Справа №760/7612/14-ц
6/760/431/24
27 травня 2024 року Солом'янський районний суд м. Києва у складі:
головуючого-судді - Букіної О.М.,
при секретарі - Кавун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
У провадженні Солом'янського районного суду м. Києва на розгляду перебувала цивільна справа №760/7612/14-ц за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
18.04.2024 до суду надійшла заява ТОВ «ФК «ФОРТ» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дубліката виконавчого документа та поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, у якій заявник просить суд:
- замінити стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника ТОВ «ФК «Форт» у виконавчих листах, виданих на підставі рішення Соломянського районного суду м. Києва у справі 3760/7612/14-ц;
- видати дублікати виконавчих листів щодо стягнення заборгованості з боржників;
- поновити пропущений строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Посилається на те, що 14.02.2017 року Солом'янським районним судом м. Києва було ухвалено рішення по справі №760/7612/14-ц про стягнення заборгованості за кредитним договором № 352/П/99/2008-840 від 06.05.2008 р. з гр. ОСОБА_1 , гр. ОСОБА_2 на користь ПАТ «КБ «НАДРА»
02.03.2020 року між ПАТ «КБ «НАДРА» та ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» було укладено Договір про відступлення права вимоги № GL2N79275, відповідно до умов якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 352/П/99/2008-840 від 06.05.2008 перейшло до ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС».
Зазначає, що 05.11.2020 року між ТОВ «ФК «ІНВЕСТ ХАУС» та ТОВ «ФК ФОРТт» було укладено Договір про відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги № Б/Н, відповідно до умов якого право вимоги до позичальника за зобов'язаннями передбаченими кредитним договором № 352/П/99/2008-840 від 06.05.2008 р. перейшло до ТОВ «ФК ФОРТ» (Новий кредитор).
Зважаючи на викладене, просить суд замінити сторону виконавчого провадження (стягувача по цій справі) ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ».
Крім цього, представник заявника вказує, що на виконання рішення суду від 14.02.2017 року, судом Банку було видано виконавчі листи по справі.
За інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавчі провадження з примусового виконання виконавчого листа щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , відсутні.
Оригінали виконавчих листів у Заявника та Первісного стягувача відсутні, заборгованість за кредитним договором не погашена.
З моменту прийняття рішення державним органом про ліквідацію Банку, його діяльність була припинена, закрито територіальні відділення Банку та звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників, що обумовило втрату оригіналів виконавчих листів.
Наразі місцезнаходження виконавчих листів щодо боржників невідомо та можливість їх встановлення відсутня.
Отже, виконавчі документи стягувачем втрачено. Відсутність виконавчих листів підтверджується актом ліквідатора ПАТ «КБ «НАДРА» про втрату виконавчих листів.
04.06.2015 року за рішенням НБУ було запроваджено процедуру ліквідації ПАТ КБ «НАДРА», якою фактично було припинено нормальну діяльність банку. Процедуру ліквідації та виконання обов'язку щодо ведення діяльності Банку здійснював Фонд гарантування вкладів фізичних осіб, який належним чином не забезпечив супровід судових справ банку.
Отже, ліквідація Банку, припинення основної діяльності банку, зміна всього керівництва, закриття територіальних відділень банку та звільнення відповідальних за супровід судових справ працівників, виконання функцій Фонду з відчуження великої кількості активів, що також не залежала від первісного стягувача - Банку, вплинуло на факт втрати оригіналів виконавчих листів та пропущення процесуальних строків.
У зв'язку з чим, просить поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчого листа до виконання та видати дублікати виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , виданого на виконання рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 14.02.2017 року, у зв'язку з тим, що оригінал виконавчого листа було втрачено, та у зв'язку з його втратою виконання рішення є неможливим.
У судове засідання учасники судового розгляду не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином, будь-яких заяв/клопотань, письмових пояснень від осіб, які беруть участь у справі, до суду не надійшло.
У відповідності до положень ст. 442 ЦПК України суд розглядає заяву про заміну сторони її правонаступником у десятиденний строк з дня її надходження до суду у судовому засіданні з повідомленням учасників справи та заінтересованих осіб.
Неявка учасників справи та інших осіб не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.
Таким же чином регламентовано порядок розгляду заяви про поновлення строку пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Таким чином, суд приходить до висновку про можливість розгляду заяви за відсутності учасників справи.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Судом встановлено, що 29.05.2014 року заочним рішенням Солом'янського районного суду м. Києва, - позов Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» заборгованість за Кредитним договором № 352/П/99/2008-840 від 06.05.2008 року в розмірі 73 214,69 грн.
Стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» судовий збір у розмірі 366,08 грн. з кожного (а.с. 50-51).
14.04.2016 Солом'янським районним судом м. Києва надіслано ПАТ «КБ «НАДРА» чотири оригінали виконавчих листів у справі № 760/7612/14-ц (провадження (2/760/3199/14) (а.с. 70).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2016 року, було відмовлено в задоволенні заяви представника Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» про поновлення строку для пред'явлення виконавчих листів до виконання по цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с. 86-87).
Ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.05.2017 року, відмовлено у задоволенні апеляційної скарги Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», а ухвалу Солом'янського районного суду м. Києва від 12.10.2016 року було залишено без змін (а.с. 125-127).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 09.09.2020 року, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» про заміну сторони у виконавчому провадженні в справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - повернути заявнику без розгляду (а.с. 137).
Ухвалою Солом'янського районного суду м. Києва від 11.10.2022 року, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовлено (а.с. 198-199).
02.03.2020 року між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» було укладено договір відступлення права вимоги № GL2N78275_266ПВ, за яким останнє набуло право вимоги, зокрема, за кредитним договором 352/П/99/2008-840 від 06.05.2008 року (а.с. 210-211).
15.11.2020 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Інвест Хаус» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» було укладено договір відступлення (купівлі-продажу) права вимоги та майнових прав, за яким останнє набуло право вимоги, зокрема, за кредитним договором 352/П/99/2008-840 від 06.05.2008 року (а.с. 216-217).
Заявник у поданій заяві посилається, що згідно з інформацією з Автоматизованої системи виконавчих проваджень виконавче провадження з примусового виконання виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 відсутнє. Оригінали виконавчих листів на примусовому виконанні не перебувають.
Як вбачається із Акту про втрату виконавчих листів від 04.08.2020, оригінали виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є втраченими (а.с. 155-156).
Заявник просить суд поновити пропущений строк для пред'явлення виконавчих листів до виконання та видати дублікати виконавчих листів, оскільки у зв'язку з втратою виконавчих листів виконання рішення суду є неможливим.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 ЦПК України у разі пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено.
Виходячи з даної норми закону при вирішенні, відповідно до ст. 433 ЦПК України, питання про поновлення строку для пред'явлення до виконання виконавчого документа, виданого на підставі судового рішення, суд повинен з'ясувати питання щодо причин пропуску цього строку та залежно від характеру цих причин зробити висновок про їх поважність чи неповажність, а відтак дійти висновку про наявність чи відсутність підстав для поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
Як вбачається зі змісту положень ст. 433 ЦПК України, метою застосування цієї статті є захист інтересів добросовісного стягувача, який пропустив строк з поважних причин. Поважними можна вважати причини, які не залежали від волі стягувача.
Виконавча давність це встановлений у законі строк, протягом якого рішення може бути пред'явлено саме до примусового виконання, тому що для добровільного виконання строки не встановлені в тому сенсі, що добровільне виконання рішення після закінчення строку виконавчої давності повинно визнаватися належним. Рішення суду, за загальним правилом, може бути пред'явлено до примусового виконання протягом трьох років з моменту набрання ним законної сили
Перебіг строку виконавчої давності починається з набранням рішенням суду законної сили. Переривається перебіг цього строку пред'явленням виконавчого документа до виконання, а також частковим виконанням рішення. Пропуск строку виконавчої давності, за загальним правилом, позбавляє стягувача права на примусове виконання рішення. Однак, у разі пропуску цього строку за поважної причини стягувач може звернутися до суду із заявою про поновлення пропущеного строку.
Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, чинній на момент видачі виконавчого листа) виконавчий лист може бути пред'явлений до виконання протягом року.
Заявник посилається як на причину пропуску строку пред'явлення виконавчого листа до виконання на те, що за рішенням НБУ у банку було запроваджено процедуру ліквідації, через яку фактично було припинено нормальну діяльність банку. Процедуру ліквідації здійснював Фонд державний орган, який належним чином не забезпечив супровід судових справ банку. Було змінено весь склад керівництва, закрито територіальні відділення банку та звільнено відповідальних за супровід судових справ працівників, а тому строки на пред'явлення виконавчого листа до виконання було пропущено.
Суд, вважає, що зазначені обставини не є поважною причиною для поновлення пропущеного строку на пред'явлення виконавчого документа до виконання.
З Акту про втрату виконавчих листів від 04.08.2020 року вбачається, що оригінали виконавчих листів щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 є втраченими.
Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 37 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд безпосередньо або уповноважена особа Фонду у разі делегування їй повноважень має право вчиняти будь-які дії та приймати рішення, що належали до повноважень органів управління і органів контролю банку.
Суд вважає, що посилання заявника на те, що стягувач не мав можливості пред'явити виконавчий документ до виконання в зв'язку з процедурою ліквідації не є поважними причинами пропуску строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання, оскільки така процедура не позбавляє можливості уповноважену особу звертатись до органів виконавчої служби з заявами про примусове виконання виконавчих листів.
При цьому, суд звертає увагу на те, що рішення у справі №760/7612/14-ц набрало законної сили 09 червня 2014 року, а тому первісний стягувач мав можливість пред'явити до виконання виконавчий лист у справі у строк до 09 червня 2015 року, однак цього не зробив.
Ухвалою суду від 12 жовтня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17 травня 2017 року, відмовлено у задоволенні заяви представника ПАТ "КБ "Надра" про поновлення строку на пред'явлення виконавчих листів до виконання.
Суди встановили, що посилання на фінансові труднощі банку, призначення тимчасової адміністрації, значного обсягу проведених заходів щодо реструктуризації дебіторської та кредиторської заборгованості банку, збільшення кількості судових справ, значного звільнення працівників Банку, не є поважними причинами пропуску такого строку.
Позивач мав реальну можливість подати заяву про отримання виконавчого листа та отримати його, не пропустивши річний строк для його пред'явлення до виконання. Доказів на підтвердження обставин, якими позивач обґрунтував поважність причин пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання починаючи з червня 2014 р. до червня 2015 р. заявник не надав.
Таким чином, суди дійшли висновку, що у заявника була можливість реалізувати своє право на отримання виконавчого листа у визначений законом строк, яким останній не скористався.
У зв'язку з тим, що в ст. 433 ЦПК України не міститься переліку причин, які є поважними при пропуску строку пред'явлення виконавчого документа до виконання, суд у кожному конкретному випадку, виходячи з аналізу конкретних обставин пропуску строку, вирішує питання проте, чи є причина його пропуску поважною.
Тобто, питання про поважність пропуску строків є оціночним. Поважність причин може залежати від таких обставин як поведінка заявника (бездіяльність або незаінтересованість в питаннях звернення судового рішення до виконання), інших осіб, так і від чинників, що не пов'язаних з людським фактором.
Так, причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: обставина, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк, яка виникла об'єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк, протягом строку, який пропущено, що підтверджується належними і допустимими засобами доказування.
При цьому необхідно виходити з того, що поважними є причини, пов'язані з об'єктивними, непереборними, істотними труднощами для сторони на вчинення певної дій.
Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Проаналізувавши заяву, беручи до уваги відсутність будь-яких належних та допустимих доказів поважності причин пропуску строку пред'явлення виконавчих листів до виконання первісним стягувачем, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для поновлення пропущеного строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання.
За таких обставин, вимога ТОВ «ФК ФОРТ» про поновлення строку на пред'явлення виконавчого листа до виконання задоволенню не підлягає.
Згідно з п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред'явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.
Аналізуючи зміст даної норми, єдиною підставою для видачі судом дублікату виконавчого листа - є його втрата.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання.
Дублікат виконавчого листа видається на підставі матеріалів справи та судового рішення, за яким був виданий втрачений виконавчий лист.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази.
Дублікат - це документ, що видається замість втраченого оригіналу та має силу первісного документу. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, вкрадено, знищено або істотно пошкоджено.
При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв'язку з його втратою заявник повинен подати докази на підтвердження втрати виконавчого листа, а суд має перевірити, чи не було виконано рішення суду на підставі якого його видано, чи не втратило судове рішення законної сили, чи не пропущений строк на пред'явлення до виконання.
У постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2-836/11 (провадження №14-308цс19) Велика Палата Верховного Суду зробила висновок, якщо строк для пред'явлення виконавчого документу до виконання не сплив або суд його поновив, то заява про видачу дубліката цього документа, який втрачений, вважається поданою у межах встановленого для пред'явлення його до виконання строку. Натомість, коли строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання сплив, і суд його не поновив, то за результатами розгляду заяви про видачу дубліката втраченого виконавчого документа суд відмовляє у задоволенні цієї заяви.
У постанові від 19 квітня 2021 року у справі №2-1316/285/11 (провадження №61-34св21) Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду зазначив, що єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Сам факт відсутності виконавчого документа у стягувача та в органі державної виконавчої служби свідчить про те, що його було втрачено. У той же час, обов'язковою умовою видачі дубліката виконавчого листа є звернення із такою заявою в межах встановленого законом строку для пред'явлення його до виконання або його поновлення за рішенням суду.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі №2-6471/06 (провадження №61-11034св19), від 03 лютого 2021 року у справі №643/20898/13-ц (провадження №61-17590св20), від 20 травня 2022 року у справі №1005/7133/2012 (провадження №61-21381св21) та від 19 липня 2022 року у справі №750/13088/14 (провадження №61-2110св22).
Таким чином, питання видачі дублікату виконавчого листа є похідним від вирішення питання про поновлення строку для пред'явлення його до виконання.
Установивши, що строк пред'явлення виконавчих листів у справі №760/7612/14-ц щодо боржників ОСОБА_1 , ОСОБА_2 сплинув до подання цієї заяви, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин такого пропуску строку для пред'явлення виконавчих документів до виконання, суд приходить висновку про відмову у задоволенні заяви про видачу дублікатів виконавчих листів у справі №760/7612/14-ц.
Заявник також просить суд замінити стягувача ПАТ «КБ «НАДРА» на його правонаступника ТОВ «ФК ФОРТ».
Відповідно до частин 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.
Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.
Аналогічні положення містяться і в ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», де зазначено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов'язковими тією мірою, якою вони були б обов'язковими для сторони, яку правонаступник замінив.
Стаття 55 ЦПК України визначає процесуальний порядок правонаступництва та містить положення, що у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії цивільного процесу.
Підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (пункт 1 частина друга стаття 11 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні (крім випадків, передбачених статтею 515 ЦК України) може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), а згідно зі статтею 514 цього Кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора в зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з вимогами чинного законодавства заміна осіб в окремих зобов'язаннях через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги) є різновидом правонаступництва та можливе на будь-якій стадії процесу.
За змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК України та ч. 5 ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.
Виходячи із цих норм, зокрема, пунктами 1, 2 частини першої статті 512 ЦК України, у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.
Виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, ст. 442 ЦПК України, ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження» заміна кредитора у зобов'язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача.
По своїй суті заміна кредитора в зобов'язанні внаслідок відступлення права вимоги є різновидом правонаступництва та можлива на будь-якій стадії процесу. У зв'язку з заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, і її заміна новим кредитором проводиться відповідно до частини п'ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» (в чинній на час постановлення оскаржених ухвал редакції) за заявою заінтересованої особи. Такою заінтересованою особою є новий кредитор (правонаступник).
Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 06.11.2019 р. у справі №456/6160/13.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 8 лютого 2022 року у справі №2-7763/10 вказала, що враховуючи завдання виконавчого провадження як складової судового провадження, процесуальною метою заміни як сторони відкритого виконавчого провадження, так і сторони справи (стягувача у виконавчому документі) в цьому контексті є отримання виконання судового рішення в межах виконавчого провадження. За відсутності підстав відновлення виконавчого провадження, яке було закрите, досягнення цієї процесуальної мети неможливе. Тому разом із заявою щодо правонаступництва у закритому виконавчому провадженні заявник має здійснювати процесуальні дії, спрямовані на відновлення виконавчого провадження, а суд має оцінювати це в комплексі. Якщо ж виконавче провадження не закінчене, але виконавчий документ був повернутий без виконання стягувачу, визначеному у цьому документі, у його правонаступника є потенційна можливість отримати право на повторне звернення з виконавчим документом до виконання. Але таке право залежить не тільки від реалізації процесуального правонаступництва, але й дотримання строків звернення виконавчого документа до виконання, передбачених Законом про виконавче провадження. А якщо ці строки пропущені, то разом з питанням правонаступництва має вирішуватись питання поновлення цих строків, оскільки за відсутності підстав поновлення відсутня дійсна процесуальна мета такого правонаступництва.
Заміна будь-якого учасника справи судом носить не виключно формальний характер, покликаний зафіксувати процесуальне правонаступництво на підставі матеріального правонаступництва, а здійснюється для реалізації завдань цивільного судочинства, передбачених частиною першою статті 2 ЦПК України, в межах стадій судового процесу.
Крім того, відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-УІІІ (аналогічні положення були закріплені у статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІУ) виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження. На цій стадії боржник вчиняє добровільно або під примусом дії на виконання рішення суду. Згідно з вимогами статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII, строки у виконавчому провадженні - це періоди часу, в межах яких учасники виконавчого провадження зобов'язані або мають право прийняти рішення або вчинити дію. Строки у виконавчому провадженні встановлюються законом, а якщо вони не визначені законом - встановлюються виконавцем. Будь-яка дія або сукупність дій під час виконавчого провадження повинна бути виконана не пізніше граничного строку, визначеного цим Законом.
Стадія виконавчого провадження, як завершальна стадії судового процесу, має встановлені законом строкові межі. Зокрема, така стадія починається після видачі виконавчого документу стягувачу та закінчується фактичним виконанням судовою рішення або із спливом строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, оскільки якщо цей строк пропущено, виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем, без прийняття до виконання (пункт 2 частини 4 статті 4 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-УІІІ, пункт 1 частини 1 статті 26 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року №606-ХІУ).
Тобто, за межами цього строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження, як завершальної стадії судового процесу, спливає одночасно із строком пред'явлення виконавчого документу до виконання.
Інше тлумачення закону (зокрема, про можливість здійснювати заміну сторони виконавчого провадження протягом необмеженого строку, незалежно від того чи закінчився встановлений строк пред'явлення до виконання наказу) означатиме, що стягувач після спливу строку пред'явлення виконавчого документу до виконання, який не був поновлений судом, матиме можливість «штучно» збільшити цей строк на невизначений термін шляхом відступлення права вимоги іншим особам, таким чином уникнувши законодавчої вимоги щодо строку, що вже безпосередньо впливає на права та інтереси боржника, який не може бути у невизначеному стані протягом тривалого строку. Таке тлумачення може порушити принцип правової визначеності, яке є одним з основоположних аспектів верховенства права.
Така позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі №910/10031/13 від 25 червня 2019.
Встановивши, що строк пред'явлення виконавчих листів у справі №760/7612/14-ц щодо боржників сплинув до подання цієї заяви, у матеріалах справи відсутні докази поважності причин такого пропуску строку для пред'явлення виконавчого документу до виконання, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заяви в частині заміни стягувача.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ТОВ «ФК ФОРТ» у повному обсязі.
Керуючись ст. 15, п. 2 ч. 1 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 11, 512, 514 ЦК України, ст.ст. 55, 260, 353-354, 433, 442, п. 17.4 Перехідних положень ЦПК України, суд, -
У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК Форт» про заміну сторони виконавчого провадження, видачу дублікату виконавчого листа, поновлення строку для пред'явлення виконавчого документа до виконання у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Надра» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Повний текст ухвали складено 27.05.2024 року.
Суддя: О.М.Букіна