ун. № 759/4773/24
пр. № 2/759/2611/24
03 червня 2024 року м. Київ
Святошинський районний суд м. Києва
у складі: головуючого судді Ул'яновської О.В.,
секретаря судового засідання Кривонос Ю.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві без виклику сторін у спрощеному позовному провадженні цивільну справу за позовними вимогами ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини,
І. Позиція сторін у справі
у березні 2024 р. позивач звернулася до суду із зазначеними позовними вимогами, просить суд стягнути з відповідача на її користь аліменти на її утримання у розмірі 3500 грн 00 коп., починаючи з моменту подання позову і до досягнення дитиною трьохрічного віку.
Позов мотивований тим, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, в якому у них народився спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шлюб між сторонами на момент подачі позову про стягнення аліментів не розірвано, дитина проживає разом позивачем та перебуває на її утриманні, а відповідач у свою чергу жодної допомоги та матеріального забезпечення не надає. Позивач перебуває у декретній відпустці та не може самостійно утримувати дитину, у свою чергу, відповідач працює на посаді охоронця у ТОВ «Континент Фуд», отримує пристойну заробітну плату, має стабільний дохід, а тому може забезпечувати свого сина та дружину.
05.04.2024 представником відповідача до суду надіслано відзив, в якому він заперечує проти задоволення позовних вимог, просить відмовити, оскільки відповідач має на утриманні неповнолітню дитину від першого шлюбу та сплачує аліменти у розмірі 2000 грн 00 коп., а також сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі всіх доходів, що становить 2012 грн 50 коп. Крім того, на утриманні відповідача перебувають батьки, які є пенсіонерами та потребують додаткової допомоги, у зв'язку із руйнуванням будинку, в якому вони проживали, внаслідок збройної агресії РФ. Відповідач отримує офіційну заробітну плату у розмірі 10000 грн 00 коп., без врахування податків. У свою чергу, позивач має на своєму утриманні ще двоє дітей та отримує додаткові кошти від держави, оскільки має статус багатодітної родини (а.с. 19-20).
ІІ. Процесуальні дії і рішення суду
відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, визначено головуючого - суддю Ул'яновську О.В. (а.с. 10-11).
Ухвалою судді від 08.03.2024 відкрито спрощене позовне провадження з повідомленням без виклику сторін (а.с. 13-14).
Відповідно до ст. 274 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) в порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи, справи, що виникають з трудових відносин, а також може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
За змістом ст. 279 ЦПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.
Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно до ч. 3 ст. 12, ч.ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10.02.2010).
Відповідно до ч. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
ІІІ. Фактичні обставини справи
судом встановлено, що між сторонами по справі 25.04.2023 був укладений шлюб у Святошинському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) за актовим записом №364 (а.с. 9).
Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є спільний син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 5).
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 ОСОБА_2 та ОСОБА_4 є батьками ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 21).
Як вбачається з виписки по картці/рахунку виданої АТ КБ «ПриватБанк» від 15.03.2024 ОСОБА_2 сплачує на рахунок ОСОБА_4 аліменти за період з 13.07.2022 по 11.03.2024 (а.с.22, 23).
Згідно до наказу №КСК-0312/2 від 12.03.2024 ТОВ «КОНВЕРС ЛІНКС» ОСОБА_2 працює оператором заправних станцій з посадовим окладом 10000 грн 00 коп. (а.с. 28).
Відповідно до судового наказу виданого Святошинським районним судом м. Києва від 07.03.2024 сплачує аліменти на утримання сина ОСОБА_3 у розмірі всіх доходів (а.с. 29).
ІV. Позиція суду та оцінка аргументів учасників розгляду
за змістом ст. 141 СК України, мати і батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини.
Згідно ч. 4 ст. 76 СК України, якщо у зв'язку з вихованням дитини, веденням домашнього господарства, піклуванням про членів сім'ї, хворобою або іншими обставинами, що мають істотне значення, один із подружжя не мав можливості одержати освіту, працювати, зайняти відповідну посаду, він має право на утримання у зв'язку з розірванням шлюбу і тоді, якщо є працездатним, за умови, що потребує матеріальної допомоги і що колишній чоловік, колишня дружина може надавати матеріальну допомогу. Право на утримання у цьому випадку триває протягом трьох років від дня розірвання шлюбу.
У правовій позиції Верховний суд (постанова від 13.04.2016 року справа N 6-3066цс15) зазначив, що за положеннями ч. 2 ст. 75 СК України право та утримання аліменти має той із подружжя, який потребує матеріальної допомоги за умови, що другий із подружжя може надавати матеріальну допомогу.
Статтею 75 СК України також визначено, що один із подружжя є таким, що потребує матеріальної допомоги, якщо заробітна плата, пенсія, доходи від використання його майна, інші доходи не забезпечують йому прожиткового мінімуму встановленого законом.
Аналіз указаних норм матеріального права дає підстави для висновку, що аліментні зобов'язання на утримання одного з подружжя можуть бути призначені за наявності юридичних складових сукупності певних умов, а саме: перебування в зареєстрованому шлюбі або у фактичних шлюбних відносинах після розірвання шлюбу (ст. 76 СК України); непрацездатність одного з подружжя; потреба в матеріальній допомозі; нижчий від прожиткового рівень матеріального забезпечення.
Таким чином, право на утримання (аліменти) має непрацездатна особа, яка не забезпечена прожитковим мінімумом.
Сам факт непрацездатності одного з подружжя не зумовлює виникнення у другого з подружжя обов'язку надання йому утримання - стан непрацездатності має супроводжуватися необхідністю отримувати сторонню матеріальну допомогу.
Згідно ч. 2 ст. 84 СК України визначає, що дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.
Відповідно до положень ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення.
Матеріальне становище сторін суд визначає, виходячи з вартості приналежного їм майна, рівня доходів, а також величини витрат, які вони здійснюють на утримання себе й членів своєї сім'ї.
Згідно положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Згідно з ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
За ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Під час розгляду справи позивачем не доведена та обставина, що відповідач має можливість надавати матеріальну допомогу, а також доказів тих обставин, що вона потребує матеріальної допомоги в розумінні статтей 75, 76 СК України.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти та відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позовних вимог.
V. Розподіл судових витрат
відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У порядку ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що судом ухвалено рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі, судові витрати покладаються на позивача.
На підставі викладеного, керуючись вимогами Конституції України; Закону України «Про охорону дитинства»; ст.ст. 75, 84, 141, 180-184, 191, 192 СК України; ст.ст. 12, 13, 48, 76-82, 141, 229, 259, 263-265, 268, 273, 353 ЦПК України,-
у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів на утримання дружини відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 цього Кодексу.
Суддя: О.В. Ул'яновська
Повний текст судового рішення складено 03.06.2024.