжрегіональним управлінням ДПС по роботі з великими платниками податків, прийнято податкове-повідомлення рішення № 1785/Ж10/31-00-07-05-01-24 про накладення штрафу в сумі 5100 грн.
06.09.2023 позивачем подану скаргу до Державної податкової служби про скасування рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 21.08.2023 № 006983090117, податкових повідолень-рішень Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2023 № 1784/Ж10/31-00-07-05-01-24, № 1785/Ж10/31-00-07-05-01-24.
Рішенням ДПС України від 03.11.2023 № 33064/6/99-00-06-03-02-06 було скасовано рішення ГУ ДПС у Рівненській області від 21.08.2023 № 006983090117 про накладення штрафу в сумі 10000 грн, проте, податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2023 № 1784/Ж10/31-00-07-05-01-24, № 1785/Ж10/31-00-07-05-01-24 залишено без змін.
Позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2023 № 1784/Ж10/31-00-07-05-01-24, № 1785/Ж10/31-00-07-05-01-24 є протиправними та підлягають скасуванню, що і зумовило позивача на звернення до суду з даним позовом.
При вирішенні спору, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює та визначає Подактового кодексу України (далі - ПК України).
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами та координуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
Також, п. п. 62.1.3 п. 62.1 ст. 62 ПК України визначено, що податковий контроль здійснюється шляхом перевірок та звірок відповідно до вимог цього Кодексу, а також перевірок щодо дотримання законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, у порядку, встановленому законами України, що регулюють відповідну сферу правовідносин.
Абзацом 1 п. 75.1 ст. 75 ПК України встановлено право контролюючих органів на проведення камеральних, документальних (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичних перевірок.
Згідно із приписами п. п. 75.1.3 п. 75.1 ст. 75 ПК України фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства що укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).
За змістом п. 80.1 ст. 80 ПК України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).
Відповідно до положень п. 80.2 ст. 80 ПК України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції, під розписку до початку проведення такої перевірки.
Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити; наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити еуб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави.
Судом досліджено, що за результатами проведення фактичної перевірки, було встановлено порушення позивачем вимог: п. 1, 2, 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», ст. 11.1 Закону № 481/95-ВР.
За результатом аналізу фіскальних чеків за період 2022-2023 років, що надійшли до Системи обліку даних РРО контролюючого органу встановлено, що через РРО фіскальний номер 3000759753 при здійсненні розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв, що маркуються відповідними марками акцизного податку, не забезпечено відображення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на загальну суму фіскальних чеків 82987,70 грн.
Також, позивачем не забезпечено проведення розрахункових документів через РРО при продажу підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості, а саме реалізовано 1 пляшку вина СаvaBBrut місткістю 0,7 л, за ціною 199,90 грн (фіскальний чек від 07.01.2022 № 1418248 о 22:35 без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД (має містити 10 знаків цифрового коду).
Згідно наданих до перевірки контрольних стрічок РРО, встановлено факти реалізації алкогольних напоїв, маркованих марками акцизного податку при проведенні яких через РРО покупцям не створювались та не надавались розрахункові документи встановленої форми та змісту із зазначенням обов'язкового реквізиту цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на загальну суму 4995,25 грн.
Також, позивачем не забезпечено створення у паперовій або електронній формі контрольних стрічок РРО та їх зберігання протягом встановленого законодавством терміну. Крім того, перевіркою встановлено факт відсутності у розрахунковому документі такого огбов'язкового реквізиту, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої та, відповідно, в подальшому видача такого розрахункового документа невстановленої та не відповідною законодавству форми.
Щодо порушення п. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), наказу Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, суд звертає увагу на тому, що наказом Міністерства фінансів України під 08.06.2021 № 329 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.06.2021 № 832/36454, набрав чинності 01.07.2021), розділ II, III Положення № 13 викладено у новій редакції: Положення № 13 у редакції Наказу № 329 щодо форми фіскального касового чеку на товари (послуги) та фіскального касового чеку видачі коштів доповнено новим реквізитом «цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством» (рядок 9).
Також, п. 2 Наказу № 329 установлено, що до 01.10.2021 вимоги до форми і змісту розрахункових документів в частині цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої не поширюються на розрахункові документи, що створюються реєстраторами розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій до дня набрання чинності цим наказом; до 01.10.2021 реєстратори розрахункових операцій, версії внутрішнього програмного забезпечення яких включені до Державного реєстру реєстраторів розрахункових операцій, за наявності технічних можливостей мають бути доопрацьовані їх виробниками (постачальниками) відповідно до статті 12 3акону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» з метою забезпечення можливості виконання всіх вимог до форми і змісту розрахункових документів, відповідно до цього наказу.
Запровадженню такого реквізиту фіскального касового чека, як цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку на алкогольні напої, передувало внесення постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 97 змін до Положення про виготовлення, зберігання, продаж марок акцизного податку та маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів і рідин, що використовуються в електронних сигаретах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.2010 № 1251, в частині обов'язкових реквізитів марок акцизного податку для алкогольних напоїв. До таких реквізитів було додано двомірний штрих-код швидкого реагування та лінійний штрих-код.
При цьому, алкогольні напої - продукти, одержані шляхом спиртового бродіння цукровмісних матеріалів або виготовлені на основі харчових спиртів з вмістом спирту етилового понад 0,5 відсотка об'ємних одиниць, які зазначені у товарних позиціях 2203, 2204, 2205, 220б (крім квасу «живого» бродіння), 2208 згідно з УКТ ЗЕД, а також з вмістом спирту етилового 8,5 відсотка об'ємних одиниць та більше, які зазначені у товарних позиціях 2103 90 30 00, 2106 90 згідно з УКТ ЗЕД (абзац сьомий статті і Закону України від 19 грудня 1995 року № 481/95-ВР «Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального»).
Не підлягають маркуванню звичайні (неігристі) вина та зброджені напої, що класифікуються у товарній позиції 2204 (крім 2204 10, 2204 21 06 00, 2204 21 07 00, 2204 21 08 00, 2204 21 09 00, 2204 22 10 00, 2204 29 10 00) та у товарних підкатегоріях 2205 10 10 00, 2205 90 10 00, 2206 00 59 00, 2206 00 89 00 згідно з УКТ ЗЕД, фактична міцність яких вища за 1,2 відсотка об'ємних одиниць етилового спирту, але не вища за 15 відсотків об'ємних одиниць етилового спирту, за умови, що етиловий спирт, який міститься у готовому продукті, має повністю ферментне (ендогенне) походження (абзац п'ятий пункту 226.10 статті 226 Податкового кодексу України).
Так, марка акцизного податку - спеціальний знак для маркування алкогольних напоїв, тютюнових виробів та рідин, що використовуються в електронних сигаретах, віднесений до документів суворого обліку, який підтверджує сплату акцизного податку, легальність ввезення та реалізації на території України цих виробів (п. 14.1.107 ст. 14 ПК України).
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.02.2020 № 74 «Деякі питання маркування алкогольних напоїв» затверджені марки акцизного податку для алкогольних напоїв нового зразка, які запроваджені в обіг з 01.05.2020.
У свою чергу, марки акцизного податку для алкогольних напоїв попереднього зразка, які були затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2015 № 296 та перебували в обігу з 01.07.2015, не мали штрих-коду та QR-кoдy. Такі марки продовжували перебувати в обігу після 01.05.2020 відповідно до положень абзаців четвертого, шостого частини четвертої статті 11 Закону № 481/95-ВР, згідно з якими, у разі зміни зразка марок акцизного податку вже закуплені марки попереднього зразка застосовуються у виробництві алкогольних напоїв та тютюнових виробів до їх повного використання, а марковані такими марками алкогольні напої та тютюнові вироби знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання. При цьому, алкогольні напої та тютюнові вироби, вироблені в Україні або імпортовані в Україну до набрання чинності внесеними відповідним законом змінами щодо маркування, знаходяться в обігу до їх повної реалізації в межах терміну придатності для споживання.
Алкогольні напої з вмістом спирту етилового понад 8,5 відсотка об'ємних одиниць мають тривалий або необмежений термін придатності, тому можуть перебувати в обігу протягом великого проміжку часу, зберігатися на складах оптових чи роздрібних торговців та стояти на полицях магазинів.
Таким чином, на дату початку дії змін до Положення № 13 у частині обов'язкового відображення у фіскальному чеку цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку для алкогольних напоїв (01.10.2021) в обігу перебували алкогольні напої, марковані акцизними марками, введеними в обіг з 01.07.2015 (без штрихових кодів), та акцизними марками нового зразка, введеними в обіг 01.05.2020 (з нанесеним штриховим кодом).
Водночас, обов'язковим реквізитом фіскального касового чека є саме цифрове значення штрихового коду марки акцизного податку, тобто такий реквізит у фіскальному касовому чеку може бути відображений лише при продажу алкогольних напоїв, маркованих акцизними марками нового зразка, які мають штрих-код.
Тож, з наведеного слідує, що висновок контролюючого органу про відсутність в розрахункових документах цифрового значення марки акцизного податку ґрунтується на інформації з інформаційної системи Система обліку даних реєстраторів розрахункових операцій (СОД РРО), проте, на переконання суду, саме розрахунковий документ є доказом, що підтверджує факт продажу підакцизного товару, а не інформація з системи, яка сама по собі не є належним доказом. Разом із цим, копії фіскальних чеків, про які зазначено в акті фактиної перевірки, контролюючим органом не досліджувались на предмет наявності або відсутності серії та номеру марки акцизного податку.
Також, додатки до акта перевірики не містять копій відповідних розрахункових документів з продажу підакцизних товарів, а й отже, висновок контролюючого органу не ґрунтується на об'єктивному дослідженні доказової бази.
Разом з тим, інформація з власних програм контролюючого органу (таких як СОД РРО) не є предметом фактичної перевірки, що здійснюється за місцем проведення господарської діяльності. Роздруківка контролюючого органу СОД РРО містить період з 07.01.2022 по 31.07.2023. Проте, перевірка РРО за минулий період часу носить характер документальної перевірки, а тому, такі дії не можуть вчинятися в рамках фактичної перевірки та бути підставою для застосування штрафних санкцій.
Відтак, суд погоджується з доводами сторони позивача про те, що порушення, зазначені у акті фактичної перевірки щодо відсутності в розрахункових документах цифрового значення марки акцизного податку, встановлені не в порядку і не у спосіб, що передбачений законом, не є доведеними, а отже, не може бути підставою для притягнення позивача до відповідальності.
Поряд з тим, що акт фактичної перевірки також не містить доказів порушень позивачем п. 1, 2 ст. 3 Закону, за яке контролюючим органом до позивача застосовано штраф в розмірі 150% вартості проданих товарів, як порушення, яке вчинене вдруге, водночас, слід врахувати, що факт вчинення правопорушення має підтверджуватися належними, допустимими та достовірними доказами і не може ґрунтуватися виключно на інформації СОД РРО контролюючого органу.
Разом із цим, суд вважає, що санкція п. 1 ст. 17 Закону № 265/95-ВР, яку зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні-рішенні від 23.08.2023 № 1784/Ж10/31-00-07-05-01-24, передбачає відповідальність саме за невидачу (в паперовому вигляді та/або електронній формі) відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, а не саме за роздрукування та надання розрахункового документа невстановленої форми.
Судом досліджено, що до позивача застовано відповідальність відповідно до п. 1 ст. 17 Закону, як за не видачу розрахункового документу за що згідно податкового повідомлення-рішення від 23.08.2023 № 1784/Ж10/31-00-07-05-01-24 накладено штрафні санкції в сумі 124287,75 грн, проте під час здійснення фактичної перевірки не було зафіксовано невидачу розрахункових документів, на противагу чому, акт містить відомості, що фіскальні звітні чеки на реєстраторі розрахункових операцій друкувались.
За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що вчинення порушення позивачем у вигляді проведення розрахункової операції через РРО розрахункових операцій з реалізації алкогольних напоїв без зазначення цифрового значення штрихового коду марки акцизного податку (серія та номер), так само видача розрахункових документів невстановленої форми не доведено належними та достовірними доказами під час розгляду даного спору в суді.
Щодо порушення п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг» (із змінами та доповненнями), суд звертає увагу на тому, що зі змісту оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 23.08.2023 № 1785/Ж10/31-00-07-05-01-24, слідує, що відповідно до п. 7 ст. 17 Закону, до позивача застосовано штрафну санкцію в сумі 5100 грн, як за порушення, яке полягає у не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
Відповідач вважає, що позивачем не було забезпечено дотримання режиму попередного програмування в реєстраторі розрахункових операції коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД для підакцизних товарів, а саме: 07.01.2022 через реєстратор розрахункових операцій фіскальний номер 3000759753 проведено і пляшку вина «СаvаВBrut» (0,7 л) по ціні 199,90 грн без зазначення коду товарної під категорії згідно з УКТ ЗЕД (фіскальний чек № 1418248 о 22 год. 35 хв.).
Так, у фіскальному чеку, який видається покупцеві передбачено зазначення коду товарної підкатегорії згідно з Українським класифікатором товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) для підакцизних товарів.
У відповідності до приписів абз. 8 п. 2 ст. II Положення про форму та зміст розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, до обов'язкових реквізитів чека віднесено код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених законодавством).
За п. 11 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», суб'єкти господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням електронних платіжних засобів, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг, а також операції з приймання готівки для подальшого її переказу, зобов'язані проводити розрахункові операції через реєстратори розрахункових операцій та/або через програмні реєстратори розрахзшкових операцій для підакцизних товарів із використанням режиму програмування із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, найменування товарів, цін товарів та обліку їх кількості.
Реквізити фіскального касового чека на товари (послуги) визначено п. 2 розділу 2 Положення про форму і зміст розрахункових документів/електронних розрахункових документів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 21.01.2016 № 13, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 11.02.2016 за № 220/28350 (далі - Положення № 13).
Згідно з абз. 8 п. 2 розділу 3 Положення № 13, фіскальний касовий чек на товари (послуги) має містити, зокрема, код товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД (зазначається у випадках, передбачених чинним законодавством).
Тобто, з наведеного слідує, що у розрахунковому документі, який створюється РРО при проведенні розрахункових операцій з продажу підакцизних товарів, має відображатися такий обов'язковий реквізит, як код УКТ ЗЕД.
Відповідно положень до п. 7 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», до суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції за товари (послуги), через реєстратори розрахункових операцій та/або програмних реєстраторів розрахункових операцій без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості, застосовується фінансова санкція у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Щодо посилань відповідача на відсутніть у розрахунковому документі № 1418248 від 07.01.2022 повного зазначення підкатегорії УКТ ЗЕД, суд констатує, що вказані висновки ґрунтуються на роздруківці СОД РРО, яка сама по собі не є належним доказом порушення позивачем, без дослідження змісту розрахункового документа, який має братися контролюючим органом до уваги, разом із цим, серед додатків до акта фактичної перевірки відсутній розрахунковий документ № 1418248 від 07.01.2022, який зазначено в акті перевірки.
Крім того, суд наголошує на тому, що відповідальність згідно п. 7 ст. 17 Закону «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», може наставати у випадку відсутності у розрахунковому документі, який видається покупцю коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД.
Отже, вбачається можливість застосування до платника відповідальності виключно у разі проведення ним розрахункової операпії через РРО без використання режиму програмування найменування кожного підакцизного товару із зазначенням коду товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, ціни товару та обліку його кількості.
При цьому, вказані норми не передбачають можливості застосування контролюючим органом відповідальності до платника податків внаслідок використання останнім при реалізації товару режиму програмування найменування такого підакцизного товару із зазначенням невірного коду його товарної підкатегорії згідно з УКТ ЗЕД, що мало місце в даному випадку, що і не заперечується самим позивачем.
З наведеного слідує, що позивачем було забезечено режим програмування найменування підакпизного товару із зазначенням коду його товарної підкатегорії, а тому, підстав для застосування до позивача відповідальності передбаченої п. 7 ст. 17 Закону, у відповідача не було. Протилежного, відповідачем під час розгляду даного спору в суді доведено не було.
Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку, що штрафні санкції, застосовані до позивача неправомірно, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення є протиправними та такими, що підлягають скасуванню.
Інші доводи та посилання зазначених висновків суду не спростовують та не впливають на результат розгляду даного спору.
Положеннями ст. 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Частиною 2 ст. 77 КАС України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Тож, позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідачем не було доведено обґрунтованості та законності прийняття оскаржуваних рішень на підставі належних та допустимих доказів, що підтверджують їх законність, та у відзиві на позовну заяву лише відтворено змісту та висновки акта перевірки.
Згідно норм ч. 1 ст. 139 КАС України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача.
Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу адвоката у розмірі 7000 грн, до якого додано договір про правову допомогу від 17.03.2023, додаткову угоду № 1 до договору, акт наданих послуг від 20.11.2023.
Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
За приписами ст. 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат, розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч. ч. 7, 9 ст. 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинились.
Отже, документально підтверджені судові витрати підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. При цьому, склад та розміри витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат з розкриттям складових, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку. Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Так, на підтвердження понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу його представником надано суду достатній перелік, яким підтверджується фактичне понесення таких витрат, а також умовами договору передбачено оплату послуг пртягом 5 днів після ухвалення рішення суду (п. 5 додаткової угоди № 1), однак, з урахуванням складності справи, розгляду спору в спрощеному провадженні без проведення судвоого засідання, предмету доказування, обсягу наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку про наявність підстав для зменшення загальної суми заявлених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 7000,00 грн до 5000,00 грн. У цій частині така сума відповідає встановленим процесуальним законом критеріям, є розумною/співмірною, а витрати реально понесеними.
Тож, заява позивача про стягнення судових витрат під час розгляду справи підлягає частковому задоволенню.
Керуючись статтями 77, 90, 132, 134, 139, 241-247, 255, 293, 295-297 КАС України, суд,
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" до Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків від 23.08.2023 № 1784/ж10/31-00-07-05-01-24, № 1785/ж10/31-00-07-05-01-24.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 5368 грн (п'ять тисяч триста шістдесят вісім гривень).
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального міжрегіонального управління ДПС по роботі з великими платниками податків на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Євро Смарт Пауер" судові витрати по наданню правничої допомоги адвоката в розмірі 5000,00 грн (п'ять тисяч гривень).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Головенко О.Д.