Справа №760/2614/19
2-а/760/1059/24
28 травня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві за правилами спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Качинського Віталія Валентиновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
У січні 2019 року позивач звернувся до суду з позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Качинського Віталія Валентиновича, в якому просив суд скасувати постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕАВ № 860728 від 14.01.2019 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП.
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду із зазначеним адміністративним позовом, позивач ОСОБА_1 посилається на те, що 14.01.2019 інспектором Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Качинським В.В. винесено постанову серії ЕАВ № 860728 по справі про адміністративне правопорушення, якою позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП та накладено стягнення у вигляді штрафу в розмірі 425 грн.
Позивач не погоджується з притягненням до адміністративної відповідальності, вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, виходячи з наступного.
Так, позивач зазначає, що 14.01.2019 він рухався у напрямку с. Сосновий бір по Брест-Литовському шосе, під'їжджаючи до патрульного посту поліції завчасно перелаштувався у крайню ліву смугу для здійснення розвороту в напрямку м. Києва (розворот знаходився близько 200 м після посту поліції), однак був зупинений на вимогу поліцейського.
Інспектор поліції повідомив, що позивач не виявив намір перелаштуватися у крайню ліву смугу для розвороту за 150 м, оскільки, знаходячись поза межами населеного пункту, на відстані більше 200 м до розвороту він не подав відповідний сигнал світловим покажчиком.
Далі інспектор поліції пред'явив вимогу позивачу пред'явити поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, який останній не надав через те, що не вбачав у своїх діях порушення Правил дорожнього руху.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 126 КУпАП, є необґрунтованим, а складання оскаржуваної постанови вчинене з порушенням норм закону.
Зауважує, що перед розворотом встановлений знак 5.26 «Місце для розвороту» з табличкою 7.1.1 «Відстань до об'єкта 150 м», який знаходився у зоні його видимості, таким чином сигнал світловим покажчиком він мав право подати на під'їзді до цього знаку, проте був зупинений поліцейським.
Позивач стверджує, що поліцейський не має можливості визначити його намір здійснити розворот, орієнтуючись на подачу ним світлового сигналу, оскільки такий намір може бути визначений виключно завчасним перелаштуванням у крайню ліву смугу для здійснення розвороту.
Таким чином позивач вважає, що рухався з дотриманням положень Правил дорожнього руху.
Щодо вимоги відповідача пред'явити поліс вказує, що за ст.21 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» контроль за наявністю договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів здійснюється відповідними підрозділами Національної поліції при складанні протоколів щодо порушень Правил дорожнього руху та оформленні матеріалів дорожньо-транспортних пригод.
Зважаючи на те, що позивач здійснив завчасне перелаштування у крайню ліву смугу для розвороту згідно з Правилами дорожнього руху, відповідач не мав права здійснювати вказаний вище контроль наявності полісу.
Крім цього в оскаржуваній постанові зазначено лише порушення п.2.1 ПДР і відсутня будь-яка інформація про недотримання позивачем п. 11.2 Правил, таким чином зупинка автомобіля поліцейськими незаконна.
Враховуючи викладене, позивач вважає, що зазначена постанова серії ЕАВ № 860728 від 14.01.2019 винесена інспектором незаконно, у зв'язку з чим підлягає скасуванню.
28.01.2019 на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями дану справу передано до провадження судді Букіної О.М.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 30.01.2019 відкрито провадження у справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
В ухвалі суду визначено відповідачу строк на подання відзиву на позов у порядку, передбаченому ст. 162 КАС України, - 15 днів із дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Позивачу роз'яснено право подати до суду відповідь на відзив у порядку, передбаченому ст.163 КАС України, протягом 15 днів з дня отримання відзиву відповідача на позов.
Відповідно до ст. 257 КАС України, за правилами спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка справа, віднесена до юрисдикції адміністративного суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
Положеннями ч. 5 ст. 262 КАС України визначено, що суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь якої зі сторін про інше. За клопотання однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
11.05.2019 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якій представник Департаменту патрульної поліції вказує, що вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими, а позовна заява не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно з п.11.2 ПДР на дорогах, які мать дві і більше смуг для руху в одному напрямку, нерейкові транспортні засоби повинні рухатися якнайближче до правого краю проїзної частини, крім випадків, коли виконується випередження, об'їзд або перестроювання перед поворотом ліворуч чи розворотом.
Так, твердження позивача щодо здійснення руху у крайній лівій смузі задля здійснення далі розвороту не заслуговують на увагу, адже водій транспортного засобу під час руху повинен керуватися дорожніми знаками та розміткою. У той же час на місці зупинки позивача дорожні знаки та розмітка дозволяли здійснювати руху у крайній лівій смузі лише прямо.
Крім цього за п.2.1 ґ, п.2.4 а ПДР водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. На вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред'явити для перевірки документи, зазначені в п.2.1 ПДР.
У той час згідно з витягом із сайту Моторного (транспортного) страхового бюро України станом на 14.01.2019 дійний поліс № АК8243890 на транспортний засіб Honda CR-V д.н.з. НОМЕР_1 , а позивач під час зупинки керував транспортним засобом BMW 520 д.н.з. НОМЕР_1 .
У зв'язку з цим факт вчинення позивачем адміністративних правопорушень є беззаперечним, а твердження, викладені ним у позовній заяві, є перекручуванням версій події та спрямовані на уникнення адміністративної відповідальності.
Таким чином у задоволенні позову просить відмовити.
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 03.06.2019 справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Сторони у судове засідання не з'явилися, про дату час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином шляхом направлення повісток рекомендованими листами. Клопотань про розгляд справи без їх участі до суду не надходило.
Згідно зі ч.4 ст.229 КАС України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, повно і всебічно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, приходить до наступного висновку.
Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права.
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Згідно з ч. 1 ст. 286 КАС України, адміністративна справа з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності вирішується місцевими загальними судами як адміністративними судами протягом десяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 14.01.2019 відносно позивача інспектором УПП в Київській області Департаменту патрульної поліції лейтенантом поліції Качинським В.В. складено постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії, ЕАВ №860728.
Даною постановою позивача визнано винним у порушенні ПДР та притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КУпАП з накладенням адміністративного стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425 грн.
Відповідно до змісту постанови, 14.01.2019 о 23 год. 06 хв. водій ОСОБА_1 рухався в крайній лівій смузі при наявності вільної правої, не маючи наміру піти на розворот чи перелаштуватися у праву смугу, при перевірці документів не мав чинного полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, чим порушив п. 2.1 ґ ПДР.
Позивач вважає, що притягнення його до адміністративної відповідальності є незаконним, необґрунтованим та недоведеним, а тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.
Позивач, не погоджуючись із вказаною постановою, звернувся до суду із позовом до інспектора Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Качинського Віталія Валентиновича про скасування зазначеної постанови.
Перевіряючи обґрунтованість позовних вимог, та заперечень на позов, суд приймає до уваги те, що згідно із частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» відповідно до пункту 7 частини 1 статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Системний аналіз зазначених правових норм дає підстави вважати, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачених частиною 1 статті 126 Кодексу України про адміністративні правопорушення, працівники органів (підрозділів) Національної поліції діють від імені органів Національної поліції, а отже не можуть виступати відповідачем у таких справах, оскільки належним відповідачем є саме відповідний орган (підрозділ) Національної поліції.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП, постанова у справі про адміністративне правопорушення виноситься на місці вчинення правопорушення.
Приписами ч. 1 ст. 1 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що Національна поліція України (поліція) - це центральний орган виконавчої влади, який служить суспільству шляхом забезпечення охорони прав і свобод людини, протидії злочинності, підтримання публічної безпеки і порядку.
Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України «Про Національну поліцію» систему поліції складають: 1) центральний орган управління поліцією; 2) територіальні органи поліції. Територіальні органи поліції утворюються як юридичні особи публічного права в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, районах, містах, районах у містах та як міжрегіональні (повноваження яких поширюються на декілька адміністративно-територіальних одиниць) територіальні органи у межах граничної чисельності поліції і коштів, визначених на її утримання (ч. 1 ст.15 Закону України «Про Національну поліцію»).
Відповідно до ч. 1 ст. 17 цього Закону, поліцейським є громадянин України, який склав Присягу поліцейського, проходить службу на відповідних посадах у поліції і якому присвоєно спеціальне звання поліції.
Приписами ч. 3 ст. 288 КУпАП визначено порядок оскарження постанови у справі про адміністративне правопорушення, передбачено, що постанову іншого органу (посадової особи) про накладення адміністративного стягнення, постанову по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване в автоматичному режимі можна оскаржити у вищестоящий орган (вищестоящій посадовій особі) або в районний, районний у місті, міський чи міськрайонний суд, у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими цим Кодексом.
Аналіз наведених норм права свідчить про те, що при розгляді справ про адміністративні правопорушення, зокрема, передбачені ч. 1 ст. 126 КУпАП, інспектори відповідного органу поліції діють не як самостійний суб'єкт владних повноважень, а від імені органів Національної поліції, а саме - від імені Департаменту патрульної поліції Національної поліції України і її територіальних органів.
Отже, відповідні інспектори не можуть виступати самостійним відповідачем у таких справах, оскільки, належним відповідачем є саме відповідний орган, на який, зокрема, положеннями ст. 222 КУпАП покладено функціональний обов'язок розглядати справи про адміністративне правопорушення.
Відповідно до ст. 25, 26, 42 Кодексу адміністративного судочинства України, на позивача покладено обов'язок визначати відповідача у справі.
Водночас позивач не позбавлений права звернутись до суду з клопотанням про залучення до участі у справі співвідповідачів і третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог.
Використання у зазначених вище нормах формулювань «від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення», «розгляд яких віднесено до відання органів, зазначених у ст. 222 - 244-20 КУпАП» вказує на те, що відповідачем у таких справах, які розглядаються судом в порядку, визначеному КАС України, є саме орган державної влади - суб'єкт владних повноважень, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 742/2298/17 та від 26.12.2019 у справі за № 724/716/16-а.
Так, Верховний Суд у вказаних справах виклав правовий висновок про те, що у справах про оскарження постанов про адміністративне правопорушення належним відповідачем у таких справах є саме орган, а не особа, яка перебуває з цим органом у трудових відносинах та від його імені здійснює розгляд справ про адміністративні правопорушення та накладає адміністративні стягнення.
Згідно з ч. 5 ст. 242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Позивачем заявлено позовні вимоги до інспектора Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції.
Суд звертає увагу на те, що органом Національної поліції, у даній справі, може бути Департамент патрульної поліції, від імені якого виступає інспектор взводу № 2 роти №2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції - лейтенант поліції Качинський Віталій Валентинович.
Вирішення питання про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі співвідповідача, виходячи з вимог КАС України можливо судом за клопотанням сторони позивача.
Разом з тим, клопотання про залучення Департаменту патрульної поліції, як суб'єкта владних повноважень, до участі у розгляді цієї адміністративної справи, позивачем не подавалось, клопотання позивача про заміну неналежного відповідача також до суду подано не було.
Разом з цим, з урахування даних вимог закону, судом було здійснено перехід для розгляду справи з повідомленням сторін, проте позивач у судове засідання не з'явився.
Таким чином, позивачем заявлено позов до неналежного відповідача - інспектора Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції.
Частиною другою статті 11 КАС України передбачено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог
Статтею 46 КАС України встановлено, що сторонами в адміністративному процесі є позивач та відповідач.
Відповідно до частин першої, третьої статті 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи.
Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача.
Зі змісту наведених положень процесуального законодавства випливає, що належним є відповідач, який є суб'єктом порушеного, оспорюваного чи невизнаного матеріального правовідношення.
Згідно з матеріалами справи оскаржувану постанову складено інспектором взводу №2 роти № 2 батальйону патрульної поліції в с. Чайки Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Качинським Віталієм Валентиновичем
Посадова особа, яка винесла оскаржувану постанову перебуває у трудових відносинах саме з Департаментом патрульної поліції, оскільки УПП у Київській області, в якому проходить службу інспектор, є відокремленим підрозділом Департаменту патрульної поліції.
Так, відповідно до «Переліку територіальних органів Національної поліції, що утворюються» затвердженого постановою КМУ від 16.09.2015 № 730 «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» створено як юридичну особу публічного права - Департамент патрульної поліції як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції.
Відповідно, інспектор Управління патрульної поліції у Київській області Департаменту патрульної поліції як працівник міжрегіонального територіального органу не може та не повинен відповідати за позовом про оскарження постанови про адміністративне правопорушення.
Таким чином, враховуючи викладене, належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто, відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого інспектором винесена постанова про накладення адміністративного стягнення.
Тому належним відповідачем по даній справі має бути саме Департамент патрульної поліції.
Тобто у разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинен нести інший відповідач, а не той, до якого пред'явлено позов, оскільки не є учасником спірних правовідносин, то підстави для задоволення такого позову відсутні.
Визначення відповідача, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову є обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи.
Тобто, у даному випадку за правилами ст. 48 КАС України суд першої інстанції може за згодою позивача та особи, якій належить право вимоги допустити заміну первісного відповідача належним або залучити як другого відповідача.
Поряд з цим, за вимогами закону за відсутності відповідного клопотання позивача, суд позбавлений можливості залучити в якості належного відповідача Департамент патрульної поліції.
Так, за приписами ч. 3 ст. 48 КАС України, якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. Після заміни сторони, залучення другого відповідача розгляд адміністративної справи починається спочатку. Заміна відповідача допускається до ухвалення рішення судом першої інстанції.
Із наведеної вимоги закону слідує, що можливість заміни неналежного відповідача може здійснюватися виключно за клопотанням позивача.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховним Судом у постанові №162/445/16-а від 02 вересня 2020 року.
Варто вказати на те, що інші доводи позивача не підлягають оцінці судом у цьому провадженні, оскільки, позов пред'явлений до неналежного відповідача, а тому і законність його дій може бути перевірена лише у випадку пред'явлення позову до особи, яка є належним відповідачем у справі.
Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги те, що адміністративний позов заявлено до неналежного відповідача, позивачем в ході розгляду справи не заявлено про заміну відповідача на належного та/або залучення в якості співвідповідача належного відповідача у даному спорі, а тому суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позовних вимог з огляду на їх пред'явлення до неналежного відповідача, оскільки, в силу вимог процесуального закону, суд із власної ініціативи за відсутності відповідного клопотання сторони позивача позбавлений можливості залучити до участі у справі належного відповідача.
При цьому, суд вважає за необхідне звернути увагу позивача на те, що він не позбавлений права звернутися із позовом до суду про скасування оскаржуваної постанови до належного відповідача та клопотати про поновлення строку звернення до суду як такого, що пропущений з поважних причин.
На підставі викладеного, та керуючись ст. 62 Конституції України, ст. 247, 283-285 КУпАП України, ст. 242-246,250, 286 КАС України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до інспектора Управління патрульної поліції в Київській області Департаменту патрульної поліції Качинського Віталія Валентиновича про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Шостого апеляційного адміністративного суду.
Повний текст рішення складено 28.05.2024.
Суддя: О.М. Букіна