1[1]
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ
Київського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів при секретарі судового засіданняОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Києві 28 травня2024 року, апеляційну скаргу з доповненнями захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2024 року, відносно,
ОСОБА_6 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Києві, українця, громадянина України, не одруженого, офіційно не працевлаштованого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України,
за участі: прокурора захисника в режимі відеоконференцзв'язку підозрюваного ОСОБА_7 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6
Вказаною ухвалою задоволено клопотання слідчого Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 10 червня 2024 року включно, одночасно визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Не погоджуючись з таким рішенням, захисник ОСОБА_5 , в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати ухвалу слідчого судді, постановити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.
28 травня 2024 року на електронну адресу Київського апеляційного суду надійшли доповнення до апеляційної скарги захисника ОСОБА_5 , в яких вона зазначає про необґрунтованість підозри, оскільки клопотання про застосування запобіжного заходу та додатки до нього не містять відомостей та доказів кваліфікації злочину за ч. 2 ст. 307 КК України.
Зазначає, що 12 квітня 2024 року ОСОБА_6 надав показання, в яких повідомив, що він має ряд захворювань і вживає наркотичні речовини для полегшення болю, мети збуту таких речовин не мав.
Також, під час проведення обшуку ОСОБА_6 добровільно видав перелічені в ухвалі речі.
Слідчий суддя не зазначив в оскаржуваному рішенні мотивів того, що існує виключний випадок для застосування до підозрюваного найтяжчого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та жоден із більш м'яких запобіжних заходів не в змозі запобігти ризикам.
На переконання захисника, до ОСОБА_6 можливо застосувати запобіжний захід у виді домашнього арешту із застосуванням засобу електронного контролю.
Заслухавши доповідь судді, доводи захисника та підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу і просили її задовольнити, пояснення прокурора, який вважає ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали провадження і перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як убачається з матеріалів судового провадження, СВ Шевченківського УП ГУНП у м. Києві, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 03 жовтня 2022 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, під № 12022100100002799, за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 307, ч. 1 ст. 263 КК України.
12 квітня 2024 року ОСОБА_6 затримано в порядку ст. 208 КПК України.
13 квітня 2024 року ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
13 квітня 2024 року слідчий Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві ОСОБА_8 звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотаннямпро застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів.
Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2024 року клопотання слідчого задоволено та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор», строком на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 10 червня 2024 року включно, одночасно визначено заставу в розмірі 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 90 840 грн., та покладено обов'язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України.
Перевіряючи законність прийнятого рішення слідчим суддею, колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини та дотримання ним вимог КПК України, які регулюють норми застосування запобіжного заходу.
При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у ст. 177 КПК України, слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі й обставини зазначені у ч.1 ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів, тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі, вік та стан здоров'я підозрюваної, наявність постійного місця роботи або навчання, її репутацію, наявність судимостей та інше.
Перевіряючи доводи та обставини, на які посилався слідчий у клопотанні, колегія суддів вважає, що наведені у клопотанні дані свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
У даному кримінальному провадженні зв'язок підозрюваного ОСОБА_6 з вчиненим кримінальним правопорушенням підтверджується наявними у провадженні доказами, які підтверджують, що підозра є обґрунтованою, що дає підстави для застосування до нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з метою здійснення подальшого розслідування.
Вирішуючи клопотання про застосування такого запобіжного заходу як тримання підозрюваного під вартою, слідчий суддя врахував наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК України, що підтверджується наданими до клопотання доказами, тяжкість злочину, особу підозрюваного, та наявність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.
Зокрема, слідчим суддею обґрунтовано враховано, що підозрюваний може знищити, сховати або спотворити речі та документи, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки на даний час досудове розслідування у даному кримінальному провадженні перебуває на початковій стадії, а відтак ОСОБА_6 може знищити, сховати, або спотворити речі та документи, які на даній стадії органом досудового розслідування не встановлено.
Слідчий суддя також вважав, що існує ризик незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні з метою безпідставної зміни, або відмови їх від раніше наданих показань.
Окрім того, згідно практики Європейського суду з прав людини, рішення суду повинно забезпечувати не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства, вважає обрати міру запобіжного заходу у виді взяття під варту, оскільки відсутні підстави вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст. 176 КПК України, зможуть запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, та забезпечити виконання підозрюваним процесуальних обов'язків, що випливають із ч. 5 ст. 194 КПК України.
Відтак, слідчий суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність застосування відносно підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 59 днів, в межах строку досудового розслідування.
Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Згідно п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Встановлюючи розмір застави для ОСОБА_6 слідчий суддя врахував конкретні обставини кримінального провадження, наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, майновий, сімейний стан та інші дані, які характеризують особу підозрюваного та його спосіб життя, а також те, щоб розмір застави міг у повній мірі забезпечити його належну процесуальну поведінку та майбутньому зміг забезпечити відшкодування шкоди, у зв'язку з чим дійшов до висновку, що застава в межах 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 90840 грн. зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов'язків. з таким висновком погоджується колегія суддів.
Водночас, враховуючи доведені прокурором обставини, у випадку внесення застави слідчий суддя вважав за необхідне покласти на підозрюваного обов'язки, передбачені ст. 194 КПК України.
Застосовуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою підозрюваного ОСОБА_6 суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства.
Посилання сторони захисту на необґрунтованість підозри, колегія суддів вважає непереконливими. При цьому, варто зазначити, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з'ясування істини у справі, є достатньою для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
Питання доведеності вини підозрюваного у скоєнні інкримінованого злочину, з чим сторона захисту не погоджується, буде предметом дослідження судового розгляду справи по суті, у тому числі і ті обставини на які посилається захисник.
Істотних порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не встановлено, відтак ухвала слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2024 року є законною та обґрунтованою.
Керуючись ст.ст. 176, 177, 178, 182, 183, 194, 376 404, 405, 418, 422 КПК України, колегія суддів -
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 13 квітня 2024 року, відносно ОСОБА_6 , - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах підозрюваного ОСОБА_6 , - без задоволення.
Ухвала апеляційного суду відповідно до правил, визначених ч. 4 ст. 424 КПК України, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Унікальний номер справи 756/13630/24 Слідчий суддя в 1-ій інстанції: ОСОБА_12
Провадження № 11сс/824/3451/2024 Доповідач: ОСОБА_1
Категорія ст.183 КПК України