Житомирський апеляційний суд
Справа №295/6702/22 Головуючий у 1-й інст. Чішман Л. М.
Категорія 18 Доповідач Трояновська Г. С.
30 травня 2024 року Житомирський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді Трояновської Г.С.
суддів: Павицької Т.М., Борисюка Р.М.
з участю секретаря судового засідання Нестерчук М.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі в режимі відеоконференції цивільну справу №295/6702/22 за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Преміум Лігал Колекшн», Товариства з обмеженою відповідальністю «Нерухомість - закон та порядок», треті особи: ОСОБА_2 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , в інтересах якого діє законний представник ОСОБА_1 , приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Пономарьова Дар'я Володимирівна, служба у справах дітей Житомирської міської ради про визнання правочину недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння
за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2024 року, ухваленого під головуванням судді Чішман Л.М. у м. Житомирі,
У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із названим позовом та просила визнати недійним договір купівлі-продажу від 05.07.2021 року серія та номер 1292, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.; витребувати з чужого незаконного володіння ТОВ «Нерухомість - законі і порядок» на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позову зазначено, що 17.04.2007 року між ВАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №17/04/2007/840-Н/193, відповідно до умов якого позивач, як позичальник, отримала грошові кошти в сумі 50 500,00 доларів США на строк до 16.04.2027 року, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,99 % річних.
На забезпечення виконання вимог за вказаним кредитним договором 17.04.2007 між ОСОБА_6 та Банком було укладено договір іпотеки, предметом якої була квартира АДРЕСА_1 .
Позивач вказала, що у вересні 2021року їй стало відомо про продаж іпотечної квартири.
З Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів - нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна їй стало відомо, що рішенням державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59106672 від 05.07.2021 року на підставі Договору № GL3N217215_ПB про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, серія та номер: 2891, виданий 30.04.2020, видавник: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., змінено іпотекодержателя з Банку на ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
05.07.2021 між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «Нерухомість - закон та порядок» було укладено договір купівлі-продажу, серія та номер: 1292, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.. Зазначений договір став підставою для прийняття рішення державного реєстратора - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пономарьової Д.В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 59106672 від 05.07.2021 року, яким зареєстровано право власності на квартиру за ТОВ «Нерухомість - закон та порядок».
Внаслідок вказаного договору та рішення про державну реєстрацію речових прав, квартира позивача, що була предметом іпотеки, перейшла у власність ТОВ «Нерухомість - закон та порядок».
Позивач вказала, що звернення стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку відбулося із порушенням вимог статті 38 Закону України «Про іпотеку», ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» не додержано визначеної законом процедури направлення позивачу вимоги про усунення порушення основного зобов'язання та попередження про намір звернути стягнення на предмет іпотеки, жодного договору про задоволення вимог іпотекодержателя не укладалось, а нотаріус при посвідченні договору на ці обставини увагу не звернув; жодних повідомлень та договорів на заміну кредитора (іпотекодержателя) у кредитному (іпотечному) зобов'язанні позивачу не надавалось, ціна продажу предмета іпотеки не була погоджена з іпотекодавцем, а отже повинна була бути встановлена на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна; оспорюваним правочином були порушені її права та права неповнолітніх дітей, які мають право користування згадуваною квартирою та зареєстровані у житлі; позасудовий спосіб звернення стягнення було здійснено з порушенням Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», що свідчить про наявність підстав для визнання оспорюваного правочину недійсним та витребовування майна.
Виходячи з цього, позивач звернулась до суду з метою захисту та відновлення порушених прав.
Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2024 року відмовлено у задоволенні позову.
У поданій апеляційній скарзі представник ОСОБА_1 адвокат Захарчук А.І., посилаючись на неповне з'ясування обставин по справі, неправильне застосування норм матеріального права, а також порушення норм процесуального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Узагальнені доводи апеляційної скарги зводяться до мотивів позовної заяви. Окрім того в апеляційній скарзі зазначається, що вирішуючи спір, суд першої інстанції не навів будь-яких мотивів стосовно застосування норм права, а обмежився лише цитуванням правових позицій Верховного Суду. Представник позивача вважає, що наведені правові висновки суду касаційної інстанції не є релевантними спірним правовідносинам та мають інші фактичні обставини справи.
Вказує, що відповідно до п. 58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 306/2053/16 зроблено висновок, що за відсутності належного надсилання вимоги відповідно до ч.1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодержатель не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Звертає увагу, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження направлення 17.06.2020 та 23.09.2020 листів з вимогою про усунення порушення, які дозволяють встановити факт та зміст відправлення, а також не надано доказів отримання даних листів позивачем. Також у списку згрупованих поштових відправлень з описом вкладень, на які посилається відповідач як на доказ відправлення листів, у графі «Відправник» зазначено ТОВ «Дірект Технолоджі», а не відповідач. В матеріалах справи відсутні належні докази направлення вимог про усунення порушень позивачу, а подані накладні про відправку мають розбіжності у датах. Невідомо та не доведено, що саме відправлено відповідачем 11.03.2021.В повідомленні про вручення зазначено дату одержання листа -17.03.2021, проставлено підпис та зазначено ОСОБА_7 , проте позивач вказувала, що листа вона не отримувала, прізвище змінила на ОСОБА_8 , ініціали в листі ОСОБА_9 не відповідають її ініціалам ОСОБА_10 .
Поза увагою суду залишились відмінності розміру заборгованості, що зазначені в рішенні Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2013 в сумі 485 195, 05 грн та у вимозі - 58 450,63 доларів США, а тому вважає, що Банк здійснив звернення на предмет іпотеки в рахунок неіснуючого (невірного) розміру заборгованості за кредитом. Таким чином вважає, що відповідачем не дотримано вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», а тому він не набув право звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
Зазначає, що у матеріалах справи відсутні докази отримання оцінювачем достовірної інформації про квартиру для проведення оцінки та здійснення особистого огляду, а відповідач не надіслав іпотекодавцю звіт про розподіл коштів від продажу предмета іпотеки.
Також наголошує, що у спірному житлі були зареєстровані неповнолітні діти позивачки та вважає хибними висновки суду першої інстанції щодо відсутності порушення прав дітей при зверненні стягнення на предмет іпотеки. Зміна власника квартири, в якій проживають діти та в якій вони мають право користуватися майном без згоди органу опіки та піклування є недопустимим, адже фактично призводить до суттєвого обмеження дітей у користуванні житлом, позбавляють їх права на житло, фактично лишають цього житла, що є грубим порушенням вимог національного законодавства та міжнародних правових норм.
Наголошує, що квартира була відчужена під час дії мораторію, що суперечить законодавству.
Вважає, що суд дійшов хибного висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння. Вказує, що задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
У відзиві на апеляційну скаргу ТОВ «ПРЕМІУМ ЛІГАЛ КОЛЕКШН» просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вказує, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» двічі повідомляло ОСОБА_11 про заміну кредитора та іпотекодержателя у зобов'язанні, тричі направляло вимогу про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку». На підтвердження вказаних обставин до суду було надано копію описів вкладень у цінний лист, копії списків згрупованих відправлень та фіскальних чеків про оплату поштових послуг, що підтверджують направлення ОСОБА_1 вимог та повідомлень за двома адресами. Зазначає, що між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «Директ Технолоджі» було укладено договір про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки та розсилки документів, яке здійснювало направлення поштової кореспонденції позивачу. 17 березня 2021 року вимогу про усунення порушення було отримано не ОСОБА_1 , а ОСОБА_7 , що узгоджується з можливістю вручення поштового відправлення АТ «Укрпошта» членам сім'ї отримувача.
Вказує, що Товариством при зверненні стягнення на предмет іпотеки в позасудовому порядку дотримано вимоги ст. 38 Закону України «Про іпотеку», а в матеріалах справи наявні усі належні докази на підтвердження вказаних обставин, що відображено в мотивувальній частині рішення суду першої інстанції. Стосовно ціни продажу предмету іпотеки позивач приходить до хибних висновків стосовно обов'язкового погодження ціни продажу з нею. На виконання ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» звернулось до суб'єкта оціночної діяльності, що підтверджується звітом про оцінку майна: житлового приміщення (квартири) загальною площею 29,14 кв.м. (з яких 16,1 кв.м. житлова площа), яке знаходиться за адресою - АДРЕСА_2 .
Вказує, що оспорюваний договір купівлі-продажу від 05.07.2021, серія та номер 1292, не порушує права неповнолітніх дітей з огляду на те, що порушення їх прав відбулося з моменту реєстрації їх у квартирі, що обтяжена іпотекою, оскільки позивачем порушено умови іпотечного договору та заяви від 17.04.2007 року, зареєстровано у іпотечній квартирі неповнолітніх дітей без попереднього дозволу іпотекодержателя. Дані дії спрямовані на уникнення відповідальності за порушення умов кредитного договору. Своїми діями позивач свідомо порушила права ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , адже при їх реєстрації у квартирі їх право користування вже було обмеженим.
Вказує, що на спірні правовідносини дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не поширюється, оскільки у власності позивача знаходиться інше нерухоме майно. Згідно інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна у позивача у власності знаходиться інше нерухоме майно - 1/4 квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 . Позивачем навмисно не вказано, що у її власності знаходиться інше нерухоме житлове майно, адже за його наявності дія згадуваного Закону на житло, що є предметом іпотеки, не поширюється.
На думку відповідача не відповідають дійсності твердження позивача стосовно вибуття майна з її власності не з її волі іншим шляхом, оскільки своїм підписом на договорі іпотеки ОСОБА_1 надала згоду іпотекодержателю звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання взятих на себе зобов'язань. Позивач добровільно передала квартиру в іпотеку та зважаючи на те, що їй достеменно відомо про невиконання нею зобов'язань за кредитним договором, вона мала усвідомлювати наслідки нехтування такими обов'язками.
В апеляційному суді представник ОСОБА_1 адвокат Захарчук І.А., який брав участь у розгляді справи в режимі відеоконференції доводи апеляційної скарги підтримав, просив її задовольнити, надав пояснення аналогічні викладеному в апеляційній скарзі.
Представник ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» адвокат Кеню Д.В., який також брав участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції проти доводів апеляційної скарги заперечив, надав пояснення аналогічні викладеному у відзиві на апеляційну скаргу.
Інші учасники справи до апеляційного суду не з'явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, що не перешкоджає розгляду справи (ч.2 ст. 372 ЦПК України).
Розглянувши справу в межах, визначених ст.367 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ОСОБА_12 належала квартира АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу за №5477 від 17.04.2007, право власності зареєстровано 23.04.2007 (т. 1 а.с. 22-24, 26).
17.04.2007 року між ВАТ «Комерційний банк «НАДРА та ОСОБА_12 було укладено кредитний договір №17/04/2007/840-Н/193, відповідно до п.п. 1.1., 1.3.1., 1.4. якого позивач, як позичальник, отримала грошові кошти у сумі 50 500,00 доларів США зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 11,99 % річних, строком до 16.04.2027 року.
Пунктом 1.2. кредитного договору визначено ціль кредитування - проведення розрахунків по договору купівлі-продажу від 17.04.2007 р., що укладений між позичальником та ОСОБА_13 .
На забезпечення виконання умов вказаного кредитного договору 17.04.2007 року між ВАТ «Комерційний банк «Надра» та ОСОБА_12 укладено договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Сєтак В.Я. та зареєстрований за №5479 (т. 1 а.с. 31-33).
Відповідно до вищевказаного договору, ОСОБА_12 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 .
Судом також встановлено, що у статті 5 договору іпотеки визначено порядок задоволення вимог іпотекодержателя. Відповідно до п.5.1. договору іпотеки, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки у випадку невиконання або неналежного виконання зобов'язання в цілому або в тій чи іншій його частині, а також у випадку порушення іпотекодавцем будь-яких зобов'язань за цим договором або будь-яких гарантій та запевнень, наданих Іпотекодержателю за цим договором.
Пунктом 5.3. договору іпотеки передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбувається на підставі: рішення суду; виконавчого напису нотаріуса; домовленості сторін на передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку»; права іпотекодержателя від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку».
Пунктом 5.4. зазначеного договору також надано право іпотекодержателю на свій розсуд вибрати умови та порядок звернення стягнення на предмет іпотеки в межах, передбачених п.5.3. цього договору.
29.02.2008 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Житомирського міського управління юстиції у Житомирській області зареєстровано шлюб між ОСОБА_14 та ОСОБА_12 , актовий запис №228, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 . Після реєстрації шлюбу позивач змінила прізвище з « ОСОБА_15 » на « ОСОБА_8 » (т. 1 а.с. 40).
ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про народження (т. 1 а.с. 38-39).
Заявою від 17.04.2007 року, поданою на ім'я директора філії ВАТ КБ «Надра» позивач зобов'язалась на час дії кредиту не прописувати малолітніх та неповнолітніх дітей (т. 1 а.с. 90).
Судом першої інстанції встановлено, що за інформацію наданою управлінням ведення реєстру територіальної громади Житомирської міської ради позивач та її діти в період з 07.02.2014 по 06.09.2022 року були зареєстровані за адресою: АДРЕСА_2 (т. 2 а.с. 4).
Повторним заочним рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 08.02.2013 року у справі №296/2-п-143/12, яке набрало законної сили і є в загальному доступі, стягнуто з ОСОБА_11 та ОСОБА_12 в солідарному порядку на користь ВАТ КБ «Надра» в особі філії ВАТ КБ «Надра» заборгованість в розмірі 485 195,08 грн, а також 1700 грн судового збору та 120 грн витрат на інформаційно-технічне забезпечення (т. 1 а.с. 91).
30.04.2020 року між ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» укладено договір №GL3N217215_ПB про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравець О.О., зареєстрований в реєстрі за №2891, відповідно до якого ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» набуло права вимоги за кредитним договором №17/04/2007/840-Н/193 від 17.04.2007, боржниками за яким є позивач та ОСОБА_12 , Договорами поруки, права Іпотекодержателя за Договором іпотеки, права Заставодержателя за Договором застави, укладеним на забезпечення належного виконання кредитних зобов'язань позичальника, відповідно до витягу з реєстру боржників до Договору №GL3N217215_ПВ про відступлення (купівлі-продажу) права вимоги від 30.04.2020 року (т. 2 а.с. 66-68).
Із Єдиного державного реєстру судових рішень, вхід до якого здійснено із відкритим доступом судді вбачається, що постановою Житомирського апеляційного суду від 26.05.2021 року № 296/1341/13-ц замінено сторону стягувача ПАТ «Комерційний Банк «Надра» на його правонаступника ТОВ «Преміум Лігал Колекшн».
На виконання вимог ухвали Богунського районного суду м. Житомира від 17.10.2022 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В. надано копію нотаріальної справи щодо посвідчення договору купівлі-продажу від 05.07.2021 року, серія та номер 1292, укладеного між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «Нерухомість закон та порядок» (т. 2 а.с. 58-94).
На підставі матеріалів справи судом першої інстанції також встановлено, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» неодноразово повідомляло позивача про заміну кредитора та іпотекодержателя у зобов'язанні, тричі направляло вимогу про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», зокрема: 17.06.2020 року направлено вимогу про усунення порушень, повідомлення відступлення права вимоги та повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки на наступні адреси: та АДРЕСА_4 , які повернулися на поштову адресу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» за закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 93-97, 103-105).
23.09.2020 на адресу ОСОБА_1 направлено вимогу про усунення порушень, повідомлення відступлення права вимоги та повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки на ті ж адреси та повернулися на поштову адресу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» за закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 106-108, 112-113).
11.03.2021 на поштову адресу ОСОБА_1 - АДРЕСА_5 направлена вимога про усунення порушень, яка була отримана 17.03.2022 (т. 1 а.с. 115-116).
31.05.2021 на замовлення ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» об'єктом оціночної діяльності ТОВ «Венс Фін Капітал» проведено оцінку належної на той час позивачу квартири АДРЕСА_1 , вартість квартири згідно звіту становить 137514, 00 грн (т. 1 а.с. 117-118).
05.07.2021 між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» (продавцем) та ТОВ «Нерухомість - законі і порядок» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за №1292. Відповідно до умов договору продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продав, а покупець купив належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 (т. 2 а.с. 63-65).
Вирішуючи спір, суд першої інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в частині визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2021 року серія та номер 1292, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Дар"єю Володимирівною, оскільки відповідачем спростовано доводи позивача щодо не повідомлення про зміну кредитора та не направлення вимоги про усунення порушень за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу належними та достовірними доказами, що в свою чергу дало право відповідачу застосувати позасудовий спосіб задоволення вимог іпотекодержателя.
Суд також вказав, що сама по собі відсутність згоди органу опіки та піклування не дає підстав для висновку про порушення прав малолітніх дітей, адже укладення договору іпотеки не призвело до звуження обсягу, зменшення чи обмеження їх права, оскільки на момент укладення договору іпотеки малолітні діти не проживали та не були зареєстровані в квартирі.
Закон України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки в разі невиконання боржником зобов'язань за договором. Примусового виконання в даному випадку не відбулось, відповідач діяв на підставі умов іпотечного договору. Позивачу на праві приватної власності належало інше нерухоме майно - 1/4 квартири АДРЕСА_6 , тому правових підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» немає.
Суд першої інстанції також дійшов висновку, що оскільки позовна вимога про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» на користь позивача квартири АДРЕСА_1 , є похідною від визнання недійсним договору купівлі-продажу від 05.07.2021 року, а тому задоволенню не підлягає.
Колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції з огляду на таке.
Згідно положення частини 1, 3 статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правам та обов'язками наділені обидві сторони договору.
Принцип свободи договору як один із загальних засад цивільного законодавства декларується в ст. 3 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. (ст. 627 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1, 2 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
За положеннями частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України одним зі способів захисту порушеного права є визнання недійсним правочину, укладеного з недодержанням стороною (сторонами) вимог, установлених частинами першою-третьою, п'ятою, шостою статті 203 цього Кодексу, зокрема у зв'язку з невідповідністю змісту правочину цьому Кодексу та іншим актам цивільного законодавства.
Наявність підстав для визнання договору недійсним має встановлюватися судом на момент його укладення. Тобто, недійсність договору має існувати в момент його укладення, а не в результаті невиконання чи неналежного виконання зобов'язань, що виникли на підставі укладеного договору. Невиконання чи неналежне виконання зобов'язань, що виникли на підставі оспорюваного договору, не є підставою для його визнання недійсним .
Тлумачення частини першої статті 203 ЦК України свідчить, що під змістом правочину розуміється сукупність умов, викладених в ньому. Зміст правочину має відповідати вимогам актів цивільного законодавства, перелічених в статті 4 ЦК України.
Якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків (частина перша статті 38 Закону України «Про іпотеку»).
Тлумачення частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» свідчить, що правовим наслідком невиконання або неналежного виконання іпотекодержателем обов'язку за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір, є відшкодування збитків таким особам, а не недійсність договору купівлі-продажу укладеного іпотекодержателем про продаж предмета іпотеки. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 травня 2022 року в справі № 756/15123/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року в справі № 757/13243/17 зазначено, що: «згідно із частиною першою статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку (частина друга статті 35 зазначеного Закону).
Отже, за змістом частини першої статті 33 та частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» реалізації права іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки передує реалізація ним права вимагати дострокового виконання основного зобов'язання. І лише якщо останнє не виконане чи неналежно виконане, іпотекодержатель, якщо інше не передбачено законом, може звертати стягнення на предмет іпотеки. Недотримання цих правил є перешкодою для звернення стягнення на предмет іпотеки, але не перешкоджає іпотекодержателю звернутися з позовом до боржника про виконання забезпеченого іпотекою зобов'язання відповідно до частини другої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
Вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» не перешкоджають іпотекодержателю здійснювати права, визначені цим Законом та/або іпотечним договором, без попереднього повідомлення іпотекодавця тільки тоді, якщо викликана таким повідомленням затримка може спричинити знищення, пошкодження чи втрату предмета іпотеки (частина третя зазначеної статті).
Умови договору іпотеки та вимоги частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» пов'язують можливість задоволення вимог кредитора про звернення стягнення на предмет іпотеки з дотриманням іпотекодержателем процедури належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання.
Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. Якщо такий порядок договором не визначений, відповідно до звичаїв ділового обороту належне направлення вимоги може здійснюватися засобами поштового зв'язку чи кур'єрської служби, які дозволяють встановити зміст відправлення та підтвердити його вручення, наприклад, цінним листом з описом вкладеного відповідно до Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05 березня 2009 року № 270.
Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що належним дотриманням іпотекодержателем процедури повідомлення іпотекодавця та боржника, якщо він є відмінним від іпотекодавця, про вимогу стосовно усунення порушення слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.
Направлення такої вимоги іпотекодавцю про усунення порушень основного зобов'язання обґрунтовується саме тим, що іпотекодавець має право замість боржника усунути порушення основного зобов'язання і тим самим убезпечити себе від звернення стягнення на належний йому предмет іпотеки.
В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодержателя про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
За відсутності такого належного надсилання вимоги відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» іпотекодавець не набуває права звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання.
При цьому метою повідомлення іпотекодержателем іпотекодавця та інших осіб є доведення до їх відома наміру іпотекодержателя звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання. Тому іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання лише за умови належного надсилання вимоги, коли іпотекодавець фактично отримав таку вимогу або мав її отримати, але не отримав внаслідок власної недбалості чи ухилення від такого отримання. У разі направлення іпотекодержателем іпотекодавцю вимоги про усунення порушення основного зобов'язання відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» з одночасним повідомленням про обраний спосіб задоволення вимог іпотекодержателя відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» (одним документом) слід виходити з пріоритету дотримання саме частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку».
У наведеній постанові також зазначено, що: «відповідно до частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Таким чином, у разі дотримання іпотекодержателем вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» щодо належного надсилання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, вимоги про усунення порушення основного зобов'язання невиконання вимог частини першої статті 38 Закону України «Про іпотеку» щодо повідомлення іпотекодавця про конкретний спосіб задоволення вимог іпотекодаржателя шляхом укладення договору купівлі-продажу предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві не має наслідком настання нікчемності такого правочину та не є підставою, за умови дотримання інших вимог закону щодо такого виду правочину, для визнання такого договору недійсним, однак може бути підставою для відшкодування іпотекодавцю завданих збитків.
…Посилання позивача на невідповідність реальної вартості реалізованого майна вартості його відчуження не становить підставу недійсності вказаних правочинів, оскільки за змістом частини шостої статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього».
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).
Судом встановлено, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» неодноразово повідомляло позивача про заміну кредитора та іпотекодержателя у зобов'язанні, тричі направляло вимогу про усунення порушень в порядку ст. 35 Закону України «Про іпотеку», зокрема: 17.06.2020, 23.09.2020 направлено вимогу про усунення порушень, повідомлення відступлення права вимоги та повідомлення про відступлення прав за договором іпотеки на наступні адреси: АДРЕСА_5 та АДРЕСА_4 (т. 1 а.с. 93-97). Вказані листи позивачем отримані не були та повернулися на поштову адресу ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» за закінченням терміну зберігання (т. 1 а.с. 103-105, 106-108, 112-113).
11.03.2021 на поштову адресу позивача втретє направлена вимога про усунення порушень, а саме вимога про сплату боргу в сумі 58450, 63 доларів США із зазначенням інформації про застосування положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку» (право іпотекодержателя про задоволення вимог шляхом набуття права власності на предмет іпотеки), яка була отримана за адресою АДРЕСА_7 (зазначена адреса міститься у договорі іпотеки) 17.03.2021 (т. 1 а.с. 115-116).
31.05.2021 на замовлення ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» об'єктом оціночної діяльності ТОВ «Венс Фін Капітал» проведено оцінку належної на той час ОСОБА_1 квартири АДРЕСА_1 , вартість квартири згідно звіту становить 137514, 00 грн (т. 1 а.с. 117-118).
05.07.2021, тобто більше ніж через 3 місяці, між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» (продавцем) та ТОВ «Нерухомість - законі і порядок» (покупцем) укладено договір купівлі-продажу, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В., зареєстрований в реєстрі за №1292 (т. 2 а.с. 63-64). Відповідно до умов договору продавець, діючи відповідно до ст. 38 Закону України «Про іпотеку», продав, а покупець купив належну позивачу квартиру АДРЕСА_1 .
Виходячи із наведеного, судом встановлено, що ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» 11.03.2021 направило вимогу про усунення порушень за кредитним договором № 17/04/2007/840-Н/193 від 17.07.2007 на адресу боржника ОСОБА_1 , яка одночасно є іпотекодавцем за договором іпотеки, відповідно до якої товариство проінформувало позивачку щодо відступлення прав вимоги за вказаним кредитним договором, а також вимагало протягом 30 днів з дня отримання вказаної вимоги сплатити наявну кредитну заборгованість. Зазначена вимога була направлена адресату листом з рекомендованим повідомленням, та відповідно вручена позичальнику 17.03.2021, що підтверджується копією рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відбитком поштового штемпеля (а. с. 115-116 том 1). Крім того, дана вимога містила попередження щодо наміру здійснити звернення стягнення на нерухоме майно згідно положень ст. 37 Закону України «Про іпотеку».
Судом враховано, що належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору. В разі дотримання іпотекодержателем порядку належного надсилання вимоги про усунення порушення основного зобов'язання діє презумпція належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання, яка може бути спростована іпотекодавцем в загальному порядку.
Встановлено, що позивач не спростувала презумпцію належного повідомлення іпотекодавця про необхідність усунення порушень основного зобов'язання.
Доводи представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 про те, що відповідачем не надано належних доказів на підтвердження направлення 17.06.2020 та 23.09.2020 листів з вимогою про усунення порушення, які дозволяють встановити факт та зміст відправлення, а також не надано доказів отримання даних листів позивачем спростовуються матеріалами справи.
Так, на підтвердження вказаних обставин відповідачем надано копії описів вкладень у цінний лист, копії списків згрупованих відправлень та фіскальних чеків про оплату поштових послуг, що підтверджують направлення ОСОБА_1 вимог та повідомлень за двома адресами - АДРЕСА_7 та
АДРЕСА_2 , що встановлено судом першої інстанції. Також надано копії повідомлення про відступлення прав вимоги, повідомлення про відступлення прав вимоги за договором іпотеки та вимоги про усунення порушень, копії рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправлення, виплату поштового переказу, що підтверджують обставину отримання відповідного листа або його повернення за закінченням терміну зберігання.
В апеляційній скарзі також міститься посилання на те, що у списку згрупованих поштових відправлень з описом вкладень, на які посилається відповідач як на доказ відправлення листів, у графі «Відправник» зазначено ТОВ «Дірект Технолоджі», а не відповідач.
Вказані доводи спростовуються тим, що між ФОП ОСОБА_16 (Виконавець) та ТОВ «ПРЕМІУМ ЛГАЛ КОЛЕКШН» (Замовник) було укладено Договір ПЛК-ДТ-18052020 про надання послуг/виконання робіт з друку, упаковки та розсилання документів, зберігання бланків, конвертів, іншої продукції від 18.05.2020 року, а також аналогічний договір було укладено з ФОП ОСОБА_17 (Виконавець) 27.08.2020 року. ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ», ФОП ОСОБА_16 та ФОП ОСОБА_17 входять до групи пов?язаних компаній OSD Group, що підтверджується листом директора ТОВ «ДІРЕКТ ТЕХНОЛОДЖІ» про проведення корпоративної децентралізації шляхом перенаправлення фінансових потоків(т.3 а.с.29-45). Тому відправлення кореспонденції здійснювалось виконавцем.
Твердження в апеляційній скарзі про те, що невідомо та не доведено, що саме відправлено відповідачем 11.03.2021, оскільки ОСОБА_1 17.03.2021 листа не отримувала, прізвище з ОСОБА_15 змінила на ОСОБА_8 , ініціали в листі ОСОБА_9 не відповідають її ініціалам ОСОБА_18 також не можуть бути враховані, оскільки лист, направлений 11.03.2021 був вручений 17.03.2021 року, що вбачається із рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, що підтверджується відповідною відміткою працівника поштового відділення - ОСОБА_7 Сайт АТ «Укрпошта» засвідчує можливість отримання поштових відправлень членами сім?ї отримувача.
Отже, протягом встановленого у вимозі про усунення порушення забезпеченого іпотекою зобов'язання заборгованість позивачем іпотекодавцями не погашено, тобто вимога протягом тридцяти днів не виконана.
При зверненні із позовом ОСОБА_1 посилалася на те, що всупереч нормам статті 37 Закону України «Про іпотеку» власнику не було направлено оцінку проданої квартири, зокрема не було погоджено оцінку житла з власником квартири, чим було порушено право власника, оскільки спірна квартира була продана по заниженій ціні. Приватним нотаріусом при посвідченні спірного договору було фактично встановлено факт наявності прав у іпотекодержателя здійснювати продаж третім особам майна, переданого в іпотеку, тобто за наявності заборгованості. У зв'язку із цим позивач просила визнати недійсним договор купівлі-продажу квартири від 05.07.2021 року серія та номер 1292, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пономарьовою Д.В.
Колегія суддів зазначає, що при звернені стягнення на іпотечне майно в позасудовому порядку у спосіб реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем достатньо надати оцінку вартості іпотечного майна. У разі наявності в іпотекодавця заперечень щодо наданої іпотекодержателем оцінки вартості іпотечного майна, він може доводи невідповідність цієї оцінки реальній (ринковій) вартості майна при вирішенні питання щодо відшкодування іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя (частина третя статті 37 Закону України «Про іпотеку» в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
За таких обставин, місцевий суд, встановивши, що відсутні підстави для визнання недійсним договору купівлі-продажу, обґрунтовано відмовив у задоволенні позову в цій частині. Вказані висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними в постанові від 18 квітня 2024 року у справі № 754/2683/22.
Необґрунтований аргумент апеляційної скарги про те, що жодного повідомлення від відповідача про вартість майна, яка повинна погоджуватися з власником майна, позивач не отримувала.
Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього (частина третя статті 38 Закону України «Про іпотеку»).
У пункті 1.2. договору іпотеки від 17 квітня 2007 року № 5480, укладеного між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6 , сторони домовились, що визначена сторонами вартість предмету іпотеки складає 283 736, 48 грн, або 56 185 доларів США (а.с. 31 том 1).
Відповідно до пункту 5 договору купівлі-продажу від 05.07.2021 року між ТОВ «Преміум Лігал Колекшн» та ТОВ «НЕРУХОМІСТЬ-ЗАКОН ТА ПОРЯДОК» згідно висновку про вартість об'єкта незалежної оцінки, пароль пошуку звіту про оцінку КЕГФЗЯ845284, складеного 05 травня 2021 року суб'єктом оціночної діяльності ТОВ «ВЕН ФІНАНС КАПІТАЛ» ринкова вартість відчужуваної квартири становить 137 514 грн без ПДВ.
Доводи апеляційної скарги про те, що розмір заборгованості, зазначений у вказаній вимозі, є більшим за розмір заборгованості, стягнутим за рішенням суду, що також є підставою, на думку скаржника для визнання недійсним договору купівлі-продажу, помилкові, оскільки при здійсненні державної реєстрації права власності на майно та посвідчення договору купівлі-продажу безспірність заборгованості не перевіряється. Таке передбачено у разі вчинення приватним нотаріусом виконавчого напису, а не здійснення державної реєстрації права власності на предмет іпотеки за іпотекодержателем та посвідчення договору купівлі-продажу.
Доводи представника позивачки про порушення прав дітей є безпідставними, оскільки за умовами договору іпотеки ОСОБА_1 зобов'язалася на час дії кредиту не прописувати малолітніх та неповнолітніх дітей, про що додатково подала Банку заяву від 17.04.2007 (т. 1, а.с. 90), У матеріалах справи відсутні відомості про те, що реєстрація неповнолітніх дітей у спірній квартирі була здійснена за письмової згоди іпотекодержателя.
Установлений Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» мораторій не передбачає втрату кредитором права на звернення стягнення на предмет іпотеки (застави) у випадку невиконання боржником зобов'язань за договором, а лише тимчасово забороняє органам і посадовим особам, які здійснюють примусове виконання рішень про звернення стягнення на предмет іпотеки, проводити стягнення на майно окремої категорії боржників, які підпадають під дію цього Закону на період його чинності.
Місцевий суд обгрунтовано зазначив, що ОСОБА_1 на праві приватної власності належало інше нерухоме майно - 1/4 квартири АДРЕСА_8 , що підтверджується відомостями інформаційної довідки №310951876 від 27.09.2022 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта позивач є власником 1/4 квартири АДРЕСА_8 - б (т. 1 а.с. 119-127), а тому правових підстав для застосування Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» немає.
Щодо вимоги про витребування з чужого незаконного володіння ТОВ «Нерухомість - Закон та Порядок» на користь позивача квартири АДРЕСА_1 .
Положеннями ч. 1 ст. 188 ЦПК України визначено, що в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.
Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).
Задоволенні вимоги про витребування майна, оскільки вона є є похідною, а можливість її задоволення залежить від вирішення основної позовної вимоги про визнання договору купівлі-продажу від 05.07.2021 недійсним, що узгоджується із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 31.05.2023 у справі № 752/24748/18.
Таким чином, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд першої інстанції правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному рішенні, питання вичерпності висновків суду першої інстанції, колегія суддів виходить із того, що у справі, що переглядається, судом надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникли в застосуванні норм матеріального та процесуального законодавства до спірних правовідносин, а доводи, викладені у апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правильних висновків суду першої інстанції, про що зазначено у мотивувальній частині цієї постанови.
Оскільки, висновки суду відповідають фактичним обставинам справи, а ухвалене рішення відповідає вимогам матеріального і процесуального права, то підстави для його скасування відсутні.
Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Виходячи із наведеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено із дотриманням норм чинного матеріального та процесуального законодавства, а тому підстави для його скасування відсутні.
Керуючись ст. 268, 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390, 391 ЦПК України суд
Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення.
Рішення Богунського районного суду м. Житомира від 20 лютого 2024 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення пов0ного судового рішення.
Повний текст постанови складено 03.06.2024.
Головуючий Судді