Справа № 159/4828/18 Провадження №11-кп/802/367/24 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
30 травня 2024 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд в складі:
головуючого судді - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
з участю секретаря - ОСОБА_5 ,
прокурора - ОСОБА_6 ,
обвинуваченого - ОСОБА_7 ,
захисника - ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12018030110001428 за апеляційними скаргами прокурора, захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 на вирок Ратнівського районного суду Волинської області 29 січня 2021 року, яким
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , українець, громадянин України, неодружений не працює, відповідно до вимог ст. 89 КК України такий, що не має судимостей,
визнаний винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та йому призначено покарання у виді позбавлення волі строком на 11 років.
Строк відбування покарання обвинуваченому визначено обчислювати з дня ухвалення вироку.
Зараховано обвинуваченому ОСОБА_7 у строк покарання строк його тримання під вартою, починаючи з 30 червня 2018 року по 28 січня 2021 року із розрахунку - один день попереднього ув'язнення за один день позбавлення волі.
Запобіжний захід до вступу вироку в законну силу залишено попередній - тримання під вартою.
Вироком вирішено питання про долю речових доказів, арешту майна та процесуальних витрат.
Згідно із вироком суду, ОСОБА_7 визнано винуватим та засуджено за те, що він 30 червня 2018 року, у період часу з 12 год. 30 хв. по 12 год. 52 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у коридорі квартири на АДРЕСА_1 , під час раптово виниклого на ґрунті особистих неприязних відносин конфлікту із співмешканцем матері ОСОБА_11 - ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час шарпанини, шляхом умисного нанесення кухонним ножем одного сконцентрованого прямого проникаючого удару в передню поверхню грудної клітки зліва умисно вбив ОСОБА_12 .
У поданих на вирок апеляційних скаргах:
- прокурор, із внесеними до неї доповненнями, не оспорюючи фактичних обставин кримінального провадження та кваліфікацію дій обвинуваченого, оскаржує вирок через неправильне застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного судом покарання особі обвинуваченого і тяжкості кримінального правопорушення. Вважає, що судом першої інстанції не дотримано норм матеріального права при призначенні обвинуваченому покарання, що стало наслідком застосування до нього явно недостатніх заходів примусу унаслідок м'якості. При призначенні судом покарання, в межах санкції даної статті, не з достатньою повнотою ураховано характер та конкретні обставини вчиненого, що свідчать про підвищений ступінь його суспільної небезпечності та психічного ставлення обвинуваченого до вчиненого, який вчинив особливо тяжкий злочин в стані алкогольного сп'яніння та відносно особи похилого віку, винуватість у вчиненні якого не визнав, пробачення у потерпілого не просив, раніше притягувався до кримінальної відповідальності за злочини проти життя та здоров'я особи, має виключно негативні характеристики. Виходячи з наведеного, вважає, що висновок суду про можливість досягнення мети виправлення та запобігання вчиненню ним нових злочинів, за умови призначення заходу примусу у виді 11 років позбавлення волі є безпідставним та належним чином не вмотивованим. Також вказує, що вірно встановивши фактичні обставини кримінального правопорушення, місцевий суд, не у повній мірі виклав їх формулювання у мотивувальній частині вироку. Зокрема, не зазначив мети вчинення кримінального правопорушення, яка зазначалась в обвинувальному акті та неповно виклав механізм заподіяння смерті потерпілому. У зв'язку із вищевикладеним, просить вирок суду першої інстанції скасувати. Ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України та призначити йому покарання у виді 14 років позбавлення волі. Визнати доведеним формулювання обвинувачення ОСОБА_7 за ч. 1 ст. 115 КК України та викласти його таким чином: « ОСОБА_7 , 30 червня 2018 року у період часу з 12 год. 30 хв. по 12 год. 52 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у коридорі квартири на АДРЕСА_1 , яка належить його матері ОСОБА_11 , під час раптово виниклого на ґрунті особистих неприязних відносин конфлікту із співмешканцем останньої - ОСОБА_12 , усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи, що його дії можуть призвести до смерті потерпілого, бажаючи настання таких наслідків, під час шарпаними зі ОСОБА_12 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, умисно наніс останньому кухонним ножем, якого тримав у правій руці, один сконцентрований прямий удар під кутом 90 градусів в область передньої поверхні грудної клітки зліва. Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_7 , спрямованих на умисне позбавлення життя іншої людини, потерпілому ОСОБА_12 , згідно висновку експерта №138 від 17 серпня 2018 року, спричинено тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням висхідного відділу аорти, тампонати навколосерцевої сумки та гематомою середостіння, які за ступенем тяжкості стосовно живої особи за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_12 , який помер на місці».
- захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_10 вважає оскаржуваний нею вирок незаконним, ухваленим з однобічним обвинувальним ухилом, без об'єктивного дослідження доказів чим грубо порушено вимоги чинного законодавства. Зазначає, що обвинувачений винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнає, оскільки докази, які досліджувались судом, спростовують звинувачення в умисному вбивстві та вказують на наявність у його діях необхідної оборони, проте суд належної оцінки таким доказам не надав. Умислу на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та смерті потерпілого ОСОБА_12 обвинувачений не мав, а тому його дії не є кримінально караними. Покликаючись на вказані обставини, просить вирок суду першої інстанції скасувати та ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_7 визнати невинуватим за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України і виправдати, у зв'язку з відсутністю у його діях складу вказаного злочину;
- захисники обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокати ОСОБА_8 та ОСОБА_9 зазначають про незаконність вироку суду першої інстанції через неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду, викладеним у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Зазначають, що обвинувачений, під час судового розгляду матеріалів даного кримінального провадження, винуватість у вчиненні інкримінованого йому злочину не визнав, в суді давав виключно правдиві, послідовні та вичерпні показання з приводу обставин вчиненого, які підтверджуються доказами, що містяться в матеріалах кримінального провадження і узгоджуються із показаннями свідків та поясненнями експерта. Відомості, які були отримані під час допиту потерпілого та свідків у кримінальному провадженні, судом першої інстанції оцінені частково, вибірково та неповно, а також спотворено, і їх частина залишилась поза увагою суду, як і письмові й інші докази, а саме: висновки експертиз, довідки та відповіді з медичних закладів, а також компакт - диск із записами із боді-камери працівника поліції. Приймаючи до уваги усі докази, які містяться в матеріалах кримінального провадження, вважають, що суд першої інстанції дійшов хибного, суперечливого і необґрунтованого висновку про наявність в діях обвинуваченого складу кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Звертають окрему увагу колегії суддів на беззаперечні докази вчинення, зі сторони потерпілого, озброєного нападу ножем на ОСОБА_7 та збігу обставин, а саме - влучання ножа в його ребро, що перешкодило його проникненню в легені, відсутності переходу ножа від потерпілого до обвинуваченого, спричинення ножового поранення першому, у момент боротьби за ніж, коли жоден з них, не міг в повній мірі контролювати направленість леза ножа та напрямок його руху в результаті прикладання зусиль двома особами кожним двома руками, у зв'язку із чим, вважають беззаперечним факт перебування ОСОБА_7 у стані необхідної обороги та відсутності перевищення її меж з його сторони. Покликаючись на вказані обставини, просять оскаржуваний ними вирок суду першої інстанції скасувати, а кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України закрити, у зв'язку з відсутністю у його діянні складу кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України. Захисники також просять дослідити докази, на які вони посилаються в апеляційній скарзі, показання потерпілого, свідків та експертів, шляхом прослуховування дисків, на яких містяться записи судових засідань, призначити додаткову судово-медичну експертизу.
Заслухавши суддю-доповідача, який доповів суть вироку та виклав основні доводи апеляційних скарг, прокурора, яка подану апеляційну скаргу підтримала, просила задовольнити, обвинуваченого та його захисників які, кожен окремо, підтримавши подані ними апеляційні скарги, заперечили апеляцію прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів доходить такого висновку.
Одним із завдань кримінальної процесуальної діяльності за приписами ст. 2 КПК України є правильне застосування норм закону України про кримінальну відповідальність.
Неправильне його застосування може полягати в неправильному застосуванні норм як Особливої, так і Загальної частин КК України, яке призвело до неправильної кваліфікації діяння, а також порушення правил призначення покарання; неправильного застосування норм, що визначають поняття злочину та інших норм, що спричинило необґрунтоване засудження або виправдання обвинуваченого, а також інші негативні наслідки щодо захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження.
Відповідно до ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Суд має право, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження (ч. 3 ст. 337 КПК).
Водночас, правильне застосування закону України про кримінальну відповідальність під час кваліфікації кримінального правопорушення за встановленими судом фактичними обставинами є імперативно встановленим обов'язком, а не реалізацією судом повноважень диспозитивного характеру.
На підставі системного аналізу і тлумачення положень КПК щодо судового провадження, здійснюваного судом першої інстанції, завданням суду першої інстанції є оцінка доказів, зібраних слідчим і викладених слідчим чи прокурором в обвинувальному акті, на підставі якої суд вирішує питання про те, чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується особа, чи містить це діяння склад кримінального правопорушення і якою статтею закону про кримінальну відповідальність він передбачений, та чи винен обвинувачений у вчиненні цього кримінального правопорушення (пункти 13 ч.1 ст.368 КПК України).
Відповідно до ст. 374 КПК України у мотивувальній частині вироку зазначаються: 1) у разі визнання особи виправданою формулювання обвинувачення, яке пред'явлене особі і визнане судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого з зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення; 2) у разі визнання особи винуватою формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, статті (частини статті) закону про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений, докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів, мотиви зміни обвинувачення, підстави визнання частини обвинувачення необґрунтованою, якщо судом приймалися такі рішення.
Наведені положення свідчать про те, що суд оцінює висунуте обвинувачення з позиції підтвердження (не підтвердження) доказами обставин, що за ст. 91 КПК України підлягають доказуванню, і за встановленими фактичними обставинами суд застосовує закон про кримінальну відповідальність чим підтверджує або спростовує припущення (твердження) слідчого (прокурора), викладене в обвинувальному акті щодо юридичної оцінки кримінального правопорушення.
Перевіривши вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 , на предмет його відповідності зазначеним вище та іншим вимогам кримінального процесуального закону, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення не може бути визнане законним, з огляду на таке.
Як стверджується змістом обвинувального акту, обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, як умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
Зокрема обвинувачений ОСОБА_7 , 30 червня 2018 року у період часу з 12 год. 30 хв. по 12 год. 52 хв., перебуваючи у стані алкогольного сп'яніння та знаходячись у коридорі квартири на АДРЕСА_1 , яка належить його матері ОСОБА_11 , під час раптово виниклого на ґрунті особистих неприязних відносин конфлікту із співмешканцем останньої - ОСОБА_12 , усвідомлюючи значення та суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи, що його дії можуть призвести до смерті потерпілого, бажаючи настання таких наслідків, під час шарпаними зі ОСОБА_12 , з метою умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, умисно наніс останньому кухонним ножем, якого тримав у правій руці, один сконцентрований прямий удар під кутом 90 градусів в область передньої поверхні грудної клітки зліва. Внаслідок умисних злочинних дій ОСОБА_7 , спрямованих на умисне позбавлення життя іншої людини, потерпілому ОСОБА_12 , згідно висновку експерта №138 від 17 серпня 2018 року, спричинено тілесні ушкодження у виді проникаючого колото-різаного поранення грудної клітки зліва з пошкодженням висхідного відділу аорти, тампонати навколосерцевої сумки та гематомою середостіння, які за ступенем тяжкості стосовно живої особи за ознакою небезпеки для життя відносяться до тяжких тілесних ушкоджень та перебувають у прямому причинному зв'язку зі смертю ОСОБА_12 , який помер на місці».
При безпосередньому дослідженні усієї сукупності, зібраних органом досудового розслідування доказів, суд дійшов беззаперечного висновку, що в діях обвинуваченого наявний склад вищевказаного кримінального правопорушення (злочину).
Такий висновок суду зроблений на підставі аналізу показань обвинуваченого, свідків, потерпілого, які безпосередньо допитувались судом, даних протоколу огляду місця події, протоколів огляду речей, висновків експертних досліджень щодо ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, виявлених як у потерпілого ОСОБА_12 , так і обвинуваченого ОСОБА_7 , а також їх локалізації, механізму та часу утворення, відеозапису з нагрудної камери поліцейського.
Визначальним при кваліфікації дій особи саме за ст. 115 КК України є наявність прямого умислу на позбавлення життя потерпілого.
Питання про умисел вирішується, виходячи із сукупності усіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки.
В ході розгляду матеріалів даного кримінального провадження, як у суді першої інстанції, так і у апеляційному суді, обвинувачений ОСОБА_7 винуватість у пред'явленому йому обвинуваченні не визнав, категорично заперечив наявність у нього умислу на позбавлення життя потерпілого ОСОБА_12 . Суду показав, що ініціатором виниклого між ними конфлікту, був останній який, попередньо, почав наносив йому удари ногами, душив за шию його матір, після чого, наніс йому ножем колото-різані рани у праву частину грудної клітки, унаслідок чого, він двічі падав на матір. Після чого, обвинувачений повернувся до ОСОБА_12 , який розмахував ножем, тримаючи його у правій руці. Захищаючись, схопив праву руку потерпілого своєю лівою рукою трохи вище зап'ястя, а правою - охопив кулак із ножем та намагався викрутити руку назовні або відібрати ніж. Проте, ОСОБА_12 охопив своєю лівою рукою його праву руку і у них почалась боротьба, в ході якої потерпілий то намагався, силоміць, направити лезо йому у груди, то вивернути руку з ножем у свою сторону, то подолати його супротив. Вивертаючи руку ОСОБА_12 із ножем, його ліва рука зісковзнула на лезо чи він був змушений перехопити ніж за лезо - не пам'ятає. В ході боротьби за ніж, кожен із них, штовхав його у різні сторони, намагаючись, при цьому, вирвати його із рук іншого. У якийсь момент, обвинувачений ОСОБА_7 через біль послабив руку, якою тримався за ніж, тоді як потерпілий, у цей момент, силоміць потягнув ніж до себе, у зв'язку із чим, ніж наполовину потрапив йому у груди, оскільки половина леза була у його лівій руці. Після цього, руки ОСОБА_12 ослабли, а він, потягнувши за його руку, витягнув ніж із грудей. Ніж залишився у лівій руці ОСОБА_7 , який він тримав за лезо, біля рукояті.
Такий перебіг обставин вчиненого, може свідчити про перебування обвинуваченого ОСОБА_7 в умовах необхідної оборони, що не лише передбачає абсолютно іншу - відмінну, у контексті правової кваліфікації його дій оцінку, а й має вагомий вплив на ступінь його відповідальності за вчинене.
При оцінці доказів, суд першої інстанції, такі показання обвинуваченого через їх неправдивість - відхилив, поміж тим, залишив поза увагою той факт що, окрім обвинуваченого та потерпілого, який помер, безпосереднім очевидцем виниклого між ними конфлікту, була лише матір ОСОБА_7 яка, попри, виявлену та установлену наявність на її одязі чисельних плям та помарок бурого кольору - крові, в суді показала, що хто і коли взяв в руки ножа не бачила, оскільки на вказівку ОСОБА_12 тікати, «я сам дам ради» відразу залишила помешкання. Вона ж суду показала, що ніж - знаряддя вчинення злочину, не було підручним, так як знаходився у відповідному місці на кухні, а коли вона вибігала із квартири, саме ОСОБА_12 стояв спиною до кухні, а обвинувачений боком до останнього і обличчям до туалетної кімнати. Надаючи показання у суді, вона також повідомила про наявність неприязних відносин із сином, часті конфлікти між ними через квартиру, співвласником якої він є, неодноразове спричинення їй обвинуваченим тілесних ушкоджень. Однак, такі її показання не оцінювались судом, в контексті усталених неприязних відносин із сином - обвинуваченим у даній справі.
Окрім того, без логічного пояснення у рішенні суду залишились і дані, установлені висновком експерта № 101/351 від 16 серпня 2018 року, за результатами проведеної судової комплексної імунологічної та дактилоскопічної експертизи, що на наданому на дослідження ножі, вилученому 30 червня 2018 року, в ході огляду місця події, виявлено кров людини, яка може походити від ОСОБА_12 . Походження даної крові від ОСОБА_7 , виключається, попри дані іншого висновку експерта № 148 від 24 липня 2018 року за результатами судово - медичної експертизи ОСОБА_7 про наявність на його тілі тілесних ушкоджень у вигляді ножового поранення передньої поверхні грудної клітки справа, різаних ран 3-го пальця лівої кисті, що утворилися від дії предмета, що має колюче-ріжучі властивості, можливо, унаслідок ударів ножем, у час вказаний у медичній документації.
Водночас, на відтвореному відеозаписі з нагрудної камери поліцейського, безпосередньо після даного інциденту, ОСОБА_7 повідомляє про те, що це був самозахист.
Попри усе наведене вище, а також за відсутності достатнього обсягу прямих доказів винуватості обвинуваченого, окрім його власних показань та показань його матері, без належного реагування суду залишився і той факт, що в ході досудового розслідування із ОСОБА_7 , як підозрюваним, задля перевірки та уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, шляхом відтворення обставин даної події, не було проведено слідчий експеримент.
При апеляційному перегляді матеріалів даного кримінального провадження, ухвалою апеляційного суду від 01 вересня 2022 року, на підставі ст. ст. 240, 333 КПК України, органу досудового розслідування доручено провести слідчий експеримент із його участю, з метою перевірки наданих ним у суді показань.
На слідчому експерименті, обвинувачений повідомив обставини вчиненого аналогічні тим, про які повідомляв, в ході дачі ним показань у суді, а з метою експертної оцінки установлених в ході проведення даної слідчої (розшукової) дії обставин, на підставі ухвали апеляційного суду від 05 грудня 2022 року, було призначено додаткову судово-медичну експертизу, за результатами якої складено два відповідні висновки: № 47 та № 138 А, кожним з яких установлено, що не виключається можливість утворення тілесних ушкоджень, як у потерпілого, так і обвинуваченого, за обставин, повідомлених ним під час допиту та при проведенні із його участю слідчого експерименту.
Відповідно ч. 1 ст. 36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони. Частиною 5 зазначеної статті визначено, що не є перевищенням меж необхідної оборони і не має наслідком кримінальну відповідальність застосування зброї або будь-яких інших засобів чи предметів для захисту від нападу озброєної особи або нападу групи осіб, а також для відвернення протиправного насильницького вторгнення у житло чи інше приміщення, незалежно від тяжкості шкоди, яку заподіяно тому, хто посягає.
Змістом апеляційних скарг захисників стверджується, що вони зводяться до незгоди із правовою кваліфікацією дій обвинуваченого ОСОБА_7 і наявністю вагомих та достатньо обґрунтованих підстав для застосування щодо нього ч. ч. 1, 5 ст. 36 КК України, який діяв у стані необхідної оборони і не мав умислу на заподіяння ОСОБА_12 тілесних ушкоджень або ж смерті. Вони також вказують на наявність беззаперечних доказів вчинення, зі сторони ОСОБА_12 , озброєного нападу ножем на ОСОБА_7 , заподіяння останньому колото різаних поранень грудної клітки, і за таких обставин вважають очевидно доведеним факт перебування останнього в стані необхідної оборони та відсутності перевищення її меж з його сторони.
Отже, для правильної кваліфікації дій особи необхідним є встановлення та перевірка судом усіх обов'язкових ознак об'єктивної та суб'єктивної сторони складу кримінального правопорушення, які конкретно дії винної особи містять відповідні ознаки та якими доказами це підтверджується.
Оскільки перевірка наявності у діях особи ознак кримінального правопорушення відноситься до встановлення фактичних обставин кримінального провадження, то усунення суперечностей у формулюванні обвинувачення ОСОБА_7 , визнаного судом доведеним, потребує безпосереднього дослідження доказів у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК України.
Відповідно до ст. 23 КПК України суд досліджує докази безпосередньо. Показання учасників кримінального провадження суд отримує усно. Не можуть бути визнані доказами відомості, що містяться в показаннях, речах і документах, які не були предметом безпосереднього дослідження суду, крім випадків, передбачених цим Кодексом. Суд може прийняти як доказ показання осіб, які не дають їх безпосередньо в судовому засіданні, лише у випадках, передбачених цим Кодексом.
Стаття 95 КПК України передбачає, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу.
Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України).
Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок чи ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок або ухвалу і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Підставою для скасування судового рішення, при розгляді в суді апеляційної інстанції, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 409 КПК України, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Істотними порушеннями вимог кримінально процесуального закону відповідно до ч. 1 ст. 412 КПК України, є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Верховний Суд у постанові від 12 серпня 2020 року (справа № 520/14112/14-к, провадження № 51-846км20) зазначив, що переглядаючи кримінальне провадження за апеляційними скаргами та ухвалюючи рішення, є недопустимим обмеження дослідження меншої сукупності доказів порівняно з тією сукупністю, яку дослідив місцевий суд.
Сторона захисту, при апеляційному перегляді даної справи, клопотала про дослідження лише частини доказів, що безпосередньо досліджувалась місцевим судом, не порушувала вимогу про виклик та повторний допит у апеляційному суді свідків, а просила дослідити їх повторно, шляхом прослухування дисків для лазерних систем зчитування фіксування судових засідань у суді першої інстанції, що нівелює положення ст. 23 КПК України.
Відтак, колегія суддів вважає, що допущені судом першої інстанції порушення, у відповідності до ст. 412 КПК України, є істотними, оскільки перешкодили суду ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, як того вимагає ст. 370 цього ж Кодексу, а відтак такими, які згідно з п. 3 ч. 1 ст. 409, ст. 415 КПК України є правовою підставою для скасування судового рішення з призначенням нового розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, тоді як призначення нового судового розгляду кримінального провадження у суді першої інстанції зможе найбільш повно та ефективно забезпечити змагальність процесу, реалізацію сторонами їх прав та виконання обов'язків, дозволить повно та всебічно дослідити обставини, які мають істотне значення та перевірити доводи сторін.
Інші доводи сторони обвинувачення та захисту, які стосуються доведеності чи недоведеності обвинувачення в обсязі, висунутому органом досудового розслідування, належності чи неналежності, допустимості чи недопустимості, достовірності чи недостовірності доказів, переваги одних доказів над іншими, застосування судом першої інстанції того чи іншого закону України про кримінальну відповідальність та покарання, мають бути враховані судом під час нового розгляду в суді першої інстанції, оскільки апеляційний суд не має права вирішувати наперед ці питання, призначаючи новий розгляд у суді першої інстанції.
При новому розгляді суду першої інстанції необхідно усунути виявлені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, зазначені в цій ухвалі, ретельно перевірити доводи апеляційних скарг сторони захисту, дати належну оцінку доказам з урахуванням позицій сторін з точки зору їх допустимості, достовірності та достатності, із зазначенням мотивів, з яких суд приймає до уваги одні докази та відхиляє інші, і в залежності від установлених обставин, ухвалити законне, обґрунтоване та належним чином умотивоване рішення, виклавши в ньому те обвинувачення, яке в повній мірі відображає форму вини, мотив, спосіб вчинення та наслідки злочину.
Таким чином, апеляційні скарги прокурора, захисників обвинуваченого підлягають частковому задоволенню, а оскаржуваний вирок - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.
Враховуючи вищенаведене та керуючись ст.ст. 404, 407 КПК України, Волинський апеляційний суд,
Апеляційні скарги прокурора, захисників обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 задовольнити частково, а вирок Ратнівського районного суду Волинської області від 29 січня 2021 року скасувати та призначити новий розгляд даного кримінального провадження в суді першої інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.
Головуючий
Судді: