Справа № 761/12321/24
Провадження № 1-кс/761/8346/2024
20 травня 2024 року м. Київ
Слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , представника власника майна ОСОБА_3 , власника майна ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_6 про скасування арешту майна,
До Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про скасування арешту грошових коштів ОСОБА_4 та ОСОБА_6 звернувся їх представник адвокат ОСОБА_3 .
На обґрунтування клопотання його ініціатор зазначив, що ухвалою слідчого судді від 12.03.2024 задоволено клопотання прокурора Офісу Генерального прокурора ОСОБА_5 та накладено арешт у кримінальному провадженні № 220 230 000 000 010 23 від 06.10.2023, зокрема, на грошові кошти у сумі 110 380 (сто десять тисяч триста вісімдесят) доларів США, 5 275 (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) Євро, 103 000 (сто три тисячі) гривень, які 20.02.2024 вилучено під час проведення обшуку квартири за адресою - АДРЕСА_1 ,
Заявник адвокат ОСОБА_3 вважав, що вказаний захід забезпечення кримінального провадження застосовано необґрунтовано, а також на даний час відсутні правові підстави та потреба у подальшому арешті майна з огляду на те, що вилучені грошові кошти порушують законне право власників на мирне володіння своїм майном.
У судовому засіданні представник власника майна ОСОБА_3 та власник майна ОСОБА_4 клопотання підтримали та просили його задовольнити.
Прокурор не заперечував проти скасування арешту, зазначив про недоцільність арешту на грошові кошти, власником яких є ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , у цьому кримінальному провадженні.
Слідчий суддя, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані документи, дійшов висновку про таке.
У відповідності до ст. 174 КПК України власник або володілець майна мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково.
У силу частини 2 наведеної статті КПК арешт майна може бути скасовано слідчим суддею повністю чи частково, якщо власник або володілець майна доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до п. 1 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 03.06.2016 № 5 «Про судову практику в справах про зняття арешту з майна» за наявності кримінального провадження власник чи інший володілець майна може звернутися до суду за захистом свого порушеного, невизнаного чи оспорюваного права власності з клопотанням про скасування арешту до суду, який його наклав.
Аналогічна позиція щодо застосування положень статті 174 КПК наведена у постанові Великої палати Верховного Суду від 23.05.2018 у справі №569/4374/16-ц та постанові Верховного Суду від 07.03.2018 у справі № 362/392/16-ц.
Отже, враховуючи, що оскаржуваний захід забезпечення кримінального провадження застосований ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 03.11.2021, клопотання про скасування такого заходу у силу наведених вище положень підлягає розгляду слідчим суддею зазначеного суду.?
Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України, ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та Закону України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Європейська Конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (далі - Конвенція) є частиною національного законодавства України і застосовуються у порядку, передбаченому для норм національного законодавства.
Відповідно до статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції кожна фізична або юридична особа має право володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, що передбачені законом і загальними принципами міжнародного права.
У рішенні у справах «Бакланов проти Російської Федерації» та «Фрізен проти Російської Федерації» ЄСПЛ наголошує на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Протоколу № 1 до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання публічної влади у право на повагу до власності має бути законним, держави уповноважені здійснювати контроль за використанням власності шляхом виконання законів.
У практиці ЄСПЛ неодноразово зазначалось, що таке втручання держави у права особи повинно здійснюватися виключно шляхом досягнення справедливої рівноваги між вимогами загального інтересу та захисту фундаментальних прав особи, тобто лише за умови, що спірне втручання відповідало вимогам законності і не було свавільним.
З ухвали слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2024 (справа № 761/7147/24) вбачається, що під час вирішення питання про накладення арешту слідчий суддя виходив з наданих стороною обвинувачення доказів, що давали підстави вважати, що майно є незаконно здобутим та отриманим злочинним шляхом, тобто є речовим доказом та потребує збереження.
Згідно з ч. 1 ст. 170 КПК арештом майна є тимчасове позбавлення права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно, з-поміж іншого, є доказом злочину, а також для забезпечення можливої конфіскації майна як виду покарання.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
У силу ст. 98 КПК до речових доказів кримінальний процесуальний закон відносить, серед іншого, об'єкти, набуті кримінально протиправним шляхом.
Таким чином, завданням арешту майна у цьому випадку є забезпечення збереження певних предметів не як об'єктів права власності, а саме як речових доказів, тобто таких, що зберегли на собі сліди злочину або є безпосередніми носіями інформації про обставини вчинення злочину.
До клопотання долучені документи, що підтверджують право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на вказані грошові кошти. Прокурор також підтвердив право власності, що встановлено матеріалами кримінального провадження, а за такого ОСОБА_4 та ОСОБА_6 мають право на звернення з клопотанням про скасування арешту.
Відповідно до практики Європейського суду з прав людини продовження заходів забезпечення кримінального провадження, як упродовж досудового розслідування, так і судового розгляду ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження, відповідно зі спливом певного часу орган досудового розслідування має навести додаткові доводи в обґрунтування наявних ризиків, що залишаються, та їх аналіз, як підставу для подальшого втручання у права особи, у тому числі щодо позбавлення або обмеження права власності.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів. У такому випадку арешт накладається на майно за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК.
Водночас, як встановлено вище слідчим суддею, не отримано даних на підтвердження того, що арештоване майно відповідає вимогам ст. 98 КПК.
Викладені обставини свідчать, що ризики, які стали підставою для арешту зазначеного майна на час розгляду клопотання про скасування арешту майна відпали, що обґрунтовано матеріалами, доданими до клопотання.
Виходячи з того, що прокурором не спростовані аргументи ініціатора клопотання, що піддане арешту майно має законне походження, а також відсутні інші ознаки для віднесення його до речових доказів, застосування щодо нього зазначеного заходу забезпечення не відповідає положенням ст. 170 КПК.
Зазначене приводить до висновку про наявність підстав для задоволення клопотання про скасування арешту.
Враховуючи наведене, керуючись ст. 2, 8, 9, 16, 85, 98, 132, 170, 174 КПК України, слідчий суддя
Клопотання адвоката ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_6 задовольнити.
Частково скасувати у кримінальному провадженні № 220 230 000 000 010 23 від 06.10.2023 арешт, накладений ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва від 12.03.2024 у справі № 761/7147/24, на грошові кошти ОСОБА_4 та ОСОБА_6 , а саме:
-110 380 (сто десять тисяч триста вісімдесят) доларів США;
-5 275 (п'ять тисяч двісті сімдесят п'ять) Євро;
-103 000 (сто три тисячі) гривень.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Слідчий суддя ОСОБА_1