м. Вінниця
03 червня 2024 р. Справа № 120/16343/23
Вінницький окружний адміністративний суд у складі судді Чернюк Алли Юріївни, розглянувши у письмовому провадженні в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВГЛОГІСТИК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови
До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ДВГЛОГІСТИК" до Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови.
Позовні вимоги мотивовані протиправністю, на думку позивача, постанови Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Вінницькій області від 17.10.2023 №ПШ000699 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 17000,00 гривень, у зв'язку із чим позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.
Ухвалою суду від 01.11.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач позов не визнав, 15.11.2023 за вх.№69580/23 подав до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позовних вимог відмовити з посиланням на норми чинного законодавства України, оскільки вважає, що доводи позовної заяви не підтверджують порушення в діях контролюючого органу під час проведення рейдової перевірки, а оскаржувана постанова винесена на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зазначив, що відсутність усіх необхідних документів, визначених положеннями Закону України «Про автомобільний транспорт», на момент проведення рейдової перевірки знайшло своє відображення в акті проведення перевірки №АР028271 від 25.08.2023. Як наслідок, за порушення вимог додержання законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом було складено постанову від 17.10.2023 №ПШ000699.
21.11.2023 за вх.№70654/23 від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву. Зазначив, що не погоджується із висновками викладеними у відзиві на позовну заяву, вважає їх не обґрунтованими. Позивач повністю підтримує положення, викладені у позовній заяві, вважає оскаржувану постану протиправною та просить таку скасувати.
24.11.2023 за вх.№71697/23 від представника відповідача надійшли заперечення в порядку статті 164 КАС України, відповідно до яких позовні вимоги він вважає необґрунтованими, просить у задоволенні позову відмовити.
Дослідивши подані сторонами документи, суд встановив таке.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВГЛОГІСТИК" зареєстровано як юридична особа (код ЄДРПОУ 45042014). Місцезнаходження: Україна, 21019, Вінницька область, Вінницький район, місто Вінниця, вул. Шепеля Якова, будинок 72-3.
Основним видом діяльності є: 49.41 Вантажний автомобільний транспорт.
25.08.2023 контролюючими особами Укртрансбезпеки, на підставі графіку проведення рейдових перевірок, а також відповідно до направлення на перевірку №004395 від 18.08.2023 проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють перевезення вантажів.
Під час вказаної рейдової перевірки працівниками Укртрансбезпеки на А/Д М-30 280 км було зупинено транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_1 , який належить позивачу на правах оренди, що не заперечується останнім.
Водій вказаного транспортного засобу надав для перевірки посадовим особам Укртрансбезпеки: посвідчення водія видане ОСОБА_1 ; товарно-транспортну накладну №ШТ000066682 від 25.08.2023 в графі автомобільного перевізника якої зазначено позивача; свідоцтво про реєстрацію ТЗ; тахокарту за 25.08.2023.
За результатами проведеного заходу 25.08.2023 складений акт № АР028271 проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом.
Зафіксовано в акті порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» ч. 1 абз 3 Перевезення вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів визначених ст. 48 ЗУ «Про автомобільний транспорт».
Так, як слідує з вказаного Акта перевірки, у водія були відсутні тахокарти за попередні 28 днів. Пояснення водія про причини порушень: копію отримав.
Повідомленням від 25.09.2023 №73127/21/24-23, відповідачем повідомлено позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 10.10.2023. За заявою представника позивача розгляд справи відкладено.
Повідомленням від 10.10.2023 №77795/21/24-23 відповідачем повідомлено позивача про розгляд справи про порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт, який відбудеться 17.10.2023.
За результатами розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт прийнято постанову №ПШ000699 від 17.10.2023 про застосування адміністративно-господарського штрафу у сумі 17000 грн.
Не погоджуючись із постановою про застосування адміністративно-господарського штрафу та вважаючи їх протиправними, позивач звернувся з даним адміністративним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам суд враховує наступне.
Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті (Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті, затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 11.02.2015 року №103)
Частиною 7 статті 6 Закону України від 05.04.2001 №2344-III Про автомобільний транспорт (далі Закон №2344-III) передбачено, що центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, здійснює, зокрема державний нагляд і контроль за дотриманням автомобільними перевізниками вимог законодавства, норм на автомобільному транспорті.
Згідно з частинами чотирнадцятою, сімнадцятою статті 6 Закону України Про автомобільний транспорт державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Рейдові перевірки (перевірки на дорозі) дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом здійснюються шляхом зупинки транспортного засобу або без такої зупинки посадовими особами центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, та його територіальних органів, які мають право зупиняти транспортний засіб у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) відповідно до порядку, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Статтею 2 Закону №2344-III визначено, що законодавство про автомобільний транспорт складається з цього Закону, законів України Про транспорт, Про дорожній рух, чинних міжнародних договорів та інших нормативно-правових актів у сфері автомобільних перевезень.
Відповідно до ст.2 Закону України Про транспорт нормативні акти, які визначають умови перевезень, порядок використання засобів транспорту, організації безпеки руху тощо, є обов'язковими для власників транспорту.
Відповідно до ст.18 Закону №2344-III встановлено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху; забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням.
Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.
Статтею 48 Закону №2344-III передбачено перелік обов'язкових документів на підставі яких виконуються перевезення, для водія юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах, є посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством України.
Суд зазначає, що перелік документів згідно ст.48 Закону №2344-III не є вичерпним.
Відповідно до п.6.1. розділу 6 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв класичних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 року №340 визначено, що автобуси, що використовуються для нерегулярних і регулярних спеціальних пасажирських перевезень, для регулярних пасажирських перевезень на міжміських автобусних маршрутах протяжністю понад 50 км, вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 т повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.
Тахограф - це обладнання, яке є засобом вимірювальної техніки, призначене для встановлення на транспортних засобах для показу та реєстрації в автоматичному чи напівавтоматичному режимі інформації про рух таких транспортних засобів та про певні періоди роботи їхніх водіїв.
Порядок використання тахографів встановлено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженого Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 24.06.2010 року №385 (Далі - інструкція №385).
Відповідно до п.2.5. вищезазначеної Інструкції №385 тахографи підлягають повірці, яку здійснюють повірочні лабораторії відповідно до вимог Закону України Про метрологію та метрологічну діяльність.
Згідно п.2.6. Інструкції №385 тахографи перевіряються та адаптуються до транспортного засобу пунктами сервісу тахографів періодично кожні два роки, а також в разі установлення або заміни тахографа, ремонту тахографа, зміни типу розмірів пневматичних шин автомобільного транспортного засобу, якщо під час технічного обслуговування або ремонту автомобільного транспортного засобу відбулося пошкодження таблички тахографа або пломби, що може вплинути на роботу тахографа.
За результатами перевірки та адаптування тахографа до тимчасового засобу пункт сервісу тахографів оформляє у двох примірниках протокол перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу (п.2.7. Інструкції №385). В разі позитивних результатів перевірки та адаптації тахографа пункт сервісу тахографів маркує транспортний засіб та опломбовує тахограф і його складові частини відбитком тавра.
Відповідно до п.3.3. Інструкції №385 водій транспортного засобу, обладнаного тахографом, повинен мати при собі: протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу; заповнені техокарти у кількості, що передбачена ЄУТР, або карту водія чи роздруківку даних роботи тахографа у разі обладнання транспортного засобу цифровим тахографом;
п.3.5. Інструкції №385 встановлено, що перевізники забезпечують водіїв, які відправляються в рейс, необхідною кількістю тахокарт або паперу для роздруківки даних, що відповідають типу тахографа (апалоговий, цифровий); зберігають інформацію, отриману за допомогою тахографа, кожного водія протягом 12 місяців з дати останнього запису, а протоколи перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу, свідоцтво про повірку - протягом одного року з дати закінчення терміну їх дії;
п.3.6. Інструкції №385 встановлено. що перевізники забезпечують належну експлуатацію тахографів та транспортних засобів з установленими тахографами та згідно з вимогами ЄУТР здійснюють періодичні інспекції, які включають перевірку: наявності у водіїв транспортних засобів тахокарт у кількості, визначеній пунктом 3.3 цього розділу, або наявності та чинності картки для цифрового тахографа; строків зберігання відповідної інформації, отриманої за допомогою тахографа, протоколів перевірки та адаптації тахографа до транспортного засобу та повірки тахографа.
З огляду на вищевикладене, та враховуючи, що транспортний засіб позивача обладнаний тахографом, суд дійшов висновку, що позивач зобов'язаний вести належну експлуатацію тахографу, а водій повинен мати при собі протокол про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу.
Зазначена позиція суду узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 11.02.2020 року по справі №820/4624/17.
Також суд зазначає, що введення тахографу чи індивідуальної контрольної книжки водія передбачене для деяких категорій транспорту, в тому числі вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 т.
Водії, які здійснюють перевезення з використанням вантажних автомобілів з повною масою понад 3,5 т, зобов'язані мати при собі діючий та повірений тахограф. У разі, якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом, водій веде індивідуальну контрольну книжку водія.
Водночас, перевезення будь-якого вантажу, в тому числі і особистого, вантажним автомобілем з повною масою понад 3,5 т не звільняє водія від необхідності мати протокол перевірки та адаптації пристрою тахограф до транспортного засобу, а також щоденник реєстраційних листів режиму праці та відпочинку за поточний тиждень та попередні 28 календарних днів, тобто 29 тахограм, або бланк підтвердження діяльності.
Поряд з цим п.6.3. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010 року передбачено, що водій, який керує транспортним засобом не обладнаними тахографом веде індивідуальну контрольну книгу згідно додатку 3.
Нормами чинного законодавства передбачений виключний випадок коли водій веде індивідуальну контрольну книгу водія - в разі якщо транспортний засіб не обладнаний тахографом.
З урахуванням вищевикладеного, положення ст.48 Закону №2344-III передбачено необхідність наявності як у перевізника так і у водія інших документів передбачених законодавством, а наявність протоколу про перевірку та адаптацію тахографа до транспортного засобу або індивідуальної контрольної книжки водія - в разі не обладнання транспортного засобу тахографом передбачено Інструкцією з використання контрольних пристроїв (тахографів) на автомобільному транспорті, затвердженою наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №385 від 24.06.2010 та положенням про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України №340 від 07.06.2010.
Суд зазначає, що транспортний засіб марки Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 обладнаний тахографом, що стверджується матеріалами справи та не заперечується позивачем, а тому відповідно до чинного законодавства України позивач зобов'язаний забезпечувати належну експлуатацію тахографу, водій повинен мати при собі картку водія чи роздруківку даних роботи тахографа.
Обов'язок водіїв мати та використовувати особисту карту водія та надавати роздруківку щодо інформації про роботу та відпочинок передбачено приписами Європейською угодою щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР), до якою Україна приєдналась шляхом ухвалення Закону України Про приєднання України до Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (СУТР).
Саме відсутність роздруківки тахографа на паперовому носії з інформацією про роботу та відпочинок водія ОСОБА_1 за 28 календарних днів, що передують 25.08.2023 та відсутність бланку підтвердження діяльності останнього зафіксовано в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом №028271 від 25.08.2023.
При цьому, позивачем не надано жодного доказу в підтвердження того, що на момент проведення перевірки у водія транспортного засобу був бланк підтвердження діяльності та надавався останнім посадовій особі відповідача.
Непред'явлення вказаних документів під час проведення перевірки свідчить про порушення законодавства про автомобільний транспорт, що має наслідком застосування санкцій, визначених статтею 60 Закону №2344-III.
Більш того, зважаючи на те, що водій під час рейдової перевірки не заперечував відсутність бланку підтвердження діяльності, суд розглядає твердження позивача про долучення водієм під час перевірки бланку підтвердження діяльності останнього як таке, що спрямоване на уникнення від адміністративно-господарської відповідальності.
Верховний Суд у постанові від 29.01.2020 у справі №814/1460/16 зазначив, що адміністративний суд перевіряє рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень ретроспективно, тобто зважаючи на ті обставини, які існували у минулому на момент прийняття оспорюваного рішення (вчинення дії, допущення бездіяльності).
Отже, саме під час перевірки водій зобов'язаний надати перевіряючим належні та дійсні документи, на підставі яких виконуються перевезення.
Позивачем не наведено обґрунтованих доводів проти оскаржуваної постанови, які б доводили неправомірність притягнення його до відповідальності у вигляді адміністративно-господарського штрафу, а саме факту наявності на момент перевірки у водія необхідних документів, на підставі яких виконувалось перевезення пасажирів, та їх пред'явлення на перевірку.
Надання їх згодом, жодним чином не спростовує та не змінює встановлених на місці події фактичних обставин, зафіксованих в акті проведення перевірки, не створюють для цього акту наслідків юридично дефектних документів та не нівелює зафіксованих в акті обставин.
Зважаючи на зазначене, відповідачем правомірно було винесено постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу від 17.10.2023 №ПШ000699 за порушення статтей 34, 48 Закону України Про автомобільний транспорт, відповідно до абзацу 6 частини 1 статті 60 Закону України Про автомобільний транспорт та застосовано у відношенні позивача адміністративно-господарський штраф.
Твердження позивача про протиправність оскаржуваної постанови через те, що в Акт перевірки не вказано в якому саме відділі державного нагляду (контролю) працює державний інспектор, який складав Акт №028271 , оскільки вказане не впливає на суть виявленого правопорушення і не спростовує його вчинення.
Крім того, порушення процедури прийняття рішення суб'єктом владних повноважень саме по собі може бути підставою для визнання його протиправним та скасування у разі, коли таке порушення безпосередньо могло вплинути на зміст прийнятого рішення.
Певні дефекти адміністративного акта можуть не пов'язуватись з його змістом, а стосуватися процедури його ухвалення. У такому разі можливі дві ситуації: внаслідок процедурного порушення такий акт суперечитиме закону (тоді акт є нікчемним), або допущене порушення не вплинуло на зміст акта (тоді наслідків для його дійсності не повинно наставати взагалі). Отже, саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.
Суд наголошує, що у відповідності до практики Європейського Суду з прав людини, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.
Таким чином, ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб'єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: "протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків" і, на противагу йому, принцип "формальне порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення".
Межею, що розділяє істотне (фундаментальне) порушення від неістотного, є встановлення такої обставини: чи могло бути іншим рішення суб'єкта владних повноважень за умови дотримання ним передбаченої законом процедури його прийняття.
Такої ж позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 30.04.2020 у справі №813/1790/18, що також враховується судом при вирішенні даної справи відповідно до ч.5 ст.242 КАС України.
Доводи позивача, що водій надавав пояснення про те, що він не керував напередодні автомобілем, а тому не має тахокарт, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи та спростовуються поясненнями водія в Акті №028271, де він не зазначив про відповідні обставини, а лише підтвердив отримання примірника вказаного акта.
Окрім того, Відповідно до пункту 6.4. Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів графік змінності водіїв, відомість обліку робочого часу та відпочинку водіїв зберігаються у Перевізника.
У разі тимчасової непрацездатності водія чи перебування його у відпустці, а також якщо водій не здійснював перевезення пасажирів чи/та вантажів, Перевізник може заповнювати бланк підтвердження діяльності
Водії зберігають бланк підтвердження діяльності протягом робочої зміни та 28 днів з дня її закінчення.
Перевізники зберігають бланк підтвердження діяльності протягом 12 місяців.
Тобто, як стверджує позивач, що водій не керував транспортним засобом, останній зобов'язаний був надати бланк підтвердження діяльності водія.
Натомість вказаний документ не був наданий ані під час проведення рейдової перевірки, ані під час розгляду справи на яку з'явися Позивач.
Щодо відсутності відомостей відносно позивача в Акті №028271, суд зазначає наступне.
Так, у справі, що розглядається, позивач не є власником транспортного засобу, який перевірявся відділом Укртрансбезпеки 25.08.2023.
При цьому, як стверджує сам позивач, транспортний засіб Mercedes-Benz, номерний знак НОМЕР_1 належить йому на правах оренди.
Верховний Суд у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі № 280/3520/22 вказав, що автомобільний перевізник не може визначатися тільки на підставі реєстраційних документів на транспортний засіб, адже такі дані не завжди можуть співпадати.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 22 лютого 2023 року у справі №240/22448/20 та від 22 грудня 2021 року у справі №420/3371/21.
За визначеннями, наведеними у пункті 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту та зв'язку № 363 від 14 жовтня1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов'язкові реквізити, передбачені цими Правилами.
Відповідно до пункту 11.1 зазначених Правил, основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7до цих Правил.
Товарно-транспортну накладну суб'єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім'я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.
Сторони можуть внести до товарно-транспортної накладної будь-яку іншу інформацію, яку вони вважають необхідною.
Аналіз вищезазначених положень Правил та форми яка наведена в додатку 7 до цих Правил, свідчить, що у будь-якому разі товарно-транспортна накладна має містити обов'язкову інформацію (обов'язкові реквізити) визначену цими Правилами та відображену у додатку.
Отже, правила перевезення вантажів автомобільним транспортом України, а також постанова Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2009 року № 207, якою затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні встановлюють, визначають що товарно-транспортна накладна (ТТН) обов'язково повинна оформлятися, якщо перевезення вантажу здійснюється автомобільним транспортом на договірних умовах (тобто коли є послуга перевезення вантажу).
Вказане узгоджується з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 12 жовтня 2023 року у справі №120/554/23.
Згідно наявної в матеріалах справи апеляційної скарги ТТН №ШТ000066682 від 25.08.2023, в останній вказано перевізником саме позивача.
Щодо посилань представника позивача на те, що під час дії воєнного стану на нього не поширюються приписи Положення №340, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.1.4 Положення №340 це Положення не поширюється на перевезення пасажирів чи/та вантажів, які здійснюються зокрема: фізичними особами за власний рахунок для власних потреб без використання праці найманих водіїв; під час стихійного лиха, аварій та інших надзвичайних ситуацій.
Згідно з п.24 ч.1 ст.2 Кодексу цивільного захисту України надзвичайна ситуація - обстановка на окремій території чи суб'єкті господарювання на ній або водному об'єкті, яка характеризується порушенням нормальних умов життєдіяльності населення, спричинена катастрофою, аварією, пожежею, стихійним лихом, епідемією, епізоотією, епіфітотією, застосуванням засобів ураження або іншою небезпечною подією, що призвела (може призвести) до виникнення загрози життю або здоров'ю населення, великої кількості загиблих і постраждалих, завдання значних матеріальних збитків, а також до неможливості проживання населення на такій території чи об'єкті, провадження на ній господарської діяльності.
Частиною 2 ст.5 Кодексу цивільного захисту України залежно від характеру походження подій, що можуть зумовити виникнення надзвичайних ситуацій на території України, визначаються такі види надзвичайних ситуацій: 1) техногенного характеру; 2) природного характеру; 3) соціальні; 4) воєнні.
Згідно з ст. 1 Законом України "Про правовий режим воєнного стану" від 12 травня 2015 року №389-VIII воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Отже посилання позивача на Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" як підставу незастосування до нього Положення №340 є помилковим, оскільки запроваджений воєнний стан, є особливим правовим режимом, який не охоплює режимами передбаченими ч. 1 ст. 11 Кодексу цивільного захисту України.
Крім того, суд зазначає, що запровадження в Україні воєнного стану у зв'язку зі збройною агресією російської федерації не може бути підставою для порушення вимог Закону України "Про автомобільний транспорт" та Положення № 340.
Згідно з вимогами ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Підсумовуючи викладене, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, виходячи з наведених висновків в цілому, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення.
Підстави для розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.
Керуючись ст.ст. 73- 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, -
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.
Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ДВГЛОГІСТИК" (вул. Якова Шепеля, 72-3, м. Вінниця, Вінницька область, 21019, код ЄДРПОУ: 45042014)
Відповідач: Державна служба України з безпеки на транспорті (вул. Антоновича, 51, м. Київ, 03150, код ЄДРПОУ: 39816845)
Суддя Чернюк Алла Юріївна