Справа № 752/700/24 Головуючий у суді І інстанції Єсауленко М.В.
Провадження № 33/824/2802/2024 Головуючий у суді ІІ інстанції Голуб С.А.
20 травня 2024 року Київський апеляційний суд у складі судді Голуб С.А., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 та його захисника - адвоката Бобокала Романа Борисовича, розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві матеріали справи про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича на постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024 року у справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Постановою Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року ОСОБА_1 визнано винуватим у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, та піддано адміністративному стягненню у виді штрафу у розмірі 1 000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 грн, з позбавленням права керувати транспортним засобом строком на один рік. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605,60 грн.
Судом першої інстанції встановлено, що 30 грудня 2023 року о 21 год 05 хв. ОСОБА_1 керував транспортним засобом «GAC Aion», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Михайла Максимовича, 32 у м. Києві, і після встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою поліцейського БК №234917, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Постанова суду першої інстанції мотивована тим, що докази, які були досліджені судом у їх сукупності та взаємозв'язку, підтверджують винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, оскільки ним порушено вимоги п. 2.5 ПДР, що виразилось у відмові від проходження огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Не погодившись з вказаним судовим рішенням, 18 квітня 2024 року захисник ОСОБА_1 - адвокат Бобокал Р.Б. подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що постанова прийнята судом першої інстанції з порушеннями норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, є незаконною і необґрунтованою та просить постанову суду скасувати, а провадження у справі закрити у зв'язку з відсутності події і складу адміністративного правопорушення.
В обґрунтування своїх вимог зазначив, що висновок суду першої інстанції щодо визнання винним ОСОБА_1 ґрунтується на неповно з'ясованих обставинах та належним чином не мотивований.
Вказує, що на долученому до справи відеозаписі відсутня інформація про рух транспортного засобу «GAC Аіоn», д.н.з. НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 , однак судом першої інстанції дані обставини враховані не були.
Суд прийняв постанову на підставі власних припущень та міркувань, оскільки належних, допустимих та достатніх доказів на підтвердження обставин виконання ОСОБА_1 функцій водія транспортного засобу та зупинки інспектором поліції вказаного транспортного засобу під керуванням даного водія за порушення вимог ПДР України суду не було надано та вони в справі відсутні.
Судом першої інстанції не було взято до уваги рішення № 404/4467/16-від 20 лютого 2019 року, в якому Верховний Суд зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання нього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування. Проте зазначення «водія» унеможливлює правозастосування вказаного визначення в розумінні ст. 130 КУпАП, оскільки суттєво зменшує коло осіб, які можуть бути притягнуті до відповідальності за керування у нетверезому стані. Таким чином, знаходження біля транспортного засобу (в транспортному засобі), який не є в стані руху (знаходиться в нерухомому стані), особи в нетверезому стані не є доказом вчинення останнім адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП, оскільки саме перебування особи біля автомобіля не доводить факт керування транспортним засобом.
Уповноваженими особами не надано суду доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому правопорушенні, чого вимагає ч. 2 ст. 251 КУпАП, згідно якої обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених па складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.
Вважає, що зібрані по даній справі докази не підтверджують існування обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.
В матеріалах справи відсутні об'єктивні, належні та допустимі докази винуватості ОСОБА_1 в скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП.
В судовому засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 та його захисник - адвокат Бобокал Р.Б. підтримали доводи, викладені в апеляційній скарзі, просили скасувати оскаржувану постанову Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року та закрити провадження у зв'язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
Дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 та вивчивши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до таких висновків.
Згідно із ч. 7 ст. 294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.
Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративне правопорушення є всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи.
Згідно положень ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.
Відповідно до положень п. 1.1 Правил дорожнього руху ці Правила відповідно до Закону України «Про дорожній рух» встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пункт 1.3 ПДР передбачає, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими.
За п. 1.9 ПДР особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Відповідно до п. 2.5 ПДР водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Процедуру направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду визначає Порядок направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 грудня 2008 року за № 1103 (далі - Порядок).
Відповідно до п. п. 2, 3, 6, 7 вказаного Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких в поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп'яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС.
Огляд проводиться: поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів, дозволених до застосування МОЗ і Держспоживстандартом; лікарем закладу охорони здоров'я (в сільській місцевості за відсутності лікаря - фельдшером фельдшерсько-акушерського пункту, який пройшов спеціальну підготовку).
Водій транспортного засобу, що відмовився від проведення огляду на місці зупинки транспортного засобу або висловив незгоду з його результатами, направляється поліцейським для проведення огляду до відповідного закладу охорони здоров'я.
Поліцейський забезпечує проведення огляду водія транспортного засобу в закладі охорони здоров'я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення відповідних підстав.
Інструкція з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України 07 листопада 2015 року за № 1395 також передбачає, що огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Наявні матеріали відеозапису долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.
У разі відмови водія транспортного засобу від проведення огляду в закладі охорони здоров'я поліцейський із застосуванням технічних засобів відеозапису (а в разі неможливості застосування таких засобів у присутності двох свідків) складає протокол про адміністративне правопорушення, у якому зазначає ознаки сп'яніння і дії водія щодо ухилення від огляду.
Частиною 1 ст. 130 КУпАП передбачено адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп'яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення серії ААД № 728598 від 30 грудня 2023 року відносно ОСОБА_1 вбачається, що 30 грудня 2023 року о 21 год 05 хв. водій керував транспортним засобом «GAC Aion», д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Михайла Максимовича, 32 у м. Києві і після встановлення у нього ознак алкогольного сп'яніння відмовився від проходження огляду на стан сп'яніння у визначеному законом порядку, що зафіксовано технічними засобами відеозапису - нагрудною камерою поліцейського БК №234917, чим порушив вимоги п. 2.5. ПДР України та вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Зі змісту протоколу встановлено, що в ньому зазначено місце вчинення і суть адміністративного правопорушення, нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане адміністративне правопорушення. Також протокол про адміністративне правопорушення містить відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Матеріали даного провадження також містять відеозапис події, який є доказом у справі.
Як убачається з наявного в матеріалах справи відеозапису, працівники поліції під'їхали до автомобіля, який стояв на узбіччі з увімкненою аварійною світловою сигналізацією та увімкненим двигуном, повідомили ОСОБА_1 , що на його автомобіль у них є орієнтування, крім того його автомобіль має ознаки ДТП. Під час спілкування із ОСОБА_1 працівниками поліції було виявлено ознаки алкогольного сп'яніння, після чого було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу «Драгер».
ОСОБА_1 після того, як йому було запропоновано пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», повідомив працівників поліції, що буде проходити огляд у лікаря-нарколога.
Перемовини працівників поліції із ОСОБА_1 продовжувались близько години, дій щодо того, щоб їхати до лікаря ОСОБА_1 не вчиняв, сидів у своєму автомобілі, потім виходив з нього і знову сідав.
Крім того, працівники поліції просили ОСОБА_1 надати документи для встановлення особи, однак він надавав лише свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та почав вести себе агресивно, внаслідок чого до нього було застосовано адміністративне затримання та застосовано спеціальний засіб - кайданки.
Працівники поліції неодноразово пропонували ОСОБА_1 пройти огляд за допомогою приладу «Драгер», останній повідомляв, що буде їхати до лікаря-нарколога, в автомобіль працівників поліції він не сідав та сперечався з ними. Працівники поліції таку поведінку ОСОБА_1 розцінили як відмову від проходження огляду у медичній установі і склали протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Протокол про адміністративне правопорушення серії ААД № 728598 від 30 грудня 2023 року було зачитано ОСОБА_1 , повідомлено зміст і суть правопорушення, водій проставив підпис.
Вищезазначений відеозапис містить достовірні дані про дії водія ОСОБА_1 та працівників поліції, які передували складанню протоколу про адміністративне правопорушення, що має істотне значення для правильного вирішення даної справи та є допустимим доказом згідно положень ст. 251 КУпАП.
До того ж, інформація, яка міститься на відеозапису, є достатньою для висновку про те, що в діях ОСОБА_1 є склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Апеляційний суд відхиляє посилання захисника ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Р.Б. про те, що доказів керування транспортним засобом матеріали справи не містять, а він не керував транспортним засобом, оскільки вказані посилання не відповідають матеріалам справи, в тому числі й відеозапису з нагрудної камери працівника поліції. Так, з відеозапису вбачається, що ОСОБА_1 вийшов з автомобіля з водійського сидіння, на вимогу пройти огляд погоджувався, однак не вчиняв ніяких дій, до лікаря -нарколога бажав їхати самостійно на своєму автомобілі, факт керування не заперечував, в протоколі про адміністративне правопорушення жодних зауважень з цього приводу не зазначив, протокол підписав.
Крім того, під час спілкування ОСОБА_1 з працівниками поліції на місці події не було будь-яких сторонніх осіб.
Зібраними у цій справі доказами достовірно встановлено, що ОСОБА_1 відмовився від проведення огляду на стан алкогольного сп'яніння на місці його зупинки, а також відмовився проходити такий огляд в найближчому закладі охорони здоров'я, що підтверджується долученим до справи відеозаписом.
Вина ОСОБА_1 підтверджується наявними в матеріалами справи доказами в їх сукупності та взаємозв'язку, а тому інші доводи апеляційної скарги суд сприймає критично, як намагання уникнути відповідальності за вчинене.
Європейський суд з прав людини в своїх рішеннях, зокрема по справам «Кобець проти України» від 14 лютого 2008 року, «Берктай проти Туреччини» від 08 лютого 2001 року, «Лавенте проти Латвії» від 07 листопада 2002 року неодноразово вказує, що оцінюючи докази суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.
При цьому апеляційний суд враховує рішення по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29 червня 2007 року, в якому Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Апеляційний суд звертає увагу, що адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 КУпАП, за своїм характером має велику суспільну небезпеку, оскільки особа, яка керує транспортним засобом в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння створює загрозу життю та здоров'ю, як собі так і наражає на цю небезпеку інших учасників руху, а тому відсутні підстави для незастосування щодо неї адміністративного стягнення. Водночас відмова від проходження огляду на стан сп'яніння за наявності для цього підстав може дозволити особі уникнути від встановлення факту сп'яніння, а відтак і відповідальності за це.
Оцінка доказів, відповідно до ст. 252 КУпАП, відбувається за внутрішнім переконанням особи, що приймає рішення, та ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному досліджені всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю, а жодний доказ не має наперед встановленої сили.
Докази, наявні в матеріалах адміністративного провадження, в повній мірі дозволяють встановити обставини, які мають значення для розгляду даної справи щодо ОСОБА_1 , а переконливих підстав для сумнівів з приводу обставин, які наведено у письмових доказах, не встановлено.
Суд апеляційної інстанції враховує положення практики Європейського Суду з прав людини про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32).
Неправильного застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права при розгляді справи судом першої інстанції не встановлено, як не встановлено істотних порушень законодавства, що тягнуть зміну чи скасування постанови суду першої інстанції.
Таким чином, всупереч доводам апеляційної скарги, висновки суду першої інстанції про встановлення вини водія ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, ґрунтуються на підставі повного та об'єктивного з'ясування всіх обставин справи.
Адміністративне стягнення призначене в межах санкції ч. 1 ст. 130 КУпАП, у відповідності до положень ст. 33 КУпАП.
За таких обставин постанова Голосіївського районного суду м. Києва від 10 квітня 2024 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП є законною та обґрунтованою, підстав для її зміни чи скасування не вбачається, у зв'язку із чим апеляційний суд залишає цю постанову без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 294 КУпАП, суд
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 - адвоката Бобокала Романа Борисовича залишити без задоволення.
Постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 10 квітня 2024, якою ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення та притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Київського
апеляційного суду С.А. Голуб