Справа № 759/3416/23 Головуючий у суді І інстанції Бабич Н.Д.
Провадження № 22-ц/824/11930/2024 Доповідач у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
про відмову у відкритті апеляційного провадження
03 червня 2024 року м. Київ
Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Голуб С.А., суддів: Слюсар Т.А., Таргоній Д.О., вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості,
Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 року позов задоволено.
Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, 08 травня 2024 року відповідач в особі представника - адвоката Гусєва П.В.звернувся засобами поштового зв'язку з апеляційною скаргою, в якій порушив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, мотивуючи його тим, що повний текст оскаржуваного рішення він отримав поштою 25 березня 2024 року та подав 09 квітня 2024 заяву про перегляд заочного рішення, у прийнятті якої було відмовлено ухвалою суду від 30 квітня 2024 року, у зв'язку з чим він відразу оскаржив рішення в апеляційному порядку.
Дослідивши матеріали цивільної справи та доводи клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не може бути прийнята до апеляційного провадження з наступних підстав.
Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов'язків суб'єктів цивільно-процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.
Відповідно до частини другої статті 358 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.
Згідно з частиною першою статті статтею 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом.
Аналіз вказаних правових норми дає підстави для висновку, що сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження, тобто законодавець імперативно встановив процесуальні обмеження для оскарження судового рішення зі спливом річного строку.
Таким чином, сплив річного строку з дня складання повного тексту судового рішення є підставою для відмови у відкритті провадження незалежно від причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вищевказане узгоджується з висновками, викладеними у постанові Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352ск18).
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Статтею 9 Конституції України також передбачено, що чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
У статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» зазначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод проголошено право на справедливий судовий розгляд.
Одним з елементів справедливого судового розгляду є принцип правової визначеності прав і обов'язків сторін спору та неможливість безпідставного поновлення пропущеного процесуального строку для оскарження судового рішення, що набрало законної сили, лише з метою його скасування на шкоду інтересам іншого учасника процесу.
Із практики Європейського Суду з прав людини випливає, що судовий розгляд визнається справедливим за умови забезпечення рівного процесуального становища сторін, що беруть участь у спорі. Вимагається, щоб кожній із сторін була надана розумна можливість представляти свою справу у такий спосіб, що не ставить її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду без доведеності поважності причин не забезпечувало б рівновагу між інтересами сторін та правову визначеність у цивільних правовідносинах, яка є складовою верховенства права, проголошеного статтею 8 Конституції України.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 18 листопада 2010 року у справі «Мушта проти України» суд зазначив, що право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення.
Поновлення процесуального строку зі спливом зазначеного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, може порушити принцип юридичної визначеності (рішення Європейського суду з прав людини від 3 квітня 2008 року у справі «Пономарьов проти України»).
З матеріалів справи вбачається, що на підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 27 лютого 2023 року про відкриття провадження у справі розгляд даної справи проводився у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відповідно до відомостей, наявних у Єдиному державному реєстрі судових рішень, які перебувають у відкритому доступі згідно вимог Закону України «Про доступ до судових рішень», оскаржуване судове рішення від 05 квітня 2023 року було надіслано судом першої інстанції до реєстру 05 квітня 2023 року та оприлюднено в ньому 07 квітня 2023 року.
Апеляційна скарга ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2023 рокуподана засобами поштового зв'язку тільки 08 травня 2024 року, тобто більше ніж через один рік після ухвалення цього судового рішення.
Установлено, що ОСОБА_1 був обізнаний про існування даного судового провадження, оскільки отримав копію ухвали про відкриття провадження у справі разом з матеріалами позовної заяви за адресою свого зареєстрованого місця проживання 17 березня 2023 року, про що свідчить наявне в матеріалах справи рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 30).
Отже, відповідач мав здійснювати розумні кроки щодо виконання обов'язків по захисту своїх прав та інтересів в суді протягом розгляду справи, про який йому було достовірно відомо, та бути обізнаним про її рух.
Аргументів про існування обставин непереборної сили в апеляційній скарзі відповідачем не наведено.
Слід врахувати, що річний строк, визначений частиною другою статті 358 ЦПК України, є присічним, поновленню з інших наведених відповідачем підстав не підлягає, а тому доводи апеляційної скарги про поважність пропуску строку на апеляційне оскарження є безпідставними.
Таким чином, оскільки апеляційна скарга відповідача подана після спливу одного року з дня ухвалення оскаржуваного судового рішення і в ній не зазначено виключних випадків, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, для поновлення строку на апеляційне оскарження, у відкритті апеляційного провадження у даній справі слід відмовити.
У справах «Осман проти Сполученого королівства» та «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.
Відповідно до сталої практики ЄСПЛ, вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження рішення (справи «Олександр Шевченко проти України» 26 квітня 2007 року, справа «Трух проти України» від 14 жовтня 2003 року).
У рішенні від 29 жовтня 2015 року у справі «Устименко проти України» Європейський суд з прав людини визначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення.
Отже, вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов'язком осіб, які беруть участь у справі і безпідставне поновлення строку на оскарження судового рішення, що набрало законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
За таких обставин, надаючи правову оцінку доводам відповідача щодо поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду та наявним у матеріалах справи доказам в їх сукупності і співставленні, колегія суддів вважає, що в даному випадку відсутні умови необхідні для поновлення цього процесуального строку, а відтак з підстав, передбачених частиною другою статті 358 ЦПК України, відмовляє у відкритті апеляційного провадження.
Керуючись пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та статтями 352, 358 ЦПК України, суд
У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 05 квітня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.
Копію ухвали апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження надіслати скаржнику разом з апеляційною скаргою та доданими до неї матеріалами. Копію апеляційної скарги залишити у справі.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її постановлення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду виключно у випадках, передбачених в частині другій статті 389 ЦПК України.
Судді: С.А. Голуб
Т.А. Слюсар
Д.О. Таргоній