м. Вінниця
03 червня 2024 р. Справа № 120/6086/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дончика Віталія Володимировича, розглянувши у письмовому провадженні матеріали адміністративної справи за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії
09.05.2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що проходив військову службу у військові частині НОМЕР_2 та перебував на фінансовому забезпечення у військовій частині НОМЕР_1 .
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 №240 від 22.12.2023 року його виключено із списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
На переконання позивача, індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 22.12.2023 року йому проведено з порушенням Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078.
Вказав, що відповідачем неправильно визначено місяць для обчислення індексу споживчих цін (базовий місяць) для нарахування індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року, яким, на думку позивача, має бути січень 2008 року, за період з 01.01.2023 року по 22.12.2023 року - березень 2018 року, за період з 01.03.2018 року по 22.12.2023 року - з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.2003 року №1078.
Також, на переконання позивача, грошова допомога на оздоровлення за 2018-2023 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки та 2023 рік, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачена без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Крім цього, оскільки індексація його грошового забезпечення виплачена з порушенням строку її виплати, у нього виникло право на отримання компенсації за несвоєчасну виплату сум індексації грошового забезпечення, у зв'язку із чим звернувся з цим позовом до суду.
Ухвалою суду від 14.05.2024 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у адміністративній справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
17.05.2024 року на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску позивачем строку звернення до суду.
Зокрема вказав, що спірним у даній справі є розмір нарахованого та виплаченого грошового забезпечення, а тому про порушення своїх прав позивач мав дізнатись з 22.12.2023 року - дня виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
На переконання представника відповідача, позивачем пропущено тримісячний строк звернення до суду, встановлений статтею 233 КЗпП України, який закінчився 22.03.2024 року, а тому просить суд залишити адміністративний позов без розгляду.
Визначаючись щодо дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною 1 статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
В свою чергу, частиною 2 статті 122 КАС України передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що шестимісячний строк звернення до суду в адміністративному судочинстві є загальним і застосовується, якщо інше не встановлено цим Кодексом або іншими законами.
Частиною 3 статті 122 КАС України обумовлено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, КАС України передбачає можливість встановлення цим Кодексом та іншими законами спеціальних строків звернення до адміністративного суду, які мають перевагу в застосуванні порівняно із загальним шестимісячним строком, визначеним у частині другій статті 122 цього Кодексу.
Таким спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби є місячний строк, установлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Водночас, у зазначених положеннях КАС України відсутні норми, які регулювали б порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати (грошового забезпечення) у разі порушення законодавства про оплату праці.
Як вбачається з матеріалів позовної заяви, предметом розгляду даної справи є бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 року з урахуванням базового місяця січень 2008, за період з 01.01.2023 року по 22.12.2023 року - березень 2018 року, за період з 01.03.2018 року по 22.12.2023 року - з урахуванням абзаців 4, 5, 6 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів від 17.07.2003 року №1078. Крім цього, на переконання позивача, грошова допомога на оздоровлення за 2018-2023 роки, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2018-2019 роки та 2023 рік, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2015-2023 роки, грошова компенсація за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022-2023 роки та одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби виплачена без врахування при їх обчисленні індексації грошового забезпечення.
Надаючи оцінку доводам дотримання позивачем строку звернення до суду з цим позовом, суд виходить з того, що спір щодо нарахування та невиплати позивачу індексації грошового забезпечення є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці.
Так, відповідно до частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий ахист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців. До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Частиною 3 статті 9 цього Закону передбачено, що грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України регульовано Законом України "Про індексацію грошових доходів населення".
Згідно зі статтею 1 вказаного Закону індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Статтею 2 цього Закону передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).
Субсидіарне застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, дає підстави для правового висновку, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Аналогічна правова позиція стосовно систематичного та постійного характеру виплати індексації наведена у постановах Верховного Суду від 03.04.2019 року у справі №638/9697/17, від 30.12.2020 року у справі №359/8843/16-а.
Суд вважає за необхідне зазначити, що грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. Така особа має реальну, об'єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації про розмір нарахованого грошового забезпечення та з яких складових воно складається, як обраховане та на підставі яких нормативно-правових актів був здійснений саме такий його розрахунок чи розрахунок його складових.
Згідно з пунктом 8 розділу 1 Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам №260 від 07.06.2018 року, щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення виплачується в поточному місяці за минулий.
Отже, у день виплати грошового забезпечення військовослужбовцю він вважається таким, що повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів на отримання належного розміру грошового забезпечення у попередньому місяці. Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після отримання виплати, демонструючи свою необізнаність щодо видів та розміру складових грошового забезпечення звернулась до військової частини із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні від військової частини відповіді на подану нею заяву.
Тобто, отримавши грошове забезпечення в серпні 2022 року позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів на отримання належного розміру грошового забезпечення за липень 2022 року. При цьому, суд враховує, що позивач, мав реальну можливість перевірити правильність розміру нарахованого грошового забезпечення за липень 2022 року, однак не виявив зацікавленість щодо розміру такого грошового забезпечення.
При цьому, суд наголошує, що невиплата працівникові належних сум грошового забезпечення є триваючим правопорушенням, а отже, працівник може звернутись до суду з вимогою про виплату належного йому грошового забезпечення як і під час проходження служби, за кожен місяць окремо, так і визначити остаточний обсяг своїх вимог на момент припинення правовідносин з працедавцем, яким в даному випадку, є день виключення позивача зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення.
Разом з тим, суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що строк звернення до суду військовослужбовців з вимогою про виплату належного грошового забезпечення під час проходження служби та у випадку звільнення з військової служби регулюються різними положеннями Закону.
Так, спеціальним строком для звернення до суду у справах щодо проходження військової служби є місячний строк, встановлений частиною 5 статті 122 КАС України.
Натомість, згідно з частиною 2 статті 233 КЗпП України (у редакції, яка діяла до 19.07.2022 року) у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Тобто, до 19.07.2022 звернення до суду з позовом про стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
19.07.2022 року набрав чинності Закон України від 01.07.2022 року №2352-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин" (далі - Закон №2352-ІХ), згідно з яким, частина перша і друга статті 233 КЗпП України діють у новій редакції. Зокрема, відповідно до статті 233 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Під заробітною платою, яка належить працівникові, або, за визначенням, використаним у частині другій статті 233 КЗпП України, належною працівнику заробітною платою необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем, незалежно від того, чи було здійснене нарахування таких виплат.
Спірний період стягнення належного грошового забезпечення у цій справі умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності 19.07.2022 року і після цього.
На момент звернення до суду із цим позовом частиною 2 статті 233 КЗпП України у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Таким чином, період з 01.01.2016 року до 19.07.2023 року регулюється редакцією статті 233 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто стягнення належної заробітної плати не було обмежено строками.
Проте, період з 19.07.2022 року до 22.12.2023 року (дата виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення) регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України, яка передбачає, що справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, встановлено тримісячний строк, який обчислюється з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні.
Аналогічний висновок щодо підстав застосування попередньої та чинної редакції статті 233 КЗпП України висловлено у постанові Верховного Суду від 29.01.2024 року у справі №560/9586/22 та від 28.06.2023 року у справі №560/11489/22.
З'ясувавши предмет спору та положення Закону, якими регулюються спірні правовідносини, суд вважає, що в даному випадку, мало місце триваюче правопорушення на одержання позивачем належного розміру грошового забезпечення у період з 19.07.2022 року до 22.12.2023 року, яке (триваюче правопорушення), в силу положень пункту 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 року №1153/2008, припинилось у день виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення, а саме 22.12.2023 року.
Тобто, 22.12.2023 року це встановлений законом кінцевий строк, до якого міг бути здійснений перерахунок та виплата належного, на думку позивача, грошового забезпечення і до якого позивач міг очікувати на отримання більшої суми, ніж була йому нарахована та виплачена.
Враховуючи зазначене, суд вважає, що трьох місячний строк звернення позивача до суду з цим позовом в частині періоду з 19.07.2022 року по 22.12.2023 року слід обраховувати з 22.12.2023 року (день виключення зі списків особового складу військової частини та всіх видів забезпечення)
Натомість, до суду позивач звернувся 09.05.2024 року, тобто з пропуском строку визначеного положеннями статті 233 КЗпП України, не надавши при цьому заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.
При цьому, суд вважає, що в даному випадку, отримання позивачем повідомлення від 25.04.2024 року про суми грошового забезпечення, нараховані та виплачені при звільненні, не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатись про порушення своїх прав, оскільки, як зазначено судом вище, грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує.
Відповідно до частини 6 статті 161 КАС України, у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов'язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.
Однак, в порушення зазначених вище положень, до матеріалів позовної заяви не додано клопотання про поновлення строку звернення до суду із доказами поважності причин його пропуску.
Отже, позивачу необхідно подати заяву із зазначенням поважних причин пропуску строку на звернення до суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 22.12.2023 року, до якої надати належні та допустимі докази, що підтверджують ці обставини.
Згідно частини 3 статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Частина 13 статті 171 КАС України визначає, що суддя, встановивши після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу не пізніше наступного дня, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення позивачу ухвали.
З огляду на викладене вважаю, що питання залишення позовної заяви без розгляду, можливо вирішити лише з дотримання положень частини 13 статті 171 КАС України, а тому дану позовну заяву необхідно залишити без руху, надавши позивачу строк для подання заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, за наявності інших підстав для його поновлення.
Керуючись ч. 13 ст. 171, ст.ст. 248, 256 КАС України, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності неправомірною та зобов'язання вчинити дії залишити без руху.
Надати позивачу 5-денний строк, з дня вручення копії ухвали, для усунення недоліків позовної заяви, шляхом подання до суду заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду в частині позовних вимог, що стосуються періоду з 19.07.2022 року по 22.12.2023 року, оформленої у відповідності до статті 167 КАС України, із наданням відповідних доказів поважності причин пропуску такого строку.
Ухвала оскарженню не підлягає та набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 256 КАС України.
Суддя Дончик Віталій Володимирович