Справа № 549/303/23 Номер провадження 22-ц/814/1613/24Головуючий у 1-й інстанції Крєпкий С.І. Доповідач ап. інст. Чумак О. В.
21 травня 2024 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого судді Чумак О.В.,
суддів Дряниці Ю.В., Пилипчук Л.І.
за участю секретаря Галушко А.О.
розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року, ухвалене суддею Крєпким С.І., повне рішення складено 08.12.2023 року,
та додаткове рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року,
по справі за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства «Придніпровський край» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди, передачу земельної ділянки власнику та стягнення моральної шкоди.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -
в с т а н о в ил а:
У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (далі - СТО «Придніпровський край») про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди, передачу земельної ділянки власнику та стягнення моральної шкоди.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що вона є власником спадкового майна - земельної ділянки, площею 3,18 га, цільове призначення - ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 5325155100:00:027:0014, розташованої на території Чорнухинської селищної ради.
З метою отримання доходу вищевказану земельну ділянку було передано в оренду СТОВ «Вишневе-Агро», правонаступником якого є СТОВ «Придніпровський край», строком на 10 років, про що було укладено договір оренди землі від 30.04.2007 та додаткову угоду від 28.12.2016.
Згідно з ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» право користування земельною ділянкою було зареєстровано 22.02.2017, індексний номер витягу 80950351.
Відповідно до умов вказаного договору оренди землі та додаткової угоди до нього:
-в оренду передається земельна ділянка загальною площею 3,18 га, у тому числі рілля 3,18 га, кадастровий номер земельної ділянки 5325155100:00:027:0014 (п.2.1-2.2 додаткової угоди);
-нормативна-грошова оцінка земельної ділянки, що передається в оренду за цим договором, становить 10 5185,00 грн станом на 01.01.2016 (п.2.4. додаткової угоди);
-строк дії договору - до 31.12.2023 (п.3.1 додаткової угоди);
-орендна плата за користування земельною ділянкою встановлюється за погодженням сторін у розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки (п.2.4 угоди), що складає 8414,80 грн за один повний рік користування земельною ділянкою (п.4.1. додаткової угоди).
- обчислення розміру орендної плати за кожен наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (залежно від того, яка з подій сталася раніше) (п.4.1 додаткової угоди);
-коефіцієнт індексації для орендної плати застосовується станом на 01 січня року виплати/нарахування (залежно від того, яка з подій сталася раніше) (п.4.1 додаткової угоди);
- орендна плата за користування об'єктом оренди сплачується орендарем на користь орендодавця шляхом видачі готівкових коштів через касу орендаря або шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок орендодавця, зазначений в даному договорі або поштовим переказом (п.4.2. додаткової угоди);
- орендна плата виплачується орендарем у встановленому п.4.1. цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного податкового законодавства (п.4.3. додаткової угоди);
-орендна плата за користування земельною ділянкою сплачується орендарем на користь орендодавця щорічно, в строк до 30 грудня року, за поточний календарний рік оренди (п.4.4. додаткової угоди);
-у разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу (п.4.6 додаткової угоди).
В порушення умов договору оренди землі від 30.04.2007 та в подальшому додаткової угоди від 28.12.2016 орендар систематично не сплачував (недоплачував) їй орендну плату, яка була істотною для неї, в наслідок чого вона була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору оренди, а саме грошових коштів, які були необхідні для забезпечення соціальних цінностей, передбачених статтею 3 Конституції України, чим була завдана матеріальна та моральна шкода.
Позивачка просить суд:
- розірвати договір оренди землі від 30.04.2007 та додаткову угоду до нього від 28.12.2016 на земельну ділянку площею 3,18 га, кадастровий номер 5325155100:00:027:0014, укладений між ОСОБА_1 та СТОВ «Вишневе-Агро», засновником якого та правонаступником є СТОВ «Придніпровський край»;
- стягнути з відповідача на її користь 35 960, 37 грн - заборгованість з внесення орендної плати (23 928, 28 грн - прострочена заборгованість з урахуванням індексів інфляції на кінець періоду, 679, 78 грн - 3% річних, 11 352,31 грн - пеня), 8 040, 83 - 18% податку, 670,07 - 1,5% військового збору, а всього 44 671,27 грн;
- зобов'язати СТОВ «Придніпровський край» передати земельну ділянку загальною площею 3,18 га, кадастровий номер 5325155100:00:027:0014 ОСОБА_1 в стані придатному для її цільового використання.
Також просила стягнути з СТОВ «Придніпровський край» на її користь 10000,00 грн компенсації моральної (немайнової) шкоди, яка проявилася у моральних переживаннях, нервових зривах, оскільки сума щорічної недоплати за договором оренди земельної ділянки для неї є істотною та впливає на її фінансовий стан.Систематичним невиконанням орендарем умов договору вона була позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору, а саме грошових коштів, які були їй для забезпечення соціальних цінностей.
Рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про розірвання договору оренди земельної ділянки, стягнення заборгованості за договором оренди, передачу земельної ділянки власнику та стягнення моральної шкоди задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» (місцезнаходження: 19702, м.Золотоноша Золотоніський район Черкаська область, вул.Обухова,52/3, код ЄДРПОУ 25207363) на користь ОСОБА_1 заборгованість по виплаті орендної плати за Договором оренди землі від 30.04.2007, а саме:
- 10653, 14 (десять тисяч шістсот п'ятдесят три гривні чотирнадцять копійок) гривень - сума заборгованості по орендній платі за землю за 2022 рік ;
- 185,63 (сто вісімдесят чотири гривні сімдесят п'ять копійок ) гривень - три проценти річних від простроченої суми;
- 421,11 (чотириста двадцять одна гривня одинадцять копійок) гривень - сума інфляції;
- 3086,78 (три тисячі вісімдесят шість гривень сімдесят вісім копійок) гривень - пеня, а всього 14 346,66 (чотирнадцять тисяч триста сорок шість гривень шістдесят шість копійок) гривень з відрахуванням необхідних обов'язкових податків і платежів.
ОСОБА_2 у задоволенні позовних вимог до сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» про розірвання договору оренди землі від 30 квітня 2007 року та додаткової угоди до нього від 28 грудня 2016 року, укладеного між ОСОБА_1 та сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край»; зобов'язання сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» передати земельну ділянку загальною площею 3,18 га, кадастровий номер 5325155100:00:02760014, власнику ОСОБА_1 ; стягнення моральної шкоди.
Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» на користь ОСОБА_1 288,90 гривень судового збору.
Додатковим рішенням Чорнухинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року доповнено рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року у цій справі та стягнуто з сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Придніпровський край» на користь ОСОБА_1 1305,00 гривень судових витрат.
З вказаними судовими рішеннями не погодилась позивач ОСОБА_1 та подала на нього апеляційну скаргу, в якій просить скасуватиоскаржувані судові рішення, ухвалити нове, яким задовольнити позов у повному обсязі та стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу.
Посилається на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, також неврахування судом висновків Верховного Суду у справах з аналогічних правовідносин.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивачка зазначає, що суд першої інстанції при встановлені обставин справи та оцінці доказів, на яких ґрунтуються вимоги, взяв до уваги розрахунок заборгованості виключно сторони відповідача та залишив поза увагою наведений позивачкою розрахунок, а також той факт, що індексація - це економічний механізм захисту від інфляції як показника зниження купівельної спроможності грошової одиниці. В результаті індексації купівельна спроможність доходу повинна залишатись такою, як на момент виникнення та повинна здійснюватися щомісяця відповідно до Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» наростаючим підсумком починаючи з дня введення в дію вказаного Закону у випадку з індексацією орендної плати - з дня укладення додаткової угоди до договору оренди землі тобто з 28.12.2016.
ОСОБА_1 вважає, що суд першої інстанції повинен був взяти до уваги наведений нею в позові розрахунок боргу відповідача перед позивачем.Тоді як наведений відповідачем розрахунок у відзиві на позов суперечить методології обчислення орендної плати з урахуванням індексів інфляції, Закону України «Про індексацію доходів населення», ст. 21 ЗУ «Про оренду землі» та умовам договору. Також не погоджується з висновками суду про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі та повернення їй земельної ділянки та стягнення моральної шкоди, заподіяння якої і розмір доведено нею, а також стягнути витрати на правничу допомогу в повному обсязі.
Також позивачка не погодилась з додатковим рішенням суду, яке просить скасувати, ухвалити нове, посилаючись на те, що суд неправильно розподілив витрати на правничу допомогу, яка на її думку підлягає стягненню на її користь у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач СТОВ «Придніпровський край» просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін, оскільки вважає його законним і обґрунтованим.
Сторони до апеляційного суду не з'явилися, про день, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило. Від представника позивачки ОСОБА_1 адвоката Сініциної О.П. та відповідача СТОВ «Придніпровський край» надійшли заяви про розгляд справи у їх відсутність.
Відповідно до статті 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.
Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Європейський суд з прав людини в рішенні від 07.07.1989 у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.
За змістом позиції Верховного Суду, сформованої у справі від 01.10.2020 №361/8331/18, якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.
Враховуючи, що сторони належним чином повідомлені про день, час і місце розгляду справи, надали клопотання про розгляд справи без їх участі, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу у їх відсутність.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на таке.
Згідно ч.ч. 1-3 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Відповідно до ст. 374 ч.1 п. 1 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Згідно ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Суд першої інстанції встановив, що згідно з договором оренди земельної ділянки від 30.04.2007 року ОСОБА_3 надав в оренду ТОВ «Повстинагроальянс» в строкове платне користування земельну ділянку сільськогосподарського призначення загальною площею 3,18 га строком на 5 років.
Договір зареєстрований у Чорнухинському районному відділі Полтавської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при Держкомземі України», про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 04.06.2007 року за №040154500177 (а.с.35-36).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 16.08.2016 власником земельної ділянки загальною площею 3,18 га, розташованої на території Чорнухинської селищної ради, кадастровий номер 5325155100:00:027:0014, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 , є позивач ОСОБА_1 (а.с.34).
У зв'язку з переходом права власності на вищевказану земельну ділянку до позивача як спадкоємця між ТОВ «Повстинагроальянс», яке змінило назву на СТОВ «Вишневе-Агро», правонаступником якого є СТОВ «Придніпровський край», що не заперечувалось учасниками справи, та 28.12.2016 було укладено Додаткову угоду до договору оренди землі від 30.04.2007.
Вищевказаний Договір оренди землі був викладений у новій редакції: визначено строк дії Договору до 31.12.2023 р., встановлено орендну плату в розмірі 8% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що становить 8414,80 грн за рік оренди, строк внесення орендної плати - до 30 грудня поточного року, за поточний календарний рік оренди, нормативно-грошова оцінка земельної ділянки становить 105185,00 грн станом на 01.01.2016.
Обчислення розміру орендної плати за кожний наступний рік оренди здійснюється з урахуванням індексації на рік виплати/нарахування (в залежності від того, яка із подій сталася раніше).
Пунктами 4.3. додаткової угоди визначено, що орендна плата виплачується орендарем за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного законодавства.
Відповідно до п.4.6. додаткової угоди у разі несвоєчасної сплати орендної плати у термін, що передбачений цим договором, орендар сплачує на користь орендодавця пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період прострочення, за кожний день прострочення платежу (а.с.37-41).
Право оренди зареєстроване в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 20 лютого 2017 року, номер запису про інше речове право 16340751, що підтверджується витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно №33984487 (а.с.42-43).
Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач допустив невиплату позивачці орендної плати за 2022 рік, проте це не є свідченням систематичної несплати орендної плати та підставою для дострокового розірвання договору оренди землі й повернення земельної ділянки.
Також суд дійшов висновку про відсутність підстав про стягнення з відповідача на користь позивачки моральної шкоди.
Колегія суддів погоджується з висновками місцевого суду, враховуючи наступне.
Відповідно до ст.ст. 2,3 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ст.ст.12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Частинами 1,2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За приписами ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Частиною першою ст.15 ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За приписами ч.2 ст.409 ЦК України власник земельної ділянки має право на одержання плати за користування нею. Розмір плати, її форма, умови, порядок та строки її виплати встановлюються договором.
Відповідно до норм ч.1 ст.93 ЗК України, ст.1 Закону України "Про оренду землі", право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння та користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та інших видів діяльності.
Відповідно до ст. 96 ЗК України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати земельний податок або орендну плату.
За змістом ст.13 Закону України "Про оренду землі" під договором оренди землі розуміється договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Статтею 15 Закону України "Про оренду землі" визначено, що однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її виплати, відповідальності за її несплату.
Орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (стаття 21 Закону).
За нормами ст.ст.24, 25 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Орендодавець зобов'язаний, зокрема, передати в користування земельну ділянку у стані, що відповідає умовам договору оренди, орендар - своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку.
Виходячи з вищенаведеного саме на орендаря покладається обов'язок щодо своєчасного та в повному обсязі сплати орендної плати за земельну ділянку, а орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати.
Відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про суми виплачених доходів та утриманих податків від 27.08.2023 ОСОБА_1 від СТОВ «Придніпровський край» у 2020 році було нараховано та сплачено 10518,47 грн орендної плати, у грудні 2021 року - 10518,47 грн з відрахуванням сум утриманих податків, що не заперечувалось позивачкою.
У грудні 2022 року позивачці нарахована та не виплачена орендна плата у сумі 10518,48 грн (а.с.44-45).
Представник позивачки не погоджується з вказаним розміром орендної плати, посилаючись на те, що визначена договором орендна плата підлягає збільшенню на суму передбачених законодавством податків і зборів.
Суд першої інстанції надав правильну оцінку запереченням представника позивачки, пославшись на те, що це суперечить п.4.3. договору, відповідно до якого орендна плата виплачується орендарем у встановленому у п.4.1. цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного податкового законодавства.
Враховуючи вищевикладене,суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що стягненню з відповідача на користь позивачки підлягає заборгованість по орендній платі за 2022 рік в розмірі, встановленому договором з урахуванням індексації в сумі 10653,14 грн, що вираховується шляхом множення сукупного індексу інфляції за 2022 рік (126,6%) на розмір заборгованості (8414,80 грн).
При цьому суд першої інстанції вірно взяв до уваги наведений відповідачем розрахунок, який проведений відповідно до умов договору.
Оскільки невиплата орендної плати за користування земельною ділянкою мала місце в 2022 році, суд першої інстанції при визначенні суми заборгованості по орендній платі правильно застосував індекс інфляції за 2022 рік.
Доводи позивачки та її представника як у суді першої інстанції, так і в апеляційній скарзі щодо розміру простроченої заборгованості по орендній платі за 2022 рік, яка становить 14625,67 грн, є помилковим, не відповідає умовам договору, тому вірно не взятий до уваги судом першої інстанції.
Відповідно до вимог ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно наданого представником відповідача розрахунку, інфляційні збитки за період з 01.01.2023 по 30.07.2023 становлять 421,11 грн, 3% річних - 185,63 грн, пеня згідно з п.4.6. -3086,78 грн.
Представник позивача в суді першої інстанції уточнила період розрахунку інфляційних збитків, 3% річних та пені - з 01.09.2020 по 31.07.2023.
Інфляційні втрати за період 01.01.2023 по 31.07.2023 становлять 421,11 грн (10 653,14 грн х 103,953% (сукупний індекс інфляції) / 100% - 10 653,14 грн = 421,11 грн.
Три проценти річних - 185,63 грн (10 653,14 грн х 3% / 100% х 212 (кількість днів)/365).
Виходячи з розрахунку за формулою: пеня = (сума боргу) х (розрахункова ставка НБУ)/100 х (кількість днів)/ 365, за період з 01.01.2023-31.07.2023 пеня складає 3086,78 грн:
1)379,43 грн за період з 01.01.2023 -26.01.2023 (10 653,14 грн. х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х26 (кількість днів) / 365;
2)715,07 грн за період з 27.01.2023 -16.03.2023 (10 653,14 грн. х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365;
3)612,92 грн за період з 17.03.2023 -27.04.2023 (10 653,14 грн. х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365;
4)715,07 грн за період з 28.04.2023 -15.06.2023 (10 653,14 грн. х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 49 (кількість днів) / 365;
5)612,92 грн за період з 16.06.2023 -27.07.2023 (10 653,14 грн. х 50,000% (розрахункова ставка) / 100% х 42 (кількість днів) / 365;
6)51,37 грн за період з 28.03.2023 -31.07.2023 (10 653,14 грн. х 44,000% (розрахункова ставка) / 100% х 4 (кількість днів) / 365;
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками місцевого суду про стягнення з ТОВ "Придніпровський край" на користь позивача 10653,14 грн заборгованості по орендній платі за землю за 2022 рік, три проценти річних у сумі 185,63 грн від простроченої суми, інфляційні втрати у розмірі 421,11 грн, пеню у сумі 3086,78 грн.
При цьому судом вірно враховано, що в грудні 2022 року відповідачем нарахована та не виплачена орендна плата у сумі 10518,48 грн. Суми утриманих податків перераховані у розмірі 1893,33 грн (а.с.44-45).
Обґрунтовуючи позовні вимоги про розірвання договору оренди, позивач вказувала, що відповідач не в повному обсязі виплачував орендну плату за 2020-2021 роки, а за 2022 рік взагалі не сплатив.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не допускав систематичної несплати орендної плати, з чим погоджується колегія суддів, з огляду на таке.
Пунктом «д» частини першої статті 141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.
Згідно пункту 1 частини першої статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.
Частинами першою, другою статті 651 ЦК України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Застосування такого правового наслідку, як розірвання договору судом, саме з підстави істотності допущеного порушення договору, визначеної через іншу оціночну категорію - значну міру позбавлення того, на що особа розраховувала при укладенні договору, - відповідає загальним засадам цивільного законодавства, до яких за пунктом 6 частини першої статті 3 ЦК України належать, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 листопада 2018 року у справі № 912/1385/17 (провадження № 12-201гс18).
Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Подібний висновок викладено у постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 (провадження № 61-41932сво18).
Об'єднана Палата Касаційного цивільного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі № 293/1011/16-ц (провадження № 61-29970сво18) дійшла висновку, що тлумачення пункту д) частини першої статті 141 ЗК України, частини другої статті 651 ЦК України свідчить, що «несплата орендної плати» охоплює випадки як невиплати орендної плати у цілому, так і її виплату у розмірі меншому, ніж визначеному договором (без урахування індексації, індексу інфляції тощо).
Суд першої інстанції правильно встановив, і це підтверджено матеріалами справи, що відповідач не виплатив позивачу орендну плату за 2022 рік, а заборгованість з виплати орендної плати за 2020-2021 відсутня.
Враховуючи те, що факт систематичного невиконання орендарем обов'язку зі сплати орендної плати не доведений, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для дострокового розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки на підставі п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України, ч.1 ст.32, ст.24, ст.25 Закону України «Про оренду землі».
Згідно з ч.1 ст.23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав.
У зобов'язальних правовідносинах моральна шкода стягується за правилами ст.611 ЦК України, згідно з якої моральна шкода за невиконання однією із сторін зобов'язання підлягає стягненню у випадку, якщо це обумовлено договором або про це міститься пряма вказівка в законі, що регулює вказані правовідносини. Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №692/1276/14-ц.
Разом з цим відшкодування моральної шкоди ні договором оренди, укладеним між позивачем та відповідачем, ні законом, що регулює відносини оренди землі, не передбачено.
З огляду на наведене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 про стягнення моральної шкоди.
Також колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції із розподілом судових витрат, які проведені відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 288,90 грн.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції обґрунтовано виходив із того, що позивач скористалася правом на правничу допомогу, надану їй адвокатом та подала до суду першої інстанції клопотання про стягнення з відповідача витрат на професійну правничу допомогу в сумі 15000 грн, до якого додані договір про надання правової допомоги №04/08/23-ЦП, акт приймання-передачі виконаних робіт (наданих послуг) за договором про надання правничої (правової) допомоги №04/08/23-ЦП від 04.08.2023, в якому наведено перелік послуг, обсяг та вартість наданої правничої допомоги (а.с.164-169).
Представник відповідача адвокат Литвиненко Д.Г. подала до суду заяву, в якій просить провести судове засідання без її участі, зменшити розмір витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами з підстав наведених у відзив і запереченні,зокрема, зазначила, що розмір заявлених витрат на правову (правничу) допомогу не відповідає критерію реальності адвокатських витрат та критерію розумності їхнього розміру, не є співрозмірним із складністю справи та виконаної адвокатом роботи, обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, не відповідає критерію розумності та справедливості (а.с.100-101, 184).
Позивачка не погодилась з розміром витрат на правничу допомогу, які стягнуті додатковим рішенням, пославшись на те, що їх розмір є співмірним з обсягом наданих послуг.
Перевіряючи доводи апеляційної скарги позивачки на додаткове рішення суду від 18 грудня 2023 року про стягнення витрат на правничу допомогу, колегія суддів апеляційного суду зазначає таке.
Статтею 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать в тому числі витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи.
Відповідно до приписів ч.1, п.3 ч.2, ч.3 ст.141ЦПКУкраїни судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
За правилами ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок щодо попереднього (орієнтовного) визначення суми судових витрат встановлено ст.134 ЦПК України.
Таким чином відсутність документального підтвердження надання професійної правничої допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акту прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв'язку з недоведеністю їх наявності.
Представником позивача протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду на підтвердження надання професійної правничої допомоги надано копію угоди №04/08/23-ЦП про надання правничої (правової) допомоги щодо ведення справи за позовом про стягнення орендної плати (далі Угода), укладеного 04.08.2023 між позивачем та адвокатом.
Відповідно до п.3.1 Розділу 3 Угоди №04/08/23-ЦП "Гонорар та порядок розрахунків" сума гонорару з надання правової допомоги становить 15 000 грн (а.с.168)
Згідно акту про прийняття-передачі наданих послуг від 29.11.2023, адвокатом Сініциною О.П. згідно з Угодою надано, а ОСОБА_1 прийнято зазначені послуги (а.с.169).
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що надані документи в їх сукупності є достатніми доказами на підтвердження наявності підстав для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у заявленому розмірі, а саме 15 000,00 грн.
Вказаний розмір судових витрат доведений документально, обґрунтований та підлягає розподілу за результатами розгляду справи. Доказів неспівмірності заявлених до стягнення витрат стороною відповідача не надано.
Враховуючи те, що позов ОСОБА_1 задоволено на 8,7%, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь 1305,00 грн витрат на правничу допомогу (15 000 грн х 8,7%).
Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення суду від 29.11.2023 не підтверджені належними і допустимими доказами; переважно дублюють обґрунтування позовних вимог, не спростовують правильних висновків суду першої інстанції, тому на увагу колегії суддів не заслуговують.
Посилання апелянта на те, що районний суд взяв до уваги розрахунок заборгованості з орендної плати, наданий відповідачем, який на її думку є неправильним, на увагу колегії суддів також не заслуговують, оскільки аналіз умов додаткової угоди від 28.12.2016 свідчить про те, що сторони у ньому не передбачили правил обчислення орендної плати з індексом інфляції з 2016 року (дати укладення угоди), отже, з урахуванням п. 4.1 договору оренди коефіцієнт інфляції має обчислюватися для орендної плати як добуток індексів інфляції відповідного року.
Аналогічні висновки наведені у постанові Верховного Суду від 26.05.2021 у справі № 540/544/18, яка є релевантною даній справі.
При цьому позивачка неправильно ототожнює механізм обрахунку інфляційних втрат із механізмом обрахунку орендної плати з індексом інфляції.
Посилання позивачки в апеляційній скарзі на порівняння змін мінімальної заробітної плати та прожиткового мінімуму із зміною орендної плати, застосування під час розрахунку проіндексованої орендної плати Закону України «Про оренду державного та комунального майна», Методики розрахунку орендної плати за державне майно до уваги колегії суддів не приймаються, оскільки земельна ділянка позивачки є її приватної власністю. Тоді як вказані нормативні акти регулюють розрахунок орендної плати для земельних ділянок державного та комунального майна.
Наведений позивачкою розрахунок індексів інфляції не відповідає умовам договору, яким передбачено нарахування і виплату орендної плати один раз на рік.
Твердження позивачки про те, що орендар як податковий агент орендодавця під час нарахування орендної плати повинен збільшити вказану в додатковій угоді суму орендної плати 8414,20 грн на 19,5% (ПДФО 18% та військовий збір 1,5%), суперечать вимогам чинного законодавства України, зокрема пп. 164.2.5, п.23, пп 168.1.1 Податкового кодексу України та умовам у п. 4.3. додаткової угоди до договору оренди, яким передбачено, що орендна плата виплачується орендарем у встановленому в п.4.1 цього договору розмірі за вирахуванням суми податку з доходів фізичних осіб та інших податків, обчислених (нарахованих та утриманих) згідно з вимогами чинного податкового законодавства.
Аналіз вказаних положень закону та умов договору свідчить про те, що із вказаного в договорі землі розміру орендної плати орендар має вирахувати та утримати ПДФО та військовий збір, а залишок суми перерахувати орендодавцю. Такий підхід оподаткування є сталим.
Посилання ОСОБА_1 на те, що суд безпідставно відмовив у позові про дострокове розірвання договору оренди також не заслуговують на увагу, оскільки, як правильно встановлено місцевим судом, у діях відповідача відсутні ознаки систематичності порушення виплати орендної плати позивачці. Натомість мала місце одноразова невиплата за 2022 рік, що не є систематичною несплатою орендної плати, та, відповідно, не може бути підставою для дострокового розірвання договору оренди з підстав систематичної невиплати орендної плати.
Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 28.09.2016 р. у справі № 6-977цс16, від 17.10.2017 року у справі № 6-1449цс17.
При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що на час розгляду справи судом дія договору закінчилася.
Посилання позивачки на те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимоги про повернення земельної ділянки, також не заслуговують на увагу, оскільки така вимога є віндикаційним позовом, предметом якого є вимога власника, який не є фактичним володільцем індивідуально-визначеного майна до особи, яка незаконно фактично володіє цим майном, про повернення його з чужого незаконного володіння. Тоді як позивачка є законним володільцем і користувачем спірної земельної ділянки на підставі належним чином зареєстрованого договору оренди.
Також безпідставні твердження апелянта про відмову в позові щодо стягнення моральної шкоди, оскільки позивачкою не доведено належними і допустимими доказами факт її заподіяння відповідачем та підстави її стягнення.
Доводи апеляційної скарги на додаткове рішення від 18.12.2023 щодо витрат на правничу допомогу також не підтверджені та не спростовують правильних висновків місцевого суду про стягнення цих витрат пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1305, 00 грн.
Рішення суду від 29.11.2023 та додаткове рішення суду від 18.12.2023 щодо стягнення витрат на правничу допомогу відповідають нормам матеріального і процесуального права. Підстав для їх скасування чи зміни з наведених в апеляційній скарзі мотивів колегією суддів не встановлено.
За таких обставин апеляційна скарга ОСОБА_1 залишається без задоволення, а оскаржувані позивачкою судові рішення залишаються без змін апеляційним судом.
Понесені позивачкою витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивачку.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 375, 382-384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 29 листопада 2023 року та додаткове рішення Чорнухинського районного суду Полтавської області від 18 грудня 2023 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Головуючий суддя О.В.Чумак
Судді Ю.В.Дряниця
Л.І.Пилипчук