31 травня 2024 року м. Київ
Справа №357/7071/23
Апеляційне провадження №22-ц/824/9906/2024
Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справах: судді-доповідача Соколової В.В.
суддів: Мережко М.В., Поліщук Н.В.
вирішуючи питання про відкриття апеляційного провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області, ухваленого під головуванням судді Бебешко М.М. 27 листопада 2023 року, повний текст рішення складений 27 листопада 2023 року, у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
Рішенням Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року позов Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - задоволено частково.
Не погодився із зазначеним судовим рішенням ОСОБА_1 , 22 березня 2024 року ним подано апеляційну скаргу.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року поновлено ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження, апеляційну скаргу залишено без руху у зв'язку із несплатою судового збору.
Зазначеною ухвалою було визначено, що відповідачу необхідно було надати до Київського апеляційного суду оригінал квитанції про сплату судового збору у розмірі 4026, 00 грн.
Крім того, на доводи відповідача щодо антиконституційності Закону України «Про судовий збір» було зазначено, що вирішення питань про відповідність нормативно-правових актів є компетенцією Конституційного Суду України, апеляційні суди не наділені такими повноваженнями.
Копію зазначеної ухвали супровідним листом від 16 квітня 2024 року було направлено відповідачу на вказану в апеляційній скарзі адресу, яку ним отримано особисто 13 травня 2024 року.
На виконання ухвали суду від 11 квітня 2024 року від відповідача до Київського апеляційного суду 27 травня 2024 року надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій він вказує, що «Закон України «Про судовий збір» не відповідає Конституції України та просить розглянути скаргу без сплати судового збору, а потім звернутись до Верховного Суду для вирішення питання стосовно внесення до Конституційного Суду України подання щодо конституційності ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022 року №2710-ІХ та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 року №3460-ІХ з метою встановлення правильної суми судового збору, після чого вже стягнути з сторони, яка програє судовий процес правильну суму судового збору».
Згідно зі ст. 129 Конституції України та ст. ст. 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов'язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (ALIMENTARIA SANDERS S.A. V. SPAIN, № 11681/85, § 35, ЄСПЛ, від 07 липня 1989 року).
Доступ до суду як елемент права на справедливий судовий розгляд не є абсолютним і може підлягати певним обмеженням у випадку, коли такий доступ особи до суду обмежується законом і не суперечить пункту першому статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якщо воно не завдає шкоди самій суті права і переслідує легітимну мету за умови забезпечення розумної пропорційності між використаними засобами і метою, яка має бути досягнута.
Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).
Аналогічний за змістом висновок міститься у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18).
Відповідно до ч.1 ст. 352 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
Вимоги щодо форми і змісту апеляційної скарги визначені статтею 356 ЦПК України.
Пунктом 3 ч.4 ст.356 ЦПК України встановлено, що до апеляційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Частиною 2 ст. 357 ЦПК України передбачено, що до апеляційної скарги, яка оформлена з порушенням вимог, встановлених ст. 356 цього Кодексу, застосовуються положення ст. 185 цього Кодексу.
Згідно з ч.1, 3 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, сплатить суму судового збору, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається позивачеві.
Аналогічний за змістом висновок міститься в ухвалі Верховного суду від 01 лютого 2024 року у справі №214/7709/21 (провадження №61-18525ск23).
Звертаючись до апеляційного суду із апеляційною скаргою на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року, ОСОБА_1 не сплатив судовий збір в передбаченому законом порядку.
ОСОБА_1 не було зазначено про те, що він є особою, яка звільнена від сплати судового збору. При зверненні до апеляційного суду відповідач не подавав клопотання про звільнення його від сплати судового збору з інших підстав.
11 квітня 2024 року відповідачем, на виконання вимог ухвали суду про залишення її апеляційної скарги без руху подано заяву про усунення недоліків, в обґрунтування якої зазначено, що вимоги щодо сплати судового збору суперечать вимогам Конституції України та є примушуванням до виконання цивільно-правових зобов'язань.
Доводи ОСОБА_1 про те, що апеляційний суд не прийняв подані ним беззаперечні докази незаконності стягнення з нього судового збору не спростовують висновки, наведені в ухвалі Київського апеляційного суду від 11 квітня 2024 року, так як судом надано оцінку доказів, поданих відповідачем , про що зазначено в оскаржуваній ухвалі.
Доводи поданої заяви не дають підстав для висновку про недотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при постановленні оскаржуваної ухвали, що не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи. Правильність застосування судом апеляційної інстанції вказаних вище норм процесуального права не викликає розумних сумнівів.
Оскільки відповідачем не було надано суду докази сплати судового збору та не наведено підстав для звільнення від сплати судового збору, таким чином, ним не усунуто недоліки, зазначені в ухвалі суду від 11 квітня 2024 року.
Враховуючи викладене та те, що цивільним процесуальним законодавством не передбачений порядок повторного залишення апеляційної скарги без руху, суд приходить до висновку, що в порядку ч. 3 ст. 185 ЦПК України, апеляційну скаргу слід визнати неподаною та повернути особі, яка її подала.
Роз'яснити відповідачу, що він не позбавлений можливості повторно звернутися до суду, з апеляційною скаргою, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для її повернення.
Керуючись ст. ст. 185, 357 ЦПК України, суд апеляційної інстанції
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 27 листопада 2023 року - вважати неподаною та повернути відповідачам.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Суддя-доповідач: В.В. Соколова
Судді: М.В. Мережко
Н.В. Поліщук