1[1]
Іменем України
08 квітня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого: судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
секретаря судового засідання - ОСОБА_4 ,
розглядаючи у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження № 12022100010000693 за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_5 - адвоката ОСОБА_6 , захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року, ухвалений щодо
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Борщів Борщівського району Тернопільської області, громадянина України, раніше судимого, останній раз: 20.09.2022 року вироком Голосіївського районного суду м. Києва за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік та штрафу в розмірі 1020 грн., зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
та
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця м. Могилів-Подільський, Вінницької області, громадянина України, раніше судимого, останній раз: 15.03.2019 року вироком Могильов-Подільського міського суду Вінницької області за ч. 1 ст. 391, ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 4 місяці, без місця реєстрації, проживаючого за адресою: АДРЕСА_3 ,
які обвинувачуються у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_9 ,
захисників - ОСОБА_6 , ОСОБА_8 ,
обвинувачених - ОСОБА_5 , ОСОБА_7 ,
Згідно з вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та засуджено кожного до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.09.2022 року за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік та штрафу в розмірі 1020 грн., більш суворим, призначеним цим вироком, суд визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК України зараховано обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 у строк покарання строк їх попереднього ув'язнення з 13 квітня 2022 року по 10 квітня 2023 року з розрахунку один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Також суд вирішив питання щодо речових доказів.
Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, захисники обвинувачених ОСОБА_5 , ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , кожен окремо, подали апеляційні скарги, в яких просять скасувати повністю вирок Голосіївського районного суду міста Києва від 11.04.2023 року у справі № 752/1006/23 та закрити кримінальне провадження відповідно щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , з підстав, визначених ст. 284 КПК України.
Під час апеляційного розгляду прокурор відділу забезпечення обвинувачення в апеляційному управління підтримання публічного обвинувачення в суді Київської міської прокуратури ОСОБА_9 звернулася до Київського апеляційного суду з клопотаннями про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченим ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , кожному на 60 діб.
В обґрунтування вказаних клопотань прокурор посилається на те, що постановою Верховного Суду від 12.02.2024 задоволено касаційні скарги прокурора на захисників засуджених. Ухвалу Київського апеляційного суду від 27 червня 2023 року щодо ОСОБА_5 та ОСОБА_7 скасовано та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Цією ж постановою суд касаційної інстанції обрав ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , кожному запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів, а саме по 11 квітня 2024 року включно.
Враховуючи вищенаведене, а також те, що строк дії обраного кожному із обвинувачених запобіжного заходу у виді тримання під вартою закінчується, прокурор вважає, що, відповідно до вимог ст.ст. 177, 178 КПК України, вказаний запобіжний захід ОСОБА_5 та ОСОБА_7 необхідно продовжити з урахуванням того, що судом першої інстанції вони обидва визнані винуватими у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, кожен із них раніше неодноразово засуджувався за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень та вчинив нове кримінальне правопорушення під час воєнного стану.
Крім цього, приймаючи до уваги, що апеляційним судом не розглянуті апеляційні скарги захисників обвинувачених, прокурор, з урахуванням наведених вище обставин, вважає, що обвинувачені ОСОБА_5 та ОСОБА_7 можуть переховуватися від суду (з огляду на тяжкість покарання, яке, кожен із них, повинен бути відбувати у разі залишення вироку суду першої інстанції без змін), потенційно можуть продовжити злочинну діяльність та перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, що свідчить про наявність ризиків, передбачених п.п. 1, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України.
У зв'язку з вищенаведеним, на думку прокурора, будь-який інший запобіжний захід, не пов'язаний з триманням обвинувачених під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.
Заслухавши пояснення прокурора ОСОБА_9 , яка підтримала свої клопотання про продовження застосування до обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів кожному та просила їх задовольнити; пояснення обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 та їх захисників - відповідно адвокатів ОСОБА_6 та ОСОБА_8 , які, кожен окремо, заперечували проти задоволення клопотань прокурора та просили відмовити у їх задоволенні; перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи клопотань прокурора про продовження строку тримання обвинувачених під вартою, колегія суддів вважає, що вказане клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Положеннями ст. 177 КПК України визначено, що підставами для застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а також для його продовження, є не тільки наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а й наявність ризиків, які дають суду достатні підстави вважати, що обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною 1 цієї статті, зокрема переховуватися від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, у тому числі забезпеченню виконання рішення суду, яке оскаржується, у разі, якщо суд апеляційної інстанції, за наслідками розгляду апеляційної скарги, залишить вирок суду першої інстанції без змін.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування (продовження обраного) запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, у тому числі прибувати в судові засідання за викликом суду.
Згідно з вимогами ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, так само як і при його продовженні, крім ризиків, зазначених у ст. 177 цього Кодексу, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: тяжкість покарання, що загрожує особі, яке в даному випадку вже призначене обвинуваченим але вирок суду не набрав законної сили; наявність судимостей у обвинувачених; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, а також інші обставини, зазначені в законі.
У своїх рішеннях Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання особи під вартою завжди може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважають інтереси поваги до особистої свободи.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, за результатами його судового розгляду, судом першої інстанції ухвалено вирок від 11 квітня 2023 року,, яким ОСОБА_5 та ОСОБА_7 визнано винуватими у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України та засуджено кожного до покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання, призначеного вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 20.09.2022 року, більш суворим, призначеним цим вироком, суд визначив ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі строком на 8 років.
Приймаючи рішення за клопотаннями прокурора про продовження строку тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під вартою, колегія суддів бере до уваги не лише вид та розмір призначеного кожному із них покарання, а й ті обставини, що обвинувачені раніше були неодноразово судимими за вчинення умисних корисливих кримінальних правопорушень, однак це не стало перешкодою для вчинення нового умисного кримінального правопорушення проти власності в умовах воєнного стану.
З огляду на вищенаведене, а також враховуючи те, що до закінчення двомісячного строку тримання обвинувачених під вартою з дня його застосування судом касаційної інстанції неможливо завершити апеляційний розгляд за апеляційними скаргами захисників обвинувачених на вирок Голосіївського районного суду м. Києва від 11 квітня 2023 року, колегія суддів, з урахуванням вимог, передбачених главою 18 КПК України, вважає, що клопотання прокурора в частині продовження на 60 днів строку тримання обвинувачених ОСОБА_5 та ОСОБА_7 під вартою, підлягає задоволенню.
Разом з тим, приймаючи до уваги вимоги ч. 3 ст. 183 КПК України, якою передбачено, що суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а відтак і при вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою, зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання обвинуваченим, у даному випадку обвинуваченими ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених ч. 1 цієї статті, колегія суддів вважає необхідним клопотання прокурора задовольнити частково та визначити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 розмір застави, виходячи з положень, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, у розмірі п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 177, 178, 183, 331, 376, 405 КПК України, колегія суддів, -
Клопотання прокурора Київської міської прокуратури, яка забезпечує підтримання публічного обвинувачення в суді апеляційної інстанції ОСОБА_9 задовольнити частково.
Продовжити строк тримання під вартою обвинувачених ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ,строком на 60 днів, а саме до 06 червня 2024 року включно.
На підставі ч. 3 ст. 183 КПК України, визначити обвинуваченим ОСОБА_5 та ОСОБА_7 , кожному окремо, заставу у розмірі 50 (п'ятдесяти) розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 150 400 (сто п'ятдесят тисяч чотириста) гривень, яка може бути внесена як самими обвинуваченими, так і іншими фізичними або юридичними особами протягом строку дії ухвали на розрахунковий рахунок Київського апеляційного суду: (м. Київ, вул. Солом'янська, 2-А, код ЄДРПОУ 42258617, номер рахунку за стандартом IBAN - НОМЕР_1 , банк надавача послуг - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку 820172, призначення платежу - застава відповідно за обвинуваченого ОСОБА_5 або ОСОБА_7 у справі № 752/5860/22 (провадження № 11-кп/824/3097/2024) у Київському апеляційному суді).
У разі внесення застави оригінал документа з відміткою банку, що підтверджує внесення застави, має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка, після отримання і перевірки документа, повинна надати розпорядження про негайне звільнення обвинуваченого (обвинувачених) з-під варти та повідомити про це суд.
У разі внесення застави покласти на обвинувачених до набрання вироком законної сили, але на строк не більше двох місяців обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:
- прибувати за кожною вимогою до суду;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому вони проживають, без дозволу суду;
- повідомляти суд про зміну свого місця проживання.
Роз'яснити обвинуваченим, що у разі невиконання цих обов'язків, а також, якщо обвинувачені, будучи належним чином повідомленими, не з'являться за викликом до суду без поважних причин чи не повідомлять про причини своєї неявки, а також у разі невиконання заставодавцями обов'язків із забезпечення належної поведінки обвинувачених та їх явки за викликом, застава звертається в дохід держави.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді: _____________ _____________ _____________
( ОСОБА_1 ) ( ОСОБА_2 ) ( ОСОБА_3 )
Номер справи : 752/5860/22
Номер провадження : 11-кп/824/3097/2024
Категорія: ч. 4 ст. 186 КК України
Головуючий у 1-й інстанції - суддя ОСОБА_10
Доповідач - суддя ОСОБА_1