м. Вінниця
03 червня 2024 р. Справа № 120/5269/24
Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Дончик Віталій Володимирович, розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії
22.04.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії.
Ухвалою суду від 26.04.2024 року вказану позовну заяву залишено без руху, надано позивачу 10-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви шляхом надання суду: уточненої позовної заяви, приведеної у відповідність до вимог п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, а саме, із зазначенням всіх необхідних відомостей щодо відповідача; відомостей визначених у п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України стосовно представника; копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи; доказів сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. або доказів на підтвердження підстав для звільнення від сплати судового збору.
13.05.2024 року на адресу суду надійшла заява позивача, у якій вказує про те, що відсутність банківських реквізитів суду в ухвалі про залишення позовної заяви без руху є перешкодою для повного її виконання, просить вказати в ухвалі банківські реквізити для подальшого та повного виконання ухвали суду. Вказана обставина, на думку позивача, є підставою для залишення ухвали суду без розгляду.
Враховуючи наведене, позивач просить продовжити строк на усунення недоліків, вказаних в ухвалі суду від 26.04.2024 року.
Ухвалою суду від 14.05.2024 року продовжено ОСОБА_1 строк виконання ухвали суду від 26.04.2024 року на 5 (п'ять) днів з дня отримання даної ухвали суду, шляхом подання до суду: оригіналу документа про сплату судового збору за подання до суду адміністративного позову у розмірі 1211,20 грн.
29.05.2024 року на адресу суду надійшла заява позивача, у якій вказує про те, що ним виконано вимоги ухвалу суду від 26.04.2024 року, зокрема, просить звільнити його від сплати судового збору.
Надаючи оцінку клопотанню позивача про звільнення від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Частиною першою статті 133 КАС України вказано, що суд враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначаються Законом України "Про судовий збір".
Положення статті 8 Закону України "Про судовий збір" закріплюють обставини та умови за яких суд може звільнити сторону від сплати судового збору.
При цьому, визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення розміру або звільнення сторони від його сплати.
Так, гарантією реалізації права на судовий захист в аспекті доступу до правосуддя є встановлення законом помірного судового збору для осіб, які звертаються до суду. Це відповідає Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам щодо заходів, що полегшують доступ до правосуддя, від 14.05.1981 року № R (81) 7: "В тій мірі, в якій судові витрати становлять явну перешкоду доступові до правосуддя, їх треба, якщо це можливо, скоротити або скасувати" (підпункт 12 пункту D).
Отже, сплата судового збору за подання заяв, скарг до суду є складовою доступу до правосуддя.
Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік.
Суд зазначає, що за нормами вищевказаної статті, суд може звільнити особу від сплати судового збору, якщо розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача- фізичної особи за попередній календарний, в даному випадку 2023 рік.
Так, судом встановлено, що відповідно до довідки Пенсійного фонду України ОСОБА_1 не перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та не отримує пенсію згідно із Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Також позивачем долучено відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за період з 1 кварталу 2022 року по 1 квартал 2023 року.
Суд не приймає до уваги долучені до заяви про звільнення від сплати судового збору довідку та відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків, оскільки вказані дані не містять відомостей про розмір річного доходу за 2023 рік в повному обсязі.
А відтак, суд позбавлений можливості визначити чи перевищує розмір судового збору 5 відсотків розміру річного доходу позивача за попередній календарний рік та звільнити останнього від сплати судового збору.
Таким чином, оскільки чинною редакцією статті 8 Закону України "Про судовий збір" встановлено право суду звільнити позивача від сплати судового збору, беручи до уваги надані позивачем докази, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення клопотання позивача та звільнення від сплати судового збору.
Крім того, у заяві про усунення недоліків позовної заяви зазначено про те, що ідентифікаційний код юридичної особи, а саме відповідача Пенсійного фонду України, не відомий позивачу, а тому такі відомості, в силу п. 2 ч. 5 ст. 160 КАС України, можуть не зазначатись.
Разом з тим, слід вказати, що наведені позивачем причини, якими він обґрунтовує свою позицію щодо небажання виконувати вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху є нічим іншим, як довільне та помилкове трактування ним положень статті 160 КАС Україні.
Як вже було зазначено судом в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, положення пункту 2 частини 5 статті 160 КАС України визначають обов'язок особи, що звертається до суду з позовною заявою зазначити в ній відомості про склад учасників та умовно розподіляє їх на дві групи: фізичні та юридичні особи.
Відомості про фізичних осіб-учасників спору мають містити інформацію про: ім'я (прізвище, ім'я та по батькові); місце проживання чи перебування; поштовий індекс; реєстраційний номер облікової картки платника податків за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Відомості про юридичних осіб спору мають містити інформацію про: повне найменування; місцезнаходження; поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України); відомі номери засобів зв'язку, офіційна електронна адреса або адреса електронної пошти.
Враховуючи те, що учасниками спору позивачем визначено Пенсійний фонд України, судом запропоновано вказати всі відомості, що відповідають реквізитам юридичних осіб.
Виключень щодо обов'язку зазначати в позовній заяві щодо юридичних осіб їх ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України положення статті 160 КАС України не містить.
Більше того, в матеріалах позовної заяви міситься супровідний лист Пенсійного фонду України, в якому наявна вся інформація про Пенсійний фонд України, в тому числі ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, що додатково свідчить про небажання виконувати вимоги ухвали про залишення позовної заяви без руху.
На підставі викладеного суд приходить до висновку, що у запропонований судом термін позивач вимоги ухвали суду про залишення позовної заяви без руху не виконав. Поважних причин невиконання вимог ухвали суду не наводиться.
Відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 КАС України, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк, вона повертається позивачеві.
Частина 5 цієї статті визначає, що суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду не пізніше п'яти днів з дня її надходження або з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Таким чином, враховуючи те, що вимоги ухвали суду залишились не виконаними, недоліки позовної заяви у встановлений строк не усунуті, вважаю, що наявні підстави для повернення позовної заяви позивачу.
Одночасно суд роз'яснює позивачеві, що відповідно до частини 8 статті 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.
Керуючись ст. 123, п. 9 ч. 3 ст. 169, 256 КАС України -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Пенсійного фонду України про визнання протиправною бездіяльності та зобов'язання вчинити дії разом з доданими до неї матеріалами повернути особі, яка її подала.
Копію ухвали невідкладно надіслати особі, яка подала позовну заяву.
Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя Дончик Віталій Володимирович