м. Вінниця
03 червня 2024 р. Справа № 120/6042/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до В.о. голови Вінницького апеляційного суду Ігоря Стадника про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії
08.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до В.о. голови Вінницького апеляційного суду Ігоря Стадника про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 13.05.2024 року позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України, а саме зазначення всіх відомостей щодо відповідача; засвідчених належним чином копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви; доказів сплати судового збору в сумі 1211, 20 грн. або доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.
29.05.2024 року на адресу суду надійшла заява позивача, у якій вказує про те, що ухвала суду про залишення позовної заяви без руху підлягає частковому задоволенню в частині надання нового примірника позовної заяви з виправленням технічної помилки в частині інформації відносно відповідача.
Щодо надання засвідчених належним чином копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви вказав, що засвідченню підлягають копії тільки тих документів, що виходять від підприємств, установ, організацій і стосуються особистих прав і законних інтересів громадян. На переконання позивача, він не наділений повноваженнями засвідчувати копії документів, які видаються державними органами та підприємств.
Надаючи правову оцінку наведеним аргументам, слід врахувати, що подання позовної заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов.
Так, відповідно до частини 2 статті 94 КАС України передбачено, що письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не визначено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.
Норма статті 94 КАС України є обов'язковою для всіх письмових доказів, які подаються учасниками процесу, незалежно від стадії, на якій були подані.
Згідно із частинами 4, 5 статті 94 КАС України копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу. Учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Отже, якщо оригінал доказу, копію якого подає учасник справи, знаходиться в останнього, то він підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який знаходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення.
Порядок засвідчення копій документів визначений пунктами 5.26, 5.27 Національного стандарту України Державної уніфікованої системи документації, Уніфікованої системи організаційно - розпорядчої документації "Вимоги до оформлювання документів" (ДСТУ 4163-2003), затвердженого наказом Держспоживстандарту України від 07.04.2003 № 55. За вказаним нормативно-правовим актом відмітка про засвідчення копії документа складається: зі слів "Згідно з оригіналом" назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії, яка проставляється нижче підпису.
Висновок щодо обов'язку належного засвідчення копії документів узгоджується із правовою позицією Верховного Суду, що викладена в постановах від 02.10.2018 у справі №2а-15994/12/2670, від 11.09.2018 у справі № 826/15414/17, від 11.02.2020 у справі №826/2935/14.
Таким чином, суд констатує, що вимоги ухвали суду від 13.05.2024 року в частині надання засвідчених належним чином копій документів, що долучені до позовної заяви, залишилися невиконані.
Крім цього, позивачем подано заяву про звільнення від сплати судового збору та додано незасвідчену копію довідки Відділу обслуговування громадян №4 ГУ ПФУ у Вінницькій області №11303/0200-0206-11 від 10.04.2023 року, із змісту якої встановлено, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та не отримує житлову субсидію на оплату житлово-комунальних послуг відповідно до постанови №848 від 21.10.1995 року, а також надано незасвідчену копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 28.05.2024 року стосовно позивача за період з 1 кварталу 2023 року по 1 квартал 2024 року у якій зазначено, що інформація про доходи відсутня.
Визначаючись щодо заяви про звільнення від сплати судового збору, суд зазначає, що відповідно до частини 1 статті 133 КАС України суд, ураховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх сплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Згідно з частиною 2 статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Статтями 1 та 2 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом, і включається до складу судових витрат. Платниками цього платежу є: громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.
Частинами 1-2 статті 8 Закону України "Про судовий збір" визначено, що, враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення в справі за таких умов, зокрема, розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи - за попередній календарний рік.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.
При цьому, особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно із частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий/фінансовий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Водночас, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
В цьому контексті важливо зазначити, що сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Так, Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що судовий збір має бути розумним, тобто таким, що, з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Оскільки невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя (див. справу "Георгел і Георгета Стоїческу проти Румунії").
Окрім того, у своїй практиці Європейський суд з прав людини звертав увагу на необхідність дотримання балансу між інтересом держави у стягненні судового збору за розгляд справи з однієї сторони та правом заявника на доступ до правосуддя з іншої. Для того, щоб гарантувати такий справедливий баланс, та, власне, зберегти безперебійне функціонування судової системи, суди мають можливість звільнити від судового збору тих заявників, які можуть довести свою погану фінансову ситуацію.
Таким чином, питання фінансової спроможності заявника сплатити судовий збір є обов'язковим для врахування та має вирішуватись судом з огляду на обставини конкретної справи та надані заявником докази.
Дослідивши надану позивачем незасвідчену копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 28.05.2024 року вбачається, що відомості стосуються ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_1 .
Разом з тим, в тексті позовної заяви позивачем зазначено власний реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2 .
Враховуючи очевидну невідповідність, суд доходить висновку, що вказана довідка не є належним доказом для звільнення позивача від сплати судового збору.
Суд також виходить з того, що саме на заявника покладається обов'язок щодо доведення фактів відповідно до його прохання про звільнення від сплати судового збору; обов'язок сплатити судові збори, встановлений відповідно до закону, має законну мету, а тому, за загальним правилом, не визнається судом непропорційним чи накладеним свавільно; застосовані згідно із законом процесуальні обмеження у формі обов'язку сплатити судовий збір, за загальним правилом, не зменшують для заявника можливості доступу до суду та не ускладнюють йому цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди самій суті цього права.
При цьому, відмова у звільненні від сплати судового збору не позбавляє особу права повторного звернення із таким клопотанням із обов'язковим наданням необхідних доказів.
Такими чином, позивачу у підтвердження важкого матеріального становища необхідно надати докази про наявність або відсутність доходу за 2023 календарний рік, зокрема: податкова декларація про доходи, довідка про заробітну плату, пенсію, стипендію, довідка про склад сім'ї та про наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, документів про нарахування субсидій, документів про надання соціальної допомоги, відомості про вклади, нерухоме та рухоме майно з якого отримується дохід, компенсації, сукупний дохід родини тощо.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється "право на суд", яке відповідно до практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом.
Відповідно до частини 2 статті 121 КАС України встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Згідно з частиною 6 статті 121 КАС України про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку суд постановляє ухвалу, яка не пізніше наступного дня з дня її постановлення надсилається особі, яка звернулася із відповідною заявою.
Враховуючи вищевикладене, а також з метою запобігання обмеження права позивача на звернення до суду, суд вважає за необхідне продовжити строк виконання ухвали суду від 13.05.2024 року.
Керуючись ст.ст. 121, 248, 256 КАС України, -
Продовжити ОСОБА_1 строк виконання ухвали суду від 13.05.2024 року на 5 (п'ять) днів з дня отримання даної ухвали суду, шляхом подання до суду: з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду засвідчених належним чином копій документів, що долучені до матеріалів позовної заяви; доказів сплати судового збору в сумі 1211, 20 грн. або доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.
Копію ухвали надіслати позивачу.
Роз'яснити, що у разі невиконання ухвали суду в зазначений строк позовна заява буде повернута позивачу зі всіма доданими до неї документами.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович