Справа № 367/6881/23
Провадження №2/367/1734/2024
Іменем України
12 квітня 2024 року Ірпінський міський суд Київської області у складі:
головуючого судді Горбачової Ю.В.,
за участі секретаря с/з Музики Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя сторона, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю,
До Ірпінського міського суду Київської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник адвокат Головачева О.М., до ОСОБА_2 , третя сторона, що не заявляє самостійних вимог, Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю, в якій позивач просить: розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ), який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, про що 07.06.2014 р. складено відповідний актовий запис № 905; визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 з матір'ю ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 був укладений шлюб, який зареєстровано Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, про що 07.06.2014 р. складено відповідний актовий запис № 905.
У шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Позивач вказує, що подружні та сімейні відносини між позивачем та відповідачем не склалися. Фактично шлюбні відносини припинилися з червня 2023 року. З вказаного моменту подружнє життя та спільний побут не ведеться, відповідач з позивачем проживають окремо.
Позивач зазначає, що шлюб суперечить інтересам позивача, оскільки носить суто формальний характер.
Щодо визначення місця проживання спільної дитини позивач вказує, що приймає основну роль у вихованні та житті дитини, піклуванні, розвитку, навчання і т.і. Між матір'ю та дитиною наявний тісний природній зв'язок, відсутність якого матиме негативний психологічний наслідок.
Позивач має відповідне матеріальне становище для надання необхідного рівня життя дитині, забезпечення її морального та духовного розвитку, надання можливості навчатись та відвідувати додаткові заняття для розвитку, з урахуванням інтересів дитини. Позивач отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності, як ФОП у сфері роздрібної торгівлі.
13 жовтня 2023 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання по справі за участю сторін.
18.12.2023 року від представника заінтересованої особи надійшла заява про долучення до матеріалів справи висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , затвердженому рішенням виконкому Ірпінської міської ради від 12.12.2023 року № 151/2. Також в заяві представник просила розглядати дану справу у відсутність представника заінтересованої особи.
Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, в якому зазначено, що відповідач визнає позовні вимоги в частині розірвання шлюбу, просить розірвати шлюб, з приводу вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю відповідач зазначає, що відповідний спір між сторонами відсутній, оскільки відповідач не заперечує проти проживання дитини з матір'ю, а тому просить відмовити в задоволенні даної вимоги, також просить зменшити розмір витрат на правничу допомогу до 3000 грн.
Також від представника відповідача надійшло клопотання про роз'єднання позовних вимог, оскільки ці вимоги не є похідними одна від одної, а спільний розгляд є недоцільним. У свою чергу, від представника позивача надійшли заперечення на вказане клопотання.
Проте суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні заявленого клопотання, оскільки в одній позовній заяві може бути об'єднано декілька вимог, пов'язаних між собою підставою виникнення, також ці вимоги звернені до того ж відповідача та їх спільний розгляд не суперечить вимогам ст. 188 ЦПК України.
13 березня 2024 року ухвалою Ірпінського міського суду Київської області було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача про роз'єднання позовних вимог, закрито підготовче провадження у цивільній справі, призначено судовий розгляд по суті.
Позивач та її представник у судове засідання не з'явилися, від представника позивача надходило клопотання про розгляд справи без участі позивача та його представника, позовну заяву підтримують в повному обсязі та просять задовольнити.
Відповідач та його представник у судове засідання не з'явилися, від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності відповідача та його представника. Позовні вимоги про розірвання шлюбу визнає, щодо визначення місця проживання дитини з матір'ю заперечує. Також просить зменшити витрати на правничу допомогу адвоката.
Від представника третьої особи надходила заява про розгляд справи за відсутності представника третьої особи.
Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього ЦПК України розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. З огляду на викладене фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає заявлений позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ч. 2 ст. 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Ч. 5 та 6 ст. 81 ЦПК України встановлено, що докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно з ч. 1 ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
Відповідно до ч. 1 ст. 110 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя. Відповідно до ч. 2 ст. 112 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Відповідно до ч. 3 ст. 109 СК України суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що заява про розірвання шлюбу відповідає дійсній волі дружини та чоловіка і що після розірвання шлюбу не будуть порушені їхні особисті та майнові права, а також права їхніх дітей.
Відповідно до ч. 2 ст. 114 СК України у разі розірвання шлюбу судом, шлюб припиняється у день набрання чинності рішенням суду про розірвання шлюбу.
Судом встановлено, що 07 червня 2014 року між ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , зареєстровано шлюб, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_3 від 07.06.2014 року, виданого Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 905.
У шлюбі народилася дитина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 від 06.12.2016 року, виданого Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у місті Києві, актовий запис № 2227.
Позивач вказує, що подружні та сімейні відносини між позивачем та відповідачем не склалися. Судом встановлено, що фактично шлюбні відносини припинилися з червня 2023 року, сторони не підтримують сімейних та шлюбних відносин, спільного господарства не ведуть, спільного бюджету не мають, проживають окремо.
Позивач зазначає, що подальше перебування у шлюбі суперечить інтересам позивача, оскільки носить суто формальний характер, у зв'язку з цим просить розірвати шлюб. Відповідач погодився з викладеними обставинами, визнавши позов в цій частині.
Таким чином, встановлено, що подальше збереження шлюбу суперечитиме інтересам сторін, а тому він підлягає розірванню.
Про наявність спору щодо поділу спільного майна подружжя сторонами не заявлено.
Щодо визначення місця проживання спільної дитини позивач вказує, що приймає основну роль у вихованні та житті дитини, піклуванні, розвитку, навчання і т.і. Між матір'ю та дитиною наявний тісний природній зв'язок, відсутність якого матиме негативний психологічний наслідок.
Позивач зазначає, що має відповідне матеріальне становище для надання необхідного рівня життя дитині, забезпечення її морального та духовного розвитку, надання можливості навчатись та відвідувати додаткові заняття для розвитку, з урахуванням інтересів дитини. Позивач отримує дохід від здійснення підприємницької діяльності, як ФОП у сфері роздрібної торгівлі.
Відповідно до копії рішення від 12.12.2023 року № 151/2 «Про затвердження висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 з матір'ю» та копії висновку органу опіки та піклування про визначення місця проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 , орган опіки та піклування рекомендував визначити місце проживання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір'ю ОСОБА_1 .
Згідно з ч. 1, 2 ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Ч. 1 ст. 161 СК України передбачає, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Відповідно до ч. 2 ст. 160 СК України місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 161 СК України під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
За змістом ч. 2 ст. 6 СК України малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років.
З аналізу норм сімейного законодавства вбачається, що у тому разі, коли батьки дитини спільно не проживають, право визначати місце проживання дитини залишається за кожним з батьків. Питання про визначення місця проживання дитини має вирішуватись не тільки з урахуванням інтересів кожного з батьків, а перш за все, з урахуванням прав та законних інтересів дитини.
Відповідно до змісту ч. ст. 18, 27 Конвенції про права дитини, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
У ч. 1 ст. 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини).
Місце проживання малолітньої дитини з одним із батьків визначається або за місцем проживання матері чи батька, або за конкретною адресою.
Із системного тлумачення ч. 1 ст. 3, ст. 9 Конвенції про права дитини, ч. 2 і 3 ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», ст. 161 СК України випливає, що при вирішенні спору про визначення місця проживання дитини суди мають враховувати передусім інтереси дитини. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом в інтересах дитини.
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.
Зазначене твердження викладене в ст. 141 Сімейного кодексу України, згідно із якою - мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
У зв'язку з викладеним, суд приходить до висновку про задоволення позовної вимоги про визначення місця проживання дитини з матір'ю, оскільки це буде відповідати інтересам дитини.
Щодо заперечень відповідача в частині позовних вимог про визначення місця проживання дитини з матір'ю у зв'язку з відсутністю спору між сторонами, суд зазначає, що надання органом опіки та піклування висновку про доцільність визначення місця проживання дитини з матір'ю не свідчить про те, що між сторонами відсутній спір, також відсутність заперечень з боку відповідача щодо проживання дитини разом із позивачем не дає підстав стверджувати про відсутність предмета спору щодо цього, що узгоджується з висновком, наведеним у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 травня 2020 року у справі № 686/20582/19-ц (провадження № 61-1807св20).
З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 2 ст.115 СК України рішення суду про розірвання шлюбу після набрання ним законної сили надсилається судом до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення для внесення відомостей до Державного реєстру актів цивільного стану громадян та проставлення відмітки в актовому записі про шлюб.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ч. 1 ст. 142 ЦПК України у разі визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
Оскільки відповідач визнав позовну вимогу про розірвання шлюбу, то з відповідача на користь відповідача підлягає стягненню 50% судового збору, сплаченого за вимогу про розірвання шлюбу.
Керуючись ст. 3, 6, 24, 109, 110, 112, 114, 115, 141, 150, 151, 153, 157, 159, 160, 161, СК України, ст. 4, 12, 76, 77, 81-83, 89, 133, 141, 247, 258-259, 263-265, 352, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя сторона, що не заявляє самостійних вимог: Служба у справах дітей та сім'ї Ірпінської міської ради, про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дитини з матір'ю - задовольнити.
Розірвати шлюб, укладений між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ), зареєстрований 07 червня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Печерського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 905.
Прізвища сторін залишити без змін.
Визначити місце проживання малолітнього ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із матір'ю ОСОБА_1 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) 50% судового збору, сплаченого позивачем за вимогу про розірвання шлюбу, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп.
Повернути позивачу ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) з державного бюджету 50% судового збору, сплаченого при поданні позову за вимогу про розірвання шлюбу, в розмірі 536 (п'ятсот тридцять шість) грн. 80 коп., на підставі квитанції ID: 4969-2344-9459-9433 від 06.09.2023 року.
Стягнути з відповідача ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь позивача ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) судовий збір, сплачений позивачем за вимогу про визначення місця проживання дитини, в розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 80 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржено протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
Учасники справи можуть отримати інформацію щодо даної справи в мережі Інтернет за веб-адресою сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України -https://court.gov.ua/sud1013/ та в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням - http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя: Ю.В. Горбачова