м. Вінниця
03 червня 2024 р. Справа № 120/14343/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Вільчинського О.В., розглянувши в письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області; Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач 1) та до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач 2) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
В обґрунтування позовних вимов в адміністративному позові зазначає, що відповідачем вчинено протиправні дії щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду проходження військової служби з 30.01.2015 по 15.04.2016, для призначення дострокової пенсії за віком після досягнення 55 років за наявності стажу не менш 25 років. Позивач вважає вказані дії відповідача такими, що порушують його право на пенсійне забезпечення, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Ухвалою від 25.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження у справі без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами в порядку, визначеному статтею 263 КАС України. Відповідачу запропоновано у 15-денний строк з дня отримання ухвали надати відзив на позовну заяву.
Відповідач 1 позов не визнав, 26.10.2023 через систему «Електронний суд» надав до суду відзив на позовну заяву, у якому вказує, що рішенням ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.09.2021 № 025050003260, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно з ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у зв'язку з відсутністю страхового стажу. Пояснює, що вік позивача становив 59 років 9 місяців. За доданими документами до страхового та пільгового стажу не зараховано період проходження військової служби з 30.01.2015 по 15.04.2016 згідно з довідкою №3/44 від 16.05.2016, виданою Гайсинським РВК МО України, оскільки відсутня сплата страхових внесків у СПОВах. Стверджує, що страховий стаж позивача становить 23 роки 2 місяці 18 днів. Таким чином, на думку відповідача, відсутність підтвердження вказаних обставин не породжує виникнення права на зарахування пільгового стажу, а тому просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог.
Відповідачем 2 відзив на позовну заяву до суду не надав.
Крім того, позивачем надано клопотання про долучення доказів до матеріалів справи, а саме лист №6029/6/05-99-24-14 від 15.11.2023 ГУ ДПС у Донецькій області, а також копію грошового атестата в/ч НОМЕР_1 від 20.11.2023, а також лист в/ч НОМЕР_1 №2045/ФС від 18.12.2023.
Враховуючи приписи частини 5 статті 262 КАС України справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи (у письмовому провадженні).
Датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складання повного судового рішення (частина 5 статті 250 КАС України).
Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є учасником бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 від 11.08.2015.
20.09.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Вінницькій області з заявою про призначення дострокової пенсії за віком відповідно до ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Листом №0200-0207-8/62704 від 23.06.2023 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомило позивача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській від 23.09.2021 № 025050003260, яким опрацьовано заяву за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно з ст. 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», в зв'язку з відсутністю страхового стажу. Страховий стаж заявника становить 23 роки 2 місяці 18 днів.
Правомірність дій відповідача щодо відмови позивачу у зарахуванні до страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах періоду проходження військової служби з 30.01.2015 по 15.04.2016 є предметом спору переданого на вирішення суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Згідно з пунктом 6 частини 1 статті 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (надалі - Закон №1058-IV).
За визначеннями, наведеними у статті 1 Закону № 1058-IV, страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов'язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески;
страхові внески - кошти відрахувань на соціальне страхування, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування та страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, сплачені (які підлягають сплаті) згідно із законодавством, що діяло раніше; надходження від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, що спрямовуються на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; кошти, сплачені за договором про добровільну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування;
страхувальники - роботодавці та інші особи, які відповідно до закону сплачують єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або є платниками відповідно до цього Закону;
застрахована особа - фізична особа, яка відповідно до цього Закону підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачуються чи сплачувалися у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
Порядок обчислення та сплати страхових внесків визначений статтею 20 Закону №1058-IV.
Так, згідно з частинами 5, 6 та 10 цієї статті страхові внески сплачуються страхувальниками шляхом перерахування безготівкових сум з їх банківських рахунків, а страхувальники - фізичні особи, які не мають банківських рахунків, сплачують страхові внески шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. Страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування.
У разі якщо за період з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2016 року в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування відсутні відомості, необхідні для обчислення страхового стажу військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), поліцейським, особам рядового і начальницького складу відповідно до цього Закону, страховий стаж обчислюється на підставі довідки про проходження військової служби та про сплачені суми страхових внесків.
З аналізу положень статті 20 Закону №1058-IV, суд доходить висновків, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті. Страховим стажем є період, протягом якого щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування. Водночас обов'язок по сплаті страхових внесків покладений на страхувальників, які зобов'язані сплачувати страхові внески шляхом перерахування безготівкових сум зі своїх банківських рахунків або шляхом готівкових розрахунків через банківські установи. А відтак, відповідальність за порушення законодавства про сплату страхових внесків несуть не застраховані особи, а страхувальники, які не сплатили або несвоєчасно сплатили за застраховану особу страхові внески.
Відповідно до змісту рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.09.2021 № 025050003260 позивачу відмовлено у призначенні пенсії згідно з ст. 115 Закону №1058-IV, в зв'язку з відсутністю страхового стажу. Так, страховий стаж заявника становить 23 роки 2 місяці 18 днів та за доданими документами до страхового стажу не зараховані періоди: 27.03.2015-28.05.2015; 29.05.2015-17.08.2015; 17.09.2015-22.10.2015 по довідці від 14.09.2021 № 27/632 виданої ІНФОРМАЦІЯ_2 та 30.01.2015 -15.04.2016 згідно довідки від 16.05.2016 року № 3/44 виданої МО України Гайсинським РВК оскільки відсутня сплата внесків у СПОВах за період 2015 - 2017 роки та відсутня довідка про заробітну плату за період проходження військової служби.
Надаючи оцінку відмови у зарахуванні до страхового стажу, суд виходить з наступного.
Види трудової діяльності, що зараховуються до стражу роботи, який дає право на трудову пенсію, визначені ст. 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-ХІІ.
Частина 3 статті 56 Закону № 1788-ХІІ передбачає, що до стажу роботи зараховується також: в) військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Відповідно до статті 8 Закону України «Про соціальний i правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Відповідно до частини 7 статті 11 Закону № 1058-IV загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають особи, які проходять строкову військову службу у Збройних Силах України, інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, Службі безпеки України та службу в органах і підрозділах цивільного захисту.
Згідно з частиною 2 статті 14 Закону № 1058-IV страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи, організації, військові частини та органи, які виплачують заробітну плату (винагороду), грошове забезпечення, допомогу, надбавку або компенсацію, - для осіб, зазначених у пунктах 6-9, 11 і 12 статті 11 цього Закону.
Згідно із статтею 20 Закону № 1058-IV, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.
Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, зазначених у пунктах 1, 2, 5-7, 9, 10, 12, 15, 17 і 18 статті 11 цього Закону, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески (частина 2).
За правилами частини 6 статті 20 цього Закону страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду.
Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків (частина 12 статті 20 Закону).
За змістом вищезазначених норм, обов'язок зі сплати страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, до яких належать юридичні особи - роботодавці.
Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки він здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Частина 2 статті 6 Закону України від 08.07.2010 № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон №2464-VI) у сукупності з пунктом 1 частини першої статті 4 Закону № 2464-VI також покладає обов'язок своєчасного та в повному обсязі нарахування, обчислення і сплати єдиного внеску на роботодавців.
Отже, позивач як застрахована особа не повинен відповідати за неналежне виконання страхувальником свого обов'язку щодо належної сплати страхових внесків.
З аналізу наведених вище правових норм суд дійшов правильного висновку про те, що страхові внески є складовою умовою існування солідарної системи і підлягають обов'язковій сплаті, перерахунок пенсії провадиться з урахуванням часу, коли особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, та за який підприємством, де працює особа, (страхувальником) сплачені щомісячні страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, оскільки здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.
Судовим розглядом встановлено, що позивач у період з 27.03.2015 по 28.05.2015, з 29.05.2015 по 17.08.2015, з 17.09.2015 по 22.10.2015 проходив військову службу в Збройних Силах в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов'язку перебування в партизанських загонах і з'єднаннях) на території України (в зоні АТО), що підтверджується довідкою ІНФОРМАЦІЯ_3 від 14.09.2021 №27/632. Крім того, згідно довідки ІНФОРМАЦІЯ_4 №3/44 від 16.05.2016 ОСОБА_1 з 30.01.2015 по 15.04.2006 проходив військову службу по мобілізації.
Крім того, суд звертає увагу, що позивачем до суду було надано лист №6029/6/05-99-24-14 від 15.11.2023 ГУ ДПС у Донецькій області, копію грошового атестата в/ч НОМЕР_1 від 20.11.2023, а також лист в/ч НОМЕР_1 №2045/ФС від 18.12.2023 на підтвердження сплати страхових внесків, а саме згідно з довідкою в/ч НОМЕР_1 №2045/ФС від 18.12.202 слідує, що з нарахованого грошового забезпечення ОСОБА_1 утримувались та сплачувались страхові внески згідно чинного законодавства. Заборгованість по сплаті внесків відсутня.
Також суд зазначає, що наявність в органу Пенсійного фонду сумнівів у достовірності відомостей в поданих документах може бути підставою для перевірки, в ході якої має бути встановлено обставини, які перешкоджають зарахуванню періоду роботи до стажу, однак це не може позбавляти особу права на належне пенсійне забезпечення з урахуванням набутого стажу.
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.03.2018 у справі №127/9055/17 наявність в органів, що призначають пенсію, права вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі, не повинно нівелювати обов'язок пенсійного органу щодо установлення права особи на одержання пенсії на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів, як це визначено пунктом 4.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1, зареєстрованою в Мінюсті України 27 грудня 2005 року за №1566/11846 (далі Порядок № 22-1).
Однак, як встановлено судом, відповідачем не здійснено жодних дій, спрямованих на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити спірний стаж позивача.
Аналізуючи вищенаведені норми законодавства, надані суду докази та встановлені обставини у їх сукупності, суд дійшов висновку, що за умови наявності у пенсійного органу вищезазначених доказів на підтвердження страхового стажу позивача у спірні періоди, відповідачем безпідставно прийнято рішення від 23.09.2021 № 025050003260 про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до заяви про призначення пенсії від 20.09.2021, у зв'язку із не зарахуванням періоду до страхового стажу та пільгового стажу позивача.
Отже, період проходження військової служби з 30.01.2015 по 15.04.2016, повинен бути зарахований йому до страхового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах, тому позовні вимоги в частині зобов'язання ГУ ПФУ у Вінницькій області зарахувати вказаний період проходження військової служби до страхового стажу та до стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, належить задовольнити.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, слід врахувати положень статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
У пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.
Зважаючи на природу та підстави даного спору та, оскільки спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення, - суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення ГУ ПФУ в Дніпропетровській області від 23.09.2021 № 025050003260 про відмову у призначенні пенсії, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії відповідно до статті 115 Закону №1058-IV.
Щодо позовної вимоги зобов'язати відповідача призначити пенсію за віком та здійснити її виплату, Верховний Суд у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17 зазначив, що вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії, а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Завданням адміністративного суду є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень та їх відповідності правовим актам вищої юридичної сили. Завдання правосуддя полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше порушується принцип розподілу влади. Тому завданням адміністративного суду є саме контроль за легітимністю прийняття рішень.
Такий висновок суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 10.09.2019 у справі №818/985/18 та від 26.12.2019 у справі №810/637/18.
Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.
Статтею 58 Закону №1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який, зокрема, призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати.
Відповідно до підпунктів 1-3 пункту 4.2 розділу ІV Порядку №22-1, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє правильність оформлення заяви, відповідність викладених у ній відомостей про особу даним паспорта та документам про стаж; перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності).
Згідно з пунктом 4.3 розділу ІV Порядку № 22-1 не пізніше 10 днів після надходження заяви та за наявності документів, необхідних для призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший та поновлення виплати пенсії (у тому числі документів, одержаних відповідно до абзацу другого підпункту 3 пункту 4.2 цього розділу), орган, що призначає пенсію, розглядає подані документи та приймає рішення щодо призначення, перерахунку, переведення з одного виду пенсії на інший, поновлення раніше призначеної пенсії без урахування періоду, за який відсутня інформація про сплату страхових внесків до Пенсійного фонду України.
Відповідно до абзацу першого пункту 4.7 розділу ІV Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Аналіз наведених норм права дозволяє дійти висновку, що підставою для вчинення дій, спрямованих на призначення пенсії за віком, є відповідна заява особи та додані до неї необхідні документи, подані до уповноваженого органу Пенсійного фонду у встановленому порядку.
Суд звертає увагу на те, що уповноваженим органом для призначення (перерахунку) пенсії є Пенсійний фонд, до компетенції якого і входить розгляд документів, в тому числі і поданих вперше.
При цьому, суд не може перебирати на себе компетенцію суб'єктів владних повноважень (у цьому конкретному випадку пенсійного органу) та досліджувати документи, яким не надавалась оцінка, а також встановлювати на їх основі наявність чи відсутність права на призначення пенсії.
Обираючи спосіб захисту порушеного права, суд відповідно до частини 5 статті 242 КАС України враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 07.03.2018 у справі №233/2084/17, відповідно до якої вирішення питання призначення пенсії є виключною компетенцією Пенсійного фонду, а тому належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву про призначення дострокової пенсії, відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», а не зобов'язання відповідача призначити таку пенсію.
Беручи до уваги викладене, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача буде зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 244 КАС України, під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.
Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Однак, позивачем при зверненні до суду з даним позовом судовий збір не сплачувався, оскільки останній звільнений від його сплати згідно частини 1 статті 5 Закону України «Про судовий збір».
А тому, враховуючи зазначене, підстави для стягнення судових витрат у вигляді судового збору відсутні.
Керуючись ст.ст. 73-77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про відмову у призначенні пенсії від 23.09.2021 №025050003260.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового та пільгового стажу ОСОБА_1 період проходження служби з 30.01.2015 по 15.04.2016 та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, згідно статті 115 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 20.09.2021, за результатами розгляду якої було прийнято оскаржуване рішення про відмову у призначенні пенсії, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 )
Відповідач 1: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427
Відповідач 2: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (21005, м. Вінниця, вул. Зодчих, 22, код ЄДРПОУ 13322403)
Суддя Вільчинський Олександр Ванадійович