30 травня 2024 року Справа №160/10163/24
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну справу №160/10163/24 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), до відповідача-2: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. 93-ої Холодноярської Бригади, 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії, -
18 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області, до відповідача-2: Державна судова адміністрація України, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд» та була подана 18 квітня 2024 року, в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо незабезпечення Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення видатків з виплати суддівської винагороди судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи на посаді, щомісячної надбавки за вислугу років та щомісячної доплати за науковий ступінь (доктор філософії в галузі права) за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн.; за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн.; за період з 01.01.2023 до 30.12.2023 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. та за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 року включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028 грн;
- зобов'язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетними асигнуваннями для здійснення видатків з виплати суддівської винагороди судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи на посаді, щомісячної надбавки за вислугу років та щомісячної доплати за науковий ступінь (доктор філософії в галузі права) за період з 01.01.2021 до 31.12.2021 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2270 грн.; за період з 01.01.2022 до 31.12.2022 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2481 грн.; за період з 01.01.2023 до 30.12.2023 включно, виходячи з встановленого на 01.01.2023 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 2684 грн. та за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 року включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028 грн;
- визнати протиправними дій Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи на посаді, щомісячної надбавки за вислугу років, та щомісячної доплати за науковий ступінь (доктор філософії в галузі права) за період з 01.01.2021 до 31.03.2024 включно, обчисленої виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді в розмірі 2102 грн;
- зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести нарахування та виплату суддівської винагороди судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 з урахуванням стажу роботи на посаді, щомісячної надбавки за вислугу років та щомісячної доплати за науковий ступінь (доктор філософії в галузі права) на підставі статті 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» за період з 01.01.2021 до 31 березня 2024 року включно, виходячи з базового розміру посадового окладу судді 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, обчисливши її розмір за 2021 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021 у розмірі 2270 грн., за 2022 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2022 рік у розмірі 2481 грн., за 2023 рік виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2023 року у розмірі 2684 грн. та за період з 01.01.2024 до 31.03.2024 року включно, виходячи з встановленого на 01.01.2024 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого складає 3 028 грн. з урахуванням виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків та обов'язкових платежів.
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність дій відповідачів щодо виплати позивачу суддівської винагороди в період з 01.01.2021 року по 31.03.2024 року в повному обсязі. Зазначає, що в спірний період їй було виплачено суддівську винагороду в меншому розмірі. Так, для обчислення розміру такої винагороди мав використовуватися прожитковий мінімум для працездатних осіб, а не прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, оскільки таке обчислення не передбачено законодавством та порушує права позивача.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи - 160/10163/24 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення з позовом задоволено. Визнано підстави для поновлення строку звернення до суду поважними та поновлено ОСОБА_1 строк звернення до суду у справі №160/10163/24, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження по справі, постановлено здійснювати розгляд даної справи за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 14 травня 2024 року.
29 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-1 в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що в спірний період часу закони України про державний бюджет містили положення про розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, відповідні положення неконституційними не визнавалися, а тому були застосовані до позивача. Також вказує, що його кошторис на відповідні роки, затверджені відповідачем-2, містив видатки на виплату суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн, в свою чергу відповідач-1 як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня здійснює свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на відповідний рік. Відповідно, відповідач-1 не міг виплачувати позивачу суддівську винагороду понад виділені для цього бюджетні асигнування, в т.ч. не міг самостійно надавати правову оцінку відповідним правовим актам. Разом з цим, просив розгляд справи проводити за відсутності його представника. Також посилається на пропуск позивачем строку звернення до суду. З відзивом надано витребувані судом докази.
30 квітня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву позивача про розгляд справи без її участі, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд».
Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 14 травня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином. В зв'язку з ненадходженням від відповідача-2 відзиву, судове засідання відкладено на 21 травня 2024 року.
15 травня 2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від представника відповідача-2 в підсистемі «Електронний Суд». Висловлює заперечення проти позову, тотожні доводам відповідача-1. Разом з цим, просив розгляд справи проводити за відсутності його представника.
Третя особа не скористалася правом на подання пояснень, що не перешкоджає розгляду справи.
Про дату, час та місце судового засідання, призначеного на 21 травня 2024 року, учасники справи були повідомлені належним чином.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 травня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 30 травня 2024 року.
В судове засідання, призначене на 30 травня 2024 року, учасники справи не з'явились, про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, в зв'язку з чим та враховуючи подання сторонами заяв про розгляд справи за їх відсутності, суд на місці ухвалив розглянути справу у письмовому провадженні.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.
Указом Президента України про призначення суддів від 15 червня 2012 року №394/2012 позивача призначено строком на п'ять років у місцевий загальний суд на посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Указом Президента України про призначення суддів від 07 вересня 2018 року №272/2018 позивача призначено у місцевий загальний суд на посаду судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області.
Відповідно до трудової книжки позивача від 01.11.2005 року АА №035387 (запис №13) позивача зараховано до штату Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на посаду судді цього ж суду з 12.07.2012 року наказом голови цього суду від 12.07.2012 року №50-к.
Також згідно трудової книжки позивача позивачем 19.12.2012 року складено присягу судді (запис №14), а 10.09.2018 року згідно наказу голови цього суду від 10.09.2018 року №126-к позивача визнано такою, що приступила до виконання обов'язків судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області відповідно до Указу президента України від 07.09.2018 року №272/2018 (запис №15).
Згідно наданих відповідачем довідок про розмір суддівської винагороди позивача в періоди з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року, з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року, з 01.01.2023 року по 31.12.2023, з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року при обчисленні розміру суддівської винагороди позивача використано, зокрема, розрахункову величину прожиткового мінімуму - 2102,00 грн.
Згідно штатних розписів Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області на 2021-2023 роки посадовий оклад судді обчислено як 69366,00 грн, що вказує на використання формули обчислення посадового окладу: 2102*1,1*30 (регіональний коефіцієнт 1,1 згідно п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»).
Кошториси відповідача-1 затверджено відповідачем-2 із розміром суддівської винагороди: на 2021 рік - 376 042 900,00 грн, на 2022 рік - 367 178 900,00 грн, на 2023 рік - 441 026 100,00 грн, на 2024 рік - 408 674 400,00 грн.
Також в наявності Інформація про стан фінансування, нарахування та кредиторської заборгованості за кошторисними призначеннями по КЕКВ 2113 «Суддівська винагорода»: у 2021 році від 16.11.2023 року №4263/23, у 2022 році від 16.11.2023 року №4264/23, у 2023 році від 10.01.2024 року №209/24, у 2024 році від 11.04.2024 року №2158/24, а також плани асигнувань відповідачу-1 на 2021 рік, на 2022 рік, на 2023 рік, на 2024 рік, плани спеціального фонду бюджету відповідача-1 на 2021 рік, на 2022 рік, 2024 рік, кошториси відповідача-1 на 2021 рік, на 2022 рік, на 2023 рік, на 2024 рік, що затверджені відповідачем-2.
Вважаючи протиправним нарахування суддівської винагороди в неналежному розмірі, позивач звернулася до суду з цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Згідно зі статтею 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.
Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.
Законом України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 року №1402-VIII (далі - Закон №1402-VIII) встановлено розмір суддівської винагороди.
У преамбулі Закону №1402-VIII зазначено, що цей Закон визначає організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд.
Частиною 1 статті 4 Закону № 1402-VIII встановлено, що судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та законом.
Згідно ч. 2 ст. 4 Закону № 1402-VIII зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів».
Частиною 1 статті 135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
Відповідно до частини 2 статті 135 цього Закону суддівська винагорода виплачується судді з дня зарахування його до штату відповідного суду, якщо інше не встановлено цим Законом.
Суддівська винагорода складається з посадового окладу та доплат за: 1) вислугу років; 2) перебування на адміністративній посаді в суді; 3) науковий ступінь; 4) роботу, що передбачає доступ до державної таємниці.
Приписами частини 3 статті 135 вказаного Закону визначено, що базовий розмір посадового окладу, зокрема, судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
Відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 135 Закону №1402-VIII встановлено, що до базового розміру посадового окладу, визначеного частиною третьою цієї статті, додатково застосовуються такі регіональні коефіцієнти: 1,2 - якщо суддя здійснює правосуддя у суді, що розташований у населеному пункті з кількістю населення щонайменше п'ятсот тисяч осіб.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX у ст. 7 встановив на 2021 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2270 гривень, з 1 липня - 2379 гривень, з 1 грудня - 2481 гривня;
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX у ст. 7 встановив на 2022 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: з 1 січня - 2481 гривня, з 1 липня - 2600 гривень, з 1 грудня - 2684 гривні;
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: з 1 січня - 2102 гривні.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX у ст. 7 встановив на 2023 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 2684 гривні
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.
Закон України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX у ст. 7 встановив на 2024 рік:
1) прожитковий мінімум для працездатних осіб: 3028 гривні
2) прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді: 2102 гривні.
Визначення прожитковому мінімуму, закладає правову основу для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень надає Закон України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 року №966-XIV (далі - Закон №966-XIV).
Відповідно до ст. 1 Закону №966-XIV прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров'я набору продуктів харчування (далі - набір продуктів харчування), а також мінімального набору непродовольчих товарів (далі - набір непродовольчих товарів) та мінімального набору послуг (далі - набір послуг), необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості.
Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення:
дітей віком до 6 років;
дітей віком від 6 до 18 років;
працездатних осіб;
осіб, які втратили працездатність.
Згідно ст. 4 Закону №966-XIV прожитковий мінімум встановлюється Кабінетом Міністрів України після проведення науково-громадської експертизи сформованих набору продуктів харчування, набору непродовольчих товарів і набору послуг.
Порядок проведення науково-громадської експертизи встановлюється на принципах соціального партнерства та затверджується Кабінетом Міністрів України.
Прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.
Застосовуючи вищевказані нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Передусім суд зазначає, що відповідачі не заперечували факт обчислення позивачу суддівської винагороди виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, натомість обґрунтовували правомірність саме такого способу обчислення суддівської винагороди, а відповідачі у відзивах безпосередньо зазначили, що в спірний період видатки на суддівську винагороду були передбачені та здійснювалися виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.
Щодо правомірності обчислення суддівської винагороди виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб в сумі 2102,00 грн.
Суд зазначає, що подібні спори є поширеними, а судова практика Верховного Суду щодо їх розгляду - сформованою та сталою, про що зазначив сам Верховний Суд у постанові від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а.
Однією з гарантій належного здійснення правосуддя є створення необхідних умов для діяльності суддів, їх правового, соціального захисту та побутового забезпечення.
Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом (Законом №1402-VIII) гарантії незалежності суддів є невід'ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом.
Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема рішеннях від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002, від 01 грудня 2004 року № 19-рп/2004, від 11 жовтня 2005 року № 8-рп/2005, від 22 травня 2008 року № 10-рп/2008, від 03 червня 2013 року № 3-рп/2013, а також від 04 грудня 2018 року № 11 -р/2018.
Система правового захисту суддів, зокрема їх матеріального забезпечення, встановлена Законом № 1402-VIII, положення якого узгоджуються з вимогами міжнародно-правових актів щодо незалежності суддів і спрямовані на забезпечення стабільності досягнутого рівня гарантій незалежності суддів, а також є гарантією поваги до гідності людини, її прав та основоположних свобод.
Розмір посадового окладу судді, який є складовим елементом суддівської винагороди, на пряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
У змісті наведеної норми Закону № 966-XIV закріплено вичерпний перелік основних соціальних і демографічних груп населення, стосовно яких визначається прожитковий мінімум. Судді до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо, не віднесені
Варто зазначити, що зміни до Закону №1402-VIII у частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, про який йдеться у позовній заяві, а також до Закону № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму не вносилися, тож законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року для цілей визначення суддівської винагороди, немає.
Закони не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів
Закони України про державний бюджет не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні норми. Конституція України не надає закону про Державний бюджет України Конституція України не надає закону про Державний бюджет України вищої юридичної сили стосовно інших законів.
Тобто у національному законодавчому полі існує колізія положень двох нормативно-правових актів рівня закону, подолати яку можливо застосувавши загальний принцип права «спеціальний закон скасовує дію загального закону» (Lex specialis derogate generali). Такий підхід використовується у випадку конкуренції норм: коли на врегулювання суспільних відносин претендують загальні та спеціальні норми права.
Отже, за таким правовим підходом, при конкуренції норм необхідно застосовувати правило пріоритетності норм спеціального закону (lex specialis ), тобто Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а положення Закону №966-XIV вважати загальними нормами (lex generalis).
На такий аспект законодавчого регулювання звернув увагу Конституційний Суд України у рішеннях від 9 липня 2007 року №6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України). У межах касаційного перегляду судових рішень в цій справі колегія суддів звертає на нього увагу у сукупності з іншою аргументацією, про яку йдеться вище.
Отже, Законом України «Про судоустрій і статус суддів» закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, відповідач неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.
Для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року. Оскільки указана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, суддівська винагорода не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом № 1402-VIII.
Таким чином, заміна гарантованої Конституцією України однієї зі складових суддівської винагороди - прожиткового мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня відповідного року на іншу розрахункову величину, яка Законом №1402-VIII не передбачена (прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн), на підставі абзацу 5 статті 7 Закону № 1082-IX та Закону № 1982-IX, була неправомірною.
Суд підкреслює, що виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII й норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.
Аналогічні правові висновки міститься у постанові Касаційного адміністративного суду від 20.11.2023 року у справі №120/709/22-а, від 18.10.2023 року у справі №400/12428/21, від 17.10.2023 року у справі №280/117/22.
Отже, відповідачі діяли протиправно, обчислюючи розмір посадового окладу позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму 2102,00 грн, в зв'язку з чим позивач в спірний період часу отримувала суддівську винагороду не в повному обсязі.
Щодо ефективного способу захисту прав.
Верховний Суд неодноразово звертав увагу на необхідність з'ясовувати також участь Державної судової адміністрації України (через призму її компетенції щодо розпорядження бюджетними коштами, виділеними на фінансування судів) у застосуванні прожиткового мінімуму «для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді» при виплаті суддівської винагороди, про що вказано судом в ухвалі від 21 листопада 2023 року.
В ході судового розгляду цієї справи судом досліджено участь відповідача-2 у застосуванні неналежного розміру прожиткового мінімуму при обчисленні розміру посадового окладу позивача та встановлено, що відповідач-2 в спірний період безпосередньо затверджував кошториси, плани спеціального фонду та плани асигнувань відповідача-1, а тому своєю протиправною поведінкою в цій частині, спільно з відповідачем-1, допустив порушення прав позивача.
Судом враховано правозастосування Касаційного адміністративного суду у постанові від 27.07.2023 року у справі №240/3795/22.
Суд задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у редакцію, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Водночас, суд звертає увагу, що наразі відсутні підстави для зобов'язання відповідача проводити позивачу нарахування суддівської винагороди з повним визначенням відповідної формули, оскільки право позивача було порушено виключно в частині обчислення розміру посадового окладу, підстави та предмет позову не стосуються порядку обчислення або застосування регіонального коефіцієнту або щомісячної доплати за вислугу років, щомісячної доплати за науковий ступінь і тд. Оскільки захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорювані права, в той час як відповідач, окрім неналежного обчислення посадового окладу позивача, інших порушень її прав не допустив, в цій частині позовних вимог належить відмовити. В свою чергу зміна формули визначення посадового окладу сама по собі зумовлює зміну величин, які обчислюються виходячи з розміру посадового окладу.
Також суд зауважує, що в цій справі відповідачем-2 вчинено не бездіяльність, оскільки бюджетні асигнування були здійснені, натомість відповідач-2 вчинив протиправні дії, оскільки такі асигнування були здійснені в неналежному розмірі. Отже, суд відмовляє в задоволенні позовних вимог у відповідній частині та з метою ефективного захисту прав позивача виходить за межі позовних вимог і визнає протиправними відповідні дії відповідача-2.
Щодо строку звернення.
Відповідачі висловили доводи щодо пропуску позивачем строку звернення до суду. Передусім суд звертає увагу, що відповідне питання судом вирішено в ухвалі від 23 квітня 2024 року згідно наявних дискреційних повноважень, підстав вважати відповідні висновки передчасними не встановлено.
Щодо доводів відповідача-2 в частині упередженості судді.
Відповідні доводи не є заявою про відвід судді, що підтверджується як змістом цих доводів, так і прохальною частиною відзиву. В зв'язку з цим відповідні доводи оцінюються як аргумент відповідача-2.
Такі доводи відповідача-2 є необґрунтованими та не містять підстав для сумнівів в об'єктивності та неупередженості судді, також не містять підстав для відводу (самовідводу судді). Відповідач-2 вказав, що участь судді у спорі з аналогічним предметом свідчить про наявність особистих мотивів у судді, однак жодного взаємовідношення між відповідними судовими спорами не існує.
З цих підстав зазначені доводи відповідача судом відхиляються.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд зазначає, що позивач звільнений від сплати судового збору відповідно до пункту 1 частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
З огляду вказане, а також враховуючи те, що доказів сплати сторонами будь-яких інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, питання розподілу судових витрат судом не вирішується.
Керуючись ст. ст. 5, 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача-1: Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області (49000, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, 57, к. 301, код ЄДРПОУ: 26239738), до відповідача-2: Державна судова адміністрація України (01601, м. Київ, вул. Липська, 18/5, код ЄДРПОУ: 26255795), третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Дніпропетровській області (49000, м.Дніпро, вул. 93-ої Холодноярської Бригади, 1, код ЄДРПОУ 37988155) про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Державної судової адміністрації України щодо встановлення Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетних асигнувань для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 в період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.
Зобов'язати Державну судову адміністрацію України встановити Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області бюджетні асигнування для проведення видатків з виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 в період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року в повному обсязі:
- за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX (2270,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;
- за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX (2481,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;
- за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум;
- за період з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправними дії Територіального управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 суддівської винагороди в період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді, в розмірі 2102,00 гривні.
Зобов'язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Дніпропетровській області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату суддівської винагороди в період з 01 січня 2021 року по 31 березня 2024 року в повному обсязі:
- за період з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» від 15.12.2020 року №1082-IX (2270,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- за період з 01.01.2022 року по 31.12.2022 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021 року №1928-IX (2481,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- за період з 01.01.2023 року по 31.12.2023 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-IX (2684,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів;
- за період з 01.01.2024 року по 31.03.2024 року - виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-IX (3028,00 грн), з урахуванням раніше виплачених сум та з утриманням передбачених законом податків і обов'язкових платежів.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко