31 травня 2024 року
м. Київ
справа № 750/3531/24
провадження № 61-7691ск24
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Тетяни Олександрівни, заінтересована особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк»,
У березні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою на дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О., заінтересована особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк» (далі -
АТ «УкрСиббанк»).
Скарга мотивована тим, що 18 листопада 2019 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа
№ 750/10070/15-ц про стягнення із ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), яке
в подальшому змінило назву на АТ «УкрСиббанк» заборгованості за кредитом
у розмірі 3 231,29 дол. США.
У період з листопада 2019 року до травня 2023 року із боржника стягувалися грошові кошти в рахунок погашення заборгованості, визначеної рішенням суду.
18 травня 2023 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Падалкою О. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 у зв'язку із фактичним виконанням рішення в повному обсязі.
04 березня 2024 року начальником відділу Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. винесено постанову «Про скасування процесуального документу», а саме постанови головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Падалки О. С. від 18 травня
2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1.
Зазначена постанова мотивована тим, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 18 травня 2023 року з боржника стягнуто 2 611,98 дол. США замість 3 231,29 дол. США, як встановлено судовим рішенням,
а отже, рішення суду виконане не в повному обсязі.
На переконання заявника вказана постанова є незаконною та підлягала скасуванню, оскільки матеріали виконавчого провадження не містять відповідних розрахунків суми стягнутої з нього заборгованості, а зазначений розмір заборгованості (2 611,98 дол. США), на яку посилається начальник відділу Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. у змісті оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, є незрозумілим та необґрунтованим.
У зв'язку із зазначеним ОСОБА_1 просив визнати неправомірною та скасувати постанову начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т.О. від 04 березня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1.
09 квітня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Деснянського районного суду м. Чернігова із заявою про зупинення провадження у вказаній справі до набрання законної сили судовим рішенням у справі № 750/4285/24.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року заяву ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі повернуто заявникові без розгляду з підстав, передбачених частиною четвертою статті 183 ЦПК України.
Повертаючи заяву про зупинення провадження у справі, суд першої інстанції дійшов висновку, що скаржником в порушення частини другої статті 183 ЦПК України, до заяви, поданої на стадії виконання судового рішення, зокрема в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, не додано доказів надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження) такої заяви.
Ухвалою Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року
у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. відмовлено.
Ухвала суду першої інстанції за результатами розгляду скарги на дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. мотивована тим, що
у зв'язку із ухваленням судом рішення в цивільній справі № 750/10070/15-ц про стягнення боргу саме в іноземній валюті та не стягненням в повному обсязі станом на 18 травня 2023 року заборгованості за ВП № НОМЕР_1, у головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Падалки О. С. були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження з підстав фактичного виконанням рішення суду
в повному обсязі.
Водночас суд першої інстанції дійшов висновку, що допущення начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. в оскаржуваній постанові технічної помилки у зазначенні норми закону, яка згодом була виправлена, не вплинуло на правомірність оскаржуваної постанови у виконавчому провадженні.
Постановою Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року залишено без змін.
У травні 2024 року ОСОБА_1 , із застосуванням засобів поштового зв'язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року, в якій просить оскаржувані судові рішення скасувати. Справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
У випадку відмови у задоволенні касаційної скарги в частині скасування ухвали Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 квітня 2024 року про повернення без розгляду заяви від 09 квітня 2024 року про зупинення провадження у справі, заявник просить скасувати ухвалу Деснянського районного суду міста Чернігова від 09 квітня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду
від 13 травня 2024 року, про відмову у задоволенні скарги на дії державної виконавчої служби. За результатами розгляду справи ухвалити нове судове рішення про задоволення скарги ОСОБА_1 на дії державної виконавчої служби.
Перевіривши доводи касаційної скарги та дослідивши зміст оскаржуваних судових рішень, колегія суддів вважає, що у відкритті касаційного провадження
у справі слід відмовити з таких підстав.
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Щодо оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року про повернення заяви про зупинення провадження у справі та постанови Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року за результатами апеляційного перегляду такої ухвали
Касаційна скарга в зазначеній частині мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про повернення заяви про зупинення провадження у справі без розгляду, оскільки, на переконання заявника, заява про зупинення провадження у справі не є заявою, яка подається на стадії виконання судового рішення чи в процесі здійснення судового контролю за виконанням судового рішення.
Відтак, заявник вказує, що заява про зупинення провадження у справі стосувалась саме розгляду справи за його скаргою на дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О.
Таким чином, заявник вважає, що до вказаної заяви не підлягали застосуванню приписи частини другої статті 183 ЦПК України щодо необхідності направлення іншим учасникам справи копій такої заяви.
Водночас зазначені посилання касаційної скарги є помилковими,не впливають на законність оскаржуваних судових рішень з огляду на наступне.
Відповідно до статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Разом з тим, слід звернути увагу на те, що вказана норма викладена у розділі
VII ЦПК України «Судовий контроль за виконанням судових рішень», який в свою чергу встановлює окремий процесуальний режим розгляду відповідних справ.
Відповідно до частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження). Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
За змістом положень частин другої, четвертої статті 183 ЦПК України письмову заява (клопотання, заперечення) суд повертає заявнику без розгляду, якщо її подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті.
Верховний Суд вважає, що формалізм у процесі є позитивним й необхідним явищем, оскільки забезпечує чітке дотримання судами процесу, проте надмірний формалізм заважає практичному та ефективному доступу до суду, не сприяє правовій визначеності, належному здійсненню правосуддя, у тому числі виконанні судового рішення та є порушенням статті 6 Конвенції (рішення ЄСПЛ від 28 жовтня 1998 року у справі «Перед де Рада Каваніллес проти Іспанії», від 13 січня 2000 року у справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії», від 08 березня 2017 року у справі «ТОВ «Фріда» проти України»).
Така правова позиція висловлена у постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 01 липня 2020 року у справі № 488/3753/17-ц (провадження № 61-17011сво19).
Вимога про надання доказів надіслання заяви, скарги, клопотання чи заперечення (надання) іншим учасникам справи (провадження) стосується подання таких на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень (розділи VI «Процесуальні питання, пов'язані з виконанням судових рішень у цивільних справах та рішень інших органів (посадових осіб), VII «Судовий контроль за виконанням судових рішень»
ЦПК України).
Вказаний висновок викладено у змісті постанови Верховного Суду від 05 грудня 2023 року у справі № 127/10203/16 (провадження № 61-13721св23).
Таким чином, суд першої інстанції, з висновками якого погодився і апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про зупинення провадження у справі з підстав невиконання заявником приписів частини другої статті 183 ЦПК України, оскільки вказана заява є саме заявою із процесуальних питань, відповідно на неї поширюються загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання, заперечення, визначені змістом
статті 183 ЦПК України.
Інші доводи касаційної скарги в частині оскарження ухвали про повернення заяви про зупинення провадження у справі та постанови суду апеляційної інстанції за результатами перегляду вказаної ухвали зводяться до власного тлумачення заявником норм процесуального права.
Щодо оскарження ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року за результатами розгляду скарги на дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. та постанови Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року за результатами апеляційного перегляду такої ухвали
Касаційна скарга в зазначеній частині мотивована тим, що при розгляді справи, судом першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, не було належним чином досліджено матеріали виконавчого провадження, зокрема виписки фінансових операцій за кредитним договором. Натомість судами прийнято до уваги документи, надані заінтересованою особою (стягувачем у виконавчому провадження), не переконавшись у відповідності наданої інформації документам, які знаходяться у матеріалах виконавчого провадження, зокрема фінансовим документам щодо стягнутих з боржника грошових сум в рахунок погашення заборгованості.
Вказує, що суб'єктом оскарження не складався, відповідно відсутній у матеріалах виконавчого провадження акт на підтвердження факту невиконання боржником рішення суду. Таким чином, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту невиконання рішення суду.
Посилається на те, що відповідно до постанови ВП № НОМЕР_1 від 18 листопада 2019 року про стягнення виконавчого збору, державним виконавцем визначена еквівалентна сума заборгованості скаржника (боржника) в гривнях, відносно заборгованості в іноземній валюті у розмірі 78 261,84 грн.
Таким чином, на переконання заявника, начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. у рішенні про скасування постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження не надано вмотивованого обґрунтування стягненню з боржника 2 611,98 дол. США замість
3 231,29 дол. США.
Визначення начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. розміру стягнутої з боржника заборгованості, враховуючи коливання курсу дол. США, повинно було здійснюватися із застосуванням фактичних даних, наданих уповноваженими органами чи отриманих з офіційних джерел про курс дол. США станом на відповідну дату та з відповідними офіційними підрахунками різниці між фактично здійсненою виплатою коштів за курсом дол. США на відповідну дату та різницею заборгованості, яка виникла на думку начальника начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. на кожну дату сплати боржником заборгованості.
На переконання заявника, матеріали виконавчого провадження не містять доказів, які б вказували на те, що з боржника підлягала стягненню заборгованість не
у розмірі 2 611,98 дол. США, а саме 3 231,29 дол. США, відповідно, заявник вважає, що висновки суб'єкта оскарження, викладені у змісті постанови за результатами перевірки законності виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа № 750/10070/15-ц є помилковими.
Вказує на те, що визначення розміру стягнутої з нього заборгованості, враховуючи коливання курсу дол. США повинно було здійснюватись саме відповідними експертними органами, проте матеріали виконавчого провадження не містять відповідних розрахунків стягнутих з скаржника коштів.
Судами встановлено, що рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова
від 28 листопада 2016 року (справа № 750/10070/15-ц) стягнуто із
ОСОБА_1 на користь публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», яке в подальшому змінило назву на АТ «УкрСиббанк» заборгованість за кредитом
у сумі 3 231,29 дол. США.
На виконання вищевказаного рішення, Деснянським районним судом м. Чернігова 24 листопада 2017 року видано виконавчий лист № 750/10070/15-ц
18 листопада 2019 року державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Кривденко М. О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа № 750/10070/15-ц
Із таблиці надходження коштів та виписки фінансових операцій за кредитним договором, наданої АТ «УкрСиббанк», судами попередніх інстанцій встановлено, що у період з 19 лютого 2020 року по 18 травня 2023 року проводилось утримання
з пенсії боржника, відповідно на користь АТ «УкрСиббанк» було перераховано
2 611,95 дол. США на виконання рішення суду.
18 травня 2023 року головним державним виконавцем Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Падалкою О. С. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з фактичним виконанням в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
21 лютого 2024 року АТ «УкрСиббанк», як стягувачем у виконавчому провадженні, на ім'я начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби
у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції подано скаргу щодо перевірки законності виконавчого провадження з приводу виконання виконавчого листа, виданого в цивільній справі № 750/10070/15-ц, в якій стягувач просив скасувати постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Падалки О. С. від 18 травня 2023 року про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа.
Скарга обґрунтовувалась тим, що на користь стягувача всього було перераховано
2 611,95 дол. США, але, починаючи з 19 травня 2023 року, стягувач у виконавчому провадженні не отримує коштів на виконання рішення суду.
Станом на 21 лютого 2024 року (дата звернення зі скаргою) залишок заборгованості згідно виконавчого листа складає 619,31 дол. США. Таким чином, посадовими особами державної виконавчої служби допущено порушення у вигляді триваючої бездіяльності щодо нездійснення дій, спрямованих на примусове виконання рішення суду.
Постановою начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби
у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції
Шило Т. О. від 04 березня 2024 року скасовано постанову головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби у м. Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Падалки О. С.
від 18 травня 2023 року про закінчення виконавчого провадження № НОМЕР_1 з підстав, визначених абзацом 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадження».
Постановою начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О.
від 13 березня 2024 року про виправлення помилки у процесуальному документі, внесено виправлення до постанови про скасування процесуального документа
від 04 березня 2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, а саме: замість «керуючись абзацем 4 частини третьої статті 74 Закону України «Про виконавче провадженя», зазначено «керуючись абзацем 2 частини третьої статті 74 закону України «Про виконавче провадженя»
Відповідно до частини п'ятої статті 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Пунктом 9 частини третьої статті 129 Конституції України визначено, що до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду.
Судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, установлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - за її межами.
Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень
у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.
Виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист та охоплює, зокрема, визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2012 року № 18-рп/2012).
Примусове виконання судових рішень здійснюється відповідно до умов та порядку, передбачених Законом України «Про виконавче провадження».
Під час виконання судових рішень поряд з нормами Закону України «Про виконавче провадження» застосовуються положення Конституції України, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цього Закону.
Відповідно до частини першої статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (стаття перша Закону України «Про виконавче провадження»).
Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Перелік обов'язків і прав виконавців, обов'язковість вимог виконавців визначені статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження».
Статтею 7 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» передбачено, що відповідно до цього Закону державними виконавцями є керівники органів державної виконавчої служби, їхні заступники, головні державні виконавці, старші державні виконавці, державні виконавці органів державної виконавчої служби; державний виконавець
є представником влади, діє від імені держави і перебуває під її захистом та уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, передбаченому законом.
Статтею 12 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» визначено, що контроль за діяльністю державних виконавців та інших працівників органів державної виконавчої служби здійснюють органи примусового виконання рішень, визначені
у статті 6 цього Закону, в порядку, встановленому Міністерством юстиції України.
Відповідно до статті 6 Закону України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» систему органів примусового виконання рішень становлять: Міністерство юстиції України; органи державної виконавчої служби, утворені Міністерством юстиції України в установленому законодавством порядку.
Частиною третьою статті 74 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.
Згідно зі статтею 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
Відповідно до вимог статті 192 ЦК України гривня є законним платіжним засобом на території України. Іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.
За змістом статті 524 ЦК України грошовим визнається зобов'язання, виражене
у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.
Загальні положення виконання грошового зобов'язання закріплені у статті 533 ЦК України, зокрема: грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях; якщо
у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом; використання іноземної валюти,
а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
У частині третій статті 533 ЦК України закріплено, що використання іноземної валюти, а також платіжних документів в іноземній валюті при здійсненні розрахунків на території України за зобов'язаннями допускається у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.
Відповідно до пункту 30.1 статті 30 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» моментом виконання грошового зобов'язання є дата зарахування коштів на рахунок кредитора або видачі їх йому готівкою.
При цьому правовий режим іноземної валюти на території України, хоча і пов'язується з певними обмеженнями в її використанні як платіжного засобу, проте не виключає здійснення платежів в іноземній валюті.
Особливості звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті визначені
у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини третьої зазначеної статті Закону у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника коштів
у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів
у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби,
а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця.
Порядок звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень під час обчислення боргу в іноземній валюті, визначений у статті 49 Закону України «Про виконавче провадження» є аналогічним тому, що містився у
статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV), який втратив чинність. Положення вказаних статей є ідентичними.
Велика Палата Верховного Суду вже висловлювала висновки щодо особливостей звернення стягнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчисленні боргу в іноземній валюті, зокрема висновки щодо застосування положень статті 53 Закону України «Про виконавче провадження» (№ 606-XIV),
у яких вказано, що у разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквіваленту такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума
в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні. Перерахування стягувачеві суми
у національній валюті України чи іншій валюті, аніж валюта, зазначена
у резолютивній частині судового рішення, не вважається належним виконанням судового рішення (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04 липня
2018 року у справі № 761/12665/14 (провадження № 14-134цс18)).
У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16 (провадження
№ 14-446цс18) Велика Палата Верховного Суду вказала, що зазначення судом
у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, внесло двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який має бути виконаний примусово за участю державного виконавця. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
У справі, яка переглядається, установлено, що ухвалюючи рішення від 28 листопада
2016 року у справі № 750/10070/15-ц, Деснянський районний суд м. Чернігова визначив суму заборгованості за кредитним договором, що підлягає стягненню саме в іноземній валюті без зазначення еквівалента у гривні (ЄДРСР
№ 63166073).
Згідно пункту 9 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.
Відмовляючи в задоволенні скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, з висновками якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що рішенням в цивільній справі № 750/10070/15-ц суму боргу стягнуто в іноземній валюті. Проте, станом на 18 травня 2023 року, сума заборгованості за
ВП № НОМЕР_1, стягнута з боржника ОСОБА_1 не в повному обсязі, тому у головного державного виконавця Деснянського відділу державної виконавчої служби міста Чернігова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Падалки О. С. були відсутні правові підстави для винесення постанови про закінчення вказаного виконавчого провадження.
Відповідно, начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. обґрунтовано винесено постанову про скасування процесуального документу, у якій зазначено, що на момент винесення постанови про закінчення виконавчого провадження з боржника було стягнуто 2 611,98 дол. США замість 3 231,29 дол.США як встановлено судовим рішенням, а отже рішення суду виконане не в повному обсязі, з якою, в свою чергу, не погоджується заявник касаційної скарги.
З таким висновком судів попередніх інстанцій погоджується і Верховний Суд.
При цьому Верховний Суд погоджується із висновком судів попередніх інстанцій стосовно безпідставності доводів заявника стосовно допущення начальником Деснянського відділу державної виконавчої служби м. Чернігова Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Т. О. в оскаржуваній постанові технічної помилки у зазначенні норми закону, яка згодом була виправлена.
Така помилка не впливає на правомірність оскаржуваної постанови, оскільки за правилами статті 74 Закону України «Про виконавче провадження», начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, або виконавець з власної ініціативи чи за заявою сторони виконавчого провадження може виправити допущені у процесуальних документах, винесених у виконавчому провадженні, граматичні чи арифметичні помилки, про що виноситься відповідна постанова.
Відповідно до вимог абзацу 6 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів
у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.
Зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами норм матеріального права та дотримання норм процесуального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, а наведені
у касаційній скарзі доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень та зводяться до переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
Верховний Суд є судом права і його повноваження визначені статтями 400, 409 ЦПК України.
Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвали Деснянського районного суду м. Чернігова від 09 квітня 2024 року та постанову Чернігівського апеляційного суду від 13 травня 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії начальника Деснянського відділу державної виконавчої служби у місті Чернігові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Шило Тетяни Олександрівни, заінтересована особа - акціонерне товариство «УкрСиббанк», відмовити.
Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді: Д. Д. Луспеник
Б. І. Гулько
Г. В. Коломієць