Провадження № 33/803/1347/24 Справа № 203/1390/24 Суддя у 1-й інстанції - Смольняков О. О. Суддя у 2-й інстанції - Руденко В. В.
03 червня 2024 року м. Дніпро
Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Дніпровського апеляційного суду Руденко В.В., за участю особи, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 , її захисника - адвоката Риб'янця С.А.,
розглянувши у відкритому судовому засідання клопотання представника потерпілого ОСОБА_2 - адвоката Маслака Ігоря Петровича про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі -КУпАП) відносно ОСОБА_1 ,-
Постановою судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року справу про адміністративне правопорушення у відношення ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП закрито у зв'язку з відсутністю в її діях складу адміністративного правопорушення.
18 квітня 2024 року представником потерпілого - адвокатом Маслаком І.П. подана апеляційна скарга, разом із клопотанням про поновлення строку на апеляційне оскарження вказаної постанови судді місцевого суду. В обґрунтування свого клопотання заявник вказує на те, що про дату винесення оскаржуваної постанови потерпілий ОСОБА_3 та його адвокат дізналися лише 08 квітня 2024 року при ознайомленні з матеріалами справи, а тому відповідно до п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, п. 8 ч.3 ст.129 Конституції України, ст. 254 ЦК України останній день на подачу апеляційної скарги випадає на 18 квітня 2024 року. Отже заявник вважає, що він має право на поновлення йому пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення місцевого суду та просить його поновити.
В судове засідання апеляційної інстанції потерпілий ОСОБА_3 та його представник - адвокат Маслак І.П. повторно не з'явилися, хоча належним чином були повідомлені про дату та час судового розгляду, про причини своєї неявки суд не повідомили, але їх неявка, відповідно до приписів ч.6 ст.294 КУпАП, не перешкоджає апеляційному розгляду.
Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та її захисник - адвокат Риб'янець С.А. заперечували проти задоволення клопотання та просили відмовити у поновленні строку на апеляційне оскарження.
Вислухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у клопотанні доводи щодо поважності причин пропуску представником потерпілого строку на оскарження рішення судді місцевого суду, приходжу до наступних висновків.
Відповідно до ч.2 ст.294 КУпАП постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.
Правило дотримання десятиденного строку має на меті гарантувати правову визначеність і забезпечити, щоб справи про адміністративні правопорушення розглядалися впродовж розумного часу, не змушуючи органи влади та інших зацікавлених осіб перебувати у стані невизначеності.
Це правило надає особі, яка має право на апеляційне оскарження, достатній строк для роздумів стосовно того, чи подавати апеляційну скаргу, для чіткого визначення своїх аргументів та окреслення стверджувальної правової позиції, і визначає період, після закінчення якого контрольна функція суду не здійснюється.
Згідно ч.1 ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Частиною 1 статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до ч.1 ст.6 Європейської конвенції з прав людини кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Безсторонність суду передбачає як його суб'єктивну свободу від упередженості чи зацікавленості в результаті розгляду справи, так об'єктивну, яка виключає будь-який обґрунтований сумнів стосовно безсторонності суду.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що деякі справи про адміністративні правопорушення, за своєю суттю мають кримінальний характер та повністю підпадають під гарантії ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.п.21-22 рішення у справі "Надточій проти України", п.33 рішення у справі "Гурепка проти України").
Свою правову позицію щодо тлумачення поняття поважності причин, які можуть бути підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження неодноразово висловив у своїй рішенням Верховний Суд. Зокрема у Постанові Першої судової палати ККС ВС від 30 жовтня 2018 року (справа №299/2987/15-к провадження № 51-4594 км18) зазначено наступне.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими, оскільки в кожній справі національні суди мають перевіряти, чи виправдовують підстави для поновлення строків для оскарження втручання у принцип res judicata (принцип юридичної визначеності) (див.: рішення у справі «Пономарьов проти України» (Ponomaryov v. Ukraine), заява № 3236/03, п. 41, від 3 квітня 2008 року; рішення у справі «Устименко проти України» (Ustimenko v. Ukraine), заява № 32053/13, п. 47, від 29 жовтня 2015 року).
При цьому Суд визначив, що під поважними причинами слід розуміти лише ті обставини, які були об'єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов'язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали можливість своєчасного звернення до суду у вищезазначений законом строк.
Суд не може зобов'язати сторону скористатися своїм правом, але сторона, яка добровільно відмовилася від використання свого права, маючі всі можливості ним скористатися, має миритися з процесуальними наслідками свого рішення.
Як убачається з матеріалів справи потерпілий ОСОБА_3 хоча і не був особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду справи про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за ст.124 КУпАП, але був обізнаним про те, що дана справа розглядається у Кіровському районному суді м. Дніпропетровська, про що свідчить поданим ним заява від 27 березня 2024 року про відкладення судового засідання для залучення захисника (а.с.12).
Згідно змісту договору про надання правової допомоги (а.с.30) він був укладений між ОСОБА_4 та адвокатом Маслаком І.П. 22 березня 2024 року, тобто під час розгляду даної справи в суді першої інстанції.
Водночас, як зазначає сам апелянт і це підтверджується матеріалами справи, про результати прийнятого судом рішення він дізнався 08 квітня 2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи (а.с.29), тобто в межах строку на апеляційне оскарження, який спливав - 14 квітня 2024 року.
З огляду на викладене не можна погодитися з наведеними у клопотанні представника потерпілого - адвоката Маслака І.П. доводами щодо поважності причин пропуску ним строків на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року та апеляційний суд вважає їх безпідставними, оскільки апелянт своєчасно дізнався про результати прийнятого судом рішення по справі, та, маючи реальну можливість скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом десятиденний строк після проголошення постанови місцевого суду та отримання копії судового рішення, не скористався наданим йому законом процесуальним правом з причин, які не можна вважати поважними.
При цьому твердження апелянта про те, що строк на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року слід рахувати з дати коли він отримав копію постанови - з 08 квітня 2024 року, є хибними, оскільки суперечать положенням ч.2 ст.294 КУпАП, які обраховують початок строку на апеляційне оскарження з дня винесення місцевим судом постанови.
Разом з тим апеляційний суд наголошує, що представником потерпілого у клопотанні взагалі не наведено причин, які б унеможливлювали його своєчасно скористатися своїм правом на апеляційне оскарження судового рішення у визначений законом строк, а лише зазначено, що про результати прийнятого судом рішення йому стало відомо 08 квітня 2024 року під час ознайомлення з матеріалами справи.
Інших причин, які унеможливили своєчасно подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції у клопотанні не наведено.
Підсумовуючи вищенаведене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що клопотання представника потерпілого - адвоката Маслака І.П. про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 є безпідставним та задоволенню не підлягає, а тому подана апеляційна скарга підлягає поверненню особі, яка її подала, разом з доданими до неї документами.
На підставі викладеного, керуючись ст.294 КУпАП ,-
Відмовити представнику потерпілого ОСОБА_2 - адвокату Маслаку Ігорю Петровичу у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження постанови судді Кіровського районного суду м. Дніпропетровська від 04 квітня 2024 року по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ст.124 КУпАП відносно ОСОБА_1 .
Апеляційну скаргу повернути особі, що її подала, разом з доданими до неї документами.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ В.В. РУДЕНКО