[1]
03 червня 2024 року Київський апеляційний суд в складі судді
Немировської О.В., вирішуючи питання щодо можливості розгляду апеляційної скарги прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП,
встановив:
постановою Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-4 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрито у зв'язку з відсутністю складу адміністративного правопорушення.
Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, прокурор Вишгородської окружної прокуратури Київської області Потюменко Ю.Ю. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову судді Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року та прийняти нову постанову, якою визнати ОСОБА_1 винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 172-4 КУпАП та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі трьохсот неоподаткованих мінімумів доходів громадян.
Перевіривши апеляційну скаргу, приходжу до висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду апеляційний судом та підлягає поверненню особі, яка її подала, з таких підстав.
Згідно з ч.1 ст. 250 КУпАП, прокурор, заступник прокурора, здійснюючи нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів при провадженні в справах про адміністративне правопорушення має право: порушувати провадження в справі про адміністративне правопорушення; знайомитися з матеріалами справи; перевіряти законність дій органів (посадових осіб) при провадженні в справі; брати участь у розгляді справи; заявляти клопотання; давати висновки з питань, що виникають під час розгляду справи; перевіряти правильність застосування відповідними органами (посадовими особами) заходів впливу за адміністративні правопорушення; вносити подання, оскаржувати постанову і рішення по скарзі в справі про адміністративне правопорушення, а також вчиняти інші передбачені законом дії.
Положеннями ч.2 ст.7, ч.3 ст.8 КУпАП передбачено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності та ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про правопорушення.
Відповідно до ч.2 ст.287 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена в порядку, визначеному цим Кодексом.
Спеціальною нормою, якою встановлений такий порядок, а саме, ч.2 ст.294 КУпАП визначено, що постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу.
Згідно з ч.5 ст.7 КУпАП прокурор здійснює нагляд за додержанням законів при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення шляхом реалізації повноважень щодо нагляду за додержанням законів при застосуванні заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Як передбачено ч.1 ст.287 КУпАП, постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 цього Кодексу, особою, щодо якої її винесено, а також потерпілим.
Положення ч.5 ст.7, ч.1 ст.287 КУпАП кореспондують з положеннями Закону України «Про прокуратуру», згідно з якими однією із функцій прокуратури є нагляд за додержанням законів при виконанні судових рішень у кримінальних справах, а також при застосуванні інших заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян (п.4 ч.1 ст.2 Закону України «Про прокуратуру»).
Правовий аналіз вказаних норм свідчить про те, що прокурор вправі оскаржувати лише ті постанови судді у справах про адміністративні правопорушення, які стосуються застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Щодо посилання прокурора на положення ст.250 КУпАП, як на правову підставу звернення прокурора з апеляційною скаргою на постанову відносно ОСОБА_1 , то апеляційний суд звертає увагу на таке.
Оскаржуваною постановою провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 за ч.1 ст. 172-4 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю події та складу правопорушення.
Разом з тим, санкція ч.1 ст.172-4 КУпАП, як захід адміністративного стягнення, передбачає тільки штраф з конфіскацією отриманого доходу від такої діяльності чи винагороду від роботи за сумісництвом.
Таким чином, заходи примусового характеру, пов'язані з обмеженням особистої свободи громадянина, не передбачені та застосовані не були.
При цьому, ухвалою Конституційного Суду України №49-у/2015 від 08 грудня 2015 року відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі за конституційним зверненням щодо офіційного тлумачення положення ч.1 ст.250 КУпАП у взаємозв'язку з положеннями ч.5 ст.7, ч.1 ст.287, ч.2 ст.294 КУпАП та встановлено, що питання оскарження прокурором постанов суду у справах про адміністративне правопорушення регулюється різними положеннями КУпАП, які не узгоджуються між собою. Усунення таких неузгодженостей, може бути вирішене лише у законодавчому порядку.
Виходячи з принципу верховенства права, враховуючи існуючу неузгодженість діючого законодавства, суди при розгляді справ повинні керуватися положеннями ст.129 Конституції України, якою визначені основні засади судочинства, оскільки норми Конституції - є нормами прямої дії, а також практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), відповідно до якої вирішення колізій у законодавстві завжди тлумачиться на користь особи (Рішення ЄСПЛ «Щокін проти України»), а в апеляційній скарзі прокурора йдеться про погіршення становища особи, тому право прокурора оскаржувати в апеляційному порядку постанову у справі про адміністративне правопорушення, не може бути розтлумачено розширено і не може охоплювати випадки не передбачені законом.
Крім того, посилання прокурора в апеляційній скарзі на лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 квітня 2015 року №9-749/0/4-15 щодо застосування норм КУпАП, які регулюють право прокурора на оскарження постанов, прийнятих у справах про адміністративні правопорушення, не заслуговують на увагу, оскільки цей лист не є джерелом права та має лише рекомендаційний характер, а тому не є обов'язковим для виконання.
Таким чином, за наявності неузгодженостей між положеннями частини п'ятої статті 7, статті 250, частини першої статті 287 та частини другої статті 294 Кодексу щодо повноважень прокурора оскаржувати постанови суду у справах про адміністративне правопорушення, що може бути вирішено лише у законодавчому порядку, висновок про що викладено в ухвалі Конституційного Суду України від 08 грудня 2015 року №49-у/2015 (справа №2-43/2015), посилання прокурора на наявність у нього права на оскарження постанови судді у справі про адміністративні правопорушення, виходячи із загальних конституційних засад судочинства та положень ст. 55 Конституції України і ст. 250 КУпАП, не може бути визнано обґрунтованим.
За таких обставин, вказана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, оскільки прокурор Вишгородської окружної прокуратури Київської області не є особою, яка відповідно до положень ст.ст. 287, 294 КУпАП має право подати апеляційну скаргу на постанову судді у справі про адміністративні правопорушення, в тому числі пов'язані з корупцією, якщо це не стосується застосування заходів примусового характеру, пов'язаних з обмеженням особистої свободи громадян.
Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд
постановив:
апеляційну скаргу прокурора Вишгородської окружної прокуратури Київської області на постанову Вишгородського районного суду Київської області від 08 травня 2024 року про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-4 КУпАП, повернути особі, що її подала.
Постанова оскарженню не підлягає.
Суддя: Немировська О.В.
№ справи: 363/934/24
№ апеляційного провадження: 33/824/3189/2024
Головуючий у суді першої інстанції: Свєтушкіна Д.А.
Доповідач у суді апеляційної інстанції: Немировська О.В.