м. Вінниця
03 червня 2024 р. Справа № 120/279/24
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказує на протиправну бездіяльність відповідача, щодо не нарахування позивачу пенсії за віком із урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки.
Тому, з метою зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати з 26.12.2023 позивачу пенсію за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2020-2022 роки, він звернувся до суду з даним позовом.
Ухвалою від 15.01.2024 відкрито провадження у справі за вказаним позовом та вирішено здійснювати її розгляд в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні).
05.02.2024 відповідач подав відзив на адміністративний позов, в якому просить відмовити у його задоволенні. По суті зазначає, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та отримував пенсію за вислугу років з 24.01.2012.
Відтак, на думку відповідача, оскільки позивач вже скористався своїм правом на призначення пенсії за вислугу років, обчисленої відповідно до Закону №1058, перехід на пенсію за віком не є першим призначенням пенсії.
Відповідач вважає, що показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, застосовуються при здійсненні первинного призначення пенсії, а в разі переведення залишається таким, який враховується під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Суд, дослідивши матеріали адміністративної справи, оцінивши надані сторонами докази, встановив такі обставини.
Позивач, з 24.01.2012 отримував пенсію за вислугою років згідно із ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", як працівник залізничного транспорту, а саме робітник локомотивних бригад, що не заперечується сторонами.
26.12.2023, в зв'язку з досягненням пенсійного віку, позивач звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області із заявою про перехід на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону №1058 із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою.
27.12.2023 відповідач прийняв рішення № 905010158114 у формі протоколу, про перехід позивача із пенсії на інший вид, а саме за віком відповідно до Закону №1058 з 26.12.2023.
Пенсійний орган при переведенні позивача з пенсії за вислугою років на пенсію за віком застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Позивач, не погоджується з таким перерахунком пенсії, вважає, що при переведені на пенсію за віком обрахунок його пенсії має здійснюватися із застосуванням показника середньої заробітної плати в України за 2020-2022 роки.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли, суд керується наступним.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
За змістом ст. 22 Конституції України права і свободи людини та громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються й не можуть бути скасовані. Під час прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів не допускається звуження змісту й обсягу наявних прав і свобод.
Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості й в інших випадках, передбачених законом (ст. 44 Конституції України).
Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV) пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.
Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 10 цього ж Закону особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
За приписами ч. 2 ст. 40 Закону № 1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується ПФУ за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи.
Водночас частиною 3 статті 45 Закону № 1058-IV встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.
При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.
Подібні правовідносини вже були предметом розгляду у Верховному Суді.
Зокрема, у постанові від 23.10.2020 (справа № 528/196/17) Верховний Суд зазначив, що частиною третьою статті 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший, а відтак показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".
Так, позивачу у справі № 528/196/17 було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення", який передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, а за призначенням пенсії відповідно до Закону № 1058-ІV позивач звернувся вперше.
Після призначення пенсії за вислугу років він продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.
На підставі викладеного, Верховний Суд у справі № 528/196/17 погодився із висновками суду апеляційної інстанції про наявність у позивача права на призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року звернення з заявою за призначенням пенсії за віком.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 17.06.2021 по справі №336/7438/16-а(2-а/336/53/3017).
За обставин цієї справи позивач звернувся із заявою про переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням ч. 2 ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки.
Відповідач 27.12.2023 прийняв рішення № 905010158114, у формі протоколу, про перехід позивача із пенсії на інший вид, а саме за віком відповідно до Закону №1058 з 26.12.2023. При переведенні позивача з пенсії за вислугою років на пенсію за віком Пенсійний орган застосував показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки.
Відтак, доводи позивача щодо не застосування відповідачем показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за останні три роки, що передують року звернення з заявою про призначення пенсії за віком, тобто за 2020-2022 роки, підтверджуються матеріалами справи.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги висновки Верховного Суду у подібних правовідносинах, суд дійшов висновку про наявність у позивача, станом на момент звернення із заявою, підстав для призначення йому з 27.03.2023 пенсії за віком, передбаченої статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" відповідно до статті 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні за 2020, 2021, 2022 роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.
Отже, суд робить висновок про протиправність дій відповідача щодо не застосування при обчисленні позивачу розміру пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020, 2021, 2022 роки.
З метою ефективного захисту та відновлення порушених прав позивача, суд вважає зобов'язати відповідача перерахувати і виплатити позивачу з 26.12.2023 пенсію за віком згідно ст. 26 та в порядку ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" з урахуванням показника середньої заробітної плати по Україні 2020, 2021, 2022 років.
Згідно з ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
За приписами частини першої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.
Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість доводів сторін, оцінивши докази суб'єкта владних повноважень та докази, надані позивачем, суд доходить висновку про наявність підстав для задоволення даного позову.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Отже, сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн, належить стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області.
Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області щодо не застосування при обчисленні ОСОБА_1 розміру пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2020, 2021, 2022 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області здійснити ОСОБА_1 з 26.12.2023 перерахунок та виплату пенсії за віком, відповідно до ст. 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2020-2022 роки.
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області сплачений при зверненні до суду судовий збір в розмірі 1073,60 грн (одна тисяча сімдесят три гривні 60 копійок).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Інформація про учасників справи:
Позивач: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 )
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області (вул. Зодчих, 22, м. Вінниця, Вінницька область, 21005, код ЄДРПОУ: 13322403)
Суддя Чернюк Алла Юріївна