Справа № 134/513/24
2/134/200/2024
Іменем України
23 травня 2024 року смт Крижопіль
Крижопільський районний суд Вінницької області
в складі: головуючого судді Швець Л.В.,
при секретарі судового засідання Томашенко О.М.
з участю представника позивача - адвоката Глушкової О.І.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні в залі суду смт Крижопіль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину за законом,
встановив:
Позивач ОСОБА_1 , в інтересах та від мені якої діє адвокат Глушкова О.І., звернулася до суду із позовом про визнання права власності на домоволодіння із належними до нього господарськими будівлями та спорудами, розташованими у АДРЕСА_1 .
Свої вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у селі Городківка, Тульчинського (Крижопільського) району, Вінницької області померла її баба ОСОБА_3 . До складу спадщини після її смерті входить житловий будинок з господарськими будівлями по АДРЕСА_1 . Житловий будинок відноситься до суспільної групи колгоспних дворів, і згідно записів погосподарськорї книги за 1991-1995 роки членами колгоспного двору станом на 15.04.1991 року були: ОСОБА_3 , 1919 року народження - голова домогосподарства, ОСОБА_4 , 1974 року народження, - онука. Право власності на житловий будинок не зареєстровано. Відповідачка, її мати - ОСОБА_2 , донька спадкодавця ОСОБА_3 - є спадкоємцем першої черги за законом, однак спадщину не прийняла та на неї не претендує. Позивач, як онука померлої ОСОБА_3 має право на вказаного домогосподарства та бажає оформити право власності на цілий житловий будинок з господарськими спорудами. Тому змушена звернутися до суду із вказаним позовом за захистом своїх прав, так як нотаріус їй відмовила у видачі свідоцтва на право на спадщину у зв'язку із відсутністю правовстановлюючих документ на спадкове майно.
Ухвалою суду від 18 березня 2024 року відкрито провадження у справі за даним позовом, призначено підготовче засідання, надано відповідачу строк для подання відзиву на позов.
Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала та просила їх задовільнити з підстав наведених у позовній заяві, вказавши, що інших спадкоємців після смерті ОСОБА_3 не має, донька останньої не бажає оформлювати права на спадщину.
Відповідачка ОСОБА_2 в судове засідання не з'явилася, надала до суду заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги визнає, просить позов задовільнити.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, встановив наступні фактичні обставини та зміст спірних правовідносин.
Так, судом встановлено, що відповідно до відомостей, які містяться в копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 27 вересня 1995 року - ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 .
Відповідно до довідки № 05-01-03/314 від 26.02.2024 року, яка видана виконкомом Городківської сільської ради Тульчинського району Вінницької області - згідно погосподарської книги за 1991-1995 роки, житловий будинок АДРЕСА_1 станом на 15 квітня 1991 року відноситься до суспільної групи колгоспних дворів. Склад двору: голова двору - ОСОБА_3 , 1919 року народження (померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ), онука - ОСОБА_4 , 1974 року народження.
Згідно відомостей, які містяться у довідках № 33 та 34 від 08.01.2024 року, виданих Городківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , була зареєстрована на день своєї смерті по АДРЕСА_1 , до складу сім'ї, зареєстрованих на день смерті ОСОБА_3 за вказаним місцем її реєстрації входила - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 - онука.
Так, відповідно до довідки № 35 від 08.01.2024 року, виданої Городківською сільською радою Тульчинського району Вінницької області вбачається те, що АДРЕСА_1 перейменована на вул. Бажанівська.
Відповідно до свідоцтва про укладення шлюбу серії НОМЕР_2 , яке видано 05.04.1995 року - ОСОБА_4 після укладення шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_5 ». Разом з тим факт родинного споріднення між позивачкою та ОСОБА_3 підтверджується свідоцтвом про народження ОСОБА_6 серії НОМЕР_3 , яке видано 13.02.1974 року, відповідно до якого в графі «Мати» зазначена ОСОБА_2 ; свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_4 , яке видано повторно 12.05.2011 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Крижопільського Районного управління юстиції, в якому містяться відомості про те, що ОСОБА_7 після реєстрації шлюбу взяла прізвище « ОСОБА_8 »; відомостями, які містяться в свідоцтві про народження ОСОБА_7 серії НОМЕР_5 , яке видано 17.05.1955 року, де в графі «Мати» зазначена ОСОБА_3 .
Відповідно до роз'яснень, даних в п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України №20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», до правовідносин, які виникли до 15 квітня 1991 року, тобто до набрання чинності Законом України «Про власність», застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватись за нормами, що регулювали власність цього двору, зокрема: право власності на майно, яке належало колгоспному двору і зберігалось після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні; розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних; згідно зі ст.4 Постанови ВРУ «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 01 липня 1990 року.
Відповідно до положень ч.1 ст.120 ЦК УРСР 1963 року майно колгоспного двору належить його членам на праві спільної сумісної власності.
Колгоспний двір - це родинно-трудове об'єднання осіб, які використовують майно двору для ведення підсобного господарства і сімейних потреб.
Відповідно до ч.2 ст.123 цього Кодексу розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних.
У відповідності до ст.125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.
В силу вимог ст.126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв'язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.
Тому, згідно довідки, яка міститься в матеріалах справи про склад колгоспного двору станом на 15.04.1991 року розмір частки становить кожному члену колгоспного двору по 1/2 кожному, а саме: ОСОБА_3 -1/2, ОСОБА_9 -1/2.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , що підтверджується наявною копією свідоцтва про смерть.
В матеріалах справи міститься заява ОСОБА_2 , доньки померлої ОСОБА_3 , про те, що вона проти задоволення позовних вимог не заперечує та визнає їх, що слідує про те, що остання не бажає приймати і не приймала спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_3 .
Згідно чинного на час відкриття спадщини законодавства, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч.ч.3, 5 ст.1268 ЦК України).
Відповідно до п.23 постанови пленуму Верховного Суду України №7 від 30 травня 2008 «Про судову практику у справах про спадкування» свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Згідно зі ст. 3 зазначеного Закону, речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов'язкової реєстрації.
Отже, право власності на збудоване до набрання чинності Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нерухоме майно набувається в порядку, який існував на час його спорудження, а не виникає у зв'язку із здійсненням державної реєстрації права власності на нього в порядку, передбаченому цим законом, яка є лише офіційним визнанням державою такого права, а не підставою його виникнення.
Таким чином, виникнення права власності на житлові будинки, споруди, в тому числі на житлові будинки, які відносились до колгоспного двору, не залежить від державної реєстрації цього права.
При вирішення спорів щодо майна колишнього колгоспного двору, яке придбане до 15 квітня 1991 року, належить застосовувати норми, що регулювали власність цього двору до вказаної дати, зокрема, право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні.
Оскільки, житловий будинок АДРЕСА_1 належить до суспільної групи колгоспний двір, і станом на 15 квітня 1991 року, головою двору являлась ОСОБА_3 , членом цього колгоспного двору була ОСОБА_10 , тому спірний будинок є спільною сумісною власністю усіх його членів, кожен з яких має рівну частку у цьому будинку по 1/2 частці.
Колгоспний двір був припинений 15.04.1991 р., коли був введений в дію ЗУ «Про власність», а тому станом на 15.04.1991 р. померлій ОСОБА_3 та позивачу належало право власності на 1/2 частки майна у колгоспному дворі, як його члену, що не втратив право на частку в його майні.
Відповідно до ч. 1 ст. 15, ч. 1, 2 ст. 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання шляхом звернення до суду за захистом свого права з позовом про визнання такого права. Відповідно ст. 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Згідно статті 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.
Відповідно до ч. 1 ст. 1266 ЦК України внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.
Як вбачається із матеріалів справи донька померлої ОСОБА_3 . ОСОБА_2 спадщину після смерті матері не прийняла, заяви до нотаріальної контори не подала. До суду подала заяву про визнання позовних вимог ОСОБА_1 .
Суд, дослідивши докази та з'ясувавши обставини справи дійшов висновку, що спадкуванню підлягає 1/2 частина будинку АДРЕСА_1 , яка належала померлій ОСОБА_3 , як члену колгоспного двору, що підтверджується належними та допустимими доказами наявними в матеріалах справи. Оскільки визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, який має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку, враховуючи те, що нотаріусом відмовлено у вчинені нотаріальної дії щодо видачі позивачам свідоцтва про право на спадщину частку житлового будинку після смерті баби, суд беручи до уваги вищезазначене, прийшов до висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, а саме визнання за нею частини житлового будинку АДРЕСА_1 в порядку спадкування після смерті баби ОСОБА_3 , крім того, позивачу ОСОБА_1 , як члену майна колгоспного двору, належить також 1/2 частина вищезазначеного домоволодіння.
Враховуючи вищевикладені обставини, суд прийшов до висновку, що позов підлягає задоволенню та слід визнати за позивачем право власності на цілий житловий будинок з господарськими спорудами та будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 (1/2 частка в порядку спадкування + 1/2 частка як члена «колгоспного двору»).
Вимог про стягнення судових витрат позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом та відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом не заявляли.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.2,4,12,13,76-78,83,258-268,273,352-355 ЦПК України, суд, -
ухвалив:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права на спадщину за законом задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 право власності на цілий житловий будинок АДРЕСА_1 з господарськими будівлями (до складу якого входить житловий будинок - «А», вхідний майданчик - «а» - загальна площа 39,7 кв.м, житлова площа 18,3 кв.м., сарай - «Б», сарай - «б», сарай - «В», сарай -«Г», літня кухня - «Д», погріб - «П», огорожа 1-2) по АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Вінницького апеляційного суду. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3
Повний текст рішення складено 30 травня 2024 року.
Суддя