03 червня 2024 р. м. Вінниця Справа № 120/4087/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (далі - ГУ ПФУ у Вінницькій області, відповідач) із позовом, в якому просив:
- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 р. по 01.06.1998, періодів роботи з 14.08.1986 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчислені один рік як один рік і шість місяців та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 30.01.2024 №М-08;
- зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області здійснити перерахунок пенсії починаючи з 17.02.24 з урахуванням довідки від 30.01.2024 №М-08 та зарахувати до страхового стражу періоди роботи з 01.01.1992 по 01.06.1998 та періоди роботи з 14.08.1986 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі у пільговому обчислені один рік як один рік і шість місяців.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області протиправно не зарахувало до страхового стажу періоди роботи з 14 серпня 1986 року по 31 грудня 1990 року в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, виходячи із розрахунку один рік за один рік і шість місяців. Також відповідачем протиправно не зараховано до страхового стажу період роботи в Російській Федерації з 01 січня 1992 року по 01 червня 1998 року обґрунтовуючи це тим що з 01.01.2023 року РФ припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року , чим позбавило позивача на пенсійне забезпечення.
Ухвалою суду від 05.04.2024 р. відкрито провадження у справі та визначено проводити розгляд в порядку спрощеного позовного провадження в порядку визначеному ст. 263 КАС України.
07.05.2024 р. надійшов відзив від представника ГУ ПФУ у Вінницькій області, в якому просять відмовити в задоволенні позову вказуючи на те, що зарахування страхового стажу з 01.01.1992 року по 01.06.1998 року є безпідставним, оскільки організація знаходиться на території країни, з якою розірвано дипломатичні відносини на підставі Указу Президента України від 24.02.2022 року “Про введення воєнного стану в Україні” та припинено участь в Угоді про гарантії прав громадян держав - учасниць Співдружності незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992 року. Також відповідач вказує, що документи, які необхідні для призначення пенсії, зокрема, про стаж роботи до 31.12.1991 р. враховуються при призначені пенсії у разі проставлення апостиля компетентним органом держави, в якій документ був складений відповідно до статті 4 Конвенції, що скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів від 05.10.1961 року. А отже, підстави для перерахунку пенсії та зарахування страхового стажу відсутні.
Розглянувши матеріали справи, ознайомившись із доказами, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Вінницькій області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування”.
17.02.2024 р. ОСОБА_1 звернувся до Головного управління ПФУ у Вінницькій області із заявою щодо перерахунку пенсії. Просив зарахувати до стажу період згідно довідки №М-08 від 30.01.2024 р. один рік за один рік та шість місяців.
Листом від 15.03.2024 ГУ ПФУ у Вінницькій області повідомила позивача, що з 01 січня 2023 року Російська Федерація припинила участь в Угоді про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року. Відповідач зазначає, що робота в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі з 01.03.1960 р. до 01.01.1991 р. зараховується до стажу в півтократному розмірі за умови, що працівник мав право на пільги, встановлені ст. 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960 “Про впорядкування пільг для осіб, працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі”. Отже, на думку відповідача, зарахувати до страхового стажу періоди роботи в РФ з з 01.01.1992 по 01.06.1998 та з 14.08.1986 по 31.12.1990 із застосуванням кратності - 1,5 немає правових підстав, а тому пенсія призначена та виплачується позивачу у відповідності до чинного законодавства.
Не погоджуючись із такою позицією відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Визначаючись щодо позовних вимог, суд керується та виходить з наступного.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 46 Конституції України громадянам гарантується право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
За змістом п.6 ч.1 ст.92 Конституції України, основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-IV).
У розумінні абз.22 ст.1 Закону № 1058-IV, пенсія щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною 1 статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Вирішуючи по суті існуючий спір суд першочергово звертає увагу на ту обставину, що оскільки трудовий стаж набутий позивачем на території Російської Федерації, тому при визначені права на пенсійне забезпечення суд відповідно до ч. 1, 2 ст. 4 Закону від 09.07.2003 за № 1058-IV вправі застосовувати міжнародні договори з пенсійного забезпечення, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Одним із міжнародних договорів з питань пенсійного забезпечення, який підписала Україна, стала багатостороння Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних держав в галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року, зобов'язання за якою взяли на себе дев'ять держав - учасниць СНД, в тому числі Україна та російська федерація.
Так, відповідно до вимог статті 1 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць даної угоди та членів їх сімей проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
Статтею 6 Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення встановлено, що призначення пенсій громадянам держав - учасниць Угоди проводиться за місцем проживання.
Згідно з абзацами 2, 3 статті 6 Угоди між Урядом України і урядом російської федерації «Про трудову діяльність і соціальний захист громадян України і росії, які працюють за межами кордонів своїх країн» від 14 січня 1993 року, трудовий стаж, включаючи стаж, який обчислюється у пільговому порядку, і стаж роботи за спеціальністю, набутий у зв'язку з трудовою діяльністю на територіях обох Сторін, взаємно визначається Сторонами. Обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність.
Положення цієї Угоди були чинними на момент роботи позивача у спірний період. Дія цієї Угоди припинена згідно з постановою Кабінету Міністрів України №639 від 24.06.2023.
Статтею 7 Угоди від 14 січня 1993 року визначено, що питання пенсійного забезпечення регулюються Угодою про гарантії прав громадян держав-учасниць співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13 березня 1992 року (далі - Угода про гарантії) та двосторонніми угодами в цій галузі.
Згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 «Про вихід з Угоди про гарантії прав громадян держав учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення» Україна вийшла із такої годи. Постанова набрала чинності 02.12.2022.
Водночас, відповідно до п.2 ст.13 Угоди про гарантії пенсійні права громадян держав-учасниць Співдружності, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу із Угоди держави-учасниці, на території якої вони проживають.
Отже, зі змісту наведеного видно, що положення відповідних міжнародних договорів розповсюджується також і на питання пов'язані із зарахуванням періодів роботи на території інших держав до страхового стажу та обчислення пенсій, пов'язаних із їх перерахунком. Діюче в Україні пенсійне законодавство передбачає, що у разі, якщо пенсія призначена на території України, а особа працювала на території Російської Федерації або на підприємстві зареєстрованому на території Російської Федерації після 13.03.1992, то цей стаж має враховуватись на території України як власний страховий (трудовий стаж), хоча пенсійні внески можуть сплачуватись в Росії. Тобто існує гарантія врахування страхового стажу кожної із сторін при призначенні пенсії на її території без перерахування страхових внесків.
Вказане узгоджується з правовою позицією, викладеною в постановах Верховного Суду від 14 листопада 2019 року у справі №676/6166/16-а, від 16 квітня 2020 року у справі №555/2250/16-а від 17 червня 2020 року у справі №646/1911/17, від 21 лютого 2020 року у справі № 291/99/17 та від 06 липня 2020 року у справі № 345/9/17.
Відтак, при прийнятті рішення щодо зарахування чи відмови в зарахуванні страхового стажу певних періодів роботи, орган пенсійного фонду повинен враховувати норми законодавства України, в сукупності з нормами законів тієї країни, на території якої працювала в спірний період роботи особа, яка звернулась за призначенням пенсії або ж перерахунком пенсії.
Суд відмічає, що на час набуття позивачем трудового стажу у спірний період, вказана вище Угода була чинною для України, відтак, підлягає застосуванню до спірних правовідносин.
Окрім того, аналіз наведеного вказує на те, що стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць Угоди, та заробіток (дохід) за періоди роботи, які зараховуються до трудового стажу, враховуються при встановленні права на пенсію і її обчисленні. При цьому, обчислення стажу здійснюється згідно з законодавством Сторони, на території якої відбувалась трудова діяльність, а пенсійне забезпечення громадян держав-учасниць проводиться по законодавству держави, на території якого вони проживають.
За змістом статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (Закон №1788-ХІІ) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника (п. 1.1 Інструкції №58).
Як встановлено судом згідно записів трудової книжки (дата заповнення 9.04.1981р.) та архівної довідки представництва"ПАО "Нефтяная компания "Роснефть" в Ямало -ненецком автономном округе Российская Федерация" від 22.06.2017р. №М-52,позивач в період з 14.08.1986 р . по 01.06.1998 р. працював на території на ВП «Пурнефтега».
Автентичність записів трудової книжки відповідачем не оспорюється.
Також в архівній довідці ПАТ "НК "Роснефть" №М-08 від 30.01.2024 р., яка містить дані про період роботи на території Російської Федерації, вказано про нарахування заробітної плати та сплату страхових внесків в період з 1993 р. по 1998 р.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що період роботи позивача (не зарахований відповідачем) з 01.01.1992 по 01. 06.1998 є повністю підтвердженим та підлягає зарахуванню до його страхового стажу, чого зроблено відповідачем не було. А отже, суд вважає за необхідне зобов'язати зарахувати до стажу цей період.
Щодо вимог про зарахування до страхового стажу період роботи з 14.08.1986 по 31.12.1990 р. та з 01.01.1992 р. по 01.06.1998р. в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчислені один рік як один рік і шість місяців, суд зазначає наступне.
Відповідно до пункту 5 розділу ХV «Прикінцеві положення» Закону України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», період роботи до 01.01.1991 в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991.
Пільгове обчислення страхового стажу застосовується для осіб, які працювали в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та на яких поширювалися пільги, передбачені для працюючих в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, відповідно до Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», постанови Ради Міністрів Союзу РСР від 10.02.1960 № 148 «Про порядок застосування Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», Указу Президії Верховної Ради Союзу РСР від 26.09.1967 «Про розширення пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі».
Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, та користування пільгами, передбаченими вищезазначеними нормативно-правовими актами.
Перелік районів Крайньої Півночі і місцевостей, прирівняних до районів Крайньої Півночі, на яких розповсюджується дія Указів Президії Верховної Ради Союзу РСР від 10.02.1960 і від 26.09.1967 «Про впорядкування пільг для осіб, які працюють в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі», визначений постановою Ради Міністрів СРСР №1029 від 10.11.1967.
Статтями 1-4 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 передбачено надання всім робітникам і службовцям державних, кооперативних і громадських підприємств, установ і організацій наступних пільг: виплату надбавок до заробітної плати; надання додаткових відпусток; можливість об'єднання відпусток, але не більш як за три роки; виплату різниці між розміром допомоги по соціальному страхуванню і фактичним заробітком (включаючи надбавки) в разі тимчасової втрати працездатності.
Підпунктом «д» пункту 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960 регламентовано, що робітникам, які переводяться, направляються або запрошуються на роботу в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, з інших місцевостей держави, на умовах укладення ними трудових договорів на роботу в цих районах на строк 5 років, а на островах Північного Льодовитого океану - два роки, надавати додаткові наступні пільги: зараховувати один рік роботи в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців при обчисленні стажу, який дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності. Пільги, які передбачені цією статтею, надаються також особам, які прибули в райони Крайньої Півночі і в місцевості, які прирівнюються до районів Крайньої Півночі, за власним бажанням і які уклали строковий договір про роботу в цих районах.
В свою чергу, відповідно до пункту 5.9 Основних положень про вахтовий метод організації робіт, затверджених постановою Держкомпраці СРСР, Секретаріату ВЦРПС та Міністерства охорони здоров'я СРСР від 31.12.1987 № 794/33-82, працівникам підприємств та організацій, які виїжджають для виконання робіт вахтовим методом у райони Крайньої Півночі або в прирівняні до них місцевості з інших районів держави, надаються пільги, передбачені статтями 1, 2, 3, 4 Указу від 10.02.1960.
Отже, на працівників, які працювали вахтовим методом в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, поширюються пільги, передбачені статтями 1-4 Указу від 10.02.1960, а додаткові пільги, передбачені статтею 5 цього Указу, зокрема, зарахування одного року роботи у районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, за один рік і шість місяців роботи при обчисленні стажу, що дає право на отримання пенсії за віком і по інвалідності, не поширюються.
Правова позиція щодо застосування норм права у подібних правовідносин викладена у постановах Верховного Суду України від 02.12.2015 у справі №338/357/15-а, від 13.04.2016 у справі №21-5592а15 та Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №338/1152/14-а, від 11.12.2018 у справі №338/1096/15-а, від 14.03.2019 у справі №343/859/15-а, від 16.10.2019 у справі №176/797/14-а, 18.03.2020 у справі №345/1785/17, від 04.03.2020 р. у справі №724/1009/17.
Як зазначалось вище, відповідно до трудової книжки ОСОБА_1 (дата заповнення 09.04.1981) та архівної довідки №М-52 від 22.06.2017 р. позивач у періоди з 14.08.1986 по 01.06.1998р. працював вахтовим методом в районі Крайньої. При цьому, позивач не укладав строкові трудові договори на роботу на Крайній Півночі та у місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, що не оскаржується сторонами по справі.
Відтак, зважаючи на відсутність у позивача права на пільги, передбачені статтею 5 Указу Президії ВР СРСР від 10.02.1960, суд дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог в частині зарахування до страхового стажу період роботи з 14.08.1986 по 31.12.1990 р. та з 01.01.1992 р. по 01.06.1998р. в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчислені один рік як один рік і шість місяців . А отже, в цій частині позов задоволенню не підлягає.
Оцінюючи вимогу про визнання протиправними дій щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу, суд вказує наступне.
Позивач просить визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 р. по 01.06.1998, періодів роботи з 14.08.1986 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчислені один рік як один рік і шість місяців та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 30.01.2024 №М-08.
Проте, судом з"ясовано, що відповідачем не вчинено дій щодо зарахування страхового стажу, що є пасивною поведінкою суб"єкта владних повноважень, в той час, як «вчинення дій» є активною поведінкою.
За таких обставин, суд доходить висновку, що вимога про визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Вінницькій області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу періодів роботи з 01.01.1992 р. по 01.06.1998, періодів роботи з 14.08.1986 по 31.12.1990 в районах Крайньої Півночі та в місцевостях прирівняних до районів Крайньої Півночі у пільговому обчислені один рік як один рік і шість місяців та здійснення перерахунку пенсії з урахуванням довідки від 30.01.2024 №М-08,- не підлягає задоволеню.
Разом з тим, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог, виходячи з наступного.
Пунктами 4.1, 4.3, 4.7 розділу 4 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 № 22-1 визначено, що заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім'ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв'язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов'язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.
Створення та обробка документів здійснюється із накладенням кваліфікованого електронного підпису працівників, відповідальних за здійснення операцій.
Рішення за результатами розгляду заяви підписується керівником органу, що призначає пенсію (іншою посадовою особою, визначеною відповідно до наказу керівника органу, що призначає пенсію, щодо розподілу обов'язків), та зберігається в електронній пенсійній справі особи.
Рішення за результатами розгляду заяви та поданих документів органом, що призначає пенсію, приймається не пізніше 10 днів після надходження заяви.
Право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.
Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.
Отже, за наслідком заяви про перерахунок має бути прийнято відповідне рішення.
В свою чергу, лист датований 15.03.2024 р. не є рішенням та носить лише інформативний характер.
Відтак, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви позивача датованої 17.02.2024 р. про перерахунок пенсії та зобов'язати повторно розглянути заяву і прийняти рішення із урахуванням оцінки наданої судом, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 р. по 01.06.1998 р.
За відсутності відповідного рішення повноваженого органу, вимога про зобов'язання здійснити перерахунок пенсії починаючи з 17.02.24 з урахуванням довідки від 30.01.2024 №М-08 не підлягає задоволенню, адже є передчасною.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів позивача, суд доходить висновку, що з наведених у позовній заяві мотивів і підстав, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.
Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі в сумі 1211, 20 грн. судового збору підлягають відшкодуванню частково у розмірі 605,60 (1/2 задоволених вимог).
Керуючись ст.ст. 72, 77, 90, 139, 242, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд
адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не прийняття рішення за наслідком розгляду заяви ОСОБА_1 датованої 17.02.2024 р.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області розглянути заяву ОСОБА_1 датовану 17.02.2024 р. та прийняти рішення із урахуванням оцінки наданої судом, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 01.01.1992 р. по 01.06.1998 р.
В іншій частині вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІН НОМЕР_1 ) 605,60 грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (м. Вінниця, вул. Зодчих, 22).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області .
(вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення сформовано 3.06.2024
Суддя Воробйова Інна Анатоліївна