м. Вінниця
03 червня 2024 р. Справа № 120/4562/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Поліщук І.М., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю рішення відповідача про призначення позивачу пенсії в частині розрахунку розміру пенсії.
Ухвалою від 15.04.2024 відкрито провадження у даній справі та призначено її до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін. Даною ухвалою також встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
У встановлений судом строк представником відповідача подано відзив на позовну заяву, в якому остання заперечила щодо задоволення даного позову. Зазначила, що період роботи позивача з 02.07.1981 по 15.11.1988 було повністю зараховано до її страхового стажу, і саме з урахуванням зазначеного періоду, тривалість страхового стажу позивача становить 36 років 6 місяців. Також вказала, що враховуючи правила подання звітності до Державного реєстру застрахованих осіб, що діяли на той час для приватних підприємців, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування реквізит "Сума заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески і використовується для обчислення пенсії за звітний місяць" не заповнювався. Зазначила, що внесення змін до даних Державного реєстру застрахованих осіб відповідно до постанови Правління Пенсійного фонду України від 03.12.2013 №25-2 "Про визнання такою, що втратила чинність, постанови правління Пенсійного фонду України від 08.10.2010 № 22-2" відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування органам Пенсійного фонду України за період до 01.01.2011 відбувається лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою платника.
10.05.2024 позивачем подано до суду відповідь на відзив, однак суд не приймає її до уваги, оскільки відповідно до ч. 3 ст. 263 КАС України, заявами по суті справи, у даній категорії справ, є позов та відзив.
Ухвалою від 03.06.2024 повернуто без розгляду заяву позивача про зміну предмету позову та залишення без розгляду частини позовних вимог.
Суд, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності встановив, що позивач 13.02.2024 звернулась до відповідача із заявою про призначення їй пенсії за віком.
Рішенням №023830027158 від 22.02.2024 позивачу призначено пенсію за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування". У відповідності до даного рішення страховий стаж позивача становить 36 років 06 місяців.
Разом із тим, позивач не погоджується із таким рішенням в частині розрахунку розміру пенсії. Зокрема, на думку позивача, відповідачем неправомірно не зараховано до її страхового стажу період її роботи з 02.07.1981 по 15.11.1988 на підставі наявних у трудовій книжці записів.
Також, позивач вказує на те, що відповідачем протиправно не зараховано до її страхового стажу та заробітної плати період здійснення нею підприємницької діяльності за 2002-2003 роки.
Наведені вище обставини слугували підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.
Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходив із наступного.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 24 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-ІV), страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.
Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (абзац перший частини другої статті 24 Закону №1058-ІV).
Абзацом 2 частини 4 статті 26 Закону №1058-ІV передбачено, що наявність страхового стажу, передбаченого частинами 1 - 3 цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії.
Згідно зі статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" №1788-XII основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
Отже, законодавством встановлено пріоритетність записів у трудовій книжці перед відомостями про період роботи, що можуть міститися в інших документах.
Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 за №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок №637).
Пунктом 1 Порядку №637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте якщо у трудовій книжці не зазначені відомості (зазначені неповні чи неточні відомості) про роботу працівника у певний період, то для підтвердження трудового стажу приймаються інші документи, на підставі яких можна дійти висновку, де і протягом якого періоду працював працівник. Ці документи можуть бути видані роботодавцем (його правонаступником), архівними установами, до яких передано документи з особового складу для зберігання. Якщо є можливість підтвердити трудовий стаж даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, то використовуються ці відомості.
В даному ж випадку, обґрунтовуючи протиправність обрахунку відповідачем розміру пенсії позивача, остання зазначила, що неправомірно не зараховано до її страхового стажу період роботи з 02.07.1981 по 15.11.1988 на підставі наявних у трудовій книжці записів.
Поряд із цим, як видно із матеріалів справи, період роботи з 02.07.1981 по 15.11.1988 зарахований до страхового стажу позивач в повному обсязі, що підтверджується розрахунком стажу позивача, долученого відповідачем до відзиву на позовну заяву.
З огляду на викладене, твердження позивача щодо не зарахування до її страхового стажу періоду роботи з 02.07.1981 по 15.11.1988 є необґрунтованими.
Також суд критично оцінює твердження позивача про те, що відповідачем не зараховано до її страхового стажу період здійснення нею підприємницької діяльності в 2002-2003 роках, адже як видно із того ж розрахунку стажу позивача, відповідачем зараховано до її страхового стажу період з 01.01.2002 по 31.12.2003 із зазначенням у графі "Особливості трудової діяльності" - "підприємець/спрощена система".
Обґрунтовуючи протиправність розрахунку пенсії позивач також зазначила, що відповідачем протиправно не враховано заробітну плату за 2002 та 2003 роки, як наслідок, позивач просить суд зобов'язати відповідача зарахувати відповідний період до її заробітної плати для визначення розміру пенсії.
Так, дійсно, як видно із долученого відповідачем розрахунку, останнім не враховано розмір доходу за вказаний період з 01.01.2002 по 31.12.2003 (в графі "заробітки" проставлено нулі).
У відзиві на позовну заяву відповідач пояснює це тим, що враховуючи правила подання звітності до Державного реєстру застрахованих осіб, що діяли на той час для приватних підприємців, які знаходяться на спрощеній системі оподаткування реквізит "Сума заробітної плати (доходу), з якої сплачено страхові внески і використовується для обчислення пенсії за звітний місяць" не заповнювався.
Втім, такі посилання представника відповідача, на думку суду, є необґрунтованими, та не можуть бути підставою для позбавлення позивача права на врахування доходу за період 01.01.2002 по 31.12.2003 при обчисленні розміру її пенсії, у випадку, якщо такий дохід в дійсності мав місце.
Поряд із цим, заявляючи вимоги щодо зобов'язання відповідача врахувати до заробітної плати з якої обраховується пенсія дохід, отриманий від підприємницької діяльності в період з 01.01.2002 по 31.12.2003, позивач також не додає жодних доказів на підтвердження розміру отриманого доходу. Позивач до матеріалів позовної заяви долучила виключно квитанції про сплату єдиного податку за вказаний період.
Позивач також не зазначає про те, що такі відомості подавались нею разом із заявою про призначення пенсії.
Як наслідок, в суду відсутні підстави для зобов'язання відповідача врахувати отриманий позивачем дохід за період 01.01.2002 по 31.12.2003 при обрахунку розміру її пенсії, адже такий дохід в межах даної справи жодним чином документально не підтверджений.
Втім, суд враховує, що у відповідності до п. 3 Розділу IV Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України 18.06.2014 №10-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 № 8-1), відомості до Реєстру застрахованих осіб, зміни, уточнення до них вносяться в електронній формі в автоматичному режимі на підставі: звітності, що подається страхувальниками до Пенсійного фонду України, відомостей центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державної реєстрації актів цивільного стану, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.
Відповідно до п. 3 Розділу IV Положення, у разі припинення страхувальника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться на підставі відомостей, поданих правонаступником.
У разі припинення або зняття з обліку у фіскальних органах страхувальника без визначення правонаступника зміни та уточнення до відомостей Реєстру застрахованих осіб вносяться відповідно до рішення суду, що набрало законної сили.
Внесення змін до відомостей про застраховану особу в Реєстрі застрахованих осіб відповідно до рішення суду, що набрало законної сили, здійснюється територіальними органами Пенсійного фонду України на підставі наказу керівника відповідного органу у десятиденний строк після надходження (надання особою) рішення суду.
Згідно із п. 6 Розділу IV Положення, відомості про застрахованих осіб та звіти щодо сум нарахованих страхових внесків за період до 01 січня 2011 року подаються лише за результатами перевірки, здійсненої за заявою страхувальника, та вносяться до Реєстру застрахованих осіб на підставі наказу керівника відповідного територіального органу у десятиденний строк після узгодження результатів перевірки.
Із наведеного вище слідує, що з метою внесення змін до Реєстру застрахованих осіб, в тому числі щодо доходів отриманих позивачем від підприємницької діяльності за 2002-2003 роки (за період до 01 січня 2011 року), остання не позбавлена можливості звернутись до відповідача із заявою про здійснення перевірки, за наслідком якої такі зміни можуть бути внесені.
Поряд із цим, в межах розгляду даної справи наведені позивачем обставини щодо не зарахування відповідачем до її страхового стажу періоду роботи з 02.07.1981 по 15.11.1988, а також періоду здійснення підприємницької діяльності протягом 2002-2003 років, не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для задоволення даного позову, на переконання суду, відсутні.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
В силу приписів ч. 1 ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши обґрунтованість доводів сторін та оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до переконання, що у задоволенні позову належить відмовити.
Відповідно до статті 139 КАС України у зв'язку з відмовою в задоволенні позову судові витрати між сторонами не розподіляються.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
В задоволенні адміністративного позову, - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, код ЄДРПОУ 13322403)
Повний текст рішення складено 03.06.2024.
Суддя Поліщук Ірина Миколаївна