Справа № 761/17587/22
Провадження №1-кп/761/1628/2024
іменем України
12 квітня 2024 року місто Київ
Шевченківський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі Шевченківського районного суду міста Києва, обвинувальний акт у кримінальному провадженні № 12022100100001980, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2022 відносно
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Глибочиця Житомирської області, громадянина України, із середньою освітою, неодруженого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 та проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого в силу ст. 89 КК України,
за обвинуваченням, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,
за участю сторін кримінального провадження:
прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 ,
установив:
І. Історія провадження.
01.09.2022 до Шевченківського районного суду міста Києва від прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_5 надійшов (вх. № 47785/22-Вх) обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 12022100100001980, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 03.08.2022, за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.09.2022 визначено головуючого суддю Шевченківського районного суду міста Києва ОСОБА_1 .
Ухвалою суду від 02.09.2022 у цьому кримінальному провадженні призначено підготовче судове засідання, на розгляд у якому винесено питання, регламентовані ст.ст. 314-316 КПК України.
Ухвалою суду від 22.09.2022 у кримінальному провадженні призначено судовий розгляд на підставі обвинувального акта.
II. Формулювання обвинувачення, визнане судом доведеним.
ОСОБА_3 , будучи раніше судимим 21.11.2019 вироком Житомирського районного суду Житомирської області за ч. 1 ст. 185 КК України, 03.08.2022, тобто в період дії воєнного стану, запровадженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-ІХ, затвердженого Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», вчинив повторний умисний злочин за наступних обставин.
Так, 03.08.2022 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3 , помітив автомобіль марки MITSUBISHI модель ASX, державний номерний знак НОМЕР_1 , та автомобіль марки SKODA модель FABIA, державний номерний знак НОМЕР_2 .
У подальшому, 03.08.2022 близько 21 год. 00 хв. ОСОБА_3 , перебуваючи у дворі будинку АДРЕСА_3 , переконавшись, що за його діями ніхто не спостерігає, умисно шляхом вільного доступу повторно викрав прикріплений до автомобіля марки MITSUBISHI модель ASX, який належить ОСОБА_6 , комплект державних номерних знаків НОМЕР_1 , вартістю 336 грн. 00 коп., та прикріплений до автомобіля марки SKODA модель FABIA, який належить ОСОБА_7 , комплект державних номерних знаків НОМЕР_2 , вартістю 336 грн. 00 коп., після чого, утримуючи при собі таємно викрадене майно, з місця вчинення кримінального правопорушення зник.
Таким чином, ОСОБА_3 обвинувачується у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненому повторно в умовах воєнного стану, тобто у кримінальному правопорушенні, передбаченому ч. 4 ст. 185 КК України.
IIІ. Позиції сторін та інших учасників судового провадження.
Допитаний у судовому засіданні ОСОБА_3 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, визнав у повному обсязі та зазначив, що дійсно, за вказаних в обвинувальному акті обставин, він вчинив вказане кримінально каране діяння.
Обвинувачений ОСОБА_3 , зокрема, заявив, що він у повній мірі усвідомив кримінально-протиправний характер своїх дій, щиро розкаявся у вчиненому, просив суд суворо не карати.
Прокурор ОСОБА_4 у судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав в повному обсязі та просив визнати ОСОБА_3 винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років та на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання з випробуванням строком 2 (два) роки.
ІV. Положення закону, якими керувався суд.
За правилами ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Частина третя та четверта статті 349 КПК України - суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку. Допит обвинуваченого здійснюється обов'язково, крім випадку, якщо він відмовився від давання показань, та випадків, передбачених частиною третьою статті 323 та статтею 381 цього Кодексу.
Вимога додержуватися справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у статті 10 Загальної декларації прав людини 1948 року, статті 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права 1966 року, статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначає, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
За своєю суттю і змістом кваліфікація злочинів завжди пов'язана з необхідністю обов'язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб'єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК України.
Згідно пунктів 3, 4 постанови Пленуму ВСУ від 06.11.2009 № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», які віднайшли своє відображення у позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 11.09.2019 у справі № 725/2266/18, слідує, що крадіжка (таємне викрадення чужого майна) - це викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілого чи інших осіб.
Відповідно до Указу Президента України ОСОБА_8 від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану на території України», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Відповідно до ч. 4 ст. 185 КК України крадіжка, вчинена у великих розмірах чи в умовах воєнного або надзвичайного стану карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Згідно з ч. 2 ст.50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 65 КК України суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
Згідно зі ст. 66 КК України пом'якшуючими обставинами, зокрема є щире каяття обвинуваченого, яке полягає у визнанні обставин, регламентованих п. 1 ч. 2 ст. 91 КПК України, щодо події кримінального правопорушення, у тому числі його час, місце та спосіб вчинення. Адже, щире розкаяння характеризує суб'єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що він визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.
V. Висновки та мотиви суду.
Після роз'яснення учасникам судового розгляду наслідків застосування ч. 3 ст. 349 КПК України, вони підтвердили відсутність оспорюваних ними обставин по справі та погодилися, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Показання обвинуваченого ОСОБА_3 відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення при обставинах, викладених в обвинувальному акті, який надійшов до провадження суду, обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності його позиції, із врахуванням заяви прокурора про відмову від допиту в судовому засіданні свідків, суд визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та вирішив обмежитись допитом обвинуваченого та дослідженням характеризуючих матеріалів.
Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, вироком Житомирського районного суду Житомирської області від 21.11.2019, ОСОБА_3 визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 185 КК України, та призначено покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
Відповідно до довідки начальника Солом'янського РВ ДУ "Центр пробації" у місті Києві та Київської області від 10.04.2024, ОСОБА_3 знятий з обліку з 02.04.2024 по відбуттю покарання у виді 100 (ста) годин громадських робіт.
Оцінюючи зібрані докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_3 обвинувачення та кваліфікує дії останнього за ч. 4 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно в умовах воєнного стану.
Так, вирішуючи питання про призначення ОСОБА_3 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України враховує:
- ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке згідно приписів ст. 12 КК України, відповідно є тяжким (ч. 4 ст. 185 КК України);
- особу винного, не одруженого, маючого місце реєстрації та проживання, раніше не судимого в силу ст. 89 КК України;
- обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.
Так, згідно зі ст. 66 КК України суд визнає пом'якшуючими обставинами щире каяття.
Обвинувачений ОСОБА_3 повністю визнав свою вину, висловив щирий жаль з приводу вчинених дій та осуд своєї поведінки, проявив готовність понести кримінальну відповідальність за вчинене, обіцяв у майбутньому нічого протиправного не вчиняти.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст. 67 КК України не встановлено.
Підстав для застосування положень ст. ст. 69, 70, 71 КК України суд не знаходить.
Крім того, при призначенні покарання, суд також враховує особливості й обставини вчинення злочину: форму вини, мотив і мету, спосіб, стадію вчинення, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали; поведінку обвинуваченого ОСОБА_3 під час та після вчинення злочинних дій.
На підставі викладеного, при наявності обставини, яка пом'якшує покарання ОСОБА_3 , відповідно до ст. 66 КК України - щире каяття, відсутність тяжких наслідків злочину, що в своїй сукупності істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи обвинуваченого та критичним відношенням винного до вчиненого, суд вважає за пропорційне призначити покарання ОСОБА_3 у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
Водночас, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 , можливе без відбування покарання, а тому, у порядку ст. 75 КК України приймає рішення про його звільнення від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 2 (два) роки.
Також, суд вважає за необхідне при звільненні від відбування покарання з випробуванням покласти на обвинуваченого, відповідно до ст. 76 КК України, такі обов'язки: періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи, що сприятиме досягнення мети покарання, покладаючи такі обов'язки, суд вважає саме їх необхідними і достатніми для виправлення винного з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину та її особи. Адже, матиме місце нагляд за особою, звільненою від відбування покарання з випробуванням уповноваженим органом з питань пробації за місцем його проживання.
Саме таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
VI. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку.
Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_3 залишити без задоволення.
Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.
Питання про долю речових доказів необхідно вирішити у відповідності з вимогами ст. 100 КПК України.
Арешти, накладені ухвалами Шевченківського районного суду міста Києва у цьому кримінальному провадженні скасувати.
Відповідно до ст. 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта. А тому, процесуальні витрати, пов'язані із проведенням експертиз підлягають стягненню з обвинуваченого на користь держави.
Керуючись статтями 2, 7, 349, 368 - 371, 373, 374, 376, 532 Кримінального процесуального кодексу України, суд
ухвалив:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , періодично з'являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2022 у справі № 761/15432/22 про накладення арешту - скасувати.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2022 у справі № 761/15431/22 про накладення арешту - скасувати.
Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 11.08.2022 у справі № 761/15430/22 про накладення арешту - скасувати.
Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на користь держави судові витрати за проведення експертиз:
-№ СЕ-19/111-22/33017-Д від 16.08.2022, які складають 1 321 (одна тисяча триста двадцять одна) гривня 46 копійок;
-№ СЕ-19/111-22/32673-Д від 16.08.2022, які складають 1 321 (одна тисяча триста двадцять одна) гривня 46 копійок;
-№ СЕ-19/111-22/32680-ТВ від 22.08.2022, які складають 943 (дев'ятсот сорок три гривні, 00 копійок) гривні 90 копійок.
Речові докази у кримінальному провадженні , а саме:
-папірці білого кольору із номером НОМЕР_4 - знищити;
-сліди папілярних узорів та дактилокарту ОСОБА_3 - залишити в матеріалах кримінального провадження;
-грошові кошти у сумі 131 грн. 50 коп., тримач картки для сімкартки «Vodafone», викрутку синього кольору, мобільний телефон марки «NOMI» чорного кольору - повернути власнику;
-державний номерний знак НОМЕР_3 у кількості 2 шт. - повернути власнику;
-державний номерний знак НОМЕР_1 у кількості 2 шт. - залишити на зберігання у власника.
Вирок може бути оскаржено, з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Шевченківський районний суд міста Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення. Якщо вирок ухвалено без виклику особи, яка його оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам судового провадження.
Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
Суддя ОСОБА_1