Справа № 274/2482/24
Провадження №2-н/367/663/2024
Іменем України
про повернення
31 травня 2024 року суддя Ірпінського міського суду Київської області Горбачова Ю.В., розглянувши матеріали заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу -
До Ірпінського міського суду Київської області з Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області за підсудністю надійшла справа № 274/2482/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу, на підставі ухвали від 21.03.2024 року.
Статтею 162 ЦПК України визначено, що заява про видачу судового наказу подається до суду першої інстанції за загальними правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.
Відповідно до ст. 27 ЦПК України, позови до фізичної особи пред'являються в суд за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем її проживання або перебування, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України позови, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцезнаходженням майна або основної його частини. Якщо пов'язані між собою позовні вимоги пред'явлені одночасно щодо декількох об'єктів нерухомого майна, спір розглядається за місцезнаходженням об'єкта, вартість якого є найвищою.
У постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 638/1988/17 Верховний Суд зазначив, що житлово-комунальні послуги надаються за місцем знаходження нерухомого майна, а тому позови про стягнення заборгованості з їх оплати повинні пред'являтися за місцем знаходження цього майна за правилами виключної підсудності.
Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 липня 2020 року у справі № 910/10647/18 вказала на те, що виключна підсудність застосовується до тих позовів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
У постанові від 16 лютого 2021 року у справі № 911/2390/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення. Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми про виключну підсудність.
Наведене свідчить, що вимоги про стягнення заборгованості з оплати за послуги з розподілу природного газуповинні розглядатись за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням нерухомого майна.
Як вбачається з поданої заяви та доданих до неї документів, заявлено вимогу про стягнення заборгованості з оплати за послуги з розподілу природного газу, які надавалися за адресою: АДРЕСА_1 , особовий рахунок споживача ОСОБА_1 НОМЕР_1 , що не належить до територіальної підсудності Ірпінського міського суду Київської області.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що вказану справу слід передати за підсудністю до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області.
Відповідно до ч. 1 ст. 32 ЦПК України спори між судами про підсудність не допускаються.
Окрім того, суд звертає увагу на положення п.9 ч.1 ст. 165 ЦПК України, якою передбачено, що якщо заяву подано з порушенням правил підсудності, суддя відмовляє у видачі судового наказу. Передача заяви за підсудністю передбачена лише якщо боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець (ч.8 ст. 165 ЦПК України).
Таким чином, з вимог закону випливає, що у разі встановлення суддею порушень правил підсудності при зверненні з заявою про видачу наказу до фізичної особи, яка не є особою - підприємцем, то суд не має права передавати її за підсудністю, а відмовляє у видачі судового наказу.
Керуючись ст.ст. 30, 31, 32, 162, 258-261, 353-355 ЦПК України, суд, -
Справу № 274/2482/24 за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» в особі Житомирської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про видачу судового наказу про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за послуги з розподілу природного газу- повернути за підсудністю до Бердичівського міськрайонного суду Житомирської області (адреса: 13312, Житомирська обл., м. Бердичів, вул. Житомирська, 30-А).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Суддя: Ю.В. Горбачова