Справа № 758/3555/24
Категорія 59
27 травня 2024 року Подільський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді Будзан Л.Д.,
за участі секретаря судового засідання Соколовської А.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна,
До Подільського районного суду м. Києва звернулась ОСОБА_1 з позовною заявою до Київської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, в якій просила визнати за собою в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на гараж № НОМЕР_1 к в Гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», що розташований за адресою: вулиця Сирецька, 39, у місті Києві .
Обґрунтовуючи підстави звернення до суду, позивачка посилається на наступне, що вона є донькою ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , після смерті відкрилася спадщина, яка складається з гаражу № НОМЕР_1 к в Гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», що розташований за адресою: вулиця Сирецька, 39, у місті Києві . Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року позивачці визначено додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці з дня набранням рішення законної сили після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . Після набрання рішенням законної сили, у березні 2024 року ОСОБА_3 , діючи за довіреністю від імені позивачки, звернулась до приватного нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. Проте 12 березня 2024 року позивачці було видано постанову приватного нотаріуса про відмову у видачі Свідоцтва про право на спадщину за законом, оскільки спадкоємцем не надано правовстановлюючих документів на гараж, яка входить до складу спадкового майна.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 25 березня 2024 року, головуючим суддею у справі визначено ОСОБА_4
26 березня 2024 року ухвалою судді відкрито провадження у вказаній цивільній. Розгляд справи визначено проводити за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.
18 квітня 2024 року представником відповідача надано відзив на позовну заяву, в якому зазначено, що оскільки позивачці було відмовлено нотаріусом у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому у останньої з'явились підстави для звернення до суду із вказаним позовом. Просить суд на підставі поданих позивачкою доказів прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу за відсутністю представника відповідача.
Ухвалою суду від 13 травня 2024 року підготовче провадження закрито та призначено справу до судового розгляду.
Представник позивачки у судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просить справу розглядати за його відсутності, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, разом з відзивом на позовну заяву просив прийняти рішення згідно чинного законодавства та слухати справу за відсутністю представника.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.
У зв'язку з розглядом справи за відсутності всіх учасників справи в порядку спрощеного провадження, відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши та оцінивши письмові докази по справі у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 1216 Цивільного кодексу України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є донькою ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть, виданим Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09 листопада 2021 року (актовий запис № 25117).
Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої, входить об'єкт нерухомого майна - гараж № НОМЕР_1 к в Гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», що розташований за адресою: вулиця Сирецька, 39, у місті Києві .
Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 24 квітня 2023 року позивачці визначено додатковий строк для прийняття спадщини у два місяці з дня набранням рішення законної сили після смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Відповідно до ст.1217 Цивільного кодексу України спадкування здійснюється за заповітом та за законом.
Зазначені дії, що свідчать про намір спадкоємця прийняти спадщину, повинні бути вчиненні протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. (ст.1270 Цивільного кодексу України)
Таким чином, внаслідок відкриття спадщини у спадкоємців за законом або за заповітом виникає право спадкування. Спадкове майно переходить до спадкоємців лише за умови, що вони виявили згоду щодо прийняття спадщини.
У березні 2024 року представником позивачки за довіреністю ОСОБА_3 подано до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Сєніної О.О. заяву про намір позивачкою прийняти спадкове майно, яке залишилося після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
На підставі заяви спадкоємця, приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О. заведена спадкова справа № 09\2022 щодо майна померлого ОСОБА_2
09 січня 2024 року Комунальне підприємство Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» на запит приватного нотаріуса, повідомило, що згідно з даними реєстрових книг Бюро, гараж № НОМЕР_1 к в Гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», що розташований за адресою: вулиця Сирецька, 39, у місті Києві , на праві власності зареєстрований за ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності, виданого БТІ 27 вересня 1996 року, на підставі розпорядження Київської міської державної адміністрації № 151-732 від 04 вересня 1996 року, довідки ГБК «Вимпел» № 3 від 30 липня 1996 року, зареєстровано Бюро 27 вересня 1996 року, за реєстровим № 53\18138.
Згідно копії договору купівлі - продажу гаража, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Стичинською Г.М., гараж № НОМЕР_1 к в Гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», що розташований за адресою: вулиця Сирецька, 39, у місті Києві . значиться за померлим ОСОБА_2 .
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
Відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень регулюються Законом України «Про державну реєстрацію прав на нерухоме майно та їх обтяжень» і Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим Постановою КМУ від 25 грудня 2015 року № 1127.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 2 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Виходячи з положень пункту 5 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» одним з правовстановлюючих документів, на підставі яких проводиться державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об'єкт незавершеного будівництва, є свідоцтво про право власності, видане органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дублікат.
Видача свідоцтва про право власності передбачена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2013 № 868, що визначає процедуру проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов'язки суб'єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедуру взяття на облік безхазяйного нерухомого майна, в пункті 24 якого встановлено, що у випадках, встановлених законом, державний реєстратор органу державної реєстрації прав після прийняття рішення про державну реєстрацію права власності, відкриття відповідного розділу Державного реєстру прав та/або внесення записів до зазначеного Реєстру формує свідоцтво про право власності на нерухоме майно.
Суть державної реєстрації прав - офіційне визнання й підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, які вже мали місце на підставі рішень відповідних органів, договорів чи інших правовстановлюючих документів, шляхом внесення відповідних записів до Державного реєстру прав, а не безпосереднє створення таких фактів зазначеними записами.
З урахуванням наведених норм права, свідоцтво про право власності є лише документом, яким оформлюється відповідне право, але не правочином, на підставі якого це право виникає, змінюється чи припиняється, тобто свідоцтво про право власності не породжує виникнення у власника відповідного права, а тільки фіксує факт його наявності.
Статтею 15 Цивільного кодексу України гарантовано право кожного на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Згідно зі ст. 392 Цивільного кодексу України власник май на може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його власність.
Стаття 1 Протоколу Першого Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод гарантує кожному право мирного володіння своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
У пункті 37 Постанови від 07 лютого 2014 року № 5 « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ зазначає, що позови про визнання права власності, що пред'явлені на підставі статті 392 Цивільного кодексу України, пов'язані з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна.
З урахуванням положень частини першої статті 15 та статті 392 Цивільного кодексу України, власник майна має право пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності
У цьому ж пункті Постанови Пленум ВССУ наголошує, що виходячи зі змісту наведених норм права, потреба в такому способі захисту права власності виникає тоді, зокрема, коли наявність суб'єктивного права власника не підтверджена відповідними доказами.
Згідно з частиною першою статті 1297 Цивільного кодексу України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Як передбачено п. 4.18 Глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року № 296/5, якщо до складу спадкового майна входить нерухоме майно, що підлягає реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус вимагає, крім правовстановлюючого документа, витяг з Реєстру прав власності. За відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку.
12 березня 2024 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Сєніною О.О. винесено постанову про відмову ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину на квартиру, після померлого ОСОБА_2 , оскільки не було надано правовстановлюючого документа на підтвердження права власності спадкодавця на гараж.
Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 Цивільного кодексу України).
Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що не заважаючи на те, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину (відповідно до статті 1296 ЦК України) є правом, а не обов'язком спадкоємця, однак відсутність у спадкоємця такого свідоцтва не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.
Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.
Відповідно до ч. 1 ст. 1258 Цивільного кодексу України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.
Спадкування за законом відбувається у разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини. При вирішенні питання спадкування за законом, враховуються такі юридичні факти, як: родинні стосунки (кровна спорідненість), шлюбні відносини, усиновлення (удочеріння), перебування на утриманні спадкодавця. Центральним субінститутом спадкування за законом є інститут черговості, який полягає в тому, що за загальним правилом кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування за відсутності бодай одного спадкоємця попередньої черги, обумовленого різними причинами: фізичною відсутністю, усуненням від права на спадкування, неприйняттям спадщини або відмовою від прийняття спадщини.
Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.
Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно з статтею 392 Цивільного кодексу України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.
За змістом цієї норми цивільне право підлягає захисту в разі, коли сторони не перебувають між собою в зобов'язальних відносинах, і при цьому має місце його реальне оспорювання учасником цивільних відносин, унаслідок чого власник майна (у цьому випадку позивач) не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв'язку з існуванням сумнівів або претензій щодо спірного майна з боку третіх осіб.
Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.
Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.
Як вбачається з обставин справи, в цьому випадку, воля особи (позивачки у даній справі) щодо вільного використання свого права, тобто володіння, користування та розпорядження майном, - зв'язана волею сторонніх осіб (відповідача у справі), що суперечить вищевказаній презумпції.
Отже позивачка позбавлена можливості реалізувати свої правомочності власника спадкового майна, які за змістом ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України та ч. 4 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» виникають у неї з моменту державної реєстрації права власності на спадкове майно.
Таким чином, проаналізувавши вищевказані правові норми та оцінивши надані докази у їх сукупності та взаємозв'язку, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні знайшли своє підтвердження ті обставини, на які позивачка посилався в обґрунтування своїх позовних вимог про визнання за нею права власності на спірний гараж.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. (ст.5 Цивільного процесуального кодексу України)
Особа, права якої порушено, може скористатись не будь-яким, а конкретним способом захисту свого права. Під способами захисту суб'єктивних цивільних прав розуміють закріплені законом матеріально-правові заходи примусового характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав та вплив на порушника.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. (ч. 1 ст. 13 Цивільного процесуального кодексу України)
Відповідно до частини другої ст. 89 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
За встановлених обставин, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись статтями 392, 1218, 1258, 1259, 1261, 1266, 1274 Цивільного кодексу України, статтею 41 Конституції України, статтями 2, 4, 5, 12, 13, 16, 76-81, 89, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до Київської міської ради про визнання права власності у порядку спадкування, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на гараж № НОМЕР_1 к в Гаражно-будівельному кооперативі «Вимпел», що розташований за адресою: вулиця Сирецька, 39, у місті Києві .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса проживання: АДРЕСА_2 ;
відповідач - Київська міська рада, код ЄДРПОУ 22883141, юридична адреса: м. Київ. вул. Хрещатик, буд. 36;
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Сєніна Ольга Олександрівна, юридична адреса: АДРЕСА_3 .
Суддя Леся БУДЗАН