27 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду у складі:
головуючого судді - ОСОБА_1
суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря судового засідання - ОСОБА_4
за участю:
представника власника майна - ОСОБА_5
власника майна - ОСОБА_6
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року,-
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на автомобіль марки "TOYOTA CAMRY", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, що належить ОСОБА_8 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним.
Не погоджуючись з вказаним рішенням слідчого судді, адвокат ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , подав апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк на апеляційне оскарження, скасувати ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду
м. Києва від 18 січня 2024 року.
Мотивуючи вимоги своєї апеляційної скарги, вказує на те, що оскаржувана ухвала є незаконною, необґрунтованою та поставленою з істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону, а тому такою, яка підлягає скасуванню.
Так, ОСОБА_6 є законним власником і добросовісним набувачем арештованого автомобіля, який був придбаний ним в липні 2023 року та належить йому на праві власності, що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу.
Крім того, на думку автора апеляційної скарги, прокурором не доведено наявність будь-якого ризику для вказаного майна у даному кримінальному провадженні, тобто накладати арешт з метою забезпечення збереження майна як речового доказу не має підстав.
Окрім цього, повернення автомобіля власнику не завадить успішному розслідуванню в рамках даного кримінального провадження, оскільки користувачем автомобіля є ОСОБА_9 , який є діючим працівником поліції, відтак на вимогу слідчого автомобіль буде надано для проведення ймовірних необхідних слідчих дій.
Також, як вважає адвокат, накладений арешт не є співмірним обмеженням права власності завданням кримінального провадження.
Враховуючи, що оскаржувана ухвала була постановлена без участі власника та користувача вказаного майна, а з текстом судового рішення адвокат ознайомився лише 30.01.2024, то строк на апеляційне оскарження, на думку апелянта, було пропущено з поважних причин.
Заслухавши доповідь судді, думку власника майна та його представника, які підтримали подану апеляційну скаргу та просили її задовольнити, дослідивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апелянтом не було пропущено строк на апеляційне оскарження ухвали слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року з огляду на положення абзацу 2 ч. 3 ст. 395 КПК України і його апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
З матеріалів провадження вбачається, що СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024100030000008 від 03.01.2024 за фактом незаконного заволодіння транспортним засобом, якщо предметом незаконного заволодіння є транспортний засіб, вартість якого у двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 289 КК України.
Постановою старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві ОСОБА_10 від 12.01.2024 вказане в клопотанні майно -автомобіль марки "TOYOTA CAMRY", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2 визнано в кримінальному провадженні № 12024100030000008 від 03.01.2024 речовим доказом.
15.01.2024 прокурорДеснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва з клопотанням про арешт майна,а саме автомобіля марки "TOYOTA CAMRY", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, що належить ОСОБА_6 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним, посилаючись на наявність підстав, передбачених ч. 3 ст. 170 КПК України.
Ухвалою слідчого суддіДеснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року клопотання задоволено.
При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.
Зокрема, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати правову підставу для арешту майна, можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні або застосування щодо нього конфіскації, в тому числі і спеціальної, наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження, а також наслідки арешту майна для підозрюваного, третіх осіб.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення:
1) збереження речових доказів;
2) спеціальної конфіскації;
3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;
4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності.
Кримінальний процесуальний закон передбачає обов'язкові вимоги, яким має відповідати клопотання про арешт майна і перевірку відповідності клопотання вказаним вимогам покладено на слідчого суддю. Серед таких вимог згідно п. 1 ч. 2 ст. 171 КПК України, зокрема, є те, що в клопотанні про арешт майна має бути зазначено підстави і мету відповідно до положень статті 170 цього Кодексу та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.
Згідно з ч. 3 ст. 170 КПК України, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України.
Статтею 98 КПК України визначено що речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин що встановлюються під час кримінального провадження в тому числі предмети що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Наведені прокурором у клопотанні про арешт майна підстави, у зв'язку з якими майно відповідає критеріям, визначеним ст. 98 КПК України, не можуть бути визнані достатніми для висновку, що це майно є речовим доказом, оскільки, згідно положень ст. 171 КПК України, наведені у клопотанні обставини мають бути доведені доказами, доданими до клопотання.
З огляду на те, що вказане майно - автомобіль марки "TOYOTA CAMRY", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, що належить ОСОБА_6 , лише формально визнано речовим доказом у кримінальному провадженні, без зазначення яким критеріям, визначеним ст. 98 КПК України воно відповідає, правові підстави для накладення арешту на це майно були відсутні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що існування правової підстави для арешту вказаного майна не підтверджується відповідними доказами і саме тому на вищезазначене майно, не може бути накладено арешт без наявності на це законних підстав.
На підставі вищевикладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді підлягає скасуванню, з постановленням апеляційним судом нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання прокурора в накладенні арешту на майно, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.
Керуючись ст.ст. 170-173, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_5 , який діє в інтересах ОСОБА_6 , - задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18 січня 2024 року, якою задоволено клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна та накладено арешт на автомобіль марки "TOYOTA CAMRY", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, що належить ОСОБА_6 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним, - скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_7 про арешт майна, а саме автомобіля марки "TOYOTA CAMRY", державний номерний знак " НОМЕР_1 ", 2019 року випуску, номер кузова НОМЕР_2, сірого кольору, що належить ОСОБА_6 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним, - відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
_____________ _________________ _______________
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
Справа № 11-сс/824/2101/2024 Категорія ст. 170 КПК України
Унікальний № 754/697/24
Слідчий суддя суду 1-ї інстанції: ОСОБА_11
Доповідач: ОСОБА_1