печерський районний суд міста києва
Справа № 757/24760/24-ц
03 червня 2024 року
Суддя Печерського районного суду м. Києва Головко Ю. Г., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу,
До Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу.
Дослідивши позовну заяву з додатками, суддя вважає що заяву, згідно з ч. 1ст. 185 ЦПК України, належить залишити без руху виходячи з наступного.
Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.
Згідно з ч.ч. 2, 4 ст. 83, ч. 5 ст. 177 ЦПК України на заявника покладений обов'язок подати докази разом з поданням заяви. А якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.
Крім того, судом враховано, що приватноправові відносини, що склалися між сторонами є відносинами з іноземним елементом, а тому регулюються Законом України «Про міжнародне приватне право».
Відповідно до ст. 56 Закону, форма і порядок укладення шлюбу в Україні між громадянином України та іноземцем або особою без громадянства, а також між іноземцями або особами без громадянства визначаються правом України.
Статтею 60 Закону передбачено, що правові наслідки шлюбу визначаються спільним особистим законом подружжя, а за його відсутності - правом держави, у якій подружжя мало останнє спільне місце проживання, за умови, що хоча б один з подружжя все ще має місце проживання у цій державі, а за відсутності такого - правом, з яким обидва з подружжя мають найбільш тісний зв'язок іншим чином.
Згідно ст. 63 Закону, припинення шлюбу та правові наслідки припинення шлюбу визначаються правом, яке діє на цей час щодо правових наслідків шлюбу.
Особистим законом фізичної особи вважається право держави, громадянином якої вона є. Тому, у разі якщо подружжя є громадянами однієї держави, їх спільним особистим законом вважається право такої держави. Якщо ж подружжя, що є громадянами різних держав, спільно проживали на території України і на час розірвання шлюбу хоча б один з них продовжує проживати на її території, то розірвання шлюбу здійснюється за законодавством України.
Оскільки сторони є громадянами різних держав, то кожен із них має власний особистий закон. Отже, сторони, як подружжя, не мають спільного особистого закону.
Обґрунтовуючи свої позовні вимоги позивач не надає докази спільного проживання на території України; не зазначає з якого по який час подружжя проживало разом, де проживало та з якого часу припинені відносини і в якій державі.
Таким чином, позивачу слід зазначити країну останнього спільного місця проживання подружжя та надати докази цього; зазначити з якого по який час подружжя проживало разом, де проживало та з якого часу припинені відносини і в якій країні.
Відповідно до ч. 1ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.177, 185 ЦПК України суддя,
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Якщо у встановлений строк виявлені недоліки не будуть усунуті, позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачу.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Ю. Г. Головко