печерський районний суд міста києва
Справа № 757/349/23-ц
пр. 2-3039/24
08 травня 2024 року
Печерський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Головко Ю. Г.,
за участю секретаря судових засідань Мхітарян М. М.,
представника позивача Кириченко Н. О. ,
представника відповідача Лазаренко В. В. ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати,
У січні 2023 до Печерського районного суду м. Києва надійшла позовна заява ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13.04.2016 між ПАТ «Українська залізниця», в особі начальника Представництва акціонерного товариства «Українська залізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь - ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності HAT 205878 від 19.02.2016 (далі також - Представництво) та ОСОБА_3 , укладено безстроковий трудовий договір № 0000005. У зв'язку з укладенням 29.06.2016 трудового договору № 6, наказом № 14-п від 29.06.2016 начальника Представництва - ОСОБА_5, ОСОБА_3 переведено на посаду заступника начальника Представництва по роботі з міжнародними організаціями і дирекцією ради по залізничному транспорту держав-учасників Співдружності.
02.04.2018 між ПАТ «Українська залізниця», в особі начальника Представництва акціонерного товариства «Українська залізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь - ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №Ц/4-04/220-17 від 27.12.2017 та ОСОБА_4 , укладено безстроковий трудовий договір № 0000009.
Під час виконання роботи у Представництві заробітна плата виплачувалася лише після затвердження відповідного кошторису. Так, у 2017 році після затвердження кошторису у серпні місяці було надходження коштів на рахунок Представництва, після чого було здійснено погашення заборгованості за попередні місяці, а потім до кінця року заробітна плата виплачувалася щомісяця. У 2018 році кошти після затвердження кошторису були перераховані АТ «Укрзалізниця» у квітні місяці, після чого було виплачено заборгованість з січня по квітень, а потім щомісяця до кінця року виплачувалася заробітна плата.
Однак, у 2019 році ситуація змінилася, подані Представництвом кошториси не було затверджено, тому у період з січня 2019 року по 04 липня 2022 року ОСОБА_3 , незважаючи на діяльність Представництва та виконання працівниками Представництва своїх трудових обов'язків, не було виплачено заробітну плату та компенсацію за невикористану відпустку у розмірі 10 954 552,63 рос. руб, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на даний час, становить 5 818 620,17 грн., що підтверджується відповідною довідкою.
ОСОБА_4 також з січня 2019 року по 04 липня 2022 року не було виплачено заробітну плату та компенсацію за не використану відпустку у розмірі у розмірі 5 478 155,34 рос. руб., що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на даний час, становить 2 909 776,99 грн., що також підтверджується відповідною довідкою. ОСОБА_4 у зв'язку із введенням карантинних заходів було написано заяви про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, тому у 2020 році вона фактично виконувала свою роботу лише у період з січня по березень включно, а у 2021 році - лише у листопаді та грудні місяці.
Неодноразово позивачі зверталися до відповідача з вимогами щодо виплати заборгованості по заробітній платі, але заробітна плата так і не виплачена, що і стало підставою подачі зазначеного позову.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 09.01.2023 провадження у справі відкрито та вирішено здійснювати розгляд справи у порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 17.08.2023 повернуто без розгляду заяву представника позивачів адвоката Кириченко Н. О. про зміну предмету позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заборгованості по заробітній платі.
Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2023 закрито підготовче провадження у справі та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.
В судовому засіданні представник позивачок, просила задовольнити позов з мотивів викладених у позовній заяві. Також пояснення в засіданні 15.03.2024 надала ОСОБА_3 , зазначила про роботу яку виконували позивачі в Представництві.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечувала щодо заявлених вимог, подала відзив до суду.
Заслухавши учасників справи, дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 року № 200 «Про утворення публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», прийнятою відповідно до Закону України «Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування», вирішено утворити Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» на базі Державної адміністрації залізничного транспорту, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 року № 735 затверджено Статут публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», відповідно до якого товариство є правонаступником усіх прав та обов'язків Укрзалізниці та підприємств залізничного транспорту.
Відповідно до абзацу 2 п. 17 розділу «Юридичний статус товариства» вказаного Статуту, товариство створює філії, представництва, інші відокремлені підрозділи без статусу юридичної особи як на території України, та і за її межами, які діють на підставі положень.
Відповідно до пункту 99 Статуту до компетенції правління AT «Укрзалізниця» належить визначення та затвердження організаційної структури товариства та його штатного розпису, встановлення чисельності працівників, затвердження положення про структурні підрозділи товариства, організація та здійснення поточного контролю за діяльністю структурних підрозділів товариства, філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, затвердження інструкцій та положень, що регламентують їх діяльність.
В структурі АТ «Укрзалізниця» було створено Представництво акціонерного товариства «Українська залізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь. Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичний осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань, вказане Представництво являється відокремленим підрозділом юридичної особи АТ «Укрзалізниця».
Відповідно до п. 2.1 Положення про Представництво в редакції наказу АТ «Укрзалізниця» від 15.02.2019 року Представництво є відособленим структурним підрозділом АТ «Укрзалізниця», який немає статусу юридичної особи, зареєстровано та розташовано за межами України.
Представництво діє від імені та в інтересах, здійснює делеговані АТ «Укрзалізниця» функції за межами України в Російській Федерації та Республіці Білорусь.
Відповідно до п. 2.9. Положення Представництво не здійснює господарську діяльність, фінансується за рахунок коштів АТ «Укрзалізниця».
Згідно п. 6.8. Положення працівники Представництва находяться в штатному розписі Представництва поза штатом АТ «Укрзалізниця». Штатний розпис представництва затверджується керівником Представництва на підставі затвердженого кошторису на утримання Представництва, який погоджується головою правління АТ «Укрзалізниця.
Також вказаним Положенням передбачено, що трудові відносини з працівниками Представництва - громадянами України, включаючи режим праці і відпочинку, регулюється нормами законодавства України.
13.04.2016 між ПАТ «Українська залізниця», в особі начальника Представництва акціонерного товариства «Українська залізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь - ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності HAT 205878 від 19.02.2016 року, та ОСОБА_3 , укладено безстроковий трудовий договір № 0000005.
У зв'язку з укладенням 29.06.2016 року трудового договору № 6, наказом № 14-п від 29.06.2016 начальника Представництва - ОСОБА_5, ОСОБА_3 переведено на посаду заступника начальника Представництва по роботі з міжнародними організаціями і дирекцією ради по залізничному транспорту держав-учасників Співдружності.
02.04.2018 між ПАТ «Українська залізниця», в особі начальника Представництва акціонерного товариства «Українська залізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь - ОСОБА_5, який діяв на підставі довіреності №Ц/4-04/220-17 від 27.12.2017 та ОСОБА_4 , укладено безстроковий трудовий договір № 0000009.
Відповідно до штатного розпису Представництва на 2019 рік, посадовий оклад ОСОБА_3 як заступника начальника Представництва по роботі з міжнародними організаціями і дирекцією ради по залізничному транспорту держав-учасників Співдружності становив 217 996,00 руб., а посадовий оклад ОСОБА_4 , яку було прийнято на посаду в.о. головного бухгалтера - становив 213 946,00 руб.
Під час виконання роботи у Представництві заробітна плата виплачувалася лише після затвердження відповідного кошторису.
У 2017 році після затвердження кошторису у серпні місяці було находження коштів на рахунок Представництва, після чого було здійснено погашення заборгованості за попередні місяці, а потім до кінця року заробітна плата виплачувалася щомісяця. У 2018 році кошти після затвердження кошторису були перераховані АТ «Укрзалізниця» у квітні місяці, після чого було виплачено заборгованість з січня по квітень, а потім щомісяця до кінця року виплачувалася заробітна плата.
Однак, у 2019 році подані Представництвом кошториси не було затверджено, тому у період з січня 2019 року по 04 липня 2022 року ОСОБА_3 , незважаючи на діяльність Представництва та виконання працівниками Представництва своїх трудових обов'язків, не було виплачено заробітну плату та компенсацію за не використану відпустку у розмірі 10 954 552,63 рос. руб, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на даний час, становить 5 818 620,17 грн., що підтверджується відповідною довідкою.
ОСОБА_4 також з січня 2019 року по 04 липня 2022 року не було виплачено заробітну плату та компенсацію за не використану відпустку у розмірі у розмірі 5 478 155,34 рос. руб., що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на даний час, становить 2 909 776,99 грн., що також підтверджується відповідною довідкою. ОСОБА_4 у зв'язку із введенням карантинних заходів було написано заяви про надання їй відпустки без збереження заробітної плати, тому у 2020 році вона фактично виконувала свою роботу лише у період з січня по березень включно, а у 2021 році - лише у листопаді та грудні місяці.
Факт наявності заборгованості по заробітній платі перед працівниками Представництва також підтверджується наступними документами:
- протоколом наради з питань діяльності роботи Представництв АТ «Укрзалізниця» за кордоном від 13.06.2019 року, під час якої обговорювалося доцільність перенесення банківських рахунків представництва АТ «Укрзалізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь з м. Москва до м. Мінськ у зв'язку із забороною НБУ від 06.02.2019 за № 35;
-протоколом наради з питань діяльності Представництва АТ «Укрзалізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь від 29.01.2020, на якій було поставлено ряд конкретних запитань щодо фінансування та погашення заборгованості Представництвом АТ «Укрзалізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь, і зокрема доцільність перенесення представництва з м. Москва до м. Мінськ;
- листом членів правління АТ «Укрзалізниця» до Голови Національного банку України від 18.02.2020 року, в якому зазначено що Представництво не має статусу юридичної особи, господарську діяльність не здійснює, утримується за рахунок фінансування, яке надається АТ «Укрзалізниця» згідно із затвердженим кошторисом. Представництво за 2019 рік має заборгованість по заробітній платі перед працівниками - громадянами України;
- рапортом начальника Представництва АТ «Укрзалізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь ОСОБА_5 від 26.08.2020, адресованого на ім'я в.о. голови правління АТ «Укрзалізниця» ОСОБА_7 та в.о. члена правління АТ «Укрзалізниця» директору з економіки і фінансів ОСОБА_6 , в якому йдеться про невиплату заробітної плати працівниками Представництва АТ «Укрзалізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь за період у один рік та вісім місяців;
- зверненням ОСОБА_4 до головного бухгалтера АТ «Укрзалізниця» від 29.05.2022з приводу проблемних питань, пов'язаних з матеріальними цінностями, та виплаті заробітної плати працівникам Представництва - громадянам України;
- листом № УУФ-05/59 від 29.06.2022 за підписом головного бухгалтера АТ «Укрзалізниця» та директора департаменту бухгалтерського, податкового обліку, звітності та методології, в якому зазначено про відсутність правових підстав для здійснення виплати заробітної плати працівникам Представництва та сплати відповідних податків у тому числі в Україні, оскільки кошториси на утримання Представництва не були оформлені належним чином;
- листом № Ц-3-88/1654-22 від 26.07.2022 року за підписами члена правління АТ «Укрзалізниця» та головного бухгалтера, в якому також зазначено про відсутність правових підстав для здійснення виплати заробітної плати працівникам Представництва у зв'язку з відсутністю затверджених кошторисів.
14.01.2022 за підписом в.о. начальника Представництва ОСОБА_3 було видано наказ № 14/01-2022 з якого вбачається, що Представництво призупиняє свою діяльність до рішення Правління АТ «Укрзалізниця».
Стаття 43 Конституції України гарантує кожному право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку людина вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.
Конституційний Суд України в рішенні від 29 січня 2008 р. № 2-рп/2008 зазначив, що право заробляти собі на життя є невід'ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовий договір є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно ст. 24 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі. При укладенні трудового договору громадянин зобов'язаний подати паспорт або інший документ, що посвідчує особу, трудову книжку. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.
Визначення терміну «заробітна плата» наведене у конвенції Міжнародної організації праці «Про захист заробітної плати» № 95, яка ратифікована Україною 30.06.1961 р., ст. 94 Кодексу законів про працю України, ст. 1 Закону України «Про оплату праці». За їх положеннями, під заробітною платою розуміється, зокрема, будь-яка винагорода або заробіток, які обчислюються, як правило, у грошовому виразі, згідно національного законодавства, та які роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Статтею 94 КЗпП України передбачено, що заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
Згідно зі ст. 97 КЗпП України власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами.
Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оплату праці» працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.
Згідно зі ст. 22 цього Закону суб'єкти організації оплати праці не мають права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами і колективними договорами.
Як передбачено ч. 1 ст. 115 КЗпП України, заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Відповідно до ч. 1, 4-6 ст. 24 Закону України «Про оплату праці» заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.
Розмір заробітної плати за першу половину місяця визначається колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не менше оплати за фактично відпрацьований час з розрахунку тарифної ставки (посадового окладу) працівника. Виплата заробітної плати здійснюється за місцем роботи. За особистою письмовою згодою працівника виплата заробітної плати може здійснюватися через установи банків, поштовими переказами на вказаний ними рахунок (адресу) з обов'язковою оплатою цих послуг за рахунок роботодавця. Своєчасність та обсяги виплати заробітної плати працівникам не можуть бути поставлені в залежність від здійснення інших платежів та їх черговості.
За приписами ст. 233 КЗпП України у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.
Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про оплату праці» роботодавець зобов'язаний забезпечити достовірний облік виконуваної працівником роботи і бухгалтерський облік витрат на оплату праці у встановленому порядку.
Статтею 110 КЗпП України передбачено, що при кожній виплаті заробітної плати роботодавець повинен повідомити працівника про такі дані, що належать до періоду, за який провадиться оплата праці: а) загальна сума заробітної плати з розшифровкою за видами виплат; б) розміри і підстави відрахувань та утримань із заробітної плати; в) сума заробітної плати, що належить до виплати.
Верховний Суд у постанові від 21.02.2023 у справі № 910/6968/16 (607/6254/15-ц) вирішуючи спір про наявність обов'язку сплатити нараховану, але невиплачену заробітну плату, звертає увагу на зміст поняття заробітної плати, який узгоджується з одним із принципів здійснення трудових правовідносин відплатність праці, який дістав відображення у пункті 4 частини І Європейської соціальної хартії (переглянутої) від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України від 14 вересня 2006 року № 137-У, за яким усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень.
Відповідно до норм статей 115,116 КЗпП України, відсутність заборгованості перед позивачем має довести саме роботодавець.
Відповідно до норм чинного Кодексу законів про працю, роботодавець зобов'язаний визначити працівникові робоче місце та забезпечити його потрібними для роботи засобами.
Як встановлено, 13.04.2006 між відповідачем та ОСОБА_3 , укладено безстроковий трудовий договір № 0000005 та 02.04.2018 між відповідачем і ОСОБА_4 , укладено безстроковий трудовий договір № 0000009. Оригінали вказаних договорів надано суду для огляду. Станом на липень 2022 нарахована, але не виплачена заробітна плата за період з січня 2019 року по липень 2022 року стосовно ОСОБА_3 становить 5 818 620,17 грн., а стосовно ОСОБА_4 становить 2909776,99 грн.
Представник відповідача посилалася на те, що кошториси на утримання Представництва на 2019 - 2022 роки головою правління АТ «Укрзалізниця» не затверджувалися. Як наслідок, штатні розписи Представництва на 2019, 2020, 2021 та 2022 роки не погоджувалися з керівництвом АТ «Укрзалізниця», не були затверджені в передбаченому Положенням порядку та не надходили до АТ «Укрзалізниця». Згідно штатного розпису Представництва АТ «Укрзалізниця» в Російській Федерації та Республіці Білорусь, затвердженого в.о. голови правління АТ «Укрзалізниця» 29.12.2018 та введеного в дію з 01.01.2019, в Представництві була лише одна посада начальника представництва з посадовим окладом 50 050 грн, яку обіймав ОСОБА_5 . Враховуючи, що кошториси на утримання Представництва на 2019 - 2022 роки та штатні розписи Представництва на 2019 - 2022 роки затверджені у встановленому в АТ «Укрзалізниця» порядку не були, на переконання відповідача, відповідно і оклади позивачів ОСОБА_3 та ОСОБА_4 не були визначені та затверджені на 2019-2022 роки. За таких обставин, на 2019-2022 роки відсутні вихідні дані - посадові оклади позивачів - з яких можливо було б провести розрахунок заробітної плати, яка підлягала виплаті позивачам за умови виконання ними своїх трудових обов'язків в період з 01.01.2019 по 02.07.2022. Вказала, що у вказаний період з січня 2019 по липень 2022 АТ «Укрзалізниця» був затверджений лише кошторис на суму 3 856 256,00 російських рублів на погашення заборгованості за оренду нежитлового приміщення в 2021 році перед Національним культурним центром України в м. Москва, що знаходиться на балансі Державного управління справами, завдяки чому заборгованість за оренду була погашена. Інші кошториси на утримання Представництва АТ «Укрзалізниця» не затверджувалися. Відтак, вважає правові підстави для нарахування та виплати ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заробітної плати за період з 01.10.2019 по 02.07.2022 - відсутні.
Водночас, суд не може погодитися з такими доводами відповідача з огляду на наступне.
Відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 25.04.2013 № 336/13/155-13 щодо визначення поняття «штатний розпис»: відповідно до статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис. Штатний розпис є документом, що встановлює для даного підприємства, установи, організації структуру, штати і посадові оклади працівників. Штатний розпис містить назви посад, чисельність персоналу та оклади за кожною посадою. Штатні розписи підприємств, установ, організацій, що фінансуються з бюджету, складаються відповідно до типової форми, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 28.01.2002 № 57. Типова форма штатного розпису передбачає графи, де вказуються назви структурних підрозділів і посад, кількість штатних одиниць, посадові оклади, надбавки та доплати, фонд заробітної плати за місяць. Підприємства госпрозрахункової сфери використовують типову форму як методичний посібник для розробки власної форми штатного розкладу.
Оскільки ОСОБА_5 , який діяв від імені АТ «Укрзалізниця», що підтверджується копіями виданих йому довіреностей, уклав трудові договори з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , отже кошторисом та штатним розписом Представництва була передбачена можливість укладення таких договорів, тобто були наявні штатні одиниці - посади на які були прийняті позивачі.
Суду надано копії складених кошторисів у період з 2019 року по 2021 рік включно, на яких містяться підписи начальника та в.о. головного бухгалтера Представництва, а також керівників інших структурних підрозділів АТ «Укрзалізниця», що свідчить про те, що відповідні кошториси складалися Представництвом та подавалися до АТ «Укрзалізниця».
Представництво, у відповідності до затвердженого Положення, складало та подавало на затвердження до АТ «Укрзалізниця» відповідні кошториси, однак, з незалежних від представництва причин, АТ «Укрзалізниця» як роботодавець, не виконував покладені на нього обов'язки щодо їх затвердження.
Оскільки працівниками Представництва подавалися до АТ «Укрзалізниця» проекти кошторисів у спірний період, саме на основі поданих кошторисів начальником Представництва було затверджено штатний розпис на 2019 рік.
Виходячи з необхідності врегулювання та забезпечення прав працівників на працю, захист від незаконного звільнення та оплату праці, затвердження штатного розпису на підприємстві є обов'язковим, і відсутність останнього слід вважати порушенням вимог законодавства про працю, за яке роботодавець може нести адміністративну відповідальність відповідно до частини 1 статті 41 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України, трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Укладені з позивачами трудові договори є безстроковими. Відповідно до умов укладених трудових договорів з позивачами, розміри їх посадових окладів визначалися штатним розписом Представництва, що також підтверджує наявність посад у штатному розписі з визначенням у ньому розміру посадового окладу.
Трудові договори були укладені з позивачами у 2016 та 2018 роках, їх укладення не оспорювалося жодним чином АТ «Укрзалізниця», і впродовж всіх років роботи, аж до 2019 року, здійснювалося фінансування Представництва, затверджувалися кошториси та штатні розписи, виплачувалася заробітна плата, хоч із запізненням після затвердження кошторису.
Більше того, наразі трудові договори з позивачами не розірвано, недійсними такі договори не визнавалися.
Як зазначалося, 06.02.2019 була прийнята Постанова Національного банку України № 35 Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України, якою затверджені зміни до Положення про заходи захисту та визначення порядку здійснення окремих операцій в іноземній валюті, п. 14-3 якого визначено, що резидентам (крім банків) забороняється здійснювати переказ іноземної валюти/гривні на власні рахунки, відкриті за кордоном в іноземних фінансових установах, держава (територія) реєстрації/місцезнаходження яких віднесена Кабінетом Міністрів України до переліку офшорних зон та/або визнана Верховною Радою України державою-агресором/державою- окупантом, та/або не виконує чи неналежним чином виконує рекомендації міжнародних, міжурядових організацій, які проводять діяльність у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення, та/або має стратегічні недоліки у сфері боротьби з легалізацією (відмиванням) доходів, одержаних злочинним шляхом, 4, або фінансуванням тероризму чи фінансуванням розповсюдження зброї масового знищення відповідно до заяв Групи з розробки фінансових заходів боротьби з відмиванням грошей (ГАТГ).
У зв'язку із прийняттям вказаної Постанови НБУ 18.02.2020 члени правління АТ «Укрзалізниця» звернулися з листом до Голови Національного банку України, в якому зазначено що Представництво не має статусу юридичної особи, господарську діяльність не здійснює, утримується за рахунок фінансування, яке надається АТ «Укрзалізниця» згідно із затвердженим кошторисом, та Представництво за 2019 рік має заборгованість по заробітній платі перед працівниками - громадянами України.
Саме на відсутність правової можливості перерахування коштів на рахунок Представництва у м. Москва АТ «Укрзалізниця» у 2019 - 2021 роках посилалася як на підставу неможливості виплати заробітної плати працівникам Представництва, про що свідчать протоколи нарад АТ «Укрзалізниця» з питань діяльності Представництва, які містяться в матеріалах справи.
ОСОБА_3 та ОСОБА_4 виконували свої посадові обов'язки, що підтверджується копіями табелів обліку робочого часу за 2019 - 2021 роки, оригінали яких передавалися до АТ «Укрзалізниця».
ОСОБА_3 приймала участь у нарадах з питань діяльності Представництва у 2019 - 2021 роках, підписувала накази по Представництву, зверталася із офіційними листами до керівництва АТ «Укрзалізниця» у вказаний період, на її ім'я, як заступника начальника Представництва, з метою здійснення представницьких функцій в інтересах АТ «Укрзалізниця», були оформлені нотаріальні довіреності, 22.07.2021 року ОСОБА_3 , як виконуючій обов'язки начальника Представництва, видано нотаріально посвідчену довіреність від АТ «Укрзалізниця».
Факт виконання ОСОБА_3 обов'язків начальника Представництва також підтверджується наказом № 274 від 09.06.2021 про результати службової перевірки за підписом в.о. голови правління та в.о. члена правління АТ «Укрзалізниця».
Вказане повністю підтверджує виконання ОСОБА_3 у період з 2019 року по 2022 рік її посадових обов'язків.
ОСОБА_4 виконувала свої трудові обов'язки, передбачені її посадовою інструкцією, а саме подавала податкову звітність до контролюючих органів за місцем знаходження Представництва, хоча і з нульовими показниками, складала проекти кошторису для Представництва, який направлявся до АТ «Укрзалізниця». Вказані проекти були погоджені всіма керівниками підрозділів АТ «Укрзалізниця», однак не були затверджені правлінням АТ «Укрзалізниця», з невідомих працівникам причин, контролювала оформлення первинних і бухгалтерських документів, приймала участь у складі комісії, яка займалася описом матеріально-технічних цінностей, архівуванням документів.
Наявні у матеріалах справи документи повністю підтверджують виконання позивачами їх трудових обов'язків.
Не зважаючи на місце здійснення діяльності Представництва, яке зазначено у трудовому договорі: АДРЕСА_1 , фактично Представництво здійснювало свою діяльність у нежитловому приміщенні Національного культурного центру України в м. Москва, який знаходиться на балансі Державного управління справами.
Саме для погашення заборгованості по оренді вказаного приміщення АТ «Укрзалізниця» був затверджений кошторис на суму 3 856 256,00 рос. рублів, про що зазначено також у відзиві представником відповідача.
Вказане спростовує доводи відповідача, що матеріали справи не містять будь-яких доказів того, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4 протягом періоду з січня 2019 по липень 2022 виконували свої функціональні обов'язки відповідно до укладених трудових договорів.
Відповідно до Статуту АТ «Українська залізниця» до компетенції правління належить затвердження положення про структурні підрозділи товариства; організація та здійснення поточного контролю за діяльністю структурних підрозділів товариства, а також філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства, затвердження інструкцій та положень, що регламентують їх діяльність; визначення умов оплати праці працівників товариства та посадових осіб філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства і визначення порядку заохочення таких працівників; погодження штатного розпису філій, представництв, інших відокремлених підрозділів товариства.
За вказаний період з 2019 року по 2022 рік включно у АТ «Укрзалізниця» не виникало будь-яких питань до працівників Представництва щодо виконання ними їхніх трудових обов'язків, не вживалося передбачених чинним законодавством дисциплінарних стягнень за невиконання трудових обов'язків чи порушення правил внутрішнього трудового розпорядку.
Позивачами надано докази на підтвердження розміру заробітної плати та розміру її заборгованості за спірний період, отже є підтвердженим і розрахунок про стягнення заробітної плати.
З огляду на викладене, порушене право позивачок підлягає захисту, тому суд вважає за необхідне позовні вимоги в цій частині задовольнити, та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 нараховану але не виплачену заробітну плату за період з січня 2019 року по липень 2022 року у розмірі 5818620,17 грн та стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_4 нараховану але не виплачену заробітну плату за період з січня 2019 року по липень 2022 року у розмірі 2909776,99 грн.
Стосовно стягнення компенсації втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплат, а саме заявленими позивачами 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно з частиною другою статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги п'ятої ЦК України. Отже, приписи цього розділу поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги п'ятої ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги п'ятої ЦК України). Тобто, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 18 березня 2020 року справа № 711/4010/13-ц зазначила, що у постанові від 16 травня 2018 року у справі № 686/21962/15-ц вона відступила від висловленого у постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 висновку Верховного Суду України про те, що правовідносини, які виникають з приводу виконання судових рішень, врегульовані Законом України «Про виконавче провадження», і до них не можна застосовувати норми, що передбачають цивільну-правову відповідальність за невиконання грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) (див. пункт 32.1 постанови від 16 травня 2018 року).
Однак Велика Палата Верховного Суду не відступала від висловленого у зазначеній постанові від 20 січня 2016 року у справі № 6-2759цс15 іншого висновку Верховного Суду України про те, що припис частини другої статті 625 ЦК України до трудових правовідносин не застосовується. Трудове законодавство передбачає спеціальні правила відповідальності роботодавця за порушення відповідних норм.
Таким чином, в цій частині позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 115 КЗпП, ст.ст. 12, 81, 141, 263-268, 273, 354, 355, 430 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про стягнення заробітної плати - задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_1 ) нараховану але не виплачену заробітну плату за період з січня 2019 року по липень 2022 року у розмірі 5818620 (п'ять мільйонів вісімсот вісімнадцять тисяч шістсот двадцять) грн. 17 коп.
Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» (код ЄДРПОУ 40075815) на користь ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_2 ) нараховану але не виплачену заробітну плату за період з січня 2019 року по липень 2022 року у розмірі 2909776 (два мільйони дев'ятсот дев'ять тисяч сімсот сімдесят шість) грн. 99 коп.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ю. Г. Головко