Справа № 953/10993/23 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1
Провадження апел.суду №11-кп/818/1274/24 Доповідач: ОСОБА_2
27 травня 2024 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:
головуючого - ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Харкова матеріали за апеляційною скаргою захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року в частині продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12021220000001002 від 12.07.2021 за частинами 1, 2 статті 255, частиною 4 статті 28 частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 190, частиною 4 статті 28 частиною 2 статті 146 КК України,
Ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року задоволено клопотання прокурора та продовжено обвинуваченим ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 строк тримання під вартою до 23.06.2024 включно, без визначення застави.
Не погодившись з вказаною ухвалою, захисник обвинуваченого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та застосувати щодо обвинуваченого ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту або застави.
Апеляційні вимоги захисник мотивує тим, що 25.04.2024 він брав участь в іншому судовому засіданні в Комінтернівському районному суді м. Харкова, про своє запізнення в судове засіданні Київського районного суду м. Харкова повідомив адвоката ОСОБА_10 , іншої можливості попередити суд про запізнення, не було. Однак, суд першої інстанції вказану обставину не врахував та надав обвинуваченому ОСОБА_7 адвоката з безоплатної правничої допомоги. Цей адвокат є захисником іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні, що є порушенням вимог пункту 1 частини 2 статті 78 КПК України. Враховуючи, що судовий розгляд триває та можуть бути з'ясовані нові обставини, не виключений той факт, що у майбутньому інтереси особи, якій захисник надавав допомогу, будуть суперечити інтересам іншої особи, якій цей же захисник також надає правову допомогу. Під час зазначеного судового засідання, 25.04.2024 обвинувачений заявив відвід прокурору, на що суд жодним чином не відреагував. Захисник зазначає, що він не був своєчасно ознайомлений з клопотанням сторони обвинувачення про продовження строку тримання під вартою. Суд не зазначив обставин, які свідчать про існування ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України. Звертає увагу, що обвинувачений має онкологічне захворювання, перебуває на державній програмі лікування наркозалежних, що унеможливлює залишення ним м. Харків. Наявність численних захворювань підтверджується медичною документацією. Також на утриманні обвинуваченого знаходиться теща та мати пенсійного віку, яка також потребує нагляду, у зв'язку із станом здоров'я. Крім того, на утриманні обвинуваченого перебуває двоє дітей, один з яких є неповнолітнім. ОСОБА_7 одружений з ОСОБА_11 з 2001 року. Жоден факт здійснення обвинуваченим тиску на учасників кримінального провадження, не встановлений. Захисник вважає, що правоохоронні органи навмисно чекали рік, щоб затримати обвинуваченого під час скоєння злочину у лютому 2022 року, з метою створення штучного показника про виявлення злочинної групи. Посилається на необгрунтованість підозри, яка сформульована як припущення, не зазначені конкретні дії та роль обвинуваченого у кримінальному провадженні, у зв'язку із чим неможливо встановити тяжкість злочину. Під час проведення обшуку за місцем мешкання обвинуваченого, було порушено його право на захист, відмовлено у наданні захисника. Потерпілий ОСОБА_12 , який 13.10.2021 був оголошений безвісно відсутнім, у грудні 2021 та січні 2022 з'являвся до правоохоронного органу. Отже, є сумнівним «обмеження волі» потерпілого, який перебуває на обліку психіатра, має психічне захворювання. Відповідно до частини 4 статті 422-1 КПК України розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою, а також про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, здійснюється без участі сторін кримінального провадження, крім випадків, якщо прокурор, обвинувачений, його захисник, законний представник заявив клопотання про розгляд апеляційної скарги за участю сторін.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів не встановила підстав для їх задоволення, виходячи з наступного.
Перевіряючи обгрунтованість ухвали суду про продовження обвинуваченому строку тримання під вартою, апеляційний суд виходить з наступного.
Статтею 199 КПК України передбачено порядок продовження строку тримання під вартою.
Відповідно до частини 1 статті 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченими статтею 177 цього Кодексу.
Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам:
1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;
2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;
3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;
4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;
5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується. Розглядаючи клопотання про продовження строку тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, суд, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Задовольняючи клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 , суд першої інстанції врахував тяжкість інкримінованих йому злочинів, тяжкість можливого покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання винуватим, та дійшов небезпідставного висновку, що ризики вчинення обвинуваченим дій, передбачених пунктами 1, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, не зменшилися, продовжують існувати, та вважав, що застосування до ОСОБА_7 більш м'якого запобіжного заходу є недостатнім для запобігання встановленим ризикам, з чим погоджується апеляційний суд.
Колегія суддів вважає оскаржуване судове рішення обґрунтованим та вмотивованим, мотиви прийнятого рішення є такими, що відповідають вимогам статей 193-194, 196, 199 КПК України, пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та практиці Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
Надаючи оцінку можливості вчинення обвинуваченим дій, передбачених статтею 177 КПК України, суд апеляційної інстанції враховує, що ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов'язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв'язками та усіма видами зв'язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).
Оскільки ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству, колегія суддів погоджується з рішенням суду щодо необхідності продовження строку тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_7 .
При цьому, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.
Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частинами 1, 2 статті 255, частиною 4 статті 28 частиною 4 статті 190, частиною 4 статті 28 частиною 3 статті 190, частиною 4 статті 28 частиною 2 статті 146 КК України. Наведені у обвинувальному акті обставини суттєво підвищують суспільну небезпечність вчиненого. При цьому, саме внаслідок підвищеної суспільної небезпечності дій є об'єктивні підстави вважати, що обвинувачений може переховуватись від правоохоронних органів та суду, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також належне дотримання сторонами їх процесуальних прав та обов'язків. Суд апеляційної інстанції приймає до уваги доводи захисника щодо наявності у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, однак вказана обставина, з огляду на зміст пред'явленого обвинувачення та ролі ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, не спростовує правильності висновків суду щодо необхідності продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Щодо заперечення захисником обгрунтованості пред'явленого ОСОБА_7 обвинувачення, суд апеляційної інстанції зазначає, що переглядаючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою в порядку статті 422-1 КПК України, апеляційний суд не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину, перевіряти наявність складу кримінального правопорушення, що є завданням судового провадження в суді першої інстанції. В апеляційній скарзі захисник ставить під сумнів достовірність показань потерпілого ОСОБА_12 , однак, як вбачається зі змісту обвинувального акту, ОСОБА_7 обвинувачується також у вчиненні і інших злочинів, зокрема у заволодінні грошовими коштами потерпілого ОСОБА_13 . Оцінку показанням потерпілого ОСОБА_12 має надати суд першої інстанції за результатами судового провадження та дослідження всіх доказів як сторони обвинувачення, так і сторони захисту. Крім того, передчасними є доводи захисника щодо порушення права обвинуваченого на захист під час проведення обшуку за місцем його мешкання, оскільки суд апеляційної інстанції, перевіряючи ухвалу суду про продовження строку тримання під вартою, позбавлений процесуальної можливості досліджувати докази у кримінальному провадженні, надавати їм наперед оцінку до завершення судового провадження в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції лише перевіряє підстави для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Не спростовують обгрунтованості прийнятого судом рішення доводи адвоката ОСОБА_6 щодо призначення його підзахисному ОСОБА_7 іншого захисника, який здійснює захист іншого обвинуваченого у цьому ж кримінальному провадженні. З матеріалів, наданих суду апеляційної інстанції встановлено, що ухвалою Київського районного суду м. Харкова від 25.04.2024 надано доручення Східному міжрегіональному центру з надання безоплатної правничої допомоги призначити захисника обвинуваченому ОСОБА_7 для розгляду клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою. Вказана ухвала мотивована тим, що 25.04.2024 у судове засідання не прибув захисник ОСОБА_6 . Зі слів захисника ОСОБА_14 , ОСОБА_6 перебуває в іншому судовому засіданні, з якого не може вийти. У зв'язку із надходженням клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою, судом поставлено на обговорення питання про необхідність залучення захисника на окрему процесуальну дію для захисту обвинуваченого ОСОБА_7 . Зі змісту ухвали суду першої інстанції про залучення захисника вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 не заперечував проти призначення йому захисника на окрему процесуальну дію.
Відповідно до доручення Східного міжрегіонального центру з надання безоплатної правничої допомоги, ОСОБА_7 призначено захисника ОСОБА_15 . З оскаржуваної ухвали суду про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого встановлено, що адвокат ОСОБА_15 також представляє інтереси обвинуваченого ОСОБА_9 у цьому ж кримінальному провадженні. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 78 КПК України особа не має права брати участь у цьому ж кримінальному провадженні як захисник або представник також у випадках, якщо вона у цьому провадженні надає або раніше надавала правову допомогу особі, інтереси якої суперечать інтересам особи, яка звернулася з проханням про надання правової допомоги. Даних, які б свідчили про наявність суперечностей між інтересами обвинувачених, яким 25.04.2024 адвокат ОСОБА_15 надавала правову допомогу в суді першої інстанції, судом апеляційної інстанції не встановлено. Крім того, адвокат ОСОБА_15 була призначена захисником обвинуваченого ОСОБА_7 лише на одну процесуальну дію, а саме для вирішення судом клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою обвинувачених. Суд апеляційної інстанції також враховує позицію захисника ОСОБА_15 , яка відповідно до оскаржуваної ухвали просила відмовити в задоволенні клопотання прокурора про продовження ОСОБА_7 строку тримання під вартою, мотивуючи це недоведеністю ризиків, передбачених частиною 1 статті 177 КПК України, наявністю у обвинуваченого міцних соціальних зв'язків, захворювань, його потребу у медичній допомозі. З урахуванням встановлених обставин, колегія суддів не вбачає порушення права обвинуваченого ОСОБА_7 на захист під час розгляду судом першої інстанції клопотання про продовження йому строку тримання під вартою. Захисник також звертає увагу, що обвинуваченим було заявлено відвід прокурору, який залишений поза увагою судом першої інстанції. Вказана обставина не спростовує висновку суду першої інстанції щодо наявності підстав для продовження обвинуваченому строку тримання під вартою. Однак, заявлений обвинуваченим відвід має бути вирішений судом першої інстанції. Щодо посилань захисника ОСОБА_6 на незадовільний стан здоров'я обвинуваченого, суд апеляційної інстанції зазначає, що жодних доказів на підтвердження неможливості утримання ОСОБА_7 під вартою в умовах слідчого ізолятора за станом здоров'я, суду апеляційної інстанції не надано. Об'єктивні докази неможливості отримання обвинуваченим належної медичної допомоги в умовах слідчого ізолятора, відсутні. З огляду на те, що судовий розгляд обвинувального акту триває, ризики, встановлені при застосуванні запобіжного заходу, продовжують існувати, підстав для застосування більш м'якого запобіжного заходу, судом апеляційної інстанції не встановлено. Невизначення судом першої інстанції розміру застави узгоджується з положеннями частини 4 статті 183 КПК України.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції прийняв рішення про продовження строку тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_7 на основі всебічно з'ясованих обставин, з якими закон пов'язує можливість продовження виключного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Керуючись статтями 177, 178, 404, 405, 407, 418, 419, 422-1 КПК України,
Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - залишити без задоволення.
Ухвалу Київського районного суду м. Харкова від 25 квітня 2024 року в частині продовження строку тримання під ОСОБА_7 - залишити без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до статті 424 КПК України.
Головуючий:
Судді: