печерський районний суд міста києва
Справа № 757/32898/23-ц
пр. 2-3778/24
25 квітня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Хайнацького Є.С.,
при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,
за участю:
позивача: не з'явився,
представника відповідача: не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживача, відшкодування моральної та матеріальної шкоди, -
У липні 2023 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства «Українська залізниця» (далі - відповідач, АТ «Укрзалізниця»), в якому просить: визнати винним АТ «Укрзалізниця» в порушенні прав споживача ОСОБА_1 та зобов'язати виплатити моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн., матеріальну шкоду в розмірі 235,51 грн. та 154,73 грн., що складає вартість проїзних документів.
Позовні вимоги мотивовані тим, що ним був придбаний проїзний документ серії 82Я-Е1-3126209-0604 сполученням Львів-Київ на потяг 132 ЛЦ НШ для здійснення поїздки у плацкартному вагоні № 01, місце 047. Вартість проїзного документу становила 154,73 грн. Позивач зазначає, що йому довелося їхати з відламаною полицею у вагоні. Також, ОСОБА_2 вказує на те, що ним був придбаний проїзний документ серії 4Ю7-Н1-4198546-2004 сполученням Івано-Франківськ-Київ на потяг 055*ЛБ для здійснення поїздки у плацкартному вагоні № 12, місце 09. Вартість проїзного документу становила 235,51 грн. Позивач зазначає, що вагон знаходився у неналежному та недопустимому для перевезення пасажирів стані, був брудний та в ньому був неприємний запах. З метою досудового врегулювання спору 07 та 22 квітня 2023 року позивач звертався із письмовою претензією до АТ «Укрзалізниця» про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі вартості проїзного документа, проте ніякої відповіді не отримав.
У зв'язку з тим, що перевізником АТ «Українська залізниця» було надано неякісні послуги за договором пасажирського перевезення позивач просить суд стягнути з відповідача вартість придбаних ним квитків. Також, позивач вважає, що неналежним наданням послуг з перевезення йому було завдано моральну шкоду в розмірі 300 000,00 грн.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 10 жовтня 2023 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання на 14 лютого 2024 року.
У лютому 2024 року представник АТ «Укрзалізниця» подала до суду відзив на позовну заяву, у якому просить в задоволенні позову відмовити, вважає його безпідставним та необґрунтованим. Указує, що позивач в позовній заяві не навів фактичні обставини справи, не надав суду жодного підтверджуючого документу, на підставі якого можливо було б зробити висновок щодо наявності чи відсутності порушених прав і законних інтересів останнього.
У квітні 2024 року позивач подав до суду відповідь на відзив, у якому вказує на неякісні послуги з перевезення пасажирів, які надає відповідач.
У квітні 2024 року представник АТ «Укрзалізниця» подала до суду заперечення (відповідь на відзив), у якому просить у задоволенні позову відмовити з підстав його необґрунтованості та недоведеності.
Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 лютого 2024 року розгляд справи відкладено на 25 квітня 2024 року.
Позивач у судове засідання не з'явився; про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; подав до суду клопотання про розгляд справи без його участі, позов просив задовольнити.
Представник відповідача, будучи належним чином повідомленим про день, час і місце розгляду справи в судове засідання не з'явився. Причин неявки суду не повідомив.
У зв'язку з неявкою осіб, які приймають участь у справі, суд розглядає справу у відповідності до частини другої статті 247 ЦПК України, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні, вважає встановленими такі факти та відповідні їм правовідносини та приходить до наступного висновку.
Частиною 1 статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Судом встановлено, що ОСОБА_1 придбав проїзний документ серії 82Я-Е1-3126209-0604 сполученням Львів-Київ на потяг 132 ЛЦ НШ для здійснення поїздки у плацкартному вагоні № 01, місце 047. Вартість проїзного документу становила 154,73 грн.
Також, позивачем був придбаний проїзний документ серії 4Ю7-Н1-4198546-2004 сполученням Івано-Франківськ-Київ на потяг 055*ЛБ для здійснення поїздки у плацкартному вагоні № 12, місце 09. Вартість проїзного документу становила 235,51 грн.
07 та 22 квітня 2023 року ОСОБА_1 звертався до АТ «Укрзалізниця» із претензіями щодо надання відповідачем неякісних послуг перевезення пасажирів.
Також, позивач 22 квітня 2023 року надіслав на електронну пошту відповідача лист про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі вартості проїзного документа.
Відповідно до статті 910 ЦК України, за договором перевезення пасажира одна сторона (перевізник) зобов'язується перевезти другу сторону (пасажира) до пункту призначення, а в разі здавання багажу - також доставити багаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання багажу, а пасажир зобов'язується сплатити встановлену плату за проїзд, а у разі здавання багажу - також за його провезення.
Укладення договору перевезення пасажира та багажу підтверджується видачею відповідно квитка та багажної квитанції, форми яких встановлюються відповідно до транспортних кодексів (статутів).
Наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 27 грудня 2006 року № 1196 затверджені Правила перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом України (надалі - Правила № 1196).
Згідно із пунктом 1.1. Правил № 1196 вони поширюються на працівників залізничного транспорту, фізичних та юридичних осіб незалежно від їх форм власності та підпорядкування, які: користуються послугами залізничного транспорту; здійснюють перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти залізничним транспортом; обслуговують пасажирів на вокзалах, у пунктах продажу проїзних документів та в поїздах.
За приписами пункту 1.7. Правил № 1196 перевізник - це ПАТ «Укрзалізниця» чи інший суб'єкт господарювання, який здійснює перевезення пасажирів, багажу, вантажобагажу та пошти на підставі договору, укладеного з пасажиром (відправником), та несе відповідальність згідно із законодавством; проїзний документ - це документ установленого зразка, що посвідчує право пасажира на проїзд залізничним транспортом та є договором на перевезення, оформляється на відповідному бланку проїзного документа, а також може бути сформований в електронному вигляді. Види проїзних документів: повні, пільгові, дитячі, безплатні (безкоштовні), групові.
Як зазначалось вище, на підставі проїзних документів № 82Я-Е1-3126209-0604, № 4Ю7-Н1-4198546-2004, які фактично є договорами перевезення, АТ «Укрзалізниця» надавало позивачу послуги із перевезення залізним транспортом із м. Львова до м. Києва, та із м. Львова до м. Києва.
Статтею 12 Закону України «Про транспорт» встановлено, що підприємства транспорту зобов'язані забезпечувати якісне і своєчасне перевезення пасажирів, вантажів, багажу, пошти.
Відповідно до пункту 100 Статуту залізниць, затвердженого постановою КМУ № 457 від 06 квітня 1998 року, залізниці повинні забезпечувати потреби населення у пасажирських перевезеннях, безпеку користування залізничним транспортом, необхідні зручності, якісне обслуговування пасажирів на вокзалах і в поїздах, своєчасне перевезення і збереження багажу і вантажобагажу.
Загальні умови обслуговування громадян, які здійснюють поїздки, перевозять багаж чи вантажобагаж у межах України в рухомому складі підприємств залізничного транспорту та у вагонах інших суб'єктів господарювання встановлені Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою КМУ № 252 від 19 березня 1997 року, пункт 64 якого передбачено, що санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан вагонів пасажирських поїздів, вагонів-ресторанів, вагонів приміських поїздів повинен відповідати вимогам санітарного законодавства.
В свою чергу, постановою Першого заступника Головного державного санітарного лікаря України № 15 від 09 лютого 1999 року затверджені Державні санітарні правила та норми, гігієнічні нормативи (надалі - Санітарні правила), які визначають санітарно-гігієнічні вимоги, обов'язкові для виконання при підготовці пасажирських вагонів, вагонів-ресторанів, електропоїздів та дизель-поїздів приміського сполучення до рейсу у пунктах формування та зворотнього виїзду, а також на шляху їх прямування (пункт 1.1. Санітарних правил).
Згідно із пунктом 1.2. Санітарних правил, вони є частиною санітарного законодавства України і обов'язкові для виконання всіма підприємствами, установами, закладами та організаціями залізничного транспорту, а також іншими юридичними особами незалежно від форм власності та громадянства, діяльність яких пов'язана з пасажирськими перевезеннями.
В процесі підготовки та експлуатації рухомого складу залізничного транспорту для пасажирських перевезень його власники зобов'язані створити безпечні і комфортні умови перевезення пасажирів, забезпечити належний санітарно-гігієнічний та санітарно-технічний стан вагонів, здорові умови праці і відпочинку для працівників рухомого складу (п. 1.3. Санітарних правил).
Відповідно до пункту 1.7. Санітарних правил ці правила розповсюджуються на пасажирські залізничні вагони відповідних типів вітчизняного виробництва, а також на ті, що виготовляються за кордоном та поступають для використання безпосередньо залізничним транспортом України, або слідують через територію України. Правила розповсюджуються на всі пасажирські вагони, електросекції та дизель-поїзди незалежно від країни їх виробника, а також на вагони, які підлягають капітальному ремонту, реконструкції та розробці нових типів вагонів.
Пунктами 2.1., 2.2. Санітарних правил встановлено, що вагони пасажирських поїздів, які відправляються у рейс, повинні бути підготовлені відповідно до «Технологічного процесу огляду, безвідчеплюваного ремонту та екіпіровки пасажирських вагонів» і відповідати вимогам цих правил.
В пунктах формування пасажирських поїздів дальнього та місцевого сполучення проводяться повна підготовка та екіпіровка пасажирських вагонів, згідно з техпроцесом, в обсязі та в терміни, затверджені керівництвом підприємства, яке здійснює цю роботу, та узгоджені з установами державної санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті.
В пунктах зворотнього виїзду пасажирських поїздів проводиться часткова підготовка та екіпіровка пасажирських поїздів.
Повна підготовка та екіпіровка пасажирських вагонів в пунктах формування включає в себе: зовнішню помивку вагонів із використанням миючих засобів; дезінфекційну обробку вагонів; ремонт внутрішнього устаткування; заміну фільтрів примусової вентиляції; прибирання внутрішніх приміщень вагонів із використанням миючих засобів; постачання вагонів предметами зйомного устаткування та чайної торгівлі; заправлення вагонів питною водою, яка відповідає вимогам державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» та паливом.
Часткова підготовка пасажирських вагонів в пунктах зворотнього виїзду включає в себе: зовнішню помивку вагонів із використанням миючих засобів; дезінфекційну обробку туалетів та сміттєвих ящиків; ремонт внутрішнього устаткування; прибирання внутрішніх приміщень вагонів з використанням миючих засобів; заправлення вагонів питною водою, що відповідає вимогам Державних санітарних правил і норм «Вода питна. Гігієнічні вимоги до якості води централізованого господарсько-питного водопостачання» та паливом.
Згідно із пунктом 2.7 Санітарних правил, прибирання внутрішніх приміщень вагонів повинно проводитися після виконання внутрішніх ремонтних робіт та проведення дезінфекційної обробки. Після дезінсекційної обробки вагонів прибирання приміщень може починатися не раніше як через дві години, а після дезінфекційної обробки - через одну годину. Прибирання внутрішніх приміщень вагонів при підготовці до рейсу в пункті екіпіровки чи в пункті обороту проводиться спеціалізованими екіпіровочними бригадами або провідниками поїздних бригад. Вони повинні працювати в спецодязі, мати миючі засоби, ганчір'я, швабри для миття підлоги, гарячу воду. Прибиральний інвентар повинен бути позначений: «для туалету», «для підлоги», «для полиць». Відро «для полиць» застосовується також для миття стін вагонів. Прибиральний інвентар та ганчір'я після прибирання знешкоджуються 3%-ним розчином хлораміну чи 5%-ним розчином лізолу з експозицією в одну годину з подальшим полосканням і просушуванням, або іншими хлормісткими препаратами або дезінфікуючими засобами, які дозволені для застосування в рухомому складі згідно встановленого порядку. Для очищення пилу з м'яких меблів повинні застосовуватися пилососи.
Відповідно до пункту 2.17 Санітарних правил підготовлений до рейсу поїзд за дві години до подачі на посадку приймається постійно діючою комісією в складі представників підприємств, які виконують підготовку та екіпіровку вагонів, та установ державної санітарно-епідеміологічної служби на залізничному транспорті. Вагони повинні бути в робочому стані (опалюватися, заправлені водою, підключені до електромережі, з розігрітими кип'ятильниками). Всі дефекти, виявлені при перевірці, негайно усуваються і результати перевірки заносяться до рейсового журналу пасажирського поїзду.
Вагони, які мають незадовільний санітарний стан або з неусуненими недоліками, включати в пасажирський поїзд забороняється.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на належну якість продукції та обслуговування.
Пунктом 5 частини першої статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.
Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Як визначено у частинах першій, другій статті 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно частин першої, шостої статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Суд враховує, що доказами, які надали сторони до матеріалів справи, не підтверджується пояснення позивача з приводу того, що вагони потягу, в яких він був пасажиром, були у незадовільному санітарному стані. Указані обставини не визнані відповідачем, а позивач не надав докази на їх підтвердження.
Приймаючи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача вартості залізничних квитків у розмірі 235,51 грн та 154,73 грн.
Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди у розмірі 300 000,00 грн, суд зазначає наступне.
Обґрунтовуючи підстави для стягнення з відповідача моральної шкоди, яка визначена позивачем у розмірі 300 000,00 грн., ОСОБА_1 стверджує, що зазнав моральних страждань та перебував у стресі через незадовільний санітарний стан вагонів, пасажиром яких був позивач.
Пленум Верховного Суду України у постанові від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз'яснив судам, що суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Наявність моральної шкоди доводиться позивачем, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації. Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві.
Однак, на думку суду, при зверненні до суду позивач належними та допустимими доказами не довів, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації, яку він просить стягнути з відповідача, а тому у задоволенні позову в цій частині також слід також відмовити.
На підставі викладеного, керуючись статтею 12 Закону України «Про транспорт», Законом України «Про захист прав споживачів», Порядком обслуговування громадян залізничним транспортом, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 252 від 19 березня 1997 року, Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06 квітня 1998 року, Державними санітарними правилами та нормами, гігієнічними нормативами, затвердженими постановою Першого заступника Головного державного санітарного лікаря України № 15 від 09 лютого 1999 року, статтею 910 Цивільного кодексу України, статтями 12, 13, 76-81, 258, 259, 263-265, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про захист прав споживача, відшкодування моральної та матеріальної шкоди - залишити без задоволення.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не були вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне судове рішення складено та підписано 06.05.2024 року.
Суддя Є.С. Хайнацький