іменем України
Справа № 126/1060/24
Провадження № 2/126/568/2024
"29" травня 2024 р. м. Бершадь
Бершадський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді Рудя О. Г.
секретар Кучанська В. М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно,-
ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно в якому просить: визнати за нею, як за спадкоємцем за заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,
право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку,
розташованого по АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її батько ОСОБА_3 .. Після його смерті відкрилась спадщина на належне йому майно.
Спадщину після смерті батька прийняла вона та відповідач ОСОБА_2 , як спадкоємці першої черги за законом (діти померлого) та за заповітом . Спадщину вони прийняли відповідно до ст. 1269 ЦК України звернувшись у встановлений термін з заявою до нотаріальної контори.
ОСОБА_2 свою частину спадщини оформила. Вона належним чином оформитись в правах спадкоємця на житловий будинок не має можливості, в зв'язку з тим, що спадкодавець при житті не оформив права власності на будинок в якому прожив усе життя, що підтверджується довідкою Яланецької сільської ради № 473, тому вона змушена звернутись до суду за захистом своїх прав та законних інтересів.
Ухвалою Бершадського районного суду від 29.04.2024 року провадження у зазначеній справі було відкрито та справу призначено до підготовчого засідання.
Позивач ОСОБА_1 надала до суду письмову заяву, в якій позовні вимоги підтримала та просила розглянути справу в її відсутність.
Відповідач, ОСОБА_2 , надала до суду письмову заяву про визнання позову та розгляд справи в її відсутність.
Ч. 3 ст. 200 ЦПК України визначає, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Враховуючи те, що відповідно до ч. 1 ст. 223 ЦПК України, неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею, суд не вбачає підстав для відкладення розгляду справи та проводить його в даному судовому засіданні на підставі доказів наявних у справі.
Оскільки розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи суд дійшов слідуючих висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Тому позивач, має право, гарантоване Конституцією України та іншими нормативними актами, на звернення до суду із відповідною позовною заявою за захистом своїх невизнаних чи оспорюваних прав та законних інтересів.
Вивчивши представлені в матеріалах справи докази, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Так, в судовому засіданні встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер батько позивача - ОСОБА_3 , що підтверджується копією свідоцтва про його смерть Серія НОМЕР_1 , копією свідоцтва про народження позивача Серія НОМЕР_2 , Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб за № 00014492031 від 24.09.2014 та довідкою виданою виконкомом Яланецької сільської ради № 473 від 30.03.2016.
Спадщину після смерті батька прийняла позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 , відповідно до ст. 1269 ЦК України звернувшись у встановлений термін з заявою до нотаріальної контори, як діти померлого, спадкоємці першої черги за законом та за заповітом.
ОСОБА_2 свою частину спадщини оформила належним чином.
Позивачка ОСОБА_1 , як спадкоємець за заповітом вчиненим 05.11.2013 року і посвідченим секретарем виконкому Яланецької сільської ради Бершадського району Вінницької області та зареєстрованого в реєстрі за № 127 на частину житлового будинку з господарчими будівлями та спорудами, належним чином оформитись в правах спадкоємця не має можливості, в зв'язку з тим, що її батько за життя не оформив права власності на будинок в якому прожив усе життя, що підтверджується постановою приватного нотаріуса Шийко В.Б. про відмову у вчиненні нотаріальної дії № 215/02-31 від 05.08.2016.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 5 ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Вирішуючи справу у межах заявлених позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Статтею 41 Конституції України закріплено також, що право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
У відповідності з ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 вказаної Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі «Смірнова проти України»).
Ст.1 Протоколу № 1 до Європейської конвенції про захист прав і основних свобод людини гарантує право на вільне володіння своїм майном: «Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права».
Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого не майнового або майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільних прав, передбачених ч. 2 ст. 16 ЦК України є визнання права.
Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності є набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 цього Кодексу).
Згідно ст. ст. 1268, 1269, 1270 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто. Особа, яка подала заяву про прийняття спадщини, може відкликати її протягом строку, встановленого для прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
За загальним правилом, виписаним в ч. 1 ст. 1267 ЦК України, частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.
Згідно статті 1296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Статтею 396 ЦК України передбачено, що в разі відсутності документів на право власності власник може вимагати визнання права власності в судовому порядку.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справі про спадкування" роз'яснено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Згідно ч. 3 ст. 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
У відповідності із вимогами листа Міністерства Юстиції України за № 19-32/319 від 21.02.2005 року згідно якого у разі смерті власника нерухомого майна, первинна реєстрація права власності на яке не була проведена і право встановлювальний документ відсутній, питання визначення належності цього майна попередньому власнику та наступного його власника (спадкоємця) повинно вирішуватися у судовому порядку.
Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Положеннями статей 55, 124 Конституції України та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних, передбачено, що кожна особа має право на ефективний засіб правового захисту, не заборонений законом, зокрема таким, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням.
Суд, дослідивши докази та з'ясувавши обставини справи дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що не порушують прав інших осіб та підлягають задоволенню у повному обсязі.
Вимоги щодо стягнення судових витрат позивачем не пред'являлись.
На підставі ст.ст. 1258, 1261, 1268, 1269 ЦК України, керуючись ст. 206 ч.4 ЦПК України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на спадкове майно - задоволити.
Визнати за ОСОБА_1 , як за спадкоємцем за
заповітом, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 ,
право приватної власності на 1/2 частину житлового будинку літ. «А»,
загальною площею 56,0 кв.м., житловою площею 40,6 кв.м., з відповідною
часткою господарських будівель та споруд: літня кухня літ. «Б», ганок літ.
«б», сарай літ. «В», погріб літ. «П», огорожа 1,2,3, розташованого по
АДРЕСА_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. Г. Рудь