«03» червня 2024 року
м. Харків
справа № 621/673/18
провадження № 22ц/818/2077/24
Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),
суддів - Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк», представник позивача - Захарова М. І.,
відповідачка - ОСОБА_1 ,
розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 травня 2018 року в складі судді Бібіка О.В.
У березні 2018 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовна заява мотивована тим, що відповідно до укладеного договору від 02 червня 2006 року ОСОБА_1 отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Зазначив, що відповідачка підтвердила свою згоду на те, що заява разом з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які викладені на банківському сайті, складає між нею та банком договір, що підтверджується підписом у заяві.
Вказав, що банк свої зобов'язання за договором виконав в повному обсязі, а саме надав відповідачці можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту.
Проте, відповідачка не надала своєчасно банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за договором.
У зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань за кредитним договором відповідачка станом на 28 лютого 2018 року має заборгованість в розмірі 97 698,34 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 9 896,42 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 80 958,96 грн, заборгованості за пенею та комісією - 1 714,47 грн, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умов та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 4 628,49 грн - штраф (процентна складова).
Просив стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг № б/н від 02 червня 2006 року в розмірі 97 698,34 грн станом на 28 лютого 2018 року та судовий збір в розмірі 1 762,00 грн.
Рішенням Зміївського районного суду Харківської області від 18 травня 2018 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» - задоволено, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» 97 698, 34 грн заборгованості за кредитним договором № б/н від 02 червня 2006 року, станом на 28 лютого 2018 року та 1 762,00 грн витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, вирішити питання щодо судових витрат.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, не наддав належної оінки доказам у справі. Так, не звернув увагу на те, що вона не підписувала Умови та Правила надання банківських послуг та в анкеті-заяві не зазначалася процентна ставка.
Відзивів на апеляційну скаргу від учасників справи до суду апеляційної інстанції не надходило.
03 червня 2024 року від представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» надійшли письмові пояснення з додатками, в яких він вважав, що апеляційна скарга ОСОБА_1 є необгрунтованою, а судове рішення - законним. До апеляційної скарги надав довідку про встановлення та зміну кредитного ліміту, довідку про строк дії виданих клієнту карток і виписку по картрахунку за договором від 02 червня 2006 року. Посилався на те, що ці докази не були надані до суду першої інстанції, оскільки знаходилися в архіві. Разом з тим суд апеляційної інстанції позбавлений можливості на підставі частини 3 статті 367 ЦПК України приймати ці докази, оскільки поважності причин не надання їх до суду першої інстанції представник банку не навів.
Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Судова колегія, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 необхідно задовольнити, рішення суду - скасувати.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідачка належним чином не виконала свої зобов'язання за кредитним договором, має заборгованість за ним, тому з неї підлягає стягненню сума заборгованості, визначена позивачем.
Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 02 червня 2006 року між банком та ОСОБА_1 укладено договір про надання банківських послуг шляхом підписання заяви-анкети про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, а також Тарифів банку у Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк».
Зі змісту заяви-анкети вбачається, що кредитний ліміт надано в сумі 2 500,00 грн, базова процентна ставка за кредитом становить 3% на місяць із розрахунку 360 днів у році (а.с.9).
До кредитного договору банк додав витяг з Умов та Правил надання банківських послуг та витяг з Тарифів обслуговування кредитних карток «Універсальна», які відповідачкою не підписано.
Так, відповідно до пункту 6.5 Умов та Правил надання банківських послуг клієнт зобов'язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.
За пунктом 6.6 Умов надання банківських послуг у разі невиконання зобов'язань за договором на вимогу банку клієнт повинен виконати зобов'язання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та овердрафту), оплати винагороди банку.
Власник картки зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення овердрафту згідно пункту 6.7 Умов та Правил надання банківських послуг.
Пунктом 6.4. Умов та Правил надання банківських послуг передбачено, що за незгодою зі зміною правил та/або тарифів банку, клієнт зобов'язується надати банку письмову заяву про розірвання цього договору та погасити виниклу перед банком заборгованість.
Пунктом 5.2 вказаних Умов передбачено, що в разі порушення позичальником вимог чинного законодавства та/або умов даного договору та/або в разі виникнення овердрафту банк має право призупинити здійснення розрахунків по картці (заблокувати картку) та/або визнати картку недійсною до моменту усунення вказаних порушень, а також вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань в цілому або в певній банком частині в разі невиконання позичальником своїх боргових зобов'язань та інших зобов'язань за цим договором.
Пунктом 9.12 вказаних Умов передбачено, що договір дії на протязі 12 місяців з моменту підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на той самий строк.
Як вбачається з пункту 8. 6 вказаних Умов при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов'язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5 % від суми позову.
Пунктом 5.3 Правил користування платіжною карткою передбачено, що строк погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками з встановленим мінімальним обов'язковим платежем наведено в Пам'ятці клієнта, яка є невід'ємною частиною договору. Платіж включає плату за користування кредитом, передбачену Тарифами, та частину заборгованості за кредитом.
Пунктом 5.4 Правил користування платіжною карткою передбачено, що строк погашення за кредитом (кредитний ліміт, кредитна лінія) за платіжними картками без встановленого мінімального обов'язкового платежу, проводиться в наступному порядку: строк погашення процентів за кредитом - щомісячно за попередній місяць; строк погашення кредиту - в повному обсязі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.
Пунктом 5.5 Правил передбачено, що за користування кредитом банк нараховує відсотки в розмірі, встановленому Тарифами банку, з розрахунку 360 календарних днів у році.
З наданого банком розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 28 лютого 2018 року відповідачка має заборгованість в розмірі 97 698,34 грн, яка складається з заборгованості за кредитом - 9 896,42 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом - 80 958,96 грн, заборгованості за пенею та комісією - 1 714,47 грн, а також штрафи відповідно до пункту 8.6 Умова та Правил надання банківських послуг: 500,00 грн - штраф (фіксована частина), 4 628,49 грн - штраф (процентна складова).
Розраховуючи суму заборгованості, позивач не звернув увагу на зазначене вище, а саме на те, що у заяві позичальника від 02 червня 2006 року відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов'язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
Тому, обґрунтовуючи право вимоги в частині стягнення заборгованості за неустойкою, її розмір і порядок нарахування, банк посилався на витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», як невід'ємною частиною спірного договору.
Витягом з Умов та Правил надання банківських послуг в Публічному акціонерному товаристві «ПриватБанк», що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, в тому числі, пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов'язань та їх розміри і порядок нарахування, та інші умови.
При цьому, матеріали справи не містять підтверджень того, що саме з цими Тарифами та Умовами ознайомилася відповідачка і з ними погодилася, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг банку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, й щодо сплати неустойки (пені, штрафів) у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірі і порядку нарахування.
Роздруківка із сайту позивача не є належним доказом, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення дій однієї сторони (банку), яка може вносити відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц (провадження № 14-131цс19) вважає, що в даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України, за змістом якої договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів та витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату неустойки за несвоєчасне погашення кредиту надані банком витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
При цьому, згідно з частиною 6 статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Надані позивачем Правила надання банківських послуг банку, з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов'язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку, в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана відповідачем і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
Колегія суддів вважає, що витяг з Умов та Правил надання банківських послуг у банку, який є в матеріалах даної справи, не містить підпису відповідачки, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 02 червня 2006 року шляхом підписання заяви-анкети, в якій відсутня домовленість сторін про сплату неустойки. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Виходячи з наведеного колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» неустойки у зв'язку з безпідставністю позовних вимог в цій частині через відсутність передбаченого обов'язку відповідачки по їх сплаті позивачу у анкеті-заяві від 02 червня 2006 року, оскільки витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в банку не можуть вважатися складовою частиною спірного кредитного договору.
Що стосується вимог банку про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту та відсотками, колегія суддів виходить з наступного.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості за укладеним кредитним договором та її розмір, є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність».
За зазначеною нормою підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі.
Пунктом 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 передбачено, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.
Аналогічний висновок викладено в постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 (провадження № 61-9618св19), від 28 серпня 2023 року у справі № 206/3009/15 (провадження № 61-5576св23) та ін.
Як вбачається з анкети-заяви, долученої до позовної заяви, в ній зазначено кредитний ліміт в сумі 2 500,00 грн, базова відсоткова ставка - 3% на місяць та номер картки № 4149605850001301.
Проте, матеріали справи не містять доказів, яке рішення було прийнято банком за заявою відповідачки, яка картка їй була видана, а також доказів про розмір кредитних коштів/встановленого кредитного ліміту на картковий рахунок.
Розрахунок заборгованості, на який посилається позивач, не є первинним документом, який підтверджує отримання кредиту, користування ним, укладення договору на умовах, які вказані банком в позовній заяві, а отже не є належним доказом існування боргу.
Також, позивачем не надано до суду першої інстанції банківської виписки з рахунку позичальника, що підтверджує рух коштів за конкретним банківським рахунком, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій.
Виходячи з наведеного, колегія суддів зазначає, що жодних належних доказів тих обставин, про які заявляє позивач у позовній заяві, а саме, що відповідачка отримала кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку за договором від 02 червня 2006 року та наявність заборгованості за наданим кредитом, матеріали справи не містять.
За таких обставин рішення суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга - задоволенню.
Відповідно до статті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положення статті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, тому судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 2 643,00 грн підлягає стягненню з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 .
Керуючись ст. ст. 367, 368, п.2 ч.1 ст.374, ст.376, ст. ст. 381-384, 389 ЦПК України
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Зміївського районного суду Харківської області від 18 травня 2018 року - скасувати та ухвалити нове.
В задоволенні позову Акціонерному товариству Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Стягнути з Акціонерного товариства «Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 2 643,00 грн судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом 30 днів з дня набрання законної сили.
Головуючий І.В. Бурлака
Судді Ю.М. Мальований
В.Б. Яцина
Повний текст постанови складено 03 червня 2024 року.