Справа № 161/15559/23 Головуючий у 1 інстанції: Кихтюк Р. М.
Провадження № 22-ц/802/489/24 Доповідач: Матвійчук Л. В.
29 травня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Савчук О. В.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Акціонерне товариство «Ідея Банк», до ОСОБА_2 про стягнення боргу кредитором спадкодавця за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року,
У вересні 2023 року Акціонерне товариство комерційний банк (далі - АТ КБ) «Приватбанк» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що 04 лютого 2022 року з фізичною особою-підприємцем (далі - ФОП) ОСОБА_3 укладений кредитний договір № б/н шляхом підписання із використанням електронного цифрового підпису через систему інтернет-клієнт-банкінгу анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», згідно з умовами якої позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», та відповідно до умов якого банк перерахував позичальнику грошові кошти на його поточний рахунок. Крім того, 30 серпня 2019 року ОСОБА_3 на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н отримав від АТ КБ «Приватбанк» кредит на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на визначених банком умовах.
Однак, в порушення умов вказаних кредитних договорів позичальник не повернув грошові кошти у передбачений договорами терміни та не сплатив в повному обсязі проценти у вигляді щомісячної комісії.
Позивач зазначав, що ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер. Спадкоємцем, яка постійно проживала разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини є відповідач по справі ОСОБА_2 .
Станом на дату смерті заборгованість ОСОБА_3 перед банком за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2022 року становить 68 475 грн, з яких: 65 787 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 2 687 грн 91 коп. - комісія, а за кредитним договором б/н від 30 серпня 2019 року - 39 921 грн 22 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредитом.
Позивач також вказував, що на виконання вимог ст. 1281 ЦК України 15 березня 2023 року направив претензію кредитора до Першої Луцької державної нотаріальної контори та 05 квітня 2023 року отримав відповідь, у якій зазначено, що спадкоємці померлого ОСОБА_3 із заявами про прийняття чи відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори не зверталися.
Вважає, що відповідач ОСОБА_2 прийняла спадщину до складу якої входять, у тому числі, кредитні зобов'язання померлого позичальника ОСОБА_3 , а спадкування обов'язків відбулося згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки вона не відмовилася від прийняття спадщини в шестимісячний строк від дня відкриття спадщини. При цьому відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину і 09 травня 2023 року спадкоємцям було направлено лист-претензію, проте жодних дій не вчинили.
Ураховуючи наведене, АТ КБ «Приватбанк» просило суд стягнути з відповідача ОСОБА_2 на свою користь заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2022 року у розмірі 68 475 грн, заборгованість за кредитним договором б/н від 30 серпня 2019 року у розмірі 39 921 грн 22 коп., а всього кредитну заборгованість у розмірі 108 396 грн 22 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 10 січня 2024 року до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору залучено АТ «Ідея Банк», перед яким також наявний борг спадкодавця.
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» відмовлено.
Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, позивач АТ КБ «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, у якій покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення його позову.
Відзиву на апеляційну скаргу відповідач не подавала.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову, виходячи з таких мотивів.
Судом першої інстанції встановлено, що 04 лютого 2022 року між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_3 укладений кредитний договір № б/н шляхом підписання із використанням електронного цифрового підпису через систему інтернет-клієнт-банкінгу анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», згідно з умовами якої позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», та відповідно до умов якого банк перерахував позичальнику грошові кошти на його поточний рахунок (а.с.13-16).
30 серпня 2019 року ОСОБА_3 на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг № б/н отримав від АТ КБ «Приватбанк» кредит на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на визначених банком умовах (а.с.21).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 від 27 жовтня 2022 року (а.с.49).
Станом на дату смерті позичальника ОСОБА_3 його заборгованість перед банком за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2022 року становить 68 475 грн, з яких: 65 787 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 2 687 грн 91 коп. - комісія, а за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2019 року - 39 921 грн 22 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредитом (а.с.8-12).
07 березня 2022 року АТ КБ «Приватбанк» як кредитор подало до Першої Луцької державної нотаріальної контори заяву з вимогою про повернення боргу до спадкоємців боржника ОСОБА_3 (а.с.52).
Листом від 22 березня 2023 року за вих. №449/02-14 Перша Луцька державна нотаріальна контора повідомила АТ КБ «Приватбанк», що претензію до кредитора до спадкоємців померлого ОСОБА_3 отримано та приєднано до спадкової справи № 633/2022, яка заведена на підставі претензії іншого кредитора АТ «Ідея Банк» від 23 листопада 2022 року (а.с.53).
Як вбачається із матеріалів вказаної спадкової справи, 05 вересня 2023 року до нотаріальної контори надійшла заява відповідача ОСОБА_2 про прийняття спадщини після смерті чоловіка ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.86 зворот). Зі змісту заяви слідує, що іншими спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є також його сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_5 , які були зареєстровані за місцем реєстрації померлого. На день смерті ОСОБА_6 залишилося спадкове майно: загальний автобус, БАЗ А 079.19, колір білий, 2007 року випуску, реєстраційний номер НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_4 .
Свідоцтво про право на спадщину відповідачу ОСОБА_2 нотаріусом не видавалося.
Згідно з інформацією про осіб, які задекларували або зареєстрували своє місце проживання, станом на 25 жовтня 2022 року за адресою боржника ОСОБА_3 по АДРЕСА_1 зареєстровані його дружина - відповідач по справі ОСОБА_2 , а також сини: ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .
Отже, спадкоємцями за законом померлого ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України є його дружина ОСОБА_2 та його сини ОСОБА_4 та ОСОБА_4 .
Звертаючись до суду з цим позовом, АТ КБ «Приватбанк» свої вимоги мотивувало тим, що відповідач ОСОБА_2 згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України прийняла спадщину після смерті ОСОБА_3 , оскільки проживала зі спадкодавцем на час відкриття спадщини та не відмовилася від прийняття спадщини шляхом подання до нотаріальної контори відповідної заяви.
Відмовляючи у позові АТ КБ «Приватбанк», суд першої інстанції виходив з того, що вимоги банку є необґрунтованими та не підтверджені належними, достатніми та допустимими доказами, оскільки позивач, пред'являючи позов про стягнення боргу з відповідача, як спадкоємця позичальника за кредитними договорами, не надав суду жодних доказів щодо прийняття іншими особами спадщини, обсяг спадкового майна та його вартості.
Однак, з такими висновками суду не можна погодитись.
В першу чергу колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на порушення судом норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного рішення.
Пунктом 7 ч. 3 ст. 376 ЦПК України визначено, що порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо суд розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження.
Відкриваючи провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження та ухвалюючи рішення у тому ж порядку, суд першої інстанції не звернув уваги, що між сторонами по справі існує спір щодо спадкування, а тому справа не могла бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
Отже, суд першої інстанції в порушення п. 2 ч. 4 ст. 274 ЦПК України розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження, що є обов'язковою підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У ст. 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно зі ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.
У постанові Верховного Суду від 08 березня 2023 року у справі №669/446/17 (провадження № 61-8415св21) зазначено, що «у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов'язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину. Отже, правовідносини, що виникли між банком та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов'язальні правовідносини, що виникли між кредитодавцем та спадкоємцями боржника і вирішуються у порядку ст. 1282 ЦК України. При вирішенні спорів про стягнення заборгованості за вимогами кредитора до спадкоємців боржника, судам для правильного вирішення справи необхідно встановлювати такі обставини: чи пред'явлено вимогу кредитором спадкодавця до спадкоємців боржника у строки, визначені частинами 2 та 3 ст. 1282 ЦК України, оскільки у разі пропуску таких строків, на підставі ч. 4 ст. 1281 ЦК України кредитор позбавляється права вимоги; коло спадкоємців, які прийняли спадщину; при дотриманні кредитором строків, визначених ст. 1282 ЦК України, та правильному визначенні кола спадкоємців, які залучені до участі у справі як відповідачі, суд встановлює дійсний розмір вимог кредитора (перевіряє розрахунок заборгованості станом на день смерті боржника, який є днем відкриття спадщини); при доведеності та обґрунтованості вимог кредитора боржника, суду належить встановити обсяг спадкового майна та його вартість, визначивши тим самим межі відповідальності спадкоємця (спадкоємців) за боргами спадкодавця відповідно до ч. 1 ст. 1282 ЦК України».
У постанові Верховного Суду від 20 вересня 2023 року у справі №462/5025/20 (провадження № 61-11608св22) вказано, що «у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що: «визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (у цьому випадку - зроблений позивачем розрахунок заборгованості), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов'язок суду». У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 02 жовтня 2020 року у справі № 911/19/19 вказано, що: «суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру стягуваних сум нарахувань. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем)»».
Відповідно до частин 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із частинами 5-7 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також в інших випадків, передбачених цим Кодексом.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Як встановлено апеляційним судом, до кола спадкоємців після смерті ОСОБА_3 відповідно до ст. 1261 ЦК України належать його дружина ОСОБА_2 та його сини ОСОБА_4 та ОСОБА_4 . Разом з тим позивач АТ КБ «Приватбанк» не заявляло клопотання про залучення до участі у справі ОСОБА_4 та ОСОБА_4 , а тому у даному випадку відповідач ОСОБА_2 має відповідати у межах даного позову за кредитними зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_3 у розмірі її частки у спадщині, а саме 1/3 частки від загальної заборгованості в межах вартості 1/3 частки спадкового майна.
Що стосується дійсного розміру вимог кредитора то апеляційним судом з матеріалів справи встановлено, що 04 лютого 2022 року між АТ КБ «Приватбанк» та ФОП ОСОБА_3 укладений кредитний договір № б/н шляхом підписання із використанням електронного цифрового підпису через систему інтернет-клієнт-банкінгу анкети-заяви про приєднання до Умов та правил надання послуг «КУБ», згідно з умовами якої позичальник приєднався до розділу 3.2.8. Умов та правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному веб-сайті АТ КБ «Приватбанк», та відповідно до умов якого банк перерахував позичальнику грошові кошти на його поточний рахунок (а.с.13-16).
Станом на дату смерті позичальника ОСОБА_3 його заборгованість перед банком за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2022 року становить 68 475 грн, з яких: 65 787 грн 09 коп. - заборгованість за кредитом; 2 687 грн 91 коп. - комісія (а.с.8).
Оскільки спадкодавець ОСОБА_3 свої зобов'язання за вказаним кредитним договором належним чином не виконав, отримані в кредит грошові кошти банку у визначений договором термін не повернув, у зв'язку з чим виникла заборгованість, тому з відповідача ОСОБА_2 як спадкоємця на користь АТ КБ «Приватбанк» підлягає стягненню 1/3 частина зазначеної заборгованості у розмірі 22 825 грн, що становить 1/3 частку від загальної заборгованості в межах вартості 1/3 частки спадкового майна.
Крім того, обґрунтовуючи позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2019 року банк зазначав, що ОСОБА_3 на підставі заяви про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг отримав від АТ КБ «Приватбанк» кредит на картковий рахунок зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами на визначених банком умовах (а.с.21).
Станом на дату смерті позичальника ОСОБА_3 його заборгованість перед банком за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2019 року становить 39 921 грн 22 коп., яка складається із заборгованості за тілом кредиту (а.с.9-12).
Разом із тим в анкеті-заяві позичальника від 30 серпня 2019 року сума кредиту та процентна ставка не визначені. З розрахунку заборгованості не зрозуміло виходячи з якої процентної ставки банк нараховував заборгованість по процентах за користування кредитом. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» не містить ні дати, ні підпису спадкодавця, а тому не може підтверджувати погодження процентної ставки за кредитним договором між сторонами.
Крім того, банком також не надано доказів на підтвердження факту отримання ОСОБА_3 кредитних коштів за вказаним договором. Наявна у справі довідка про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки (а.с.20), а також виписка за договором № б/н за період 13 жовтня 2020 року по 03 липня 2023 року (а.с.18, 19) не містять відомостей, що вони стосуються укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 30 серпня 2019 року. Також звертаючись до Першої Луцької державної нотаріальної контори з претензією кредитора в порядку ст. 1281 ЦК України та листом-претензією до спадкоємця ОСОБА_2 (а.с.54, 85), банк зазначав про укладення з ОСОБА_3 кредитного договору № б/н 13 жовтня 2020 року. Доказів на підтвердження заборгованості за кредитним договором саме від 30 серпня 2019 (дата підписання анкети-заяви позичальником) матеріали справи не містять, не надано таких доказів представником позивача і суду апеляційної інстанції під час перегляду справи.
Оскільки позивачем АТ КБ «Приватбанк» не доведено наявності у спадкодавця ОСОБА_3 заборгованості за кредитним договором № б/н від 30 серпня 2019 року у розмірі 39 921 грн 22 коп., тому підстави для її стягнення з відповідача на користь банку відсутні.
У зв'язку з вищенаведеними обставинами, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню лише заборгованість за кредитним договором №б/н від 04 лютого 2022 року у розмірі, який відповідає її частці у спадщині, а саме 1/3 частці від загальної заборгованості (68 475 грн) у розмірі 22 825 грн в межах вартості 1/3 частки спадкового майна.
За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив рішення з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають обставинам справи, тому з підстав, передбачених ч. 1 ст. 376 ЦПК України, його необхідно скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким позов АТ КБ «Приватбанк» задовольнити частково.
Частиною 1 ст. 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Згідно з частинами 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Оскільки апеляційним судом у цій справі ухвалюється нове судове рішення про часткове задоволення позовних вимог АТ КБ «Приватбанк», тому на його користь з відповідача ОСОБА_2 підлягають стягненню пропорційно розміру задоволених позовних вимог понесені позивачем судові витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви у розмірі 565 грн 25 коп. та за подання апеляційної скарги у розмірі 847 грн 88 коп., а всього 1 413 грн 13 коп. судового збору.
Керуючись статтями 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 21 лютого 2024 року у цій справі скасувати та ухвалити нове судове рішення.
Позов Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором № б/н від 04 лютого 2022 року у розмірі, який відповідає її частці у спадщині, а саме 1/3 частці від загальної заборгованості у розмірі 22 825 (двадцять дві тисячі вісімсот двадцять п'ять) гривень в межах вартості 1/3 частки спадкового майна.
В решті позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» судовий збір за подання позовної заяви та апеляційної скарги у розмірі 1 413 (одна тисяча чотириста тринадцять) гривень 13 (тринадцять) копійок.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: