Провадження № 11-кп/821/320/24 Справа № 709/94/23 Категорія: ч. 1 ст. 249 КК УкраїниГоловуючий у І інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2
27 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Черкаського апеляційного суду в складі:
головуючого судді ОСОБА_2
суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4
секретаря судового засіданняОСОБА_5 ,
за участі:
прокурораОСОБА_6 ,
обвинуваченого ОСОБА_7 ,
захисника ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси кримінальне провадження № 12023255320000020 від 05.01.2023 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2023 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микільське Світловодського району Кіровоградської область, українця, громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , непрацюючого, раніше не судимого,
засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України на 1 (один) рік обмеження волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 1 (один) рік та покладено обов'язки, передбачені ч. 1 ст. 76 КК України.
Прийнято рішення про стягнення з обвинуваченого ОСОБА_7 на користь:
- держави в особі Іркліївської ОТГ Золотоніського району Черкаської області 336 707 грн матеріальної шкоди;
-держави процесуальні витрати на залучення експертів в сумі 1 887,70 грн.
В порядку ст. 100 КПК України вирішена доля речових доказів.
Скасовано арешт накладений ухвалами Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 12 січня 2023 року на: виловлену рибу; гумовий човен марки «CATRAN» зеленого кольору, два весла без маркування, два гумові заброди сірого кольору без маркування, дві риболовецькі месинові сітки синього кольору з вічком 50 х 50 мм, 60 х 60 мм, довжиною по 50 м кожна.
За цим вироком ОСОБА_7 визнаний винуватим та засуджений за те, що він 04.01.2023 у період часу з 17 год до 19 год 52 хв, діючи з єдиним злочинним умислом, у порушення вимог п. 3 р. 2, п. 1 р. 4 «Правил любительського та спортивного рибальства», затверджених наказом Міністерством аграрної політики та продовольства України № 700 від 19.09.2022, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 16.11.2022 за № 1412/38748, без належного дозволу, умисно, займався незаконним рибним добувним промислом у акваторії Кременчуцького водосховища в адміністративних межах АДРЕСА_2 , використовуючи заборонене знаряддя лову - дві месинові риболовецькі сітки довжиною близько 50 метрів кожна, вічко від 50 до 60 мм, в результаті чого добув велику кількість риби виду: карась в кількості 2 штук, вартістю 913 гривень за 1 штуку на суму 1823 гривні; лящ в кількості 17 штук, вартістю 9152 гривні за 1 штуку на суму 155584 гривні; синець в кількості 4 штуки, вартістю 4565 гривень за 1 штуку на суму 18260 гривень; плітка в кількості 24 штуки, вартістю 4565 гривень за 1 штуку на суму 109560 гривень; плоскирка в кількості 12 штук, вартістю 4290 гривень за 1 штуку на суму 51480 гривень, що, згідно з висновком судової інженерно-екологічної експертизи № 23/23-23 від 30.01.2023, завдало істотну шкоду водним біоресурсам України та становить прямі матеріальні збитки 336 707 гривень.
В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить скасувати вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19.12.2023 через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження та ухвалити новий вирок, яким виправдати його у вчиненні кримінального проступку, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України.
Зазначає, що докази в цьому кримінальному провадженні, а саме: витяг з ЄРДР; протокол огляду місця події від 04.01.2023 та відеозапис до нього; протокол огляду предмету від 27.01.2023 з відеозаписом до нього та рапорти інспекторів, є недопустимими, оскільки зібрані неуповноваженими особами (органом) з порушенням установленого законом порядку та правил територіальної підслідності.
Зокрема вказує, що місцем скоєння кримінального правопорушення є водна поверхня Кременчуцького водосховища, яка належить до території Полтавської області, а тому дії правоохоронних органів Черкаської області не можуть поширюватися на територіальну підслідність іншого району та області.
Крім того зазначає, що під час судового розгляду він заперечував пред'явлене йому обвинувачення та стверджував, що рибу з човна та сітками в акваторії Кременчуцького водосховища не ловив. При цьому рибу в кількості 2-х мішків він із ОСОБА_9 купили серед дня у невідомих осіб, які човном припливли до берега. Придбану рибу вони заховали біля води, а коли увечері забирали, були затримані працівниками поліції.
Звертає увагу, що при їх затриманні з двома мішками риби, у них не було сіток та гумового човна з веслами. Працівники поліції змусили принести 2 риболовні мисинові сітки з його домоволодіння та чужий гумовий човен, що знаходився біля берега. Наведені обставини підтверджені показаннями свідка ОСОБА_9 , даними під час судового розгляду, а також показаннями свідка ОСОБА_10 , який зазначав, що рибацькі сітки були в мішку, були сухими і не схоже, що ними проводився вилов риби.
Вважає неспроможними показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які здійснювали спостереження за особами, які здійснювали вилов риби через тепловізор, з урахуванням того, що таке спостереження здійснювалося в темну пору доби, а технічні можливості тепловізора, не доведені стороною обвинувачення.
Додатково звертає увагу, що перший відеозапис події, на який послався суд як на доказ його винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, відображає виключно його затримання з 2-ма мішками риби. При цьому відеозапис не відображає ні човна, ні весел до човна, а ні сіток. Другий відеозапис, зроблений через 2 години після події, зафіксованих першим відеозаписом, відображає огляд місця події та наявність риболовецьких мисинових сіток. На відеозаписі лише озвучено про наявність весел, риби, сіток, проте відсутнє їх зображення.
Узагальнюючи викладене обвинуваченим зазначено про невстановлення факту здійснення ним незаконного рибного добувного промислу, а відеозаписами, в яких порушена безперервність фіксації, не підтверджена наявність, при його затриманні, гумового човна з веслами і риболовецьких месинових сіток.
На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 прокурором Чорнобаївського відділу Золотоніської окружної прокуратури ОСОБА_14 подані заперечення, які зводяться до законності, обгрунтованості вироку суду першої інстанції та безпідставності апеляційних вимог.
Заслухавши суддю-доповідача, думки обвинуваченого ОСОБА_7 та його захисника - адвоката ОСОБА_8 в підтримку апеляційних вимог у повному обсязі з наведених в апеляційній скарзі доводів, прокурора про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги сторони захисту, законність, обгрунтованість вироку суду першої інстанції, вивчивши матеріали кримінального провадження, перевіривши та обміркувавши над доводами апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 до задоволення не підлягає, з огляду на таке.
Висновки районного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, відповідають фактичним обставинам провадження, ґрунтуються на всебічному, повному та об'єктивному дослідженні доказів, правильно оцінених судом на виконання положень ст. 94 КПК України.
Дії обвинуваченого ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 249 КК України, як незаконне зайняття рибним добувним промислом, що заподіяло істотну шкоду, судом першої інстанції кваліфіковано вірно.
Обвинувачений ОСОБА_7 винуватість у пред'явленому обвинуваченні за ч. 1 ст. 249 КК України не визнав та суду першої інстанції показав, що він та ОСОБА_9 перебували на прибережній смузі, де збирали старовинні монети. Придбали два мішки з рибою, які заховали біля води, щоб увечері забрати. Коли почало темніти вони забрали мішки з рибою та йшли берегом до автомобіля, але їх зупинили працівники рибоохорони. Вони запропонували оформити все так, ніби це його риба і домовились, що кримінальної справи не буде, а штраф за вчинення адміністративного правопорушення буде невеликий. У подальшому ОСОБА_9 взяв сітки у нього вдома, які приніс до берега, а човен принесли самі працівники правоохоронного органу, оскільки у них його не було.
Незважаючи на зайняту обвинуваченим ОСОБА_7 позицію щодо невизнання винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, за обставин, встановлених та наведених у вироку суду першої інстанції, вона підтверджується безпосередньо дослідженими в судовому засіданні, перевіреними судом першої інстанції в їх сукупності, та наведеними у вироку доказами, зокрема даними:
-показань свідка ОСОБА_11 , даними суду першої інстанції про те, що 04.01.2023 під час патрулювання на річці ОСОБА_15 у тепловізор на воді він помітив особу в гумовому човні і бачив, як ця особа щось витягува з води. Перебуваючи вже на березі особа витягнула мішки, які спакувала, в цей час до неї підійшов інший чоловік і вони разом пішли берегом. Він разом із напарниками підійшли до згаданих чоловіків, включили бодікамеру та представилися. Вони побачили біля чоловіків мішки із свіжовиловленою рибою та сітками;
-показань свідка ОСОБА_12 , даними суду першої інстанції про те, що під час патрулювання прибережної зони він з напарниками у бінокль помітили на воді човен з однією особою. Було видно, що ця особа виймає сітки з води. Коли почало темніти за особою вони спостерігали у тепловізор. Вони бачили, що коли ця особа причалила до берега, до неї підійшов інший чоловік, вони взяли два мішки і почали рух вздовж берега. Ці особи були зупинені і у них виявлено два мішки із рибою та сітки;
-показань свідка ОСОБА_13 , даними суду першої інстанції про те, що 04.01.2023 близько 17 год 30 хв, під час патрулювання прибережної зони річки Сула, у тепловізор на воді було помічено особу в гумовому човні. Було видно, що ця особа щось робить, можливо виймає сітки. Близько 19 год човен причалив до берега і до особи, за якою вони спостерігали, підійшов чоловік, з яким вони разом почали рух берегом. Увімкнувши камеру вони підійшли до цих осіб, представились та виявили два мішки білого кольору. У цей час човен знаходився неподалік на березі. Коли на місце події приїхала слідчо-оперативна група було оглянуто мішки, в яких виявлена риба та сітки;
-показань свідка ОСОБА_9 , даними суду першої інстанції про те, що разом із сином близько 12 год приїхав на берег, де шукали старовинні предмети. ОСОБА_7 також був на березі і був одягнений у резинові чоботи та курточку. О 14 год до берега приплив човен з якого їм запропонували придбати рибу, на що він з ОСОБА_7 погодилися. Вони придбали два мішка риби за 600 грн. У подальшому близько 16 год 30 хв вони понесли мішки з рибою до автомобіля, де по дорозі їх зупинили працівники правоохоронного органу. Також зазначив, що човен був в очереті і на прохання працівників поліції вони його принесли, а ОСОБА_7 їздив додому за сітками;
-показань свідка ОСОБА_16 , даними суду першої інстанції про те, що в січні 2023 року близько 19 год 20 хв він з ОСОБА_10 приїхали на берег неподалік с. Жовнине, де побачили людей у формі з ОСОБА_7 . Неподалік біля очерету лежав човен, який був мокрим як ззовні так і в середині. Також він бачив два мішки з рибою та сітками про які ОСОБА_7 казав, що вони його. Додатково повідомив, що в його присутності на ОСОБА_7 будь-якого тиску працівника правоохоронного органу не чинили і він з цього приводу не скаржився;
-показань свідка ОСОБА_10 , даними суду першої інстанції про те, що він разом із ОСОБА_16 був понятим при огляді місця події. Ця подія відбувалася увечері біля берега неподалік с. Кліщинці. Слідча дія проводилась за участі ОСОБА_7 , також були присутні працівники рибоохорони, які все фіксували на камеру. На місці події він бачив гумовий човен, мішки з рибою та сітку, яка знаходилась в мішку окремо і візуально була сухою;
-протоколу огляду місця події від 04.01.2023 з додатком у виді відеозапису, якими зафіксовано огляд прибережної зони Сулинської затоки в адміністративних межах АДРЕСА_2 , де виявлено та вилучено гумовий човен зеленого кольору, два весла, пару забродів сірого кольору та два білі мішки, один з яких із сітками, а інший - з рибою;
-відеозапису та протоколу огляду предметів від 27.01.2023, якими зафіксовано огляд дисків з відеозаписами моменту фіксації вчинення правопорушення, а саме незаконного вилову 04.01.2023 риби ОСОБА_7 і обставини виявлення та вилучення гумового човна, весел, забродів, двох білих мішків, один з яких із сітками, а інший - з рибою;
-висновку експерта № 23/23-23 від 30.01.2023 про те, що розмір шкоди, заподіяної внаслідок незаконного вилову риби на прибрежній зоні ландшафного заказника загальнодержавного значення «Сулинський» с. Кліщинці, становить 336707 гривень, яка є істотною через вилов великої кількості риби.
Підстав вважати, що докази, покладені судом в основу обвинувального вироку, не відповідають ст. 85, 86 КПК України, в частині їх відповідності критеріям належності та допустимості, під час апеляційного перегляду оскаржуваного рішення не здобуто.
Безпосередньо досліджені судом докази є логічними, послідовними, узгоджуються між собою, не викликають сумнівів у їх правдивості та, у своїй сукупності, підтверджують той факт, що ОСОБА_7 без належного дозволу 04.01.2023 займався незаконним рибним добувним промислом у акваторії Кременчуцького водосховища в адміністративних межах с. Кліщинці Золотоніського району Черкаської області, використовуючи заборонене знаряддя лову - месинові риболовецькі сітки, в результаті чого добув велику кількість риби, що є істотною шкодою.
Доводи обвинуваченого ОСОБА_7 про те, що він придбав рибу і не здійснював її вилов, а також про те, що гумовий човен та сітки змусили принести працівники поліції, спростовуються наведеними вище доказами. Зокрема факт перебування ОСОБА_7 04.01.2023 у прибрежній зоні Сулинської затоки та виявлення працівниками правоохоронних органів у нього двох мішків з рибою, стороною захисту не оспарюється. Та обставина, що ОСОБА_7 незаконно займався рибним добувним промислом, а не придбав рибу, яка була у нього виявлена та вилучена під час огляду місця події 04.01.2023, за обставин, встановлених судом першої інстанції, підтверджується показаннями свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які, за допомогою тепловізора, спочатку спостерігали за ОСОБА_7 , що перебував на воді в гумовому човні і виймав сітки з води, а потім причалив до берега і разом з іншою особою почав рух берегом, а у подальшому був зупинений із двома мішками з рибою та сітками. Згідно протоколу огляду місця події від 04.01.2023 з відеозаписом до нього, окрім свіжевиловленої риби, на місці події було виявлено гумовий човен з веслами, заброди та сітки.
Показання свідків ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 є логічними, послідовними, узгоджуються між собою та з іншими матеріалами кримінального провадження, тому підстави ввжати, що вони є зацікавленими особами, тобто особами які мають намір обмовити ОСОБА_7 з метою його притягнення до кримінальної відповідальності, у колегії суддів відсутні.
Колегія суддів визнає необгрунтованими посилання сторони захисту на те, що показання ОСОБА_7 щодо придбання риби підтверджується показаннями свідка ОСОБА_9 , з огляду на таке.
Будучи допитаним в якості свідка судом першої інстанції свідок ОСОБА_9 , в тому числі показав, що він разом із ОСОБА_7 04.01.2023 придбав рибу на березі річки, а у подальшому, вже після зупинення працівниками правоохоронного органу, був принесений з очерету човен, а сітки - з домоволодіння ОСОБА_7 . З метою учунення суперечностей у показаннях свідка ОСОБА_9 вживались заходи щодо його повторного прибуття в судове засідання, однак останній загинув у результаті бойових дій. При цьому враховується, що ОСОБА_7 , зі слів ОСОБА_9 , був хлопцем його доньки, що, викликає сумнів у об'єктивності та неупередженості свідчень останнього в цій частині.
Щодо показань свідка ОСОБА_10 про те, що рибацькі сітки були в мішку, були сухими і не схоже, що ними проводився вилов риби, на які посилається сторона захисту в обгрунтування доводів щодо принесення сіток з домоволодіння ОСОБА_7 на вказівку працівників правоохоронного органу, без ознак здійснення ними вилову риби, колегія суддів зауважує, що огляд місця події за участю понятого ОСОБА_10 , під час якого останній спостерігав вказані сітки, проведений у період з 22 год 31 хв до 23 год 00 хв, тобто в темний період доби, при цьому, як пояснив свідок, він не торкався даних сіток і не тримав їх в руках. З огляду на наведене, показання свідка ОСОБА_10 в цій частині, є суб'єктивними, такими, що є його власними, нічим не підтвердженими домислами. Більш того ОСОБА_10 , приймаючи участь як понятий при проведенні огляду місця події, будь-яких зауважень або доповнень до ходу проведення слідчої дії та зафіксованої в протоколі інформації, не подавав.
Той факт, що вилов риби ОСОБА_7 здійснювався саме на човні, який було виявлено і вилучено на місці події, окрім іншого, також підтверджується показаннями свідка ОСОБА_16 , який приймав участь в огляді місця події як понятий, і стверджував, що човен був мокрим як всередині, так і ззовні.
Колегія суддів також зауважує, що поняті ОСОБА_10 та ОСОБА_16 , будучи допитаними як свідки, вказували на те, що під час проведення слідчої дії ОСОБА_7 вказував, що риба належить йому, сприяв проведенню огляду місця події за відсутності будь-якого фізичного та психологічного тиску з боку працівників поліції. При цьому, з показань вказаних свідків та протоколу огляду місця події від 04.01.2023 з відеозаписом, слідує, що сітки і човен знаходились на місці події за відсутності будь-яких ознак їх переміщення.
Щодо спостереження працівниками поліції за діями ОСОБА_7 через тепловізор без здійснення відеофіксації, на що посилається сторона захисту, свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 під час їх допиту судом першої інстанції вказали про неможливість здійснення такої фіксації за умов, які були на місці події, оскільки на відстані, на якій перебував ОСОБА_7 , портативний відеореєстратор не фіксує, а на ближчій відстані їх було б помічено останнім. Також зазначили про те, що відереєстратор було вімкнено одразу, коли ОСОБА_7 підійшов до берегової зони і на момент зупинення ОСОБА_7 з предметами, які у подальшому були виявлені та вилучені під час огляду місця події, відеофіксація на бодікамеру здійснювалася.
Той факт, що стороною обвинувачення не доведені технічні можливості тепловізора, за допомогою якого здійснювалося спостереження за ОСОБА_7 , не спростовує показання свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 про можливість, за погодніх умов, здійснення ними спостереження з використанням тепловізора за особою, яка спочатку перебувала у човні на воді і щось витягувала з води, а потім вийшла на берег.
Щодо небезперевності відеозаписів слідчих дій, а також різниці в зафіксованих в них предметів, що були виявлені та вилучені працівниками поліції, колегія суддів звертає увагу на наступне.
З матеріалів кримінального провадження встановлено, що підставою для проведення огляду місця події стало повідомлення працівників рибоохоронного патруля, які затримали ОСОБА_7 безпосередньо під час вчинення кримінального правопорушення. Хід затримання ОСОБА_7 та подальший огляд човна, сіток та риби, починаючи з 19 год. 10 хв зафіксовано працівниками правоохоронного органу на бодікамеру. У подальшому, як це вбачається із рапорту інспектора-чергового сектору реагування ПП Чорнобаївського ВП Золотоніського ВП ГУНП в Черкаській області ОСОБА_17 , працівниками правоохоронного органу о 19 год 53 хв викликано слідчо - оперативну групу. По приїзду на місце події слідчо-оперативної групи, 04.01.2023 о 22 год 31 хв розпочато огляд місця події, який тривав до 23 год. Такий огляд проведено в присутності понятих ОСОБА_10 , ОСОБА_16 , за участі ОСОБА_7 та державного інспектора з охорони ПНС ОСОБА_18 , здійснювалося фіксування слідчої дії за допомогою відеокамери. Даним відеозаписом зафіксовано обстановку на місці події, виявлення риби, резинового човна з веслами, забродів, двох мішків та двох месинових сіток. Наведене узгоджується із даними, зафіксованими в протоколі слідчої дії.
Статтею 237 КПК України передбачена можливість, за потреби, здійснення фіксування проведення огляду, а обов'язку здійснення безпреревного фіксування такої слідчої дії, чинним процесуальним законом не передбачено, тому зауваження сторони захисту щодо небезперервного фіксування огляду місця події, є необгрунтованими.
Доводи сторони захисту про те, що місцем вчинення кримінального правопорушення є територія Сулинського заказника, яка відноситься до Полтавської області, тому досудове розслідування в даному кримінальному провадженні здійснено з порушенням правил територіальної підслідності, були предметом перевірки та оцінки судом першої інстанції, з висновками якого цілковито погоджується і колегія суддів.
Статтею 218 КПК України передбачено, що досудове розслідування здійснюється слідчим того органу досудового розслідування, під юрисдикцією якого знаходиться місце вчинення кримінального правопорушення.
У протоколі огляду місця події від 04.01.2023, який не містить будь-яких зауважень, зазначено, що такий огляд проведено прибережної зони Сулинської затоки в адміністративних межах с. Кліщинці Золотоніського району Черкаської області. Крім того у рапорті інспектора взводу № 2 РОВО УПП в Черкаській області ДПП ОСОБА_13 від 04.01.2023 вказано, що було помічено човен з однією особою під час патрулювання прибережної зони річки Сула в адміністративних межах с. Кліщинці.
Таким чином доводи про порушення вимог ст. 218 КПК України під час досудового розслідування кримінального провадження щодо ОСОБА_7 , оскільки місцем вчинення кримінального правопорушення, тобто місцем вилову, є територія, яка відноситься до Полтавської області, на думку колегії суддів, є необгрунтованими, такими, що не підтверджуються будь-якими належними і допустимими доказами.
Наведене спростовує посилання в апеляційній скарзі на недопустимість як доказів витягу з ЄРДР, протоколу огляду місця події від 04.01.2023 з відеозаписом до нього, протоколу огляду предмету від 27.01.2023 з відеозаписом до нього, рапортів інспекторів, оскільки вони складені та оформлені працівниками Золотоніського РВП ГУНП в Черкаській області, тобто уповноваженими особами (органом) з дотриманням правил територіальної підслідності.
Наразі, колегією суддів в ході апеляційного перегляду судового рішення щодо ОСОБА_7 не встановлено обставин, які б свідчили про помилковість висновків суду першої інстанції та наявність підстав для скасування обвинувального вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19.12.2023 із закриттям кримінального провадження на підставі ст. 284 КПК України.
Вирішуючи питання про відповідність призначеного ОСОБА_7 покарання, колегія суддів виходить з того, що воно має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами.
За змістом ст. 65 КК України, суд при призначенні покарання повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Призначаючи ОСОБА_7 покарання судом першої інстанції дотримано вимоги ст.ст. 50, 65 КК України та постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання». Зокрема в повній мірі враховані ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке, з огляду на положення ст. 12 КК України, є кримінальним проступком, яким завдано шкоду державі та природоохоронній сфері, дані про особу винуватого, який раніше не судимий, вину у вчиненому не визнав, на спеціальних обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, його поведінку після вчинення кримінального правопорушення, за невстановленням обставин, що пом'якшують покарання та відсутності обставин, що його обтяжують, і обґрунтовано призначено ОСОБА_7 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 249 КК України у виді обмеження волі на мінімальний строк, передбачений ст. 61 КК України, із подальшим звільненням від відбування призначеного покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
На думку колегії суддів, покарання ОСОБА_7 призначене за санкцією частини статті КК України у визначених судом межах із подальшим звільненням від його відбування з випробуванням, узгоджується із загальними засадами призначення покарання, його метою та не буде становити «особистий надмірний тягар для особи», адже відповідає справедливому балансу між загальними інтересами суспільства, та вимогами захисту основоположних прав особи.
Підстав для пом'якшення ОСОБА_7 призначеного судом покарання в межах санкції ч. 1 ст. 249 КК України або із застосуванням положень ст. 69 КК України, колегією суддів не встановлено. Даних про наявність обставин, що є пом'якшуючими покарання обвинуваченого, з огляду на положення ст. 66 КК України, стороною захисту не надано і з матеріалів кримінального провадження не вбачається.
Колегія суддів цілковито погоджується із задоволенням судом першої інстанції цивільного позову прокурора в інтересах держави в особі Іркліївської сільської ради про відшкодування збитків, заподіяних рибному господарству на суму 336707 гривень, який вирішено з урахуванням положень ст. 127 - 129 КПК України, ст. 22, 1166 ЦК України та ст. 69 ЗУ «Про охорону навколишнього природного середовища», вважаючи суму, визначену судом до відшкодування доведеною.
Підстав для зменшення визначеної до відшкодування на користь Іркліївської ОТГ Золотоніського району Черкаської області суми завданих вчиненим кримінальним правопорушенням збитків, яка належить стягненню з обвинуваченого, під час апеляційного розгляду не встановлено.
Оскільки під час апеляційного розгляду не встановлено підстав, передбачених ст. 409 КПК України для скасування чи зміни вироку Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19.12.2023, який, на думку колегії суддів, відповідає критеріям ст. 370 КПК України, апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_7 залишається без задоволення, як необґрунтована.
Керуючись ст. 404, п. 1 ч. 1 ст. 407, ст. 418, 419 КПК України, колегія суддів судової палати, -
Вирок Чорнобаївського районного суду Черкаської області від 19 грудня 2023 року щодо ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 249 КК України, залишити без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 - без задоволення.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом трьох місяців в порядку, передбаченому ст. 426 КПК України.
Головуючий
Судді