29.05.2024 Справа № 756/6461/24
Унікальний № 756/6461/24
Провадження № 2-о/756/354/24
«29» травня 2024 року суддя Оболонського районного суду м. Києва Белоконна І.В., розглянувши матеріали заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонське районне управління ГУ НП у м. Києві, Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту, -
Заявник ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва у порядку окремого провадження із заявою про встановлення юридичних фактів, в якій просив встановити факт проживання з ним малолітньої доньки ОСОБА_3 , встановити факт зниклої безвісти з 24.05.2022 матері дитини ОСОБА_4 , встановити факт, що заявник самостійно виховує та утримує дитину без матері, встановити факт щодо наявності у заявника статусу одинокого батька.
ОСОБА_1 повідомляє, що встановлення факту зниклої безвісти з 24.05.2022 матері його дитини ОСОБА_4 необхідне йому для одержання спадщини та отримання соціальних виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 293 ЦПК України).
Перелік юридичних фактів, що підлягають встановленню в судовому порядку, зазначений у ст. 315 ЦПК України та не є вичерпним.
Згідно зі ст. 318 ЦПК України, у заяві про встановлення юридичного факту повинно бути зазначено, який факт заявник просить встановити та з якою метою.
Визначаючи, чи пов'язується з установленням факту виникнення в заявника певних цивільних прав та обов'язків, суд застосовує положення ст. 1 ЦК України. За змістом ч. 1 ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини, засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (цивільні відносини). Тобто цивільними є відносини, які відповідають наведеним критеріям.
Відповідно, у порядку цивільного судочинства, за загальним правилом, не підлягають вирішенню спори (розгляду заяви), що виникають не з цивільних, земельних, трудових, сімейних або житлових правовідносин.
У своїй заяві заявник просить встановити факт самостійного виховання дитини батьком без участі матері з метою оформлення документів, необхідних для отримання соціальної допомоги як батьку, що самостійно виховує дитину.
Порядок отримання соціальної допомоги визначено відповідними нормативно-правовими актами залежно від виду соціальної допомоги.
Державна соціальна допомога призначається у встановленому законом порядку та відноситься до компетенції відповідних органів державної влади як суб'єктів владних повноважень, які реалізують державну політику у сфері соціального захисту населення.
Кабінет Міністрів України постановою від 27 грудня 2001 року № 1751 «Про затвердження Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми» затвердив відповідний Порядок, який визначає умови призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми.
Отже, правовідносини у цій сфері носять публічних характер, а спір не пов'язаний з виникненням чи реалізацією цивільних прав та обов'язків заявника, їх виникненням, існуванням та припиненням, за предметом та можливими правовими наслідками цей спір може стосуватися лише сфери публічно-правових відносин, тому, на думку суду, такий спір не підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства.
Щодо визнання фізичної особи зниклою безвісти суд зазначає наступне.
Особа, зникла безвісти - це фізична особа, стосовно якої немає відомостей про її місцеперебування на момент подання заявником заяви про її розшук.
Згідно з ч. 3 ст. 43 ЦК України, порядок визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначений ЦПК України. До встановлення факту відсутності особи у визначеному законом порядку вважається, що особа здійснює свої права та обов'язки.
Особа, зникла безвісти за особливих обставин - це особа, яка зникла безвісти у зв'язку зі збройним конфліктом, воєнними діями, тимчасовою окупацією частини території України, надзвичайними ситуаціями природного чи техногенного характеру.
Правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, визначається Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та іншими законами України, а також міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Суд зазначає, що при деякій подібності вказаних понять, визначених національним законодавством України, існують істотні відмінності у відповідних правових статусах. Зокрема, законодавством визначені різні способи їх набуття. Так, фізичну особу може бути визнано безвісно відсутньою лише в судовому порядку. Своєю чергою, особа набуває статусу такої, що зникла безвісти, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до відповідного Реєстру.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин», особа набуває статусу такої, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту внесення про неї відомостей, що містяться у заяві про факт зникнення, до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, у порядку, передбаченому вказаним Законом, та вважається такою, що зникла безвісти за особливих обставин, з моменту подання заявником заяви про факт зникнення особи. Особа вважається зниклою безвісти за особливих обставин до моменту припинення її розшуку у порядку, передбаченому Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин».
Надання особі статусу зниклої безвісти за особливих обставин відповідно до цього Закону не позбавляє її родичів або інших осіб права звернення до суду із заявою про визнання такої особи безвісно відсутньою чи оголошення її померлою у порядку, передбаченому законодавством (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин»).
Порядок розгляду судом справ про визнання фізичної особи безвісно відсутньою визначений Главою 4 Розділу IV ЦПК України.
Суд звертає увагу, що заявник ОСОБА_1 звернувся до Оболонського районного суду м. Києва у порядку окремого провадження із вимогою про встановлення факту саме зниклої безвісти, що на відміну від визнання фізичної особи безвісно відсутньою, не є можливим у порядку окремого провадження, оскільки правовий механізм надання особі статусу зниклої безвісти регулюється Законом України «Про правовий статус осіб, зниклих безвісти за особливих обставин» та не передбачений нормами Глави 4 Розділу IV ЦПК України.
Керуючись вимогами ст. 4, 293, 315, 318 ЦПК України, суд -
Відмовити у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: Оболонське районне управління ГУ НП у м. Києві, Управління соціального захисту населення Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, ОСОБА_2 , про встановлення юридичного факту.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Київського апеляційного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на її апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу було подано протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя: І.В. Белоконна