Іменем України
30 травня 2024 року
м. Київ
справа № 754/10421/23
провадження № 61-7756ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В.,
Червинської М. Є.,
розглянув касаційну скаргу Київського квартирно-експлуатаційного управління на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в справі за скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на дії державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції
(м. Київ), представник стягувача - Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері, стягувач - Київське квартирно-експлуатаційне управління, боржник - ОСОБА_1 ,
У липні 2023 року Київське квартирно-експлуатаційне управління звернулося до суду із скаргою на дії державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Деснянський ВДВС у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), представник стягувача - Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері, стягувач - Київське квартирно-експлуатаційне управління, боржник - ОСОБА_1 .
Скарга обґрунтована тим, що рішенням Деснянського районного суду
м. Києва від 22 червня 2009 року у справі № 2-2325/09 зобов'язано
ОСОБА_1 звільнити земельну ділянку площею 400 кв м, за адресою:
АДРЕСА_1 ; знести за власний рахунок фундамент, розташований на земельній ділянці площею 20 кв м, за вказаною адресою, звільнити земельну ділянку площею 20 кв м; знести за власний рахунок паркан, розташований на земельній ділянці площею 400 кв м, за вищезазначеною адресою. На виконання рішення видано виконавчий лист
від 02 квітня 2013 року № 2-2325/2009.
Державним виконавцем ВДВС Деснянського районного управління юстиції у м. Києві було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 21 травня 2013 року № НОМЕР_1.
19 серпня 2015 року державним виконавцем винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 8 частини першої статті 49 Закону України «Про виконавче провадження», яка мотивована тим, що згідно з листом від 05 березня 2014 року № 124 Міністерства оборони України Київського квартирно-експлуатаційного управління рішення виконано.
Представник заявника зазначав, що в рамках даного виконавчого провадження з боку виконавчої служби не надсилалося жодних виконавчих документів. У своїх запитах (від 25 жовтня 2022 року та від 03 січня
2023 року) Київське квартирно-експлуатаційне управління просило повідомити про хід виконавчого провадження № НОМЕР_1, однак посадові особи відділу не реагували на вказані запити.
У відповідь на скаргу на неправомірну бездіяльність посадових осіб Деснянського ВДВС у місті Києві, управління забезпечення примусового виконання рішень у м. Києві та Київській області своєю відповіддю
від 07 липня 2023 року, яку було отримано скаржником 18 липня 2023 року, повідомило, що державним виконавцем 19 серпня 2015 року було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження.
У зв'язку з тим, що Київське квартирно-експлуатаційне управління з об'єктивних незалежних від нього причин до 18 липня 2023 року не було обізнаним про наявність постанови державного виконавця від 19 серпня
2015 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Посилаючись на викладені обставини, просило суд поновити строк на звернення зі скаргою, визнати неправомірними дії державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) в частині винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 19 серпня 2015 року (ВП № НОМЕР_1), визнати незаконною та скасувати постанову державного виконавця Деснянського ВДВС у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про закінчення виконавчого провадження від 19 серпня
2015 року (ВП № НОМЕР_1).
Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року у задоволенні скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління відмовлено.
Постановою Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року скасовано та ухвалено нове рішення про залишення скарги Київського квартирно-експлуатаційного управління без розгляду.
25 травня 2024 року Київське квартирно-експлуатаційне управління подало до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Деснянського районного суду
м. Києва від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року.
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважає, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження, виходячи з наступного.
Відповідно до частини третьої статті 3 Цивільного процесуального кодексу України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону України «Про виконавче провадження»).
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
Відповідно до частини першої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Частиною п'ятою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.
Статтею 449 ЦПК України встановлено строк для звернення зі скаргою, зокрема скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права або свободи. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.
Відповідно до статті 122 ЦПК України строки, встановлені законом або судом, обчислюються роками, місяцями і днями, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.
Згідно зі статтею 123 ЦПК України перебіг процесуального строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до статті 126 ЦПК України право на вчинення процесуальної дії втрачається із закінченням строку, встановленого законом або судом. Документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Частиною першою статті 127 ЦПК України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.
Системний аналіз вказаних процесуальних норм разом із положеннями пункту «а» частини першої статті 449 ЦПК України, статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» свідчить про те, що перебіг десятиденного строку для оскарження рішення, дій чи бездіяльності виконавця починається з наступного дня після настання події, з якою пов'язано його початок, тобто після фактичної або можливої обізнаності особи про порушення її прав і свобод.
Такий правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду
від 02 грудня 2020 року в справі № 143/950/19 (провадження
№ 61-21057св19), від 28 грудня 2020 року в справі № 501/3532/18 (провадження № 61-14723св19), від 03 лютого 2021 року в справі № 2-1441/10 (провадження № 61-17257св20).
За змістом статті 81 ЦПК України обов'язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.
Таким чином, при зверненні до суду зі скаргою на дії державного виконавця саме на скаржника покладається обов'язок доведення наявності обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.
У постанові Верховного Суду від 18 листопада 2020 року в справі
№ 466/948/19 вказано, що строки на подання скарги є процесуальними, можуть бути поновлені за наявності поважних для цього причин за заявою заявника, яка подається одночасно зі скаргою або викладається у скарзі у вигляді клопотання. При вирішенні питання про поновлення строку на подання скарги на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби суд має виходити з того, що у відповідному законодавстві не міститься перелік таких поважних причин, їх з'ясовують у кожному конкретному випадку залежно від обставин справи. Якщо скаргу подано з пропуском строку, встановленого законом, та відсутнє клопотання про його поновлення, така скарга суддею одноособово залишається без розгляду при її прийнятті та повертається заявникові. При цьому заявникові може бути роз'яснено право на повторне звернення до суду на загальних підставах. З'ясування обставин дотримання заявником процесуального строку на звернення до суду зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, наявності клопотання про його поновлення зазначеного строку та поважних причин для його поновлення має першочергове значення, оскільки правовим наслідком недотримання встановленого законом строку звернення із скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця, відсутності клопотання про поновлення зазначеного строку та поважності причин для його поновлення, є залишення скарги без розгляду та повернення її заявникові.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) зазначено, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду пов'язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».
Апеляційний суд, скасовуючи ухвалу суду першої інстанції, встановивши, що в рамках виконання виконавчого листа від 02 квітня 2013 року № 2-2325/2009, виданого Деснянським районним судом м. Києва, відкрито декілька виконавчих проваджень, в тому числі і виконавче провадження № НОМЕР_1, у 2017 році Київське квартирно-експлуатаційне управління зверталося до суду зі скаргою на дії державного виконавця та вказувало, що копію постанови
від 19 серпня 2015 року про закінчення виконавчого провадження заявником було отримано 03 червня 2016 року, оскаржуючи дії державного виконавця в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_2, яке було закінчене з підстав виконання судового рішення, заявник не цікавився наслідками здійснення виконавчого провадження № НОМЕР_1 чи місцезнаходженням виконавчого листа і не вживало для цього належних заходів, дійшов правильного висновку про залишення скарги без розгляду.
Частиною четвертою статті 394 ЦПК України передбачено, що у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зазначені у касаційній скарзі доводи щодо неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушенням норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, правильне застосування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, що свідчить про необґрунтованість скарги та відсутність підстав для відкриття касаційного провадження
Доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.
Керуючись пунктом 5 частини другої, частинами четвертою і п'ятою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на ухвалу Деснянського районного суду м. Києва від 19 грудня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 квітня 2024 року в справі за скаргою Київського квартирно-експлуатаційного управління на дії державного виконавця Деснянського відділу Державної виконавчої служби у м. Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), представник стягувача - Дарницька спеціалізована прокуратура у військовій та оборонній сфері, стягувач - Київське квартирно-експлуатаційне управління, боржник - ОСОБА_1 , відмовити.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: В. М. Коротун
Є. В. Коротенко
М. Є. Червинська