Справа № 751/1931/24 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/824/4300/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2
31 травня 2024 року м. Київ
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:
ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретар - ОСОБА_5
за участю:
прокурора - ОСОБА_6
захисника - ОСОБА_7 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 ,
В провадженні Київського апеляційного суду перебуває кримінальне провадження № 12022270000000087 від 24.05.2022 року за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2024 року, якою обвинувальний акт з додатками щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_9 за обвинуваченням у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 2 ст. 255-1 КК України, ОСОБА_10 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_11 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 4 ст. 189 КК України, ОСОБА_12 за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч.4 ст. 189 КК України повернуто прокурору Чернігівської обласної прокуратури як такий, що не відповідає вимогам ст. 291 КПК України.
31 травня 2024 року до суду апеляційної інстанції надійшло клопотання прокурора про продовження ОСОБА_8 строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою. В обґрунтування доводів поданого клопотання прокурор вказав, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 закінчується 01 червня 2024 року. При цьому, встановлені судом ризики, передбачені п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України не зменшились та продовжують існувати, а саме ризик переховування від суду, оскільки останній обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання у виді позбавлення волі, і розуміючи можливість призначення йому реального покарання у разі визнання його винуватим може переховуватися від суду, ризик незаконного впливу на свідків та потерпілих у кримінальному провадженні, які на цей час судом безпосередньо не допитані, а враховуючи кримінальні зв'язки з раніше засудженими особами, обвинувачений може використовувати їхню допомогу з метою впливу на покази свідків та потерпілих, може іншим чином перешкоджати кримінальному провадженню, зокрема створювати штучні докази та підбурювати осіб, які не були безпосередніми свідками злочинів, до дачі завідомо неправдивих показань на підтвердження його невинуватості, а також вчиняти інші кримінальні правопорушення, оскільки тісно спілкується з раніше судимими особами, які перебували в місцях позбавлення волі, а отже існує ризик вчинення аналогічних кримінальних правопорушень. Вказав, що зважаючи на вказані ризики, жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти заявленим ризикам та забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого, а тому подальше тримання ОСОБА_8 під вартою є виправданим. Відтак просив продовжити відносно ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення розміру застави.
Колегією суддів були вжиті всі можливі заходи, направлені на повідомлення обвинуваченого ОСОБА_8 про дату та час розгляду клопотання, зокрема, повідомлена адміністрація установи, де утримується обвинувачений ОСОБА_8 . Клопотань про участь у розгляді клопотання від обвинуваченого не надійшло. Відповідно до пояснень прокурора, наданих в судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_8 відмовився отримувати клопотання про продовження щодо нього запобіжного заходу. Із урахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_8 не виявив бажання взяти участь у розгляді справи, у зв'язку з чим колегія суддів визнала за можливе розглянути справу у відсутність обвинуваченого.
Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав подане клопотання, просив продовжити ОСОБА_8 запобіжний захід у виді тримання під вартою;
захисника, який заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, просив обрати більш м'який запобіжний захід, не пов'язаний з триманням під вартою, або визначити розмір застави;
вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до наступних висновків.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 331 КПК України незалежно від наявності клопотань суд зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акта, клопотання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою. За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.
Відповідно до положень ст. 401 КПК України, суддя -доповідач після відкриття апеляційного провадження за скаргою на ухвалу суду першої інстанції вирішує, у тому числі, клопотання щодо запобіжного заходу.
За змістом ч.2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов'язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:
наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;
наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;
недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Як вбачається із матеріалів провадження, обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 за обвинуваченням його у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 189, ч. 1 ст. 255-1, ч. 2 ст. 255-1 КК України було скеровано до суду для розгляду. Дана обставина унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у даному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про продовження строків тримання під вартою вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч.1 ст. 177 КПК України.
Суд виходить із принципу презумпції невинуватості і не вирішує наперед процесуальну перспективу пред'явленого обвинувачення, а лише аналізує його обґрунтованість та тяжкість, суспільну небезпеку злочинних дій, в яких обвинувачується ОСОБА_8 .
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини доцільність продовження строку тримання під вартою ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстава для втручання в право особи на свободу. Наявність підстав для тримання особи під вартою та доцільність продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи.
При продовженні запобіжного заходу, суд враховує наявні матеріали кримінального провадження, оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема і тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.
Так, у ході судового розгляду прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України, які існували на час застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_8 та не припинили свого існування на момент вирішення питання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.
Оцінюючи в сукупності всі обставини, передбачені ст. 178 КПК України, колегія суддів вважає, що існують ризики того, що обвинувачений ОСОБА_8 може вчинити інше кримінальне правопорушення. При оцінці даного ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення злочинів, які поставлені у вину обвинуваченому. Також існують ризики того, що обвинувачений може незаконно впливати на потерпілих та свідків у данному кримінальному проваджденні зважаючи, що на теперішній час кримінальне провадження знаходиться на стадії судового розгляду, а потерпілі та свідки не були допитані, а також переховуватись від суду, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, зважаючи на те, що ОСОБА_8 обвинувачується у вчиненні тяжкого та особливо тяжких злочинів проти власності та проти громадської безпеки, пов'язаних, у тому числі, з встановленням та поширенням злочинного впливу, вимаганням грошових коштів, при цьому у нього відсутні законні джерела доходів, відсутні сталі соціальні зв'язки, а санкції статей інкримінованих ОСОБА_8 кримінальних правопорушень передбачають покарання на строк, що перевищує 10 років.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшують ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.
У зв'язку з викладеним, колегія суддів вважає доведеними ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, та наявність підстав для продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_8 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Неможливість застосування інших, більш м'яких запобіжних заходів обумовлена тим, що жоден інший запобіжний захід не забезпечить попередження вказаним ризикам, ураховуючи тяжкість кримінальних правопорушень та обставини їх вчинення.
Враховуючи викладені обставини колегія суддів вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів, ніж той, який запропоновано прокурором, є недоцільним, більш м'які запобіжні заходи не зможуть запобігти визначеним ризикам, отже, відповідно до положень частини першої статті 177 та частини першої статті 178 КПК України, суд вважає за доцільне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без права внесення застави у відповідності до вимог п. 1,4 ч. 4 ст. 183 КПК України.
Колегія суддів також враховує доводи сторони захисту, викладені на користь обвинуваченого ОСОБА_8 , але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу у справі, який полягає у повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення запобіганню процесуальних ризиків, а тому підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у виді тримання під вартою та обставини, які при цьому враховувались не відпали, а підстав для зміни чи скасування запобіжного заходу колегія суддів не вбачає.
Отже, враховуючи обставини вчинення ОСОБА_8 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, їх тяжкість, які є тяжким та особливо тяжкими злочинами проти власності та проти громадської безпеки, тяжкість покарання, яке може бути йому призначене у разі визнання його винуватості у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, наявність ризиків, що стали підставою для обрання обвинуваченому запобіжного заходу, і які на цей час не відпали та не припинили своє існування, дані про особу ОСОБА_8 , його соціальні зв'язки, відсутність даних щодо працевлаштування, вік та стан здоров'я, які при цьому не виключають можливість його тримання під вартою, оскільки належних доказів протилежного не надано, наявність судимостей, а також те, що розгляд вказаного провадження за апеляційною скаргою прокурора на ухвалу Деснянського районного суду м. Чернігова від 07 травня 2024 року в суді апеляційної інстанції не завершено, колегія суддів вважає за необхідне продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 строк тримання під вартою на 60 днів, а саме до 29 липня 2024 року, без визначення розміру застави на підставі положень п. 1, 4 ч. 4 ст. 183 КПК України. Підстав для зміни або скасування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_8 колегія суддів не вбачає.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 183, 199, 331, 401, 404, 405, 419 КПК України, колегія суддів,
Клопотання прокурора про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_8 задовольнити.
Продовжити обвинуваченому ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою на строк 60 днів, тобто до 29 липня 2024 року включно без визначення розміру застави і утримувати його в ДУ «Чернігівський слідчий ізолятор».
Ухвала оскарженню не підлягає.
ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4